81.Національно-культурне відродження в Галичині. «Руська трійця».

Перша хвиля національного відродження в Галичині пов’язана з діяльністю культурно-освітнього осередку в Перемишлі, що сформувався 1816 року навколо греко-католицьких ієрархів М. Левицького та І. Снігурського. Учасники гуртка виявили великий інтерес до української історії чимало зробили для піднесення національної освіти. Великий внесок в українське відродження на Закарпатті зробив священик О. Духнович - автор українськомовного молитовника та низки підручників для початкових шкіл і посібників для вчителя українською мовою.

Найбільш послідовно у справі відстоювання рідної мови були напівлегальна демократична – просвітницька організація Руська трійця. Засновниками якої 1832-1833 рр. стали студенти Львівської духовної семінарії І. Вагилевич, М. Шашкевич, Я. Головацький. Навколо них гуртувались національно свідома молодь. Метою організації було піднесення масової української свідомості і впровадження української мови та культури в усі сфери національного життя. Для цього учасники «трійці» почали їздити по селах і збирати народний фольклор. Основною сферою їхньої діяльності була культурно-просвітницька, зокрема видання українських книжок. 1836 р. було видано літературно-художній альманах «Русалка Дністровая». Це була перша книга, видана народною українською мовою.

82. Леся Українка в українській художній культурі.

Багатогранний талант Лесі Українки виявився у найрізноманітніших сферах літературної праці - вона була ліриком, драматургом, прозаїком, літературним критиком і публіцистом, перекладачем і фольклористом. Але найважливішим є те, що в літературному процесі своєї доби вона не лише могутній і різносторонній талант, а й активний і непримиренний борець, з чітко визначено соціальною позицією, а також просвітниця, що глибоко розуміла гуманістичні засади педагогічного процесу і залишила власні міркування та практичні спроби, спрямовані на його оптимальну організацію. Продовжуючи традиції революційно-демократичної літератури, поетеса одночасно стала видатним новатором - внесла свої ідеї, теми, образи в українську літературу, розширюючи її обрії, а разом з тим дала їй нові жанри, послідовно утверджувала народження нового творчого методу, основні принципи якого намагалась обґрунтувати і теоретично. Провідним чинником формування педагогічних ідей Лесі Українки вважаємо родинне середовище Косачів-Драгоманових - української еліти, що інтегрувала найбільш характерні для тогочасного суспільства гуманістичні погляди на виховання українця - гідного представника свого етносу.Леся Українка була справжнім гуманістом, але водночас ставила високі вимоги до особистості як суб'єкта історичного процесу (і водночас як члена суспільства).

83. «Українізація» 20-х років як соціокультурний феномен.

Українська національна культура здобула тимчасову, але унікальну за весь період радянського правління можливість для більш-менш нормального розвитку. Основні завдання й напрями українізації були визначені у декреті Раднаркому УСРР від 27 липня 1923. «Про заходи в справі українізації шкільного-виховання і культурно освітніх установ». Тут проголошувалось рівність мов і вказувалось на необхідність надання допомоги в процесі розвитку української мови. Чимало позитивних змін завдяки українізації сталося в науці, літературі і мистецтві. Визначальним для літературного процесу було виникнення у 1920 рр. багатьох літературних організацій. Також була створена «Вільна академія пролетарської літератури» яка об’єднувала 22 письменники і поети. У цьому ж році бурхливо розвивалось мистецтво. Скрізь виникли самодіяльні і професійні музичні колективи.