- •1.Державна мова – мова професійного спілкування.
- •2.Мова як суспільне явище. Функції мови в суспільстві.
- •3.Лексична та граматична норми у професійному мовленні.
- •4.Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •5.Поняття загальнонаціональної, державної та літературної мови.
- •6.Унормованість як ознака літературної мови. Типологія мовних норм.
- •7.Офіційно-діловий стиль: сфера використання та мовні особливості.
- •8.Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: спільні та відмінні риси.
- •9.Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •10.Поняття про мовний та мовленнєвий етикет.
- •14. Текст як форма реалізації
- •16. Професійна сфера як інтеграція
- •17. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Фцункції спілкування.Ділове спілкування
- •19. Гендерні та національні особливості спілкування.
- •20.Спілкування як інструмент професійної діяльності. Вербальні та невербальні засоби спілкування.
- •21. Спілкування і комунікація. Види, типи і форми спілкування.
- •22. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •23.Форми організації дискусії: «дерево рішень», «мозковий штурм», дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.
- •24. Логічність як комунікативна ознака мовлення.
- •25.Родо-жанрова диференціація сучасної монологічної публічної мови.
- •26. Класифікація документів. Національний стандарт України.
- •29.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Прийоми впливу на слухачів.
- •30. Основні жанри наукового стилю. Їх мовні особливості.
- •31. Дискусія як форма колективного обговорення професійних проблем . Види дискусії.
- •32. Українська термінологія у професійному спілкуванні . Проблеми сучасного термінознавства.
- •38. Телефонна розмова як різновид професійної діалогічної мови.
- •40.Ділове листування . Класифікація листів. Реквізити та їх оформлення.
- •41.Ділові папери як засіб професійної писемної комунікації. Їх класифікація.
- •42.Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •43. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •44.Структурні особливості монологічного та діалогічного мовлення.
- •45.Етапи підготовки усного фахового виступу.
- •47.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •48.Довідково-інформаційні документи: протокол, витяг з протоколу
- •49. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •59. Ділова документація. Вимоги до тексту документа.
- •60. Структура професійної публічної промови.
45.Етапи підготовки усного фахового виступу.
Публічний виступ – це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію.
Класична підготовка має кілька етапів : 1) Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень; 2)Добір необxідного матеріалу; 3) Літературна обробка матеріалу; 4) Складання плану виступу, розподіл матеріалу; 4) Запам’ятовування тексту виступу; 6) «Проговорення» тексту виступу.
46.Документація з кадрово контрактних питань: заява та її різновиди, вимоги до оформлення.
Заява – це письмове прохання, оформлене за певним взірцем, яке подають на ім’я офіційної особи або до установи чи організації з метою реалізації прав або захисту інтересів. Заяву пишуть власноручно в одному примірнику. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, за походженням – особисті й службові, за складністю – прості й складні.
Склад і оформлення реквізитів заяви : Адресат – відомості про адресата подають праворуч; Адресант – відомості про заявника розміщують під реквізитом адресат; Назву виду документа – пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять; Текст – розпочинають з абзацу, дотримуючись у викладі такої структури: прохання і обґрунтування прохання; Додаток - подають у складній заяві, оформлюють кількома способами: а) після тексту заяви з великої літери пишуть «До заяви додаю» і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка; б) після тексту пишуть «До заяви додаються такі документи» або «Додаток» і вказують назви документів у формі називного відмінка; Дату – оформлюють цифровим або словесно-цифровим способом ліворуч без абзацного відступу; Підпис – заявника без розшифрування – праворуч.
47.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
Публічний виступ – це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію.
У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій – уміле використання форм людського мислення (логічно-образного) та мовних засобів вираження.
Родожанровий різновид: 1) Академічне красномовство (наукова доповідь, лекція); 2) Соціально-політичне (звітна доповідь на зборах, виступи на мітингах); 3)Дипломатичне мовлення (промови на міжнародних зборах); 4) Cудове красномовство (звинувачувальна, захисна доповідь); 5) Церковно-Богословське (проповіді); 6) Соціально-побутове (застільне слово).
Відповідно до змісту публічний виступ поділяють на такі жанри: Доповідь – найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання; Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу; Виступ – публічне виголошення промови з одного чи декількох питань Поширеним є виступ за доповіддю У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка); Повідомлення – невеликий публічний виступ з певної теми.
