- •1.Поняття про сегментні та суперсегментні мовленнєві одиниці. Фонетичне слово (поняття про проклітики й енклітики), синтагма, фраза, склад. Український фонетичний складоподіл.
- •2. Класифікація голосних звуків української мови у сильній і слабкій позиції. Підходи вчених до класифікації голосних звуків ( н. Тоцька, м. Жовтобрюх, ю. Карпенко). Поняття нескладового звука
- •3.Класифікація приголосних звуків української мови. Підходи вчених до класифікації приголосних звуків ( н. Тоцька, м. Жовтобрюх, м. Наконечний, ю. Карпенко)
- •4. Українська фонетична і фонематична транскрипція
- •5 Комбінаторні і позиційні звукові зміни. Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення.
- •6. Наслідки прогресивної асиміляції, дисиміляції, метотези, епентези, стяжіння, протези в укр.. М.
- •7. Історичні та позиційні чергування голосних в сулм
- •8. Історичні та позиційні чергування приголосних в сулм
- •10. Орфоепія як наука. Історія укр. Орфоепії. Основні орфоепычні норми сулм.....
- •12. Синонімія.Класифікація синонімів, синонімічний ряд
- •13. Лексика сулм з точки зору її походження. Основні шари української лексики. Власне українська лексика. Іншомовна лексика та її формальні ознаки. Освоєння іншомовної лексики.
- •15. Поняття фразеологізма. Погляди вчених на класифікацію фразеологічних одиниць. Джерела української фразеології. Стилістична роль фразеологізмів.
- •16. Морфема, морф (алломорф). Субморфи. Корінь слова. Основа слова і флексія.
- •17. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
- •18. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •22. Граматична категорія роду іменників. Способи родової диференціації іменників - неістот, іменників – істот та незмінюваних іншомовних іменників. Граматичні категорії числа і відмінка іменників.
- •23. Поділ іменників на відміни і групи. Визначення групи іменників, що закінчуються на – р.
- •28.Категорії особи, числа і роду належать дієслів. Безособові дієслова.
- •29. Місце дієприкметника і дієприслівникака у системі укр..Мови. Активні і пасивні дієприкметники. Творення і переклад укр..Мовою.
- •30.Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням, походженням, і Способом творення.
- •31) Місце службових слів у класифікаціях частин мови,іх морфологічний склад,семантичні групи.
- •32) Основні підходи до визначення статусу прийменника.Походження прийменників,іх морфологічні ознаки.
- •33)Сполучник-загальне значення,основні підходи щодо визначення статусуу граматичній системі.Поділ сполучників за будовою і походженням.Сполучники і сполучні слова
- •34. Проблема лінгвістичного статусу часток
- •4. Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).
- •36. Місце слів категорії стану, модальних слів, зв’язки «бути» у мовознавчих концепціях про частини мовм.
- •3) З семантико-синтаксичного погляду виділяється
- •1) Типи синтаксичного зв'язку у підрядному та сурядному словосполученні:
- •38. Сучасна укр.. Синтаксична класиологія. Історія речення. Найважливіші ознаки речення (предикативність , інтонація , модальність) типи речень за модальністю
- •39. Просте речення. Ієрархія синтаксичних категорій. Актуальні проблеми аналізу синтаксичних категорій. Різновиди неповних речень за структурними і семантичними ознаками.
- •42 .Способи передачи чужои мови, пряма мова, роздилови знаки.
- •43 . Характеристика непрямои мови та невласне прямои мови.
- •46. Питання про принципи класифікації спр у сучасній граматиці. Типологія зв’язків у спр. Засадничі принципи структурно – семантичної класифікації спр.
- •1) Складнопідрядні речення з підрядними означальними; 2) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; 3) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії.
- •49.Текст, визначення тексту, основні функції, засоби зв’язку.
- •50)Синтаксична основа пунктуації.Основні етапи розвитку української пунктуації.
12. Синонімія.Класифікація синонімів, синонімічний ряд
Синоніми few гр. synônymos "однойменний") - слова, які мають значення, що повністю або частково збігаються.
Наприклад: веселка, райдуга; фонтан, водограй; врода, краса, красота, вродливість, ліпота; За ступенем синонімічності синоніми поділяють на абсолютні й часткові.
Абсолютні (повні) синоніми - синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю. Вони можуть взаємозамінюватися абсолютно в усіх контекстах. Наприклад: мовознавство і лінгвістика, століття і сторіччя, орфографія і правопис, коцюба і кочерга; рос. префікс і приставка, забастовка і станка; фр. nul і aucun "ніякий, нічого не вартий".
Здебільшого абсолютні синоніми трапляються в термінології. У звичайному мовленні вони є тимчасовим явищем, бо, як правило, набувають різних семантичних і стилістичних відтінків, а інколи й зовсім змінюють значення. Так, скажімо, слова народний і вульгарний були абсолютними синонімами (ще й досі вираз вульгарна латина рівнозначний виразові народна латина), однак зараз ці слова семантично розійшлися: слово вульгарний набуло значення "грубий".
Часткові синоніми - синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційно-експресивним забарвленням, стилістичними функціями. Відповідно серед них виділяють семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні синоніми.
Семантичні, або ідеографічні (від idea "поняття" і graphe "пишу"), синоніми - синоніми, які різняться відтінками значень.
Наприклад: шлях і дорога (шлях - це велика проїзна дорога, тоді як дорога - будь-яке місце для проїзду й місце для проходу, навіть дуже вузьке), страх і жах (жах - це дуже великий страх). Стилістичні (емоційно-ескпресивні) синоніми - синоніми, які різняться емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад: їсти і жерти; обдурити, надути, обвести, облапошити; працювати, трудитися, ішачити; рос. спать, почивать, дрыхнуть; лицо, лик, рожа, морда; англ. to die "померти", to pass "відійти"; нім. Gesicht "обличчя", Antlitz поетичне "обличчя"; фр. visage "обличчя", museau грубе "морда, пика". Такі синоніми вживаються в різних стилях мови.
Семантико-стилістичні синоніми - синоніми, які одночасно різняться відтінками значень і стилістичним забарвленням, тобто поєднують ознаки першої й другої групи. Наприклад: іти, плестись (повільно, важко; розмовне), перти (інтенсивно; грубе); рос. говорить, разглагольствовать (надто багато; розмовне), ораторствовать (довго, з претензією на красномовність; розмовне, іронічне), витийствовать (красномовно; застаріле, книжне, тепер іронічне), шпарить (швидко, впевнено; розмовне). Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом. Члени кожного ряду ідентифікуються семантично і стилістично відносно домінанти ряду, тобто слова семантично найбільш простого, стилістично нейтрального і синтагматично найменш закріпленого. Домінанта найповніше втілює семантику ряду: лікар - доктор, ескулап; говорити - казати, Мовити, розмовляти, балакати, гомоніти, гуторити, базікати, варнякати, верзти, патякати, плести, плескати, ляпати, молоти, клепати, мимрити, бубоніти тощо.
Антоніми (від гр. anti – проти, onyma – ім’я) – це слова з протилежним значенням. Антонімічне протиставлення базується на певній семантичній основі. Наприклад: день – ніч ( назва частин доби);високий – низький (назва фізичних параметрів предметів за відстанню знизу вгору); щирий – підступний(назва внутрішніх властивостей людини), говорити – мовчати (назва дії, стану); ліворуч – праворуч (назва просторових понятть) тощо. Контрарні антоніми (від лат. contrarius "протилежний") виражають якісну протиставленість і утворюють граду-альні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один). Наприклад:молодий (чоловік) - нестарий - середніх літ - літній - старий;
важкий (урок) - нелегкий - середньої трудності - неважкий - легкий;нижній (поверх) - середній - верхній.Комплементарні антоніми (від лат. complementum "доповнення") доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них нема середнього (проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний - хибний (не+істинний=хибний), живий - мертвий (не+живий-мертвий).
Антонімія - важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези (від гр. antithesis "протиставлення"), суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження (любов і ненависть, правда і кривда; Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є), та оксиморона (від гр. oxymoron "дотепно-безглузде"), тобто поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення (дзвінка тиша, гарячий сніг, раби волі, багатство бідних, сліпота зрячих, живий труп тощо). За спрямуванням дій та ознак виділяються також антоніми, пов’язані відношенням конверсії (лат.conversio – обертання, перетворення) . Антоніми-конверсиви позначають дії або ознаки, пов'язані між собою відповідними усталеними ситуаціями, взаємозалежністю, причиново-наслідковими відношеннями. (Студент складає іспит. Професор приймає іспит. Літак летів над хмарами. Хмари знаходяться під літаком.) Енантіосемія - це особливий, непродуктивний різновид антонімії, який являє собою протилежність значень одного і того самого слова і знаходить зовнішнє вираження у синтаксичних і лексичних засобах.
Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський ігромадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.
За звуковим складом пароніми бувають:
однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» — ділянка «земельна площа», «сфера діяльності»; танк «бойова машина» — танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» — пов 'язаний «закріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вражаючий» — ефективний «з позитивними наслідками» — дефектний «зіпсований, з дефектом» — дефективний «ненормальний», «із психічними або фізичними вадами»; сердечний «пов'язаний із серцем», «щирий» — сердешний «бідолашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-небудь» — уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь»;
різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добуток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» — пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» — бучний «пишний», «галасливий»; веліти «наказати» — воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати «задовольняти потребу в чомусь», «стримувати».
За лексичним значенням пароніми бувають:
синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти;
антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто;
семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний «манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком», цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, кіш «кошик» — ківш «черпак», кристал — кришталь;
семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.
Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої гри слів: — Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах). Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник). Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Нечесну приватизацію в народі називають прихватизацією; донощиків, шо на вухо доносять, іменують Навуходоносорами (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора). Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.
Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.
