46. Питання про принципи класифікації спр у сучасній граматиці. Типологія зв’язків у спр. Засадничі принципи структурно – семантичної класифікації спр.

Класифікуючи складнопідрядні речення, враховують їх структуру та семантику. У синтаксичній науці склалося три принципи класифікації складнопідрядних речень:

1) логіко-граматичний; 2) формально-граматичний; 3) структурно-граматичний.

За логіко-граматичним принципом серед СПР виділяють підрядні речення підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні.

Підрядні підметові речення уточнюють або замінюють під­мет головного речення, виражений вказівним словом або ніяк не виражений. Так само й підрядні додаткові — уточнюють або замінюють додаток головного речення, виражений вказів­ним словом або ніяк не виражений. Підрядні підметові речен­ня відповідають на питання підмета (х т о? що?), підрядні до­даткові — на питання додатка (к о г о? ч о г о? і т. д.).

Вказівними словами в складнопідрядних реченнях і з під­рядними підметовими, і з підрядними додатковими бувають вказівний займенник той, зрідка — цей та означальні весь, вся­кий, кожний, причому для підрядних підметових — у називно­му відмінку, для підрядних додаткових — у непрямих відмінках.

І підметові, і додаткові підрядні речення до головного при­єднуються за допомогою сполучників підрядності що, як, чи, щоб, аби, коли, ніби, мов, наче та сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, коли, доки, чому, чого, навіщо, скільки, наскільки. Найуживаніші тут сполучні слова хто, що та сполучник підрядності що.

Підрядні присудкові речення уточнюють іменну частину складеного присудка головного речення, виражену вказівним словом. Підрядні означальні — замінюють означення головного речення або уточнюють означення, виражене вказівним словом.

Підрядні присудкові відповідають на питання присудка (який він є? що він є? хто він такий?), підрядні означальні — на питання означення (я к и й? ч и й?). Вказівними словами в складнопідрядних реченнях і з під­рядними присудковими (обов'язково), і з підрядними означаль­ними (не завжди) бувають вказівні займенники такий і той. І присудкові, і означальні підрядні речення до головного приєднуються сполучними словами хто, що, який, чий, котрий та сполучниками підрядності що, щоб, як, наче, ніби, мов. І присудкові, і означальні підрядні частини звичайно сто­ять після конкретизованого ними слова.

Підрядні присудкові речення вживаються у двох випадках: а)  коли треба уточнити значення іменного присудка головної частини, вираженого вказівними словами такий, той: Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ (О. Десняк).; б) коли треба конкретизувати зміст присудка головної частини, вираженого прикметником разом із вказівним словом такий, яке має підсилювальне значення: Повітря таке запашне од гірських трав, що аж п'янить.

Підрядні означальні речення, на відміну від присудкових, можуть пояснювати не тільки вказівне слово, а й безпосеред­ньо означуваний іменник головної частини. Щодо їхнього Функціонального значення, то серед них можна виділити такі різновиди: власне означальні речення— вказують на таку ознаку предмета, названого в головній частині, яка конк­ретизує, виділяє його з низки подібних; у такому разі в головній частині є співвідносне вказівне слово або його можна підставити: Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує означально-порівняльні речення — припи­сують відповідному предмету, названому в головній частині, таку ознаку, яка насправді не існує, а лише допус­кається як можлива, уявна; приєднуються до головної частини сполучниками наче, ніби, мов і співвідносяться з відповідним вказівним словом у ній або безпосередньо по­яснюють іменник: Матрос оглянув нас усіх такими радими очима, ніби ми давали йому гетьманські клейноди... (Ю. Яновський).

означально-обставинні речення — пояснюють вказівне слово головної частини, вжите при іменни­ках із просторовим або часовим значенням; приєднуються до головної частини сполучними словами де, куди, звідки, коли, відколи, поки, доки (їх можна замінювати сполучним словом який у різних відмінках): А на тому місці, де [на якому] стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (Панас Мирний).

означально-приєднувальні речення — вносять у висловлювання принагідну додаткову інформацію про предмет, названий у головній частині; у такому разі вказівне слово в головній частині не вживається: Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерти хмари, схилялося над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю (О. Слі-саренко).

Підрядні обставинні речення поділяються на такі види:

Підрядними місця називаються речення, що вказують на місце дії в головному реченні і відповідають на питання де? куди? звідки? Де кров текла козацькая, трава зеленіє.

Поєднуються з головними реченнями за допомогою сполучних слів де, куди, звідки. Підрядними часу називаються речення, що вказують на час дії в головному реченні і відповідають на питання коли? відколи? як довго? з якого часу? до якого часу?

А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

Поєднуються за допомогою сполучних слів і сполучників коли, поки, доки, ледве, скоро, щойно, як, тільки, як тільки.

Підрядними ступеня і способу дії називаються речення, що вказують на ступінь і спосіб дії головного речення і відповідають на питання якою мірою? наскільки? як? у який спосіб?

У світі все було так (як?), як сто, і тисячі, і мільйони років тому (Ю. Збанацький).

Приєднуються до головного речення сполучниками ніж, чим, як, мов, немов, наче, неначе, ніби. У головному реченні здебільшого вживається вказівне слово так.

Різновидом підрядних способу дії є підрядні порівняльні.

Вогонь то здіймався, то падав, наче дихали груди (М. Коцюбинський). Видно, хоч голки збирай (Народна творчість).

Порівняльні сполучники як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніж часто приєднують неповні підрядні речення, що називаються порівняльними зворотами:

Підрядними мети називаються речення, що вказують, з якою метою відбувається дія головного речення, і відповідають на питання для чого? з якою метою?

Я для пісні вікно розчинив, щоб вона залила мою душу весною (В. Сосюра).

Підрядні речення мети приєднуються до головного сполучником щоб.

Підрядними причини називаються речення, що вказують на причину того, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?

Підрядні речення причини приєднуються до головних сполучниками бо, тому що, від того що, через те що.

Підрядними умовними називаються речення, що вказують, за якої умови можливе те, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання за якої умови?

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко).З головним реченням підрядні умовні поєднуються сполучниками коли, якщо, якби, як.

Підрядними допустовими називаються речення, які вказують на умови, незважаючи на які або всупереч яким відбувається дія, виражена в головному реченні, і які відповідають на питання незважаючи на що? У полі ще лежав сніг, хоч весна брала своє.

З головним реченням підрядні допустові поєднуються сполучниками хоч, хоча, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що та ін.

Підрядними наслідковими називаються речення, у яких вказується на наслідок дії головного речення і які відповідають на питання внаслідок чого?

Теплий туман слався по полю і наливав балку посамі вінця, так що дерева потопали в ньому. З головним реченням підрядні наслідкові поєднуються сполучником так що.

За формально-граматичним принципом розрізняють три типи складнопідрядних речень:

1) СПР зі сполучниками (сполучникові); 2) СПР зі сполучними словами; 3) БСПР.

У другій половині 20 ст. запроваджено структурно-семантичну класифікацію, яка враховує: а) від чого залежить підрядна частина; б) за допомоги яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної; в) які смислові відношення встановлюються між предикативними частинами складнопідрядного речення.

За структурно-семантичною класифікацією розрізняють два типи складнопідрядних речень: 1) речення нерозчленованої структури, або одночленні; 2) речення розчленованої структури, або двочленні.

Речення нерозчленованої структури - це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких залежить від слова чи словосполучення головної частини й приєднується асемантичними (функціональними) сполучниками й сполучними словами. У таких реченнях головна частина потребує уточнення, пояснення, доповнення.

Серед складнопідрядних речень нерозчленованої структури виділяються: