30.Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням, походженням, і Способом творення.

Прислівник (лат. adverbium — біля дієслова) — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкругидалечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до роліобставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)

Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є рольприсудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)

Розряди прислівників за значенням

За значенням виділяють такі розряди прислівників:

— способу дії (як? у який спосіб?): швидко, добре, верхи, по-українськи;

— міри і ступеня дії (скільки? наскільки? якою мірою?): багато, мало, дуже, двічі, надвоє, зовсім;

— місця (де? куди? звідки?): там, тут, туди, додому, здалеку;

— часу (коли? з якого часу? до якого часу?): сьогодні, нині, відтепер, зранку, доти, довіку;

— причини (чому? через що? з якої причини?): згарячу, спросоння, спересердя, зозла;

— мети (для чого? з якою метою? навіщо?): наперекір, навмисне, назло, нащо.

До первинних належить незначна кількість прислівників, які утворилися давно і так змінилися, що в них важко встановити первісну форму: тут, там, завжди, де, тоді, куди, доки та ін. Найдавніші відзайменникові первинні прислівники граматично і функціонально не пов'язані з іншими частинами мови так, як вторинні прислівники.  Первинних прислівників відзайменникового утворення небагато, але вони є у всіх розрядах за значенням, крім мети і кількісно-означальних: місця — де, куди, звідки, там, тут, туди, звідти, всюди; часу — коли, тоді, відколи, доти, доки, поки, іноді, ніколи, інколи, завжди, тепер, потім; причини —чому, тому; способу дії — так, як, інакше, ніяк, усяк, однак, якось, ледве.Вони бувають питальними, заперечними, неозначеними, відносними, вказівними та означальними, як сучасні займенники: «А як же ти думав? Прошеніє треба тут одно написати, друге губернатору подати... А поїхати туди та звідти, а там прохати»(ПанасМирний).  Не співвідносні з іншими частинами мови і ті відзайменникові утворення прислівників, які виникли з будь-яких слів із займенником: торік, натомість, повсякчас, звідусіль, звідусюди. Утративши своє словотворення, первинні прислівники почали утворюватися повторенням займенникових основ, злиттям з ними прийменників, флексій, суфіксів імен, унаслідок чого виникали нові прислівникові утворення: так-сяк, куди-не-куди, доти, відколи, деколи, відтіля, звідси, звідусіль, десь, ніде, коли-небудь. Це прислівники невласного утворення. Вони є проміжними між первинними і вторинними. Серед них немало розмовних (кудою, тудою, сюдою), деякі мають здрібніло-пестливе значення (осьдечки, тамки, тутечки): «Чиста загибель тепереньки чоловікові: заробити нема де, землі зроду не було, комірне плати, кругом злидні, а їсти мусиш» (М. Коцюбинський). А найбільше вживається в мовленні загальномовних, стилістично нейтральних первинних прислівників: «То тут, то там зринали запізнілі голоси» (М.Стельмах).  Основну частину прислівникового складу становлять вторинні прислівники. У них розвинулося власне суфіксальне та префіксальне словотворення, яке в сучасній мові є досить продуктивним. Найбільше виявляються тутморфолого-синтаксичний і морфологічний способи словотворення. Якщо у прислівників добре, гаряче ще живий зв'язок із морфолого-синтаксичним способом словотворення, то у словах по-латині, весело, по-ударномупереважає морфологічний спосіб, де по- та -і, -о, -ому вважаються префіксами і суфіксами, а не закінченнями.