- •1.Поняття про сегментні та суперсегментні мовленнєві одиниці. Фонетичне слово (поняття про проклітики й енклітики), синтагма, фраза, склад. Український фонетичний складоподіл.
- •2. Класифікація голосних звуків української мови у сильній і слабкій позиції. Підходи вчених до класифікації голосних звуків ( н. Тоцька, м. Жовтобрюх, ю. Карпенко). Поняття нескладового звука
- •3.Класифікація приголосних звуків української мови. Підходи вчених до класифікації приголосних звуків ( н. Тоцька, м. Жовтобрюх, м. Наконечний, ю. Карпенко)
- •4. Українська фонетична і фонематична транскрипція
- •5 Комбінаторні і позиційні звукові зміни. Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення.
- •6. Наслідки прогресивної асиміляції, дисиміляції, метотези, епентези, стяжіння, протези в укр.. М.
- •7. Історичні та позиційні чергування голосних в сулм
- •8. Історичні та позиційні чергування приголосних в сулм
- •10. Орфоепія як наука. Історія укр. Орфоепії. Основні орфоепычні норми сулм.....
- •12. Синонімія.Класифікація синонімів, синонімічний ряд
- •13. Лексика сулм з точки зору її походження. Основні шари української лексики. Власне українська лексика. Іншомовна лексика та її формальні ознаки. Освоєння іншомовної лексики.
- •15. Поняття фразеологізма. Погляди вчених на класифікацію фразеологічних одиниць. Джерела української фразеології. Стилістична роль фразеологізмів.
- •16. Морфема, морф (алломорф). Субморфи. Корінь слова. Основа слова і флексія.
- •17. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
- •18. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •22. Граматична категорія роду іменників. Способи родової диференціації іменників - неістот, іменників – істот та незмінюваних іншомовних іменників. Граматичні категорії числа і відмінка іменників.
- •23. Поділ іменників на відміни і групи. Визначення групи іменників, що закінчуються на – р.
- •28.Категорії особи, числа і роду належать дієслів. Безособові дієслова.
- •29. Місце дієприкметника і дієприслівникака у системі укр..Мови. Активні і пасивні дієприкметники. Творення і переклад укр..Мовою.
- •30.Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням, походженням, і Способом творення.
- •31) Місце службових слів у класифікаціях частин мови,іх морфологічний склад,семантичні групи.
- •32) Основні підходи до визначення статусу прийменника.Походження прийменників,іх морфологічні ознаки.
- •33)Сполучник-загальне значення,основні підходи щодо визначення статусуу граматичній системі.Поділ сполучників за будовою і походженням.Сполучники і сполучні слова
- •34. Проблема лінгвістичного статусу часток
- •4. Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).
- •36. Місце слів категорії стану, модальних слів, зв’язки «бути» у мовознавчих концепціях про частини мовм.
- •3) З семантико-синтаксичного погляду виділяється
- •1) Типи синтаксичного зв'язку у підрядному та сурядному словосполученні:
- •38. Сучасна укр.. Синтаксична класиологія. Історія речення. Найважливіші ознаки речення (предикативність , інтонація , модальність) типи речень за модальністю
- •39. Просте речення. Ієрархія синтаксичних категорій. Актуальні проблеми аналізу синтаксичних категорій. Різновиди неповних речень за структурними і семантичними ознаками.
- •42 .Способи передачи чужои мови, пряма мова, роздилови знаки.
- •43 . Характеристика непрямои мови та невласне прямои мови.
- •46. Питання про принципи класифікації спр у сучасній граматиці. Типологія зв’язків у спр. Засадничі принципи структурно – семантичної класифікації спр.
- •1) Складнопідрядні речення з підрядними означальними; 2) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; 3) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії.
- •49.Текст, визначення тексту, основні функції, засоби зв’язку.
- •50)Синтаксична основа пунктуації.Основні етапи розвитку української пунктуації.
29. Місце дієприкметника і дієприслівникака у системі укр..Мови. Активні і пасивні дієприкметники. Творення і переклад укр..Мовою.
Відомо, що для перекладу російських дієприкметників на -ущ, - ующ, - вш тощо в українській мові часто бракує аналогічних широковживаних форм, оскільки дієприкметники із суфіксами -уч,- юч, - ач, - яч сьогодні не відповідають нормам української мови (бажаючий, діючий, домінуючий, обстежуючий тощо), а ді-шрикметникові суфікси -ш, - вш вважаються такими, що вийшли з ужитку (бувший, згорівший).Двомовні словники пропонують у таких випадках використовувати сполучення відповідних дієслів із сполучниками який, що, котрий. Однак послідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту призводить до примітивізації мови, особливо якщо його вжито без додатків і до того ж холи він стоїть наприкінці речення: залишився слід від коліс машини, що від "їхала; утік підозрюваний, який перебував під вартою. Щоб уникнути таких стилістичних огріхів, слід:
а) замінити цей зворот чи російський відповідник дієприкметником з унормованим суфіксом (-н, - єн, - т, - л тощо) або прикметником: замість територія, що прилягає до будинку - прилегла територія, діюче законодавство - чинне законодавство, загрожуюче становище - загрозливе становище, заспокоюючий засіб - заспокійливий засіб, стримуючий фактор - стримувальний фактор, регулююча функція - регулювальна функція, домінуюча риса - домінівна риса; документ, підлягаючий ратифікації'- документ, належний до ратифікації;
б) замінити віддієслівним іменником: замість виконуючий обов 'язки - виконувач обов 'язків; завідуючий відділом - завідувач відділу; керуючий трестом - керівник тресту;
в) замінити дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: замість бажаючі взяти участь у проведенні мітингу, повинні - бажаючи взяти участь у проведенні мітингу, повинні; робітник, виконуючий план - робітник, виконуючи план;
г) замінити дієсловом: замість підозрюваний, перебуваючий у нетверезому стані - підозрюваний, який перебував у нетверезому стані (або, за попереднім правилом - підозрюваний, перебуваючи у нетверезому стані);
ґ) перебудувати речення, уникаючи ненормованих зворотів: Вирок, вступивший в законну силу, оскарженню не підлягає - вирок, який набрав (увійшов у, набув) законної сили, оскарженню не підлягає/після набуття законної сили вирок оскарженню не підлягає;
д) додати/зняти відповідне за змістом слово: поранений кричав услід машині, що віддалялася - можна зняти віддалялася, бо є услід.
Широко вживається в українській мові формальна група дієприкметників, співвідносних з пасивними, яку становлять незмінні безособові форми на -но, (-єно), - то: організовано зустріч, знайдено докази, проїзд заборонено, кинено (кинуто) на землю, пролито воду. Такі форми рекомендовано вживати тоді, коли відбувається вказівка на дію остаточну, безапеляційну, яка не потребує жодних змін, доповнень чи уточнень, а також коли виконавець дії не названий у реченні або невідомий. Тому висловлення на кшталт: Верховною Радою прийнято постанову... або ж Судом порушено кримінальну справу... є недоречні. Такі безособові конструкції потрібно замінювати реченнями, у яких виконавець дії виступає в ролі підмета: Верховна Рада прийняла постанову..., Суд порушив кримінальну справу...
Дієприслівник
Дієприслівник - це невідмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок) і стосується того ж суб'єкта (підмета), що й основне слово.
Щоб перевірити правильність написання дієприслівників, дієслова, від якого вони походять, слід поставити в 3-ій особі множини; бачачи (бо бачать), сидячи (бо сидять), доводячи (бо доводять).
Дієприслівниковий зворот - це дієприслівник разом із залежними словами. Вказуючи на додаткову дію до основної (присудок), зворот повинен стосуватися тієї ж особи, що й основна дія: (Ти) Не спитавши броду, (ти) не лізь у воду.
1. Відповідно до норм сучасної української мови, в реченні з дієприслівниковим зворотом дія, названа присудком, і дія, названа зворотом, повинна виконуватися одним суб'єктом: Визначивши міру покарання, залишається нез 'ясованим питання відшкодування збитків. У наведеному прикладі суб'єкт-підмет - питання. Отже, питання залишається нез'ясованим і питання визначає міру покарання. Речення побудоване неправильно. Відсутній суб'єкт - виконавець дії. Правильна конструкція: Визначивши міру покарання, суд не з 'ясував питання відшкодування збитків.
2. Не можна приєднувати дієприслівниковий зворот до безособової конструкції: Переглядаючи матеріали кримінальної справи, було виявлено ряд додаткових обставин. Синтаксична конструкція неправильна, відсутній суб'єкт - виконавець дії. Отже, слід ввести особу
(підмет). Правильно побудоване речення: Переглядаючи матеріали кримінальної справи, слідчий виявив низку додаткових обставин.
3. При використанні дієприслівникових зворотів слід уникати логі-ко-синтаксичних помилок: Увагу слідчого привернула заява потерпілого, переглядаючи протокол допиту, який лежав на столі. Конструкція неправильна, оскільки підмет - заява - привернула увагу і переглядала протокол допиту. Слід із додатка - слідчого утворити суб'єкт-підмет -слідчий. Правильне речення: Переглядаючи протокол допиту, який лежав на столі, слідчий звернув увагу на заяву потерпілого.
Дієприкметники бувають активні та пасивні. Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує означуваний (пояснюваний) іменник: атакуючий загін (тобто загін, що атакує), дозрілий плід (плід, що дозрів).
Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яка спрямована на означуваний іменник: розв'язана задача(задача, яку розв'язали), пошитий костюм (костюм, який пошили)
