22. Граматична категорія роду іменників. Способи родової диференціації іменників - неістот, іменників – істот та незмінюваних іншомовних іменників. Граматичні категорії числа і відмінка іменників.

Категорія роду

Граматична категорія роду є однією з основних морфологічних ознак іменника. Категорія роду іменників є синтаксично незалежною.

Рід - несловозмінна граматична категорія, що є однією з визначальних морфологічних ознак іменника. Усі іменники, крім тих, що вживаються лише у множині, належать до одного з трьох родів:

- чоловічого (степ, мир, батько, хлопець, Петро);

- жіночого (земля, веселка, ніжність, ніч, Галина, мати);

- середнього (поле, зернятко, озеро, теля, відмінювання);

Є чотири способи родової диференціації іменників: морфологічний, лексичний, словотвірний, синтаксичний.

В іменниках рід здебільшого визначається морфологічно - закінченням називного відмінка однини і характером основи.

До чоловічого роду належать:

- більшість іменників, що у початковій формі мають нульове закінчення і чисту основу на приголосний (клен, народ, стіл, край, настрій, календар, день, жолудь);

частина іменників на -а- (-я) (назви осіб чоловічої статі) (староста, Микола);

- поодинокі іменники із закінченням -о (батько, Павло, Дніпро).

До жіночого роду належать:

- іменники, що в початковій формі мають закінчення -а (-я) (вода, рука, пісня, вулиця, професія);

- іменники з нульовим закінченням, основи яких закінчуються твердим чи м'яким приголосним (велич, зустріч, подорож, суміш, печаль, блакить, вись, роль, паморозь) та іменник мати.

До середнього роду належать:

- іменники, які в початковій формі мають закінчення -о,-е (вікно, суспільство, весло, коло, море, горе, сховище, озерце);

- іменники із закінченнями -а (-я) (курча, дівча, ведмежа, пташеня, життя, буття, суцвіття).

Отже, спеціального закінчення для вираження родової належності немає, а тому треба враховувати всю систему закінчень непрямих відмінків. Закінченнями (тобто морфологічно) визначається здебільшого рід назв неістот.

В іменниках - назвах істот граматичний рід може визначатися лексично (семантично) - родові відмінності осіб чоловічої і жіночої статі виражаються різними лексичними одиницями: батько-мати, дядько -тітка, хлопець - дівчина, вівця - баран. Іменники, що називають недорослих істот, належать до середнього роду - ведмежа - ведмежатко, цуценя - цуценятко, пташа- пташенятко, котеня.

Іменники - назви осіб за професією належать до чоловічого роду, їм не властиве розмежування чоловічого і жіночого роду за допомоги зовнішніх показників: геолог, педагог, фотограф, біолог, технік, агроном. Семантична диференціація за статтю таких іменників визначається синтаксично - формами залежних компонентів словосполучень або контекстуальних показників: біолог працювала, гід повернулася.

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження визначається відповідно до лексико-граматичного розряду, до якого вони належать. Іменники - назви неістот належать до середнього роду: кашне, депо, метро. Іноді родова належність таких іменників залежить від морфологічних характеристик відповідних українських найменувань: сироко (вітер) - чол.р., гінді (мова) - жін.р., кольрабі (капуста) - жін.р.

Родова диференціація невідмінюваних іменників - назв осіб - залежить від статі: аташе, маестро - іменники чоловічого роду; леді, мадам, фрау - іменники жіночого роду.

Рід невідмінюваних іменників - власних географічних назв, визначається на основі відповідної загальної назви типу місто, гора, озеро, країна, острів, півострів: Борнео (острів) - чоловічого роду, Перу (республіка) - жіночого роду, Баку (місто) - середнього роду.

Родова кваліфікація ініціальних та комбінованих абревіатур зумовлена опорним словом - іменником вихідних для них словосполучень: ООН (Організація Об'єднаних Націй) - жіночого роду, НАН (Національна академія наук) - жіночого роду, АПК (агропромисловий комплекс) - чоловічого роду.

Категорія числа

Число - одна з визначальних граматичних категорій, що виражає кількісний вияв того, що позначається іменником. Значення числа виражається у співвідносних формах однини і множини: учень -учні, ріка - ріки, стіл - столи.

Усі іменники за здатністю утворювати форми однини/множини переділяються на три групи:

- іменники, що вживаються в однині й множині (сестра - сестри, зошит - зошити, палець - пальці);

- іменники, що вживаються тільки в однині (одиничні іменники) (розквіт, мужність, фосфор, гречка, сіль);

- іменники, що вживаються лише у множині (ворота, вершки, гроші, жнива, мандри, радощі).

Форми однини і множини утворюються від іменників на означення обчислюваних предметів: жінка - жінки, дошка - дошки, птах - птахи.

Тільки у формі однини вживаються:

^ іменники з абстрактним значенням (вічність, демократизм);

^ збірні іменники (молодь, учительство, черва);

^ іменники з речовинним значенням (сало, малина, пшоно, пісок). Як уже зазначалося, такі іменники набувають множинної форми, якщо означають різні сорти певної речовини: хліба - злакові рослини, хліби - випечений продукт.

^ власні назви (Євген, Микола, Ганна, Світлана, Лук'яненко, Харків, Київ);

Іменники, що вживаються лише у множині, є назвами:

^ предметів, що складаються з двох частин (окуляри, сани, ножиці);

*Ґ речовин, матеріалу (дріжджі, дрова, вершки);

^ станів, процесів і дій (проводи, дебати, посиденьки, сутінки);

^ почуттів, емоцій (гордощі, веселощі, прикрощі);

^ відрізків часу, свят і традиційно-побутових обрядів (канікули, заручини, родини, зажинки);

^ залишків речовини (кошти, фінанси, гроші);

Окремі іменники - власні назви можуть мати тільки форму множини (Суми, Карпати, Прилуки, Афіни, Альпи).

Категорія числа як іменникова словозмінна категорія формально виражається у закінченнях: словник -словника; словники - словників.

Категорія відмінка

Відмінок - граматична категорія іменника, що виражає його синтаксичні відношення до інших слів у реченні. Відмінок іменників є морфологічною, самостійною категорією. В українській мові є сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Кожний з відмінків, крім кличного, відповідає на певне питання: називний - хто? що?; родовий - кого? чого?, давальний -кому? чому?, знахідний - кого? що?, орудний - ким? чим?, місцевий - на кому? на чому?

Називний відмінок кваліфікують як прямий, що протиставляється іншим відмінкам. Він є початковою формою іменника і виступає в реченні у ролі підмета, тобто називає виконавця дії: У формі називного відмінка виступає також іменна частина складеного присудка, а також прикладка і головний член односкладного номінативного речення: Мова - основа культури нації, найбільший скарб (І. Нудьга);.

Родовий відмінок називає предмет, на який спрямована дія {написати листа, виконання вправи, налити води); носія ознаки (людина совісті, син героя), виконавця дії (виступи учнів, боротьба народів), час, місце, причину, спосіб дії, мету (навчатися до січня, стояти біля столу, замовчати від несподіванки, сміятися до сла, приїхав для розмови).

Давальний відмінок називає особу чи предмет, на користь яких або на шкоду яким відбувається дія (передати сестрі квіти, нагнати дітям страху), особу, якій приписується певний стан (примарилося батькові), належність, стосунок, спрямування (пам ятник Шевченкові, служіння народові, рахунок команді). Давальний відмінок вживається тільки з похідними прийменниками (назустріч, наперекір, всупереч, завдяки).

Знахідний відмінок називає прямий об'єкт (іменник залежить від перехідних дієслів) (читати

книжку, копати землю, мити вікно), час, місце, причину і мету дії (чекати годину, вийшли на поле, боротися за правду).

Орудний відмінок називає знаряддя, засіб дії і пересування (згрібати граблями, махнути рукою, їхати машиною), виконавця дії у пасивних зворотах (план, затверджений комісією), місце і час дії (іти дорогою, плавати морем, працює ночами, прийшов перед ранком).

Місцевий відмінок, якому властиве тільки прийменникове вживання, в типовому вияві виражає значення місця (лежати в садку, жити у місті, ходити по городу), часу (зустрітися о десятій годині, приїхав у травні), засобу дії (грати на дудці, шити на машинці).

Кличний відмінок спеціалізується на вираженні функції звертання (називає особу, до якої звертається мовець): чоловіче, поете, пісне, Олено, Віталію.

Граматичне значення відмінка виражається насамперед закінченням (стати вчителем, купити коня, повідомити студентів) або поєднанням закінчення з:

- прийменником (на морі, під столом, із газети);

- наголосом (немає сторінки - гортаю сторінки);

- чергуванням звуків (рука - на руці, нога - нозі).

Відмінок невідмінюваних іменників оформлюється тільки синтаксичним зв'язком з іншими словами: велике кафе (значення називного чи знахідного відмінка).