- •1.Поняття про сегментні та суперсегментні мовленнєві одиниці. Фонетичне слово (поняття про проклітики й енклітики), синтагма, фраза, склад. Український фонетичний складоподіл.
- •2. Класифікація голосних звуків української мови у сильній і слабкій позиції. Підходи вчених до класифікації голосних звуків ( н. Тоцька, м. Жовтобрюх, ю. Карпенко). Поняття нескладового звука
- •3.Класифікація приголосних звуків української мови. Підходи вчених до класифікації приголосних звуків ( н. Тоцька, м. Жовтобрюх, м. Наконечний, ю. Карпенко)
- •4. Українська фонетична і фонематична транскрипція
- •5 Комбінаторні і позиційні звукові зміни. Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення.
- •6. Наслідки прогресивної асиміляції, дисиміляції, метотези, епентези, стяжіння, протези в укр.. М.
- •7. Історичні та позиційні чергування голосних в сулм
- •8. Історичні та позиційні чергування приголосних в сулм
- •10. Орфоепія як наука. Історія укр. Орфоепії. Основні орфоепычні норми сулм.....
- •12. Синонімія.Класифікація синонімів, синонімічний ряд
- •13. Лексика сулм з точки зору її походження. Основні шари української лексики. Власне українська лексика. Іншомовна лексика та її формальні ознаки. Освоєння іншомовної лексики.
- •15. Поняття фразеологізма. Погляди вчених на класифікацію фразеологічних одиниць. Джерела української фразеології. Стилістична роль фразеологізмів.
- •16. Морфема, морф (алломорф). Субморфи. Корінь слова. Основа слова і флексія.
- •17. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
- •18. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •22. Граматична категорія роду іменників. Способи родової диференціації іменників - неістот, іменників – істот та незмінюваних іншомовних іменників. Граматичні категорії числа і відмінка іменників.
- •23. Поділ іменників на відміни і групи. Визначення групи іменників, що закінчуються на – р.
- •28.Категорії особи, числа і роду належать дієслів. Безособові дієслова.
- •29. Місце дієприкметника і дієприслівникака у системі укр..Мови. Активні і пасивні дієприкметники. Творення і переклад укр..Мовою.
- •30.Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням, походженням, і Способом творення.
- •31) Місце службових слів у класифікаціях частин мови,іх морфологічний склад,семантичні групи.
- •32) Основні підходи до визначення статусу прийменника.Походження прийменників,іх морфологічні ознаки.
- •33)Сполучник-загальне значення,основні підходи щодо визначення статусуу граматичній системі.Поділ сполучників за будовою і походженням.Сполучники і сполучні слова
- •34. Проблема лінгвістичного статусу часток
- •4. Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).
- •36. Місце слів категорії стану, модальних слів, зв’язки «бути» у мовознавчих концепціях про частини мовм.
- •3) З семантико-синтаксичного погляду виділяється
- •1) Типи синтаксичного зв'язку у підрядному та сурядному словосполученні:
- •38. Сучасна укр.. Синтаксична класиологія. Історія речення. Найважливіші ознаки речення (предикативність , інтонація , модальність) типи речень за модальністю
- •39. Просте речення. Ієрархія синтаксичних категорій. Актуальні проблеми аналізу синтаксичних категорій. Різновиди неповних речень за структурними і семантичними ознаками.
- •42 .Способи передачи чужои мови, пряма мова, роздилови знаки.
- •43 . Характеристика непрямои мови та невласне прямои мови.
- •46. Питання про принципи класифікації спр у сучасній граматиці. Типологія зв’язків у спр. Засадничі принципи структурно – семантичної класифікації спр.
- •1) Складнопідрядні речення з підрядними означальними; 2) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; 3) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії.
- •49.Текст, визначення тексту, основні функції, засоби зв’язку.
- •50)Синтаксична основа пунктуації.Основні етапи розвитку української пунктуації.
17. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
Афікси є носіями словотвірного і граматичного значень слова, тобто уточнюють речове значення кореня, видозмінюють основне лексичне значення, тобто слугують засобом творення похідних слів або вказують на відношення його до інших слів, виступаючи засобом творення форми того самого слова. Афікси послідовно розрізняються за місцем і роллю у слові. За місцем у слові виділяють префіксальні і постфіксальні морфеми. Префікс — морфема, що стоїть перед коренем, наприклад: прославитися,. Постфікс—це афікс, прикріплений після кореня. До постфіксів належать суфікс, флексія і власне постфікс.Суфікс— це морфема, що займає місце відразу після кореня, поряд із ним, наприклад: Флексія, або закінчення, — це афікс, який займає кінцеву позицію в змінюваному слові, слугуючи показником синтаксичних відношень між пов’язаними словами в словосполученні і реченні. Власне постфікс — це афікс, що знаходиться в абсолютному кінці слова, після закінчення і виконує словотворчу і граматичну роль. Наприклад, постфікс -ся — це змертвіла давняя форма знахідного відмінка зворотного займенника себе, що зазнав десемантизації. Він приєднується до дієслів як словотворчий афікс і водночас надає їм зворотного або пассивного значення: учити — учитися, Конфікс — це поєднання префікса і постфікса, які спільно функціонують у процесі словотворення. Конфікси ще називають циркумфлексами, тому що вони оточують корінь з обох боків одночасно: рукав —> нарукавник, Інтерфікс —це афікс, що стоїть між двома (або більше) основами у склад- них словах — композитах.
За функціями афікси поділяються на формотворчі й словотворчі.
За функцією у слові префікси поділяються на словотворчі й формотворчі.
Словотворчі префікси надають слову нового лексичного значення (баба - прабаба) чи модифікують його в тому чи іншому плані (дов 'язати - перев 'язати).
Формотворчі префікси виражають нове граматичне значення слова (читати - дочитати,- префікси творять дієслівні видові пари).
Словотворчі префікси виражають певне словотвірне значення, наприклад: без- вказує на відсутність чогось - безхліб 'я; над - наближення чогось, неповноту дії -надходити, надламати.
Префікси не змінюють частиномовної належності слова: гіркий -прегіркий, модний - супермодний(прикметники); ніхто, абихто, дехто (займенники).
Формотворчі префікси беруть участь у творенні форм найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (найдосконаліший, найвище) та форми доконаного виду дієслів (малювати - перемалювати, реєструвати - зареєструвати).
За значенням суфікси поділяються насловотворчі й формотворчі.
Словотворчі суфікси використовують як словотвірний засіб. Вони видозмінюють значення твірного слова:тесати - тес-ак, сірий -сір-к-о.
Суфікси можуть надавати слову найрізноманітніших відтінків стосовно головного лексичного значення: яблуко - яблуч-к-о,
Формотворчі суфікси використовують для творення граматичних форм: дієслів у минулому часі: писа-в, прикметників вищого ступеня порівняння: холод-іш-ий,. За допомоги формотворчих суфіксів -я- (-єн-), -т- утворюються дієприкметники минулого часу; за допомоги суфіксів -уч- (-юч-),-ач- (~яч-),-л- творяться активні дієприкметники теперішнього і минулих часів: написати - написа-н-ий, зробити - зробл-ен-ий, пломеніти - пломені-юч-ий.
В українській мові постфікс -ся приєднується до дієслів як словотворчий афікс і виражає граматичне значення пасивного стану: лікуватися,. До постфіксів належать також: -сь (хтось, десь), -небудь (який-небудь, як-небудь); -будь (хто-будь, куди-будь); -то (десь-то, хтось-то).
