15. Поняття фразеологізма. Погляди вчених на класифікацію фразеологічних одиниць. Джерела української фразеології. Стилістична роль фразеологізмів.

Фразеологізм — неподільне, стійке словосполучення, яке можна замінити синонімічним словом. У реченні фразеологізм — це один член речення. Діти заливаються сміхом. — Діти сміються. Значення фразеологізму не передається значенням слів, що входять до складу фразеологізму. Фразеологізм виразніший, емоційніший, ніж синонімічне слово. Загального визначення в науковій літературі набула семантична класифікація В.Виноградова, в основу якої покладено принцип нерозкладності семантики фразеологічних одиниць. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.

На цій підставі він виділяє три типи одиниць –фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення

Семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом фактів:

а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів,

незрозумілих для загалу (збити з пантелику; взяти на цугундер; ускочити в халепу);

б) наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);

в) втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв'язку.

Серед фразеологічних виразів М. М. Шанський розрізняє дві групи:

1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні слово

сполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження (Людина – це звучить гордо; Хрін від редьки не солодший);

2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію (трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий закладта інші).

Як і класифікація В. В. Виноградова, класифікація М. М. Шанського широко використовується у спеціальній, зокрема науково-методичній літературі.

Класифікація Б.О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:а) перемінні словосполучення; б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю сте-реотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;

в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість.

Спробу систематизації стійких сполук у функціональному аспекті здійснив С. Г. Гаврин, виділивши шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як

зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб'єш; виїденого яйця не вартий), тавтологічні сполуки (свиня свинею), сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда –добре, а щастя –краще).Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною

художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайногодобору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: рад не рад; хоч куди; ні пуху ні пера.

3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та інші: заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал; соціалістичний реалізм; культ особи. Заміна в них одного з компонентів синонімом (пор. ланцюгова реакція –послідовна реакція) руйнує термінологічність.

4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи:

друзі пізнаються в біді; буття визначає свідомість

5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В.

Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми –всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: собаку з'їсти, була не була, рос. –попасть впросакі подібні

Представниками генетичної класифікації фразеологічного складу мови є Л.А. Булаховський, І.К.Білодід, Л.Г.Скрипник, за якою передбачається групування фразеологічного матеріалу української мови за джерелами походження. Фразеологізми української мови можна розподілити на кілька

генетичних груп:

1)питомо українські фразеологічні одиниці, у складі яких розрізняють:

а) спільнослов’янські фразеологізми, що увійшли в українську мову із спільнослов’янської мови;

б) східнослов’янські фразеологізми, що виникли в давньоруську епоху і є здобутком мовної спільності предків українців, росіян та білорусів;

в) власне українські фразеологічні одиниці, які виникли в епоху становлення української мови;

2) запозичені фразеологічні одиниці, які являють собою стійкі сполуки слів, які склалися в іншій мові і були перенесені на український мовний ґрунт без перекладу;

3) фразеологічні кальки або напівкальки

Фразеологічний склад української мови, як і лексичний, має кілька генетичних груп: питомо українські фразеологічні одиниці, запозичені фразеологічні одиниці і фразеологічні кальки й напівкальки.

До питомо українських належать як ті фразеологічні одиниці, що виникли в українській мові, так і ті, що були свого часу успадковані з давнього мовного джерела. У їх складі прийнято виділяти:

а)Спільнослов'янські фразеологізми, що зайшли в українську мову із спільнослов'янської і досі відомі, як правило, усім слов'янським мовам. Ця спільність особливо виразна в колі фразеологізмів, що групуються навколо назв частин людського тіла, а також у компаративних зворотах;

б) Східнослов’янські фразеологізми, що виниклив епоху давньоукраїнської мови і є здобутком мовної спільності предків росіян, українців та білорусів. Вони і тепер побутують у мовах усіх східних слов'ян, але не мають дослівних еквівалентів в інших слов'янських мовах (напр.: укр. під гарячу руку;).

Таким спільним східнослов'янським надбанням є, зокрема, фонд крилатих слів, що походять із давньоукраїнського джерела;в) Власне українські фразеологічні одиниці типу передати куті меду; облизня піймати; на руку ковінька; не до шмиги тощо.

Скарбниця фольклору, що, за влучним визначенням Максима Рильського, є «вірним дзеркалом народного життя, правдивим, літописом історичних подій», зберігає великий фразеологічний фонд, викликаний до життя певними історичними обставинами, вікопомними подіями. Період турецько-татарської навали породив такі відомі народні афоризми, як Непрошений гість гірше татарина; Свої люди, не татари, не дадуть на поталу; Бери до пари, щоб не з'їли татари і под.

Багатовікове спостереження народу за роллю, часто підступного, татарського ханства на воєнній арені вилилося у лаконічну формулу За кого хан, той і пан.

У фразеологічній скарбниці української мови чимало одиниць, що віддзеркалюють героїчні події визвольної боротьби українського народу XVI—XVIIст., особливо періоду 1648—1654 рр., вікопомної битви під Полтавою: Висипався Хміль із міха та й наробив ляхам лиха;Ряд фразеологізмів виник в атмосфері бюрократично-чиновницьких порядків: відкладати в довгий ящик

Значна частина фразеологізмів української мови, як власне національних, так і спільних з фразеологізмами інших мов, грунтується на побутових образах, на асоціаціях, навіяних простими життєвими обставинами і реаліями: варити воду з кого; з одного тіста; кров з молоком; висіти на

волосинці;В основу багатьох фразеологічних одиниць лягли найменування різних трудових процесів, зокрема пов'язаних із хліборобством: орати перелоги; підіймати цілину; прокладати першу борозну

Численною є група фразеологізмів, що грунтується на спостереженнях за світом тварин (заяча душа; хитрий лис; лисом підшитий; не бачити смаленого вовка; кований на всі чотири; жувати жуйку; ставати дибкиДосить помітною є група фразеологізмів, що своєю основою має найменування характерних рухів,жестів, виразної міміки людини, як-от: братися за боки; бити себе в груди; і оком не моргнути;

Фразеологізувався ряд висловів, що окреслюють відчуття, емоції, психічний чи фізіологічний стан людини, напр.: кров холоне в жилах; голова йде обертом.

Особливо помітним і давнім джерелом фразеології є переосмислення зворотів, породжених свого часу в середовищі ремісників. Так, значний слід в українській фразеології залишило ткацько-прядильне ремесло: прясти на тонку. Давньому кравецькому ремеслу завдячує поява фразеологізмівбілими

нитками шите; на живу нитку; увірвалася нитка;овальське ремесло зумовило появу сталихзворо

тів типу брати в лещата; між молотом і ковадлом; міцного гарту;

Досить численна група фразеологізмів започаткована в середовищі рибалок, напр.: закидати вудку; змотувати вудки.Деякі фразеологізми підказані спостереженнями мисливців: стріляна птиця, ганяти як солоного зайця, удівельна справа репрезентована фразеологізмами типу вбити першу палю; закласти фундамент;з мови перукарів зайшли до фразеологічного фонду звороти стригти під один гребінецьвертає на себе увагу багатство фразеологічних зворотів, породжених військовою справою різних історичних періодів. Продовжують функціонувати в сучасній мові вислови, основою яких стали слова-історизми типу

забрало, щит, меч, спис, герць, фаланга, напр.: з відкритим забралом. Фразеологізувалася низка висловів, що вживалися колись лише на означення певних дій, тактичних і стратегічних прийомів ведення бою тощо, а зараз набули узагальнення: приймати бій; брати з бою; давати бій

Зазнали переосмислення і вислови театрально-музичної сфери на зразок увіходити в роль; помінятись ро

лями; відігравати роль; Невичерпним джерелом, що постійно живить фразеологічний фонд мови,

є термінологічні вислови різних галузей науки, зокрема математики (зводити до спільного знаменника; для круглого числа; ставити знак рівності;

Роль.Фразеологія як галузь мовознавчої науки протягом останніх десятиліть привертає до себе все більшу увагу словесників, дослідників-мовознавців, істориків, етнологів, лінгвістів, літераторів, мистецтвознавців,педагогів, журналістів, бо вона, як і мова, с «схованкою людського духу», скарбницею здобутків культури, прагнень, звичаїв, сподівань народу, є одним із найважливіших джерел дослідження і відтворення його минулого життя, багатовікової боротьби за своє геополітичне та геокультурне утвердження. Фразеологія має глибинний культурознавчий характер, бо є віддзеркаленням його словесних естетичних принципів і цінностей.

Одним з невичерпних джерел багатства і виразності мовлення є фразеологізми.

Кожний стиль мовлення володіє значним запасом фразеологізмів. Стилістичні функції фразеологізмів залежать від джерел їх походження. Відтак фразеологізми діляться на три групи: розмовно-побутові, народнопоетичні та книжні.

Розмовно-побутові фразеологізми широко вживаються в розмовному, художньому стилях, рідше - в публіцистичному. Ці фразеологізми мають яскраво виражене емоційно-експресивне забарвлення. Серед них багато прислів'їв і приказок, що роблять наше мовлення багатим, виразним, дотепним.

Народнопоетичні фразеологізми - вирази, що виникли на фольклорній основі (сталі епітети, метафори, порівняння, примовки, каламбури, ворожіння). Вони поширені в художньому стилі.

Українські письменники часто використовують ці вирази в своїй творчості.

Книжні фразеологізми виникли на писемній (книжній) основі і найчастіше використовуються в книжних стилях. До книжних фразеологізмів належать крилаті слова і вирази - це сталі словесні формули, що є повторенням влучних висловів письменників, філософів, учених, державних діячів.

Образність, картинність, жива внутрішня форма фразеологізмів відсвіжують мовлення, роблять його невимушеним, соковитим, містким, дотепно-влучним, що й приваблює майстрів художнього слова, журналістів, публіцистів. Не можна уявити без фразеологізмів розмовну і літературно-побутову сфери, науково-популярні й навіть наукові тексти.