- •Поняття податкового менеджменту та його складові.
- •Органи управління в сфері оподаткування та їх функції.
- •Структура державної податкової служби України, її статус, підпорядкування.
- •Завдання державної податкової служби України.
- •Функції вищої ланки дпс.
- •Функції середньої ланки дпс.
- •Функції низової ланки дпс.
- •Права посадових осіб податкових органів.
- •Права керівників податкових органів та їх заступників.
- •Права та обов'язки платників податків.
- •Правове регламентування діяльності податкових органів.
- •Податкові роз'яснення
- •Недоліки чинного законодавства з питань оподаткування. Суперечності окремих нормативних документів, шляхи їх врегулювання.
- •Фінансова відповідальність платників податків, напрями удосконалення
- •Адміністративна відповідальність платників податків, напрями удосконалення.
- •16. Зміст та завдання прогнозування та планування податкових надходжень.
- •18. Методи планування та прогнозування податкових надходжень.
- •19. Фактори, які впливають на якість прогнозування та планування податкових надходжень.
- •20.Поняття податкового ризику. Об'єкт та суб'єкт податкового ризику.
- •21. Джерела податкових ризиків.
- •22. Види податкових ризиків.
- •23. Кількісна оцінка ступеня податкового ризику.
- •24. Управління податковими ризиками.
- •25. Облік платників податків - юридичних осіб.
- •26. Облік платників податків - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
- •27. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків: мета створення, зміст інформації, джерела формування єдиного інформаційного фонду.
- •28. Організація роботи податкових органів у зв'язку веденням Державного реєстру фізичних осіб.
- •29. Облік платників пдв.
- •30. Порядок зняття з обліку платників податків - юридичних осіб.
- •31. Порядок ведення особових рахунків платників податків.
- •32. Податковий борг: поняття, статуси.
- •33. Порядок нарахування пені.
- •34. Джерела погашення податкового боргу та пені.
- •35. Податкова вимога, податкове повідомлення: зміст підстави застосування.
- •36. Організація добровільної сплати податків Україні.
- •37. Податкова застава.
- •38. Арешт активів.
- •39. Продаж активів.
- •40. Теоретичні засади організації розрахунків з бюджетом.
- •41. Порядок узгодження податкових зобов'язань платника.
- •42. Розстрочка та відстрочка сплати податкових зобов'язань платників.
- •43. Необхідність, сутність та зміст податкового контролю.
- •44.Завдання та функції податкового контролю.
- •45.Принципи податкового контролю.
- •46.Методи документального контролю, їх характеристика.
- •47.Методи фактичного контролю, їх характеристика.
- •48. Класифікація перевірок податкових органів.
- •49. Планові перевірки податкових органів, їх різновиди, умови проведення.
- •50. Позапланові перевірки податкових органів, їх різновиди, умови проведення
- •51. Загальні підходи та принципи до проведення камеральної перевірки.
- •52. Документальна перевірка як складова податкового менеджменту.
- •53. Акт документальної перевірки.
- •54. Порядок оскарження дій податкових органів.
- •55. Камеральна перевірка першого розділу декларації з пдв.
- •56. Камеральна перевірка другого розділу декларації з пдв.
- •57. Камеральна перевірка третього розділу декларації з пдв, оформлення результатів перевірки.
- •58. Документальна перевірка податкових зобов'язань з пдв.
- •59. Документальна перевірка податкового кредиту з пдв.
- •60. Камеральна перевірка правильності відображення валових доходів в декларації з прибутку підприємств.
- •61. Камеральна перевірка правильності відображення валових витрат в декларації з прибутку підприємств.
- •62. Дотримання положень по інвентаризації і правильність відображення в обліку її результатів.
- •63. Достовірність відображення в обліку валових доходів платника від реалізації продукції.
- •64. Достовірність відображення в обліку податкових наслідків від операцій з основними фондами.
- •65. Правильність обліку та списання матеріальних цінностей.
- •66. Достовірність витрат на оплату праці.
- •67. Законність створення і правильність віднесення на валові витрати резервів майбутніх витрат.
- •68. Обґрунтованість витрат на спецодяг, спецвзуття, спец харчування.
- •69. Достовірність витрат на науково-технічне забезпечення.
- •70. Достовірність витрат на підготовку кадрів.
- •71. Достовірність витрат на рекламу.
- •72. Достовірність представницьких витрат.
- •73. Достовірність витрат на відрядження.
- •74. Достовірність витрат на соціально-культурне забезпечення.
- •75. Перевірка правильності нарахування та своєчасності сплати
- •76. Правильність нарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
- •77. Дотримання порядку обліку основних фондів та нарахування амортизації.
- •78.Перевірка правильності збільшення (зменшення) балансової вартості групп основних фондів у зв'язку з придбанням, ремонтом, ліквідацією.
- •79. Перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати в бюджет податку з доходів громадян, отриманих за місцем основної роботи.
- •80. Контроль в сфері оподаткування доходів громадян, отриманих від підприємницької діяльності.
- •81.Шляхи вдосконалення контрольної роботи податкових органів у сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності.
- •82. Податковий контроль при спрощеній системі оподаткування юридичних осіб.
- •83. Податковий контроль при спрощеній системі оподаткування фізичних осіб.
- •84. Камеральна та документальна перевірка розрахунків плати за землю.
- •85. Камеральна та документальна перевірка розрахунків збору за використання водних ресурсів.
- •86. Камеральна та документальна перевірка розрахунків збору за використання надр при видобутку корисних копалин.
- •87. Контроль в сфері майнового оподаткування.
- •88. Перевірка розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи.
- •89. Правильність нарахування та своєчасність сплати комунального податку.
- •90.Правильність нарахування та своєчасність сплати податку з реклами.
- •91. Правильність нарахування та своєчасність сплати збору за використання місцевої символіки.
38. Арешт активів.
Вийнятковим засобом забезпечення погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це заборона платнику здійснювати будь-які операції, дії з активами, крім дій по їх зберіганню, охороні і підтримці в належному функціональному стані.
Арешт- припинення діяльності платника.
Адміністративний арешт може бути:
1)повним- беззаперечна заборона, при цьому можливе їх тимчасове вилучення;
2)умовний- обмеження дій з активами, що відображається в паперовому отриманні згоди на дії з активами в податковому органі.
Арешт активів може застосовуватися в наступних випадках:
1)платник порушує правила відчуження активів при податковій заставі;
2)фізична особа, яка має податковий борг, від”їзджає за кордон;
3)платник відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав;
4)відсутні докази про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності або спеціальні дозволи на її здійснення;
5)відсутні докази про державну реєстрацію суб”єкта як платника податків;
6)платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, переводить активи за кордон або передає активи іншій особі.
Порядок здійснення арешту активів: на підставі подання податкової міліції керівник податкового органу приймає рішення про арешт. Це рішення направляється:
-банкам з вимогою тимчасового призупинення операцій по рахунках, крім операцій з погашення податкового боргу;
-платнику з вимогою тимчасової заборони відчуження активів;
-іншим особам у розпорядження, у користуванні яких знаходяться активи боржника.
Термін арешту активів не більше 96 годин з моменту прийняття рішення. Цей термін не може бути продовжений в адміністративному порядку, а може бути продовжений тільки на підставі розпорядження суду. Суд має прийняти рішення на протязі 24 годин (після отримання запиту).
Виконання рішення про арешт покладається на податкового урядника, він направляє рішення банку та іншим особам; проводить опис активів; вилучає орегінали первинних документів; здійснює інші заходи. Арешт активів відміняється за умов: 1)відмінено рішення про арешт; 2)платник погасив податковий борг; 3)платника ліквідовано; 4)третя особа надала докази, що арештовані активи належать їй; 5)закінчився граничний термін арешту; 6)платник пред”явив свідоцтво про державну реєстрацію або дозвіл на здійснення діяльності, якщо відсутність останніх була причиною арешту.
39. Продаж активів.
Якщо розглянуті вище заходи не призвели до погашення податкового боргу, податкові органи мають право стягувати кошти з рахунку платника або продавати його майно. Стягнення коштів здійснюється на підставі платіжної вимоги, в якій указується сума, яку слід перерахувати до бюджету. Стягнення коштів може відбуватися не раніше 30-го календарного дня після направлення другої податкової вимоги. Продаж активів здійснюється за такою схемою: 1)приймається рішення керівником податкового органу про продаж активів; 2)здійснюється оцінка вартості активів. Платник має право самостійно визначити склад і черговість продажу активів. В основі оцінки повинен лежати двоєдиний принцип: з одного боку, збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує основну діяльність платника; з другого боку, повне погашення податкового боргу. Якщо звичайна ціна активів, визначена платником, є свідомо нижчою за суму боргу, то проведення оцінки покладається на податкового керуючого. Він також повинен виходити з двоєдиного принципу, але враховувати, що ціна активів не повинна перевищувати двукратного розміру податкового боргу. За бажанням платника оцінка активів може проводитися стороннім експертом; 3)оприлюднення інформації про продаж активів. Про склад активів, що підлягають продажу, інформує центральний податковий орган, а про час та умови продажу інформує товарна біржа, якщо активи будуть продаватися на біржовому ринку, і відповідний податковий орган, якщо активи будуть продаватися на позабіржовому аукціоні або в роздрібній торгівлі; 4)організація торгів. Якщо сума коштів від продажу перевищує суму податкового боргу, то різниця повертається платнику. Якщо сума коштів недостатня для погашення податкового боргу, то різниця покривається шляхом організації додаткового продажу активів. Повторний продаж не може бути раніше, ніж через 30 календарних днів після першого.
