10 Клас Українська література

І. Напишіть твір на одну із тем:

Проблема вождя і народу в поемі І. Франка «Мойсей».

«Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо» (І. Франко).

Ідеали духовності в поетичному осягненні Лесі Українки (за драмою-феєрією «Лісова пісня»).

Чи говорять зі мною тіні забутих предків? Або: Фольклор у моєму житті.

(12 балів)

ІІ. Дайте відповіді на запитання, дотримуючись чіткості й лаконічності у висловлюваннях.

1. Назвіть ім’я українського письменника, перекладача кінця ХІХ – початку ХХ ст., що є автором таких видань: «Казки» Андерсена, «Байки» Івана Крилова, «Сербські народні думи і пісні», «Гамлет» Уїльяма Шекспіра.

2. Кого Олесь Гончар назвав «першим симфоністом української прози»?

3. Яка робота Івана Франка мала назву «Варлаам та Йоасаф»?

4. Який новий прийом у систему української прози запровадив М. Коцюбинський, а згодом удосконалив О. Довженко?

5. Кому адресована посвята повісті «Людина»?

6. Кого в літературі прийнято називати «Покутською трійцею»?

7. Який твір В. Стефаника має «Присвяту моїм друзям»?

8. У чому полягає композиційна особливість драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»?

9. Яка національна проблема стала головним предметом художнього дослідження в драмі „Бояриня” Лесі Українки?

10. Установіть відповідність між назвами творів та їх перекладами:

„Contra spem spero” „завжди учень”;

„Vivere memento!” „з вершин; вище”;

„Excelsior!” „пам’ятай, що живеш”;

„Semper tiro!” „без надії сподіваюсь”.

(10 балів)

ІІІ. Дайте вичерпну інформацію про фільм (знятий за однойменним твором М. Коцюбинського), поява якого на екранах мала вплив на розвиток літератури й культури загалом другої половини ХХ ст.

(6 балів)

IV. Зробіть ідейно-художній аналіз твору Марії Кучеренко «Лист Остапа Вересая до Пантелеймона Куліша»).

Лист Остапа Вересая до Пантелеймона Куліша

Добридень, друже мій хороший! І так нема для стриму сил, ще й ти... о, як ти розтривожив! Повіриш – я рядочок кожен слізьми своїми окропив. Ніхто не бачив і не відав, як я моливсь, як я ридав, та досі – ніде правди діти – мій крик туди крізь людські біди, крізь людський плач не долітав. “Не угашати духа” – пишеш, стидиш писанням навздогін, ти кажеш – «Господу видніше... ». Невже, гадаєш, я утішивсь, що замість мене бачить він? Якби мені не це ось горе, чи побирався б я, скажи, чи б оскверняв вуста докором тепер, коли уже не впору – за три чисниці до межі! Де там уже зайти до хати! Де там заграть – й не говори! «Іди он, кажуть, до громади. Вона вас мусить годувати, от тільки кобзи не бери». Мовляв – у шлунку всі чесноти, а шлунку – ох! – не до чеснот! І все ж ніхто й ніколи зроду той хліба шмат, добутий потом, не покладе мені у рот. Я так не можу – ти ж бо знаєш – допоки крапля сили є, якусь принести користь маю, бо взятий просто так окраєць – не їсться – в горлі застряє. Пишу «допоки є ще сили», а сам ізнов лежав слабий, два місяці лежав без діла... й повіриш – так мені зробилось, хоч вовкулакою завий! Така-то вже навколо тиша, така студена благодать! – мов костомаха в душу дише... немов крізь сон вже чув, як миші зубами дрібно цокотять, як вітер хука при порозі, як моторошно виє пес... І я, як ще ніколи досі, усю ніч плакав безголосо, взивав усю ніч до небес. І от я виблагав у неба з останніх сил, мов ниций раб, цю добру вісточку від тебе – й нічого вже мені не треба,.. мов пошептала сотня баб. Оце пишу, а сльози душать, бо ж вже й не знаю, чи озвусь... Признаюсь – жити хочу й дуже, та не за себе молюсь, друже, – за тебе день і ніч молюсь.

На все, соколику мій, краще.

Хай сум мина тебе й відчай.

Не ставлю дати – вже нінащо.

Прощай.

Покірник твій молящий,

слуга твій вірний – Вересай.

(12 балів)

Усього: 40 балів