1. Напишіть твір на одну з тем:

Антимілітаристське спрямування повісті М. Старицького «Оборона Буші».

Тема жіночої долі (за новелою І. Франка «Сойчине крило»).

Утвердження прагнення людини до любові, добра (Б. Грінченко, «Каторжна»). 12 балів

2. Дайте відповіді на запитання, дотримуючись чіткості й лаконічності у висловлюваннях.

1. Які українські письменники-класики використовували біблійні мотиви у своїй творчості?

2. Назвіть, якою частиною сюжету є самогубство героїні твору «Катерина» Т. Шевченка.

3. Найпасивніша особа серед чоловіків на весіллі – це …

4. Назвіть найсуттєвішу ознаку літератури бароко.

5. Назвіть художній засіб, який використано в рядках: «Малого сліду не покину на нашій славній Україні, на нашій – не своїй землі».

6. Назвіть, у яких літературних жанрах працював П. Куліш.

7. Назвіть олімпійських богів з поеми «Енеїда» І. Котляревського.

8. «Він більше працював, ніж жив», – говорили сучасники. Він сприяв виданню творів П. Грабовського, він уклав відому мовознавчу працю. Хто і яку?

9. Яке значення мала усна народна творчість у житті народу в минулому й нині?

10. Які ви знаєте приклади перекладної світської літератури доби Київської Русі?

10 балів

3. З’ясуйте питання.

Історична проза кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століть як поєднання хронологічної, літописної та художньо-естетичної традиції. Назвіть козацькі літописи. Чи можна погодитися з думкою, що ці літописи – спроба підпорядкування старої літописної форми викладу нових ідейно-естетичних поглядів?

8 балів

4. Зробіть ідейно-художній аналіз уривка роману в. І. Захарченка «Клекіт старого лелеки».

«… Сашко сидів на покосі, ніском черевика копирсав землю, задумався. Потім звів обличчя до діда глянув йому у вічі, спитав:

– Скажіть, діду, для чого людина живе на світі?

– Ого! Ти б своїх учителів спитав. Вони б тобі по-вченому розтлумачили. А що ж я тобі скажу?

– Не викручуйтеся, діду. Стільки прожили й не знаєте? Скажіть комусь дурнішому, – наполягав Сашко.

– Живуть, Сашко, і люди, і комашки там усякі, і лелеки, і все-все, щоб жити. Щоб життя ніколи не переводилося і при них, і після них. Ось я скоро піду, а ти, мій онук, син мого сина, житимеш, виростеш, станеш, може, художником, оженишся. У тебе будуть діти. Може, син. І ти скажеш йому: «Був у мене такий дурний дід Данило, так він учив мене косити траву, любити людей, нашу річку Шелепуху, при мені лаяв свого п’ятдесятирічного сина Іллю за те, що той труїв річку, а ще дід лікував людей, грав на гармошці і дуже хотів, щоб ми всі й наші діти, внуки і правнуки були порядними людьми, виручали один одного з біди». Тільки розказуй це йому як можна раніше, бо, коли припізнишся, він тобі тоді відповість: «Дурний був твій дід, і дурна його мова», – ти тільки скреготітимеш зубами од горя й розпачу, а дістати до його душі вже не зможеш.

Дідові слова запали Сашкові в душу й заболіли там. Він не міг собі уявити того, що колись не стане діда і про нього можна вже буде тільки згадувати, що він казав, що робив, як учив… Ти й далі житимеш, ростимеш, учитимешся, малюватимеш, і в тебе все, може, виходитиме добре, а похвалитися вже нікому буде. Ти тільки уявлятимеш оці трохи насмішкуваті тепло-карі очі й скептичний, інколи аж дратівливий усміх під ріденькими вусами, якими дід хоче приховати свою радість за тебе, щоб не зашкодити нею тобі, щоб ти не зазнався…»

7 балів

Усього 37 балів

Варіант 8