Розрізнення сполучників і сполучних слів

Сполучне слово

Сполучник

1. Має лексичне значення (можна поставити запитання).

2. Може мати логічний наголос.

3. Є членом речення.

4. Уживається переважно в СПР, де підрядна частина пояснює слово в головній.

5. Синонімічна заміна відповідним сполучним словом.

6. Наявність співвідносних вказівних слів.

1. –

2. –

3. –

4. Уживається в основному в СПР, де підрядна частина пояснює головну в цілому.

5. Синонімічна заміна відповідним сполучником.

6. Співвідносні вказівні слова зазвичай відсутні.

Що

1–3

4. Уживається в таких СПР:

а) в означальних, напр.: Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища (Л. Костенко);

б) у займенниково-означальних, напр.: Ми любимо тих, що знали нас молодими (Л. Костенко); Наш батько – з тих, що умирали перші (Л. Костенко);

в) у СПР з’ясувальних питального типу (із логічно наголошеним що), напр.: Потрібно було вияснити, що тут трапилося (З розм.);

5. ЩО=ЯКИЙ (у СПР означальних)

6. Той – що, такий – що.

Що

1–3

4. Уживається в таких СПР:

а) в означальних, якщо в підрядній частині вживається особовий займенник (найчастіше в непрямих відмінках), напр.: Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити жодною фарбою…(Д. Степовий);

в) у з’ясувальних непитального типу: Мені не пробачиш ти, що я в вечори оранжеві Тебе не зумів знайти (Сим.); Це був знак ^{про що?}, що міст підірвано;

г) у СПР часу, умови, причини, напр.: Нащо мені та корова, що ти сама як ворона (Нар. тв.); Вона зраділа, що нагодився знайомий чоловік (І. Нечуй-Левицький); Що погляну-погляну я на нього, – і радісно якось мені на душі стане…(Г. Хоткевич);

ґ) у СПР порівняльних, напр.: Бідна княгиня… аж тремтить уся, що та билина од вітру (П. Куліш).

5. ЩО=КОЛИ (у СПР часу); ЩО= ЯКЩО (у СПР умови); ЩО=БО (у СПР причини); ЩО=НАЧЕ (ніби, мов та ін.) (у СПР порівняльних).

6. Тому – що, через те – що, у зв’язку з тим – що, затим – що; так – що, настільки – що, такий – що (й).

Як

1 – 3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР з обставинним значенням способу дії, уживаючись у супроводі співвідносного слова так, напр.: Хай буде так, як я собі велю (Л. Костенко);

в) у СПР з’ясувальних питального типу, напр.: Ще й любила, ^що? як її розпитують ^{про що?}, як вона у мужицтві жила, як пряла, мазала, як коня поганяла (Г. Квітка-Основ’яненко).

5. ЯК= У ЯКИЙ СПОСІБ, ЯКОЮ МІРОЮ

6. Так – як

Як

1 – 3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР порівняльних та способу дії (без так у головній частині), напр.: Моя душа хилилася до слова, як ця трава до монастирських стін (О. Пахльовська);

б) у СПР часу та умови , напр.: Уночі, як Чумацький Шлях куряву простеле, вийди на Дніпр (Л. Костенко); Як будеш так розношувати душу, вона, гляди, із совісті спаде (Л. Костенко);

в) у СПР з’ясувальних непитального типу, напр.: Ще й любила, ^що? як її розпитують ^{про що?}, як вона у мужицтві жила, як пряла, мазала, як коня поганяла (Г. Квітка-Основ’яненко).

5. ЯК=ЯКЩО, КОЛИ (СПР умови, часу)

ЯК=НАЧЕ, НІБИ (СПР порівняльні)

6. –

Коли

1–3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР з підрядним означальним, напр.: Він мріяв про ту мить, ^яку? коли, нарешті, побачить Київ (В. Собко);

б) у у СПР з підрядним часу, де в головній частині є обставина часу, виражена прислівником, напр.: Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі (Л. Костенко); Вони бачились з Ольгою двічі на день, – вранці, коли Пахол виходив, і ввечері, коли він повертався додому з бідоном свіжої води (Ю. Смолич);

в) у СПР з’ясувальних питального типу, напр.: Потім сів поруч і став розпитувати, коли повернулися, що бачили (З газ.);

5. КОЛИ = ЯКИЙ (у СПР означальних).

6. Тоді – коли

Коли

1–3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР з підрядним часу, якщо в головній частині немає обставини часу, вираженої прислівником, напр.: Коли ти навіть звався – Малоросія, твоя поетеса була Українкою! (Л. Костенко);

б) у СПР з підрядним умови, напр.: Коли їм сумно – хай вони сумують (Л. Костенко).

5. КОЛИ = ЯКЩО (у СПР умови)

6. –

Поки

1–3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР часу, якщо в головній частині є обставина часу, виражена прислівником, напр.: Ми живемо доти, поки нас пам’ятають (З газети);

б) у СПР з’ясувальних питального типу, напр.: Нас цікавило, поки триватимуть дощі (З розмови).

5. –

6. Доти – поки

Поки

1–3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР з підрядним часу, якщо в головній частині немає обставини часу, вираженої прислівником, напр.: Поки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.);

5.

6. –

Доки (допоки)

1–3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР часу, якщо в головній частині є обставина часу, виражена прислівником, напр.: Я житиму доти, допоки горіти буде долоні твоєї дотик (Д. Павличко); Доки є дорога й рух, доти, брате, ми безсмертні (Б. Олійник);

б) у СПР з’ясувальних питального типу, напр.: Ясногородська вирішила, не чекаючи, доки розгородять дорогу, йти далі пішки (О. Гончар).

5. –

6. Доти – доки (допоки).

Доки (допоки)

1–3.

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР з підрядним часу, якщо в головній частині немає обставини часу, вираженої прислівником, напр.: Доки маєш її, ти й багатий, ти й дужий, ти й усім потрібний (О. Гончар).

5. –

6. –

Чим

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР супровідних, напр.: Молоді дудки не пускали буйне галуззя, чим привернули увагу Миколи (П. Загребельний);

б) у СПР з’ясувальних (займенниково-співвідносних), напр.: Чим хата багата, тим і гостям рада (Н. тв.).

5. ЧИМ = І цим (у СПР супровідних)

6. Тим – чим.

Чим

4. Уживається в таких СПР:

а) у СПР способу дії та міри і ступеня, якщо в головній частині є прикметник або прислівник у формі ступеня порівняння, напр.: Що добре ходите в ярмі, ще краще, чим діди ходили (Т. Шевченко); або якщо в обох частинах є прислівники або прислівники у формі ступенів порівняння, напр.: Чим далі в ліс, тим більше дров (Н. тв.).

5. ЧИМ = НІЖ (у СПР однокомпаративних).

ЧИМ ...ТИМ = ЩО ...ТО (у СПР двокомпаративних).

6. –