2.1.4.3. Складне речення

Основні поняття: складне сполучникове речення, складносурядне речення єднальне, розділове, протиставне, градаційне; пояснювальне; складнопідрядне речення: означальне, з’ясувальне, місця, часу, причини, мети, умови, способу дії, міри і ступеня, порівняльне, допустове, наслідкове, супровідне; безсполучникове складне речення: з однорідними частинами (єднальне, зіставно-протиставне); безсполучникове з неоднорідними частинами: з’ясувально-об’єктне, причини, наслідку, порівняльне, умови, часу, допустове, мети, приєднувальне, пояснювальне; складне речення ускладненого типу (багатокомпонентне, складна синтаксична конструкція): складнопідрядне з кількома підрядними (однорідна супідрядність, неоднорідна супідрядність, послідовна підрядність); складне речення із різними типами зв’язку: зі сполучниковим сурядним і підрядним зв’язком, зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.

1. Складному реченню притаманна особлива структурна організація, яка виявляється в тому, що воно, на відміну від простого, будується не із слів та словосполучень, а із предикативних одиниць, подібних за своєю будовою до простого речення і розташованих за певною схемою.

Схеми є найбільш вдалим засобом узагальнення, моделювання й наочного зображення теоретичного матеріалу. Схеми-моделі дають можливість відтворити мовні явища в їх формальному вираженні, сприяють кращому осмисленню їхньої структури.

У теоретичних та методичних дослідженнях із синтаксису української мови надають перевагу то лінійним (горизонтальним), то рівневим (вертикальним) схемам, або послуговуються т. зв. комбінованими схемами. Переваги лінійної моделі в тому, що вона дає змогу представити структуру речення „лінійно”, тобто зберігаючи порядок розташування предикативних одиниць, водночас фіксуючи розірваність головної чи підрядної частин, відтворює сполучні засоби.

Рівнева схема, що характеризується вищим ступенем абстрагування, відтворює „ступеневу” організацію речення з урахуванням специфіки його формально-синтаксичної організації.

Комбінована схема поєднує особливості лінійного та рівневого моделювання: у ній структура речення представлена лінійно, але використано позначки рівневої схеми.

Вибір схем для моделювання речень можна пояснити суто суб’єктивними чинниками, оскільки вони демонструють різний тип мислення людини. У процесі синтаксичного аналізу речення студенти повинні змоделювати речення в лінійному, рівневому та комбінованому виявах.

Практика шкільного та вишівського викладання синтаксису засвідчує неоднозначні підходи до моделювання структури речень. Студенти послуговуються такою системою умовних позначок:

 Складнопідрядне (СПР), у яких підрядна частина

 пояснює головну в цілому (підрядна частина входить у

[…], (що…). внутрішню структуру головної, пояснюючи якийсь

, що . її компонент, тому виводимо підрядну частини із

[.., (що…),..]. середини головної, маркуючи крапкою опорне слово)

, що , .

 Складнопідрядні, у яких підрядна частина пояснює

 головну в цілому (підрядна частина стосується

[…], (бо…). зовнішньої структури головної, співвідноситься з нею

, бо . в повному обсязі, а тому в схемі виводимо її з лінії)

, і .

[…], і […]. Складносурядне речення (ССР)

, і .

, . Безсполучникове речення (БСР) з однорідними

[…], […]. частинами

, .



 Безсполучникове речення з різнотипними

[…] – […]. частинами

 – .

2. Проблемним є питання визначення функціонального статусу сполучних засобів, розрізнення сполучників і сполучних слів. Завжди сполучними словами є: хто, який, чий, котрий, скільки, наскільки, де, куди, звідки, чому, навіщо.

І сполучниками, і сполучними словами можуть бути: що, коли, поки, доки, як, чим.