3. Складений дієслівний присудок

допоміжний компонент

суб’єктний інфінітив

фазові дієслова (указують на фази розгортання дії): початок: почати, починати, стати, кинутися, метнутися, піти; тривання: продовжувати, лишитися, не переставати, не припиняти, зостатися; кінець дії: припинити, перестати, завершити, закінчити; модальні дієслова (передають ставлення мовця до висловленого): а) модально-вольові: могти, уміти, мати, мусити, спромогтися, умудритися; б) волевиявлення: хотіти, бажати, воліти, жадати, мріяти, намагатися, старатися, силкуватися, намірятися, збиратися; в) суб’єктно-емоційної оцінки: любити, полюбляти, боятися, соромитися, ненавидіти, надіятися, вчитися; модально-предикативні прикметники: повинен, згоден, зобов’язаний, здатний, рад, схильний, спроможний, змушений; фразеологізми модальної семантики: мати змогу, бути в змозі, мати право, не в силі, мати намір, мати можливість, мати обов’язок, мати здатність, мати бажання, дати згоду, майстер, мастак тощо.

це інфінітив, дію якого виконує той же суб’єкт, що й дію дієвідмінюваного дієслова (тобто підмет): Мовчати вміє ніч (М. Стельмах)

Ускладнена форма складеного дієслівного присудка являє собою поєднання таких компонентів: модальне дієслово (або його еквіваленти – модально-предикативний прикметник чи стійкий зворот з модальним значенням) у дієвідмінюваній формі + фазове чи модальне дієслово у формі інфінітива + повнозначне дієслово у формі інфінітива.

Напр.: Недарма батько хотів почати будувати нове помешкання – старе під час сильного вітру було дуже пошкоджене (П. Загребельний).

4. Особливої уваги потребує проблема визначення синтаксичної функції інфінітива, що є важливою і для встановлення межі присудка.

Компонентом складеного дієслівного присудка може бути лише суб’єктний інфінітив, однак, залежно від семантики дієвідмінюваного дієслова, до якого прилягає інфінітив, останній може функціонувати в ролі другорядного члена речення – додатка або обставини, зокрема:

а) при дієсловах зі значенням руху чи переміщення суб’єктний інфінітив виконує роль обставини мети, напр.: Ми в світ прийшли успадкувати славу…(В. Симоненко);

б) при повнозначних дієсловах, що не мають модального значення, інфінітив виконує роль додатка, напр..: Михайло зарікався будь-коли в житті переступити поріг цього дому (В. Захарченко);

в) при модальних повнозначних дієсловах любити, полюбляти, боятися, соромитися, ненавидіти, надіятися, вчитися, мріяти, бажати інфінітив може виконувати роль додатка, якщо він відділений іншими членами речення, напр.: Я люблю очима тишу цілувати (М. Вінграновський) – пор.: Я люблю цілувати тишу очима.

Об’єктний інфінітив – це інфінітив, дію якого виконує інша, ніж дію дієвідмінюваного дієслова, особа чи предмет (найчастіше вказівка на них наявна в реченні). Об’єктний інфінітив не може бути компонентом складеного дієслівного присудка, а функціонує в ролі додатка, рідше – обставини, напр.: Матінко свята! Чи я ж тебе примушую кохати? (Л. Костенко) Посилала мати на цілу ніч працювати, на хліб заробляти (Т. Шевченко).

Неоднозначною є синтаксична функція інфінітива при фразеологізмах з модальним значенням з огляду на те, що до їхнього складу входять повнозначні іменники, які потенційно можуть мати атрибутивний поширювач, напр.: Я маю бажання вчитися (маю бажання вчитися = бажаю вчитися – присудок; маю бажання ^{яке? чого?} вчитися – означення або додаток).