Майбутній час

Проста форма

Складена

доконаного виду

(що зроблю?)

недоконаного виду

(що робитиму?)

недоконаного виду

(що буду робити?)

утворюється за допомогою префіксів:

утворюється за допомогою суфікса -м:

дієслівна зв’язка бути в майбутньому часі + інфінітив:

напишу

писатимеш

будуть писати

І дієвідміна

ІІ дієвідміна

1. Дієслова, що закінчуються на -ороти, -олоти: колоти – колють, полоти – полють, молоти – мелють.

1. Дієслова, що закінчуються на -олотити, -олочити, -оротити: молотити – молотять, колотити – колотять, волочити – волочать, коротити – коротять.

2. Дієслова, що закінчуються на -отати (в усіх особових формах супроводжується чергуванням): булькотати – булькочу, булькочемо, булькочеш, булькочете, булькоче, булькочуть.

2. Дієслова, що закінчуються на -отіти (не супроводжується чергуванням, крім І особи): булькотіти – булькочу, булькотимо, булькотиш, булькотите, булькотить, булькотять.

3. З основою на -а після шиплячого та на -і, -и, -у, якщо вони зберігаються в особових формах: мішати – мішаю – мішають, синіти – синію – синіють, зашити – зашию – зашиють, почути – почую – почують.

3. З основою на -а після шиплячого та на -і, -и, -у, якщо вони не зберігаються в особових формах: кричати – кричу – кричать, летіти – лечу – летять, бачити – бачу – бачать, хропіти – хроплю, хропимо, хропиш, хропите, хропить, хроплять [пор.: хропти – хропу, хропеш, хропуть], стелити – стелю, стелиш, стелять.

4. З основою на -а не після шиплячого та на -я: пускати – пускають, ссати – ссуть, слати – шлють (у значенні посилати) та стелють (у значенні стелити) [пор.: стелити – стелять], сіяти – сіють, віяти – віють, маяти – мають, м’яти – мнуть.

4. Винятки: спати – сплять, боятися – бояться, стояти – стоять.

5. ----

5. З основою на -ї: гоїти – гоять, доїти – доять, поїти – поять, труїти – труять, освоїти – освоять, засвоїти – засвоять.

6. З основою на приголосний: везти – везуть, волокти – волочуть (пор.: волочити – волочать), сопти – сопу, сопуть, хропти – хропуть (пор.: хропіти – хроплять).

6. Виняток: бігти – біжать.

7. З основою на -ну, -ува, -ва: кинути – кинуть, бувати – бувають, давати – дають.

7. ----

8. Винятки: хотіти – хочуть, ревіти – ревуть, гудіти – гудуть, іржати – іржуть, жати – жмуть (у значенні тиснуть), жнуть (у значенні вирізають).

8. -----

ПРИМІТКИ

1. Дієслово сукати може бути і І-ї, і ІІ-ї дієвідміни: сукаю, сукаємо, сукаєш, сукаєте, сукає, сукають (І дієвідміна); сучу, сучимо, сучиш, сучите, сучить, сучать (ІІ дієвідміна).

2. У лексикографічних працях сплутано особові закінчення дієслова сопіти, що унеможливлює визначення його дієвідміни, адже в І особі однини (соплю) та в ІІІ особі множини (соплять) подано закінчення ІІ дієвідміни, а в інших особах – закінчення І дієвідміни (сопеш, сопемо, сопете). На нашу думку, дієслово сопіти належить до ІІ дієвідміни, за аналогією до хропіти, де -і випадає при дієвідмінюванні. Отже, сопіти слід змінювати так: соплю, сопимо, сопиш, сопите, сопить, соплять.

3. Частина дієслів, які не розрізняються за значенням, можуть мати різне фонетичне оформлення, що спричинює неоднакове дієвідмінювання, а отже, різні особові закінчення, напр.: волочити (ІІ) – волокти (І), хропіти (ІІ) – хропти (І), сопіти (ІІ) – сопти (І), свистіти (ІІ) – свистати (І) та ін. Утворюючи дієслівні форми, слід зважати на дієвідміну вихідної лексеми.

4. Визначення дієвідміни залежить і від виду дієслова, як-от: відповідати (І) – відповісти (поза дієвідмінами), давати (І) – дати (поза дієвідмінами).