«Життя! у ньому стільки переконуючої сили і повноти, що трудно дозволити собі байдужість чи слабкість» (а. Любченко)

Можна жить, а можна існувати.

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять!

В. Симоненко

У життя людського, кажуть, є чотири броди, щоб шлях до долі віднайти, а в серці стільки переконливої повноти, що й сім вітрів не можуть підняти.

О всемогутній вітре сили та добра, ти кличеш до безсмертя і зірок, вчиш чарів мудрості, краси, геройству відкриваєш золоті ворота, допомагаєш відшукати країну гармонії серед людської байдужості й слабкості.

О вітре пам’яті, колихай правічні та міцні гілки, які рясніють животворчим цвітом, дарують аромат безмежної доброти, мужності, снаги. На мою думку, саме в заповітах славних пращурів струменить любов до життя. Я вважаю, що й «Повчання» Володимира, і безцінні книги Ярослава Мудрого – це те джерело переконуючої сили, яка запалює серця, кличе вершити подвиги в ім’я нашого народу.

О вітре мужності, ти овій леготом тих, які боролися зі слабкістю, коли робили вибір у житті. Такою була й бояриня Оксана, що на олтар любові до рідної землі поклала палке кохання до Степана, бо не забракло в дівчини віри та снаги. Не впав навколішки перед тиранами Григорій Многогрішний, який зумів пронести серця жар у боротьбі Людини і сваволі. І Василь Стус не дозволив у душу слабкості вповзти. Я знаю: він зумів дорогу болю перейти і «в смерті обернутись до життя», щоб квітла прекрасна гілка, яка мову та націю нам збереже, а молодому поколінню наснагу в пелюстках і в плоді принесе.

О вітре сподівань, буревієм увірвись у сьогодення й подаруй мені мудрість майстра Сивоока, стоїцизм Сковороди-пророка, молоду джерельну силу, що творить Людину, котра вміє «бачити оті зорі навіть у буденних калюжах».

І тоді, коли я увійду в поетичний світ В. Симоненка, то відчую велику силу й повноту, яка кличе не втрачати час, бо «жити спішити треба, кохати спішити треба – гляди ж не проспи!». Не проґав свою зірку, яка падає в серце так стрімко, пам’ятай:

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди…

І для нас, молодого покоління, орієнтиром повинні стати слова Л. Костенко:

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

На сто ерзаців у собі!

Життя ж не прощає помилок, переплелися в ньому добро й розлука, але вірі та надії ти не зрадь. Вибери любов, яка б «сягала неба», давала б силу, думки повноту, яка б вела за обрій у далеч золоту.

О вітре надії, тиховієм огорни всі помисли та справи, що творять рідну Україну, зумій підняти до висот прекрасний і стражденний наш народ. І тоді переконуюча сила й повнота життя світитиме нам усім, мов чаша золота. А у веселці барв, що на семи вітрах летить у майбуття, нехай молитвою звучать такі слова:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Отже, сучаснику молодий, радій і «до останку пий життя людського пінистий напій!».

Хіміч Андріана Віталіївна

(11 клас, м. Мукачеве

Закарпатської області)