Зразок оформлення літературного паспорта

Завдання: На основі особливостей художнього стилю уривка заповніть «паспорт» твору:

«В малесенькій тісній халупці було вогко і трохи душно. Почали докучати комарі і дрібнюсінька мошка. Понадівали сітки, але це мало рятувало. Тонесеньке дзижчання звичайно починалось зокола, а потім залазило всередину і несподівано пекло болючим уколом. Гнус їв поїдом… Вони сиділи на зручних пеньках і, не прихиляючись до віконечок, мовчки дивились прямо на солонець, на бліду латку неба. Час тягнувся мляво, без краю. Та далі хвилини побігли жвавіше, з дзвоном у вухах».

1. Автор.

2. Назва твору.

3. Рік видання.

4. Жанр.

5. Літературний рід.

6. Тема.

7. Головна ідея.

8. Сюжетні лінії.

9. Композиція.

10. Проблематика.

Відповідь:

Автор: І. Багряний (Лозов’яга).

Назва твору: „Тигролови”.

Рік видання: 1944, перевиданий – 1946.

Жанр: Пригодницький роман.

Літературний рід: Епос.

Тема: Зображення трагічної долі людини-особистості за радянського тоталітарного режиму.

Головна ідея: За будь-яких обставин кожен насамперед має бути Людиною.

Сюжетні лінії: 1) пригодницька (втеча Григорія Многогрішного, його перебування в тайзі); 2) сталінські репресії (уривчаста).

Композиція: Твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви. Роман насичений пейзажними замальовками, портретними характеристиками героїв.

Проблематика: 1) виживання людини в умовах жорстокого терору; 2) боротьба добра і зла: 3) справедливість і кара; 4) моральний вибір; 5) воля до життя і цілеспрямованість; 6) стосунки людини і природи; 7) родинні взаємини; 8) вічність вікових традицій предків; кохання.

Додаток Е

Зразки творчих робіт з української мови та літератури Хочеш бути розумним – навчись розумно запитувати і спокійно відповідати, уважно слухати і замовкнути, коли більше немає чого сказати

У багатьох крилатих висловах міститься досвід і мудрість цілих поколінь. Результати людського розуму сягають вершин цивілізації завдяки прагненням до знань. Про що йдеться в цьому вислові? Думаю, насамперед не лише про бажання бути розумною людиною, а й про те, що саме сприяє цій меті.

Як і чому кожному треба навчатися «розумно запитувати і спокійно відповідати»? Щоб влучно побудувати будь-яке запитання, треба добре продумати його істинну суть. Бо запитують здебільшого те, у чому сумніваються або чого не знають… Є парадоксальний вислів: «Якщо ти знаєш, чого не знаєш, отже, ти багато знаєш…». Тож аби «розумно запитувати», треба мати знання, здобувати їх постійно, удосконалювати свої інтелектуальні здібності. Це означає весь час працювати над собою, тренувати розум. Як кажуть в народі: мудрим ніхто не народився, а навчився. Прикладів можна навести безліч як із художньої літератури, так і з біографії великих людей – письменників, учених, діячів культури… Адже вони стали видатними завдяки прагненню до знань, їхній природний розум розвивався в намаганнях досягти своєї мети.

Щодо того, чому треба «спокійно відповідати»… Відомо, що людині властиві емоції та почуття, і дуже важливо навчитися правильно керувати ними. Оскільки виникають такі спонтанні реакції, що не дають змоги ухвалити правильні рішення. Ми потрапляємо в різні життєві ситуації, й уміння добре володіти собою допомагає здійснити їхній аналіз, відкоригувати власну поведінку, розглянути всі можливі відповіді на поставлені запитання, щоб мати змогу із кількох можливих варіантів обрати найбільш доцільний. Таке мистецтво спілкування освоюється не відразу. Уміння коректно запитувати й відповідати, говорити й слухати, стримувати емоції повинно бути в кожної людини завжди на першому місці. Отже, спілкування вимагає не лише знань, а й загальної культури людини. Тому продовження вислову – «уважно слухати і замовкнути, коли більше немає чого сказати» – теж характеризує мовну поведінку людини. Китайська мудрість говорить: «Щоб стати розумним, треба мати таких п’ять властивостей: дружити з розумною людиною, бути твердими у своїх прагненнях, уміти берегти таємницю, знати міру й не бути балакучим». Є чимало й українських влучних висловлювань, відшліфованих народом протягом цілих епох. Одне з них: «Ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати й менше говорити». Уже зі свого невеликого досвіду знаємо, як надмірна балакучість дратує («і тут Остапа понесло» – кажемо). Зазвичай, нам важко встежити за думками говоруна, адже вони можуть бути дуже хаотичні. Тому треба привчатися стримано поводитися, забагато не говорити, уважно сприймати інформацію на уроках, під час бесід тощо.

Інші прислів’я теж спрямовані на освоєння культури спілкування: «Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути», «Слово – срібло, а мовчання – золото». Проте можна посперечатися щодо останнього твердження: чи в усіх випадках мовчання – це скарб? Звісно, усе залежить насамперед від складності ситуації, бо деколи воно (мовчання) тлумачиться як байдужість чи зверхність. У повсякденному житті треба орієнтуватися на певні моральні норми, навіть там, де ситуація виходить з-під контролю. Тому варто гарно все обдумати й визначитися, де краще стриматись, а де сказати своє слово.

Отже, наведений у заголовку вислів має значущий зміст і спонукає до постійної роботи над собою: глибокого самоаналізу, цілеспрямованості, всебічного вдосконалення. А це, зрештою, формує в нас відчуття власної гідності, повноцінності та інтелектуального розвитку особистості.

Розумик Катерина Ігорівна

(9 клас, Ужгород)