44) Охарактеризуйте засоби індивідуально, колективного та комплексного захисту.

Засіб індивідуального захисту (313) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. 313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання 313 визначається "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту". Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників 313 і дотримання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

При визначенні на підприємстві тих професій і посад, що мають право на одержання 313 керуються Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержаних нових 313.

Відповідно до ГОСТу 12.4.011-89 засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, поділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) - це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників, котрі діють інгаляційно. Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.

За принципом дії ЗІЗ ОД поділяють на фільтрувальні (Ф) та ізолювальні (І). Перші подають у зону дихання очищене повітря з робочої зони, а другі - повітря зі спеціальних резервуарів або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною.

Класифікація ЗІЗ ОД наведена на рис. 2.42.

Фільтрувальні ЗІЗ ОД за призначенням поділяються на такі типи:

- протиаерозольні, або пилозахисні;

- протигазові, або газозахисні;

- універсальні, або пилогазозахисні.

Ізолювальні ЗІЗ ОД забезпечують людину повітрям, що придатне для дихання, та ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. За своїми конструкційними особливостями вони поділяються на шлангові та автономні. У перших - повітря для дихання подається по шлангу із зони чистого

Засоби колективного захисту

Інженерна (колективна) захист населення від небезпек, які виникають при веденні військових дій або внаслідок цих дій, здійснюється завчасно у мирний час і включає в себе накопичення фонду захисних споруд у містах, населених пунктах і на об'єктах. Захисні споруди повинні забезпечувати захист населення від іонізуючих випромінювань, радіоактивних, отруйних та хімічно небезпечних речовин, вірусів, продуктів горіння, а також від обвалення будівель і споруд. Захисними спорудами можуть служити підвальні та заглиблені споруди, гірські вироблення, метрополітен.

Захисні споруди можуть бути побудовані як завчасно, так і за особливою вказівкою. Завчасно будують, як правило, окремо розташовані або вбудовані в підвальну частину будівлі споруди, розраховані на тривалий термін експлуатації. Необхідно відзначити, що укриття населення в захисних спорудах є найбільш надійним способом захисту від сучасних видів зброї.

Захисні споруди цивільної оборони в залежності від захисних властивостей поділяються: на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і укриття, пристосовані для захисту населення.

СХОВИЩА. До притулкам (додаток 9) відносяться споруди, що забезпечують найбільш надійний захист від всіх вражаючих чинників ядерного вибуху - ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації (включаючи і нейтронний потік), радіоактивного зараження. Сховища захищають також від отруйних речовин і бактеріальних коштів, від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, від обвалів і уламків руйнацій при вибухах [14, с. 97].

Люди можуть перебувати в сховищах тривалий час. Навіть у завалених сховищах безпека забезпечується протягом декількох діб.

Сховища захищають людей від зброї масового ураження. До конструкції сховищ та їх розміщення висувається ряд вимог:

- Огороджувальні конструкції сховищ повинні бути міцними та забезпечувати ослаблення іонізуючих та інших видів випромінювань допустимого рівня, а також забезпечувати захист від прогріву при пожежах;

-Притулку слід розміщувати в максимальній близькості від місць перебування людей, їх місткість залежить від щільності заселення даної території;

-Притулку обладнуються у заглибленої частини будівель (вбудовані притулку) або розташовуються поза будівлями (окремо стоять притулку). Під притулку можуть пристосовуватися підвали, тунелі, підземні виробки (шахти, рудники) і т. п.

За захисними властивостями притулку поділяються на класи в залежності від розрахункової величини тиску ударної хвилі ЯВ, від ослаблення радіаційного впливу і здатності захищати від вибухів звичайних боєприпасів (снарядів, авіабомб).

Типове притулок складається з основного приміщення, шлюзових камер, фильтровентиляционной камери і санітарного вузла, повинно мати не менше двох входів і аварійний вихід, які обладнуються захисно-герметичними дверима. Додатково в залежності від місткості та інших факторів притулку можна обладнати приміщеннями для розміщення дизельної електростанції, тамбурами-шлюзами, медичної кімнатою і т. д.

У сховищах застосовуються фільтровентиляційних установки з електричним і (або) ручним приводом, в яких зовнішнє повітря очищається від радіоактивних і отруйних речовин, бактеріальних засобів і подається в притулок. Фільтровентиляційна установка може працювати в двох режимах - - в режимі чистої вентиляції (повітря очищається тільки від пилу в протипилових фільтрах) і в режимі фільтровентиляції (повітря очищається від отруйних речовин, бактеріальних засобів та радіоактивного пилу у фільтрах-поглотителях).

Сховища обладнуються системами водопостачання, каналізації, опалення та освітлення, засобами зв'язку. В основному приміщенні повинні бути обладнані місця для сидіння та лежання. Кожне притулок оснащується комплексом засобів для ведення розвідки на зараженій місцевості, необхідним інвентарем, включаючи аварійний, засобами аварійного освітлення.