Розділи графічного дизайну
Графічний дизайн можна класифікувати за категоріями вирішуваних завдань:
Типографіка, каліграфія, шрифти, книжкове оформлення;
Фірмовий стиль (корпоративний стиль), у тому числі фірмові знаки, логотипи, брендбуки;
Візуальні комунікації, в тому числі системи орієнтації (навігаційні та інші піктограми);
Плакатна продукція, в тому числі рекламні плакати;
Візуальні рішення для упаковок продукції, в тому числі кондитерської і харчової;
Завдання веб-дизайну;
Візуальний стиль телевізійних передач та інших продуктів ЗМІ.
Графічний дизайн стає все більш популярною професією, об'єднуючою в роботі зі складним, багаторівневим предметом візуальної реальності принципів і методів різних фахових дисциплін. Крім візуального образу, тексту, простору, графічний дизайн освоює такі реальності, як рух, час, інтерактивність, і оперує все більш різноманітними засобами економічних, маркетингових та культурних комунікацій.
Професійне комп'ютерне програмне забезпечення:
Для офсетної поліграфії: Adobe Photoshop (робота з растровими зображеннями), Adobe Illustrator (робота з векторними зображеннями), Adobe InDesign і QuarkXPress (верстання сторінок);
Для зовнішньої реклами і трафаретного друку: Corel Draw.
Основні продукти графічного дизайну
Загальноприйняте використання графічного дизайну включає в себе журнали, рекламу, упаковка і веб-дизайн. Наприклад, упаковка товару може включати в себе логотип або інше зображення, організований текст і чисті елементи дизайну, такі як форми і колір, що сприяють єдиному сприйняттю картинки. Композиція - одне з найважливіших властивостей графічного дизайну, особливо при використанні попередніх матеріалів чи інших елементів.
книжкові макети та ілюстрації;
рекламні та інформаційні плакати;
графічне рішення листівок та поштових марок;
оформлення грамплатівок і DVD дисків;
корпоративний стиль компанії і його основний елемент - логотип;
буклети, брошури, календарі та інша рекламна поліграфічна продукція;
упаковки, етикетки, обкладинки;
сувенірна продукція;
інтернет-сайти.
и 4 абзаци
7.Ідеї середовищного проектування серед архітекторів 20ст
Зразками комплексного проектування предметнопространственной середовища архітектурних споруд, що передбачив концепцію середовищного підходу, є твори: іспанського архітектора Антоніо Пласіда Гільема Гауді-і-Корнета (1852-1926 рр..) - палац графа Е. Гуеля (1888 р.), парк Гуель (1903 - 1914 рр..), будинок Батло («Будинок кісток») (1904-1906 рр..), будинок Міла («Каменоломня») (1906 - 1910 рр.)., Собор Саграда Фаміліа (1906 - 1926 рр..) У м. Барселоні; британського архітектора Чарльза Рене Макінтоша (1868-1928 рр..) - Школа мистецтв у м. Глазго (1896-1909 рр..), Власна квартира у м. Глазго (1900 р.), Музичний салон Ф. Верндьорфера у м. Відні (1902 р.), Чайні кімнати Віллоу у м. Глазго (1904 р.), індивідуальні будинки Хілл-хауз (1902-1903 рр..) і Бассет-хауз (1916 р.); американського архітектора Френка Ллойда Райта (1867-1959 рр..) - Адміністративна будівля Ларкін-білдінг (1904 р.), одноквартирні житлові будинки 1930-х рр..; фінського архітектора Алвара Аалто (1898-1976 рр..) - санаторій у м. Пайміо (1928 р.), бібліотека у м. Виборзі (1927-1935 рр..), вілла Майреа у м. Нормарке (1938-1939 рр..), громадський центр м. Сяйнятсало (1949-1952 рр..), будівля Управління пенсійним забезпеченням в м. Хельсінкі (1952-1956 рр..).
У процесі проектування названих споруд архітектори підкреслено уважно ставилися до найдрібніших деталей будівель та їх обладнання; способу життя людей, для яких виконувався проект; природним умовам району будівництва. Такий підхід значно випереджав свій час. Средовое проектування починає розвиток з реконструктивних заходів містобудівної практики 1070-1980-х рр.. До відмітних особливостей средового проектування відносять: зміна традиційного уявлення про автономність об'єкта проектування, протистоїть оточенню, на розуміння різноманітності зв'язків архітектурної споруди зі сформованою ситуацією; перехід до конструювання життєвого процесу як основи для пошуку відповідної йому форми організації простору; рішення проектної задачі в дусі спадкоємності по відношенню до існуючого ландшафту та соціально-культурним традиціям; більш глибоке розуміння і облік духу і контексту місця.