2.4. Особа злочинця-серійного вбивці

Краще осягнути сутність серійного убивці допоможе небезпідставне проведеня аналогії поведінкових особливостей даного типу злочинців та білих акул, що було здійснене дослідниками морської фауни. Вони застосували метод географічного профілю для дослідження полювання морських хижаків. Було виявлено, що акули не обирають випадкову жертву, а вислідковують особливу молоду чи самотню здобич, будучи при цьому непомітними. Вони спостерігають за жертвою з оптимальної відстані та здійснюють раптовий напад. Акули, як і представники Homo Sapience з часом удосконалюють свої уміння з досвідом.²⁸²

Характеристика особи серійного убивці повинна бути багатоаспектною і включати такі блоки:

Перший блок характеризує внутрішню психоемоційну серу особистості злочинця і включає такі елементи:

А) психологічна характеристика: систему духовних і матеріальних цінностей; темпераменту, мотиваційну сферу і спонукальні початку вчинення тих чи інших дій; ставлення до себе і навколишнього світу; суб'єктивну оцінку скоєних злочинів;

Б) психіатрична характеристика повинна висвітлити душевний стан вбивці, а також акцентуації особистості та можливі відхилення від встановлених для психічного здоров'я норм;

В) сексологічна характеристика повинна містити відомості про інтимне життя суб'єкта, зокрема про способи задоволення статевої потреби і виборі партнерів для цього.

Г) фізіологічна характеристика повинна містити інформацію про особливості фізичної будови суб'єкта, про наявність анатомічних і функціональних аномалій і недоліків;

Наступний блок характеризує зовнішню сферу особистості злочинця та демонструє його роль і статус у суспільстві та інші об`єктивні відомості:

А) демографічна характеристика повинна відображати відомості про вік, стать злочинця;

Б) соціальний компонент, що відображає такі відомості: суспільний статус, професія, наявність сім'ї, спосіб життя ;

В) кримінологічна характеристика повинна містити відомості про наявність кримінального досвіду, судимості.

При цьому «особистісний» внутрішній компонент – психологічний портрет злочинця має орієнтуюче-розшукове значення, про ідентифікації особистості зловмисника.²⁸³ Власне у дисонансі цих двох блоків характеристик, коли зовнішні ознаки особистості серійного убивці не відрізняють його від злочинця та його внутрішньої антисоціальної спрямованості, так звана «маска нормальності» є каменем спотикання правоохоронних органів при встановлені підозрюваного.

Варто розпочати аналіз особистості серійного убивці з його внутрішньої сфери, а саме психологічного портрету. Один з перших психологічних «портретів» серійного вбивці, визнаний в даний час класичним, був запропонований R.P. Brittain. В якості особистісних параметрів, що описують серійних злочинців він виділив боязкість, тривожність, інтраверсивність, соціальну залежність, що зазвичай є наслідком складних амбівалентним відносин з матір'ю, феміністичний характер статевої ідентичності, наявність проблем у сексуальних контактах і / або сексуальних девіацій, низький рівень самооцінки і самоповаги.²⁸⁴

Антонян Ю.М. видділяє такі суб`єктивні характеристики:імпульсивність і аффективність, високий рівень агресивності, ригідність (зацикленість на травмуючих переживаннях), аутичність (відчудженість від світу).Соціально-психологічна адаптація у них, як правило, порушена, разом з цим відзначається загальне неприйняття традиційних моральних норм. Їх поведінка в значній мірі визначається афективно зарядженими ідеями та установками, які знаходять свою реалізацію в «спускових» ситуаціях.²⁸⁵

D.Abrahamsen в якості характеристик вбивці виділив наступні: безпорадність, безсилля, гнітюче почуття помсти (перенесене з дитинства), ірраціональна ненависть до інших людей, підозрілість, гіперчутливість до несправедливості, егоцентризм, фрустрація, почуття постійного придушення частих емоційних спалахів, поганий самоконтроль²⁸⁶

Але загалом психологічні дослідження особистості серійних вбивць є казуальними та обмежуються описом і простим перерахуванням окремих характеристик. Однак на практиці не можна передбачити всі можливі індивідуальні поєднання особистісних якостей конкретного злочинця. До такого ж висновку прийшли і науковці на міждисциплінарному симпозіумі у Сан Дієго, що встановили, що жодна комбінація психологічних характеристик не дозволяє відрізнити серійного убивцю та інших злочинців, що вчиняють насильницькі злочини.²⁸⁷ Тому залучення під час досудового розслідування спеціаліста психолога для створення психологічного портрету серійного убивці повинно проводитись в кожному конкретному випадку розслідування серійних убивств.

Рівень діагностованих психічних розладів серед серійних убивць є вищим (32,6%) ніж загальні рівні для населення (21-25%)²⁸⁸

У Більшості (близько двох третин) серійних вбивць клінічно діагностується розлад особистості типу В а саме антисоціального розладу особистості (також відомого як соціопата або психопата) . Згідно Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів (DSM 5) їм притаманні значні порушення в функціонуванні особистості, що виявляються у :

І. Порушення А чи Б:

А) особистості : егоцентризм; самооцінка стосовно отримання вигоди, влади, або задоволення.

Б) Спрямованості особистості: постановка цілей базується на особистому задоволенні; Відсутність про соціальних внутрішніх стандартів, що пов'язуються з відмовою дотримання законної чи культурно нормативної етичної поведінки

ІІ. Міжперсональні порушення (А чи Б):

А) Емпатія: Відсутність турботи про почуття, потреби, або страждання інших; відсутність каяття після образи або жорстокого поводження з іншою людиною.

А) Інтим: Нездатність до близьких стосунків, а експлуатація є основним засобом відносини з іншими людьми, в тому числі шляхом обману та примусу; використання домінування або залякування для контролю над іншими.

ІІІ Патологічні риси особистості:

1. Антагоністичність, характеризується:

А) Маніпулятивність: Часте використання вивертів, щоб впливати або контролювати інших; використовувати красномовство, улесливість, шарм для досягнення мети;

Б). Брехливість: Нечесність і обман; прагнення здаватись іншим; перебільшування або вигадливість.

В) Черствість: Відсутність турботи про почуття або проблеми інших; Відсутність провини або каяття про негативні або шкідливі наслідки власних дій; агресивність; садизм;

Г) Ворожість: Постійні або часті гнівні почуття; дратівливість у відповідь на незначні образи що виявляється у неприємній, або мстивій поведінці.

2. Розгальмування, характеризується:

А) Безвідповідальність: Ігнорування і недотримання фінансових та інші зобов'язань; відсутність поваги та дотримання угод і обіцянок.

Б) Імпульсивність: Діє імпульсивно у відповідь на нагальні стимули; труднощі з встановленням та дотриманням планів;

В) Ризиковість: Участь у небезпечний,та потенційно-небезпечній діяльності для власного життя і здоров`я, без розсудливість стосовно безпеки інших осіб.

Дані порушення повинні бути стабільні у часі і мати послідовний характер.²⁸⁹ Решта 30 відсотків серійних вбивць мають 1 чи декілька психічних розладів, психозів.

Найбільш визначальною рисою серійних убивць є паталогічний нарцисизм , навколо якої вибудовуються інші характеристики. Це паталогічна відсутність самоповаги та самооцінки, що захищається компенсаторною грандіозністю та ексгібіціонізмом. Розвитку нарцисизму сприяють 3 фактори, що в кінечному результаті формують едіпів комплекс: відсутність достатнього «дзеркального досвіду», що означає «я чудовий» і формує комплекс неповноцінності, відсутність «ідеалізованого образу» батьків. хронічний досвід порожнечі, безпорадності формують тверду оболонку грандіозності. Цей інтрапсихічний маневр захищає від досвіду захищає від сорому і розчарування.²⁹⁰ Захист свого буття є глибинним особистісним змістом вбивств взагалі. При цьому не має значення, чи дійсно мало місце посягання (в будь-якій формі і будь-якої сили) на це буття, важливо, щоб якісь фактори суб'єктивно сприймалися як загрозливі Жорстокість виступає в якості засобу утвердження та самоствердження, а також шаленого протесту проти того, що якісь вчинки іншої особи можуть виявити неповноцінність порушника у будь-якій сфері²⁹¹.

Розенфельд був першим, хто ввів термін деструктивного нарцисизму і послався на нього у зв'язку з інстинктом смерті, стверджуючи, що всі стани нарцисизму є деструктивними. Інстинкт смерті може бути звернений усередину (наркоманія, самокалічення, самогубство), або він може проектуватися назовні. Ферйд зазначав, що важко не помітити, що задоволення інстинкту смерті супроводжується надзвичайно високим ступенем нарцистичної насолоди, через надання его бажаного відчуття всемогутності.²⁹²

Некрофілію, як прагнення до смерті детально дослідив Е. Фромм, однак він визначає некрофілів, не лише злочинців, істинним мотивом істинним мотивом для убивства яких є самий акт розчленування тіла , а й вживає термін "убийство заради завдоволення", що є некрофілією у широкому розумінні – як глибинної підструктури особистості, тієї пристрасті, яка коріниться в самому характері і є грунтом для більш явних і грубих проявів некрофілії. Фромм на прикладі Гітлера довів наявність некрофільської особистості і некрофільського характеру. Психологічними характеристиками серійних убивць володіли і багато злочинних правителів, які організовували руйнування і знищення людей. Подібно Гітлеру, некрофілом був і Сталін. Він пристрасно тяжів до смерті, до всього, що розкладається, найактивнішим чином руйнував і нищив, чому відчував найбільше задоволення.²⁹³ Звичайно, з точки зору кримінального права їхні діяння можуть кваліфікуватись як злочини проти людства, але єдність мотиваційної складової – прагнення до самоствердження, чітко прослідковується.

Вбивця прагне компенсувати свою неповноцінність відчуттям влади над життям інших. Таку ж тенденцію демонструють жінки серійні убивці, систематично вбивають осіб, про яких вона піклюється, або які від неї залежні для отримання такого ж догляду, уваги чи підтримки. Зазвичай такі вбивці мають низку самооцінку і вчиняють злочини для ствердження власного его. Ними керує бажання привернути увагу медичного персоналу на себе і возвеличити свої героїчні зусилля, що прикладені для врятування життя власних жертв²⁹⁴

Психічні аномалії істотно порушують можливість засвоєння моральних, правових та інших соціальних норм, що виявляються у дезадаптації до соціального середовища. Злочинній поведінці спряють не психологічні порушення, а паталогічні риси особистості , що розвиваються на їхньому грунті.²⁹⁵ Порушення психіки варто розглядати не як фатальну детермінанту вчинення серійних убивств, а Залежність між психопатією та серійними вбивствами є не прямолійною та чіткою, зважаючи на те, що не всі особи з розладами особистості стають серійними убивцями. Науковцями встановлено, що немає єдиного фактора, що створює серійного убивцю, але лише у їх сукупність є основою для розвитку особистості серійного убивці. Найбільш важливим вважається власне бажання убивці здійснювати злочинну діяльність²⁹⁶.

Витоки психічних порушень є складними, але вважається, що формування паталогічних станів психіки визначають наступні фактори:

• біологічні фактори;

•специфічні особливості раннього виховання, що обумовлюють спілкування та соціальної адаптації;

• паталогії сексуальної сфери.²⁹⁷

Стосовно біологічної предиспозиції, то багато судових психологів припускають, що генетичний хімічний дисбаланс в головного мозку сприяє вчиненню серійних убивств. Деякі серійні вбивці, такі як Артур Шоукросс, володіли додатковою Y-хромосомою, яка може видповідати за гіпер-агресивну поведінка.²⁹⁸

З агресивною поведінкою пов’язані і гормональні порушення, наприклад, гіпоглікемія, коли рівень крові та цукру падають нижче рівня, необхідного для нормальної неврологічної функції. Агресивна поведінка також було пов'язано з аномальними рівнями андрогенів, чоловічих статевих гормонів²⁹⁹

Збільшення синаптичних рівніі серотоніну нейробіологи повязують з агресією, допамін і норадреналін, мають ті ж ефекти. Моноаміноксидаза (МАО-А) являє собою фермент бере участь у метаболізмі, серотоніну і допаміну і його рівні визначається генетично. Чоловіки з низьким МАОА діяльності в три рази більш ймовірно, будуть засуджені за насильницькі злочини до 26 років, ніж чоловіків з високим МАО-А активності. Гормони гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, бере участь у реакції на стрес, що загрожують життю, а також відіграють важливу і складну роль в регуляції агресії.³⁰⁰

Експериментальні дослідження виявили у 100% обстежених багатоепізодних сексуальних злочинців досить виражені ознаки лабільного (нестійкого) варіанту екзогенно-органічного патопсихологичного симптомокомплексу: ознаки коливання рівня узагальнення і абстрагування, наростаючі при втомі; нестійкість активної уваги, інтелектуальних і вольових зусиль; нерівномірність розумової працездатності. Психіатри і невропатологи констатували наявність мінімальної мозкової дисфункції (ММД), яку розглядають в якості біологічної предиспозиції особистості серійних злочинців. Основні фактори, що визначають прояв органічної симптоматики випробуваних:

а) наявність родових травм і їх резидуально-органічних наслідків що призводять до грубих порушень психічної діяльності і утрудняє психічний розвиток; чи у більш пізнішому віці

б) наявність додаткових факторів, що обумовлюють вираженість церебральних порушень, зокрема, алкоголізму.³⁰¹ Однак все ж загальноприйнятим є уявлення про відсутність генетичної зумовленості серійних убивств.

Наступний біологічним фактором, що зумовлює вчинення серійних убивств виділяють статеву належність. Кримінальна агресія жінок має інші форми і не описана при серійних, сексуальних агресивних діяннях.³⁰² Однак серійні сексуальні убивства вчиняються також і жінками, прикладами можуть слугувати: Мarti Enriqueta з Іспанії та Aileen Wuornos в США. Мarti Enriqueta була засуджена за сексуальні домагання і вбивство принаймні шести дітей. Її остання жертва, яка була врятована засвідчила, що Енрікета змушувала її з'їсти плоть іншої постраждалої дитини. Три жертви Aileen Wuornos були знайдені голими, що свідчить про сексуальний підтекст. Працюючи проституткою, вона вбивала клієнтів, які будучи оголеними були вразливими. Жертви відмовлялись платити після сексу, тому можна припустити що мотив був корисливий. Однак насправді, ж убивство оголених клієнтів давало психосексуальне задоволення і стало її «почерком», відображаючи особливість її садо- мазохісткий бажань.³⁰³ Варто підсумувати, що належність до певної статі не може бути визначальним фактором, зважаючи на вчинення серійних убивств незалежно від демографічної групи.

Причинами формування антисоціальної особистості часто є тріада MacDonald, що характеризує поведінку в дитинстві: тривале нічне тримання сечі, жорстокість по відношенню до тварини і гра з вогнем, ³⁰⁴ кожна з яких була притаманна для А.Чикатило. Така тріада може не обов’язково проявлятись у кримінальній поведінці, однак є сигналами, що дитина піддається стресу. Поведінка серійних убивць у дитинстві може бути охарактеризована, як агресивна, вони недоглянуті та покинуті своєю сім`єю. Батько агресивний та авторитарний та не приймає участі у вихованні дитини, а мати карає та котролює.³⁰⁵ Близько половини з сексуальний серійних убивць виросли в неповній сім'ї, частіше - без батька; причому 5% - в інтернатах та дитячих будинках. Там, де є сім'я, приблизно в одній четверті випадків відсутній батьківська турбота і мають місце погані взаємини з матір'ю. Прихильність до батьків відзначається лише у невеликої частини злочинців. За типом виховання переважають гіперпіклування і "їжакові рукавиці" - в сумі близько 40%³⁰⁶. Серійні убивці зазвичай були першою дитиною у сім’ї, батьки страждають алкологолізмом чи наркоманією, чи були раніше судимі.³⁰⁷ Австралійські кримінологи встановили що з 13 серійних убивць – 3 виявляли жорстокість щодо тварин, інші зазнавали сексуального насильства у дитинстві, мати одного була убита батьком.³⁰⁸

Більшість жінок серійних убивць піддавались сексуальному насиллю, розбещенню та зґвалтуванню.³⁰⁹

Хики запропонував модель «Травма/Контроль» за допомогою, якої пояснюються перехід від насильства чи жорстоких фантазій до убивств. Травма – це "дестабілізуюча подія (ї), які зустрічаються в житті серійних злочинців" - смерть в родині, розлучення, алколголізм, нестабільність і т.д., Слід підкреслити, що травматизація відбуваються принаймні, один раз в житті більшості, осб, що не вчиняють злочинів.

Індивіди по-різному справляються з даним стресовим фактором. Одні спрямовують зусилля на зайняття спортом чи хобі, інші ж для того шоб пережити стресс спрямовують сили назовні (вчиняють насильство над тваринами, здійснюють підпали та ін.)

Дитячі травматизація, як правило, проявляється у відмові, і як наслідок до втрати самоповаги, недовіри, тривоги, розгубленості. Для серійних вбивць, дитячі травматизації впливають на їх здатність справлятися зі стресовими ситуаціями, викликаючи неадекватні поведінкові реакції. Діти, які стали свідками актів насильства, як правило, відчувають фантазії помсти, насилля та у них знижене імпульсивний самоконтроль. Допоміжні засоби, як порнографія, алкоголь, наркотики, можуть бути причинно-наслідковими фактори в процесі серійного вбивства. Насильницькі фантазії грають велику роль у моделі Хікі.

За час, що минув між травматичною подією (и) і вбивством, злочинець може повністю відокремити себе від травматичного досвіду (який відколовся від його свідомості). Психологічно злочинець відчуває все менше і менше самоконтролю над своєю поведінкою, але відчайдушно прагне зберегти контроль над своєю внутрішньою сутністю.

Відродження травмуючи образів і емоцій викликає людині повторно відчути неприйняття себе суспільством, низьку самооцінку; отже, з метою відновлення контролю, він чи вона діє відповідно до фантазії. Серійний вбивця прагне повністю домінувати над жертвою з кожного методу, щоб отримати глибоке почуття контролю. Коли фантазія була втілена, жертва втрачає будь-яке значення для убивці та усувається. Таким чином, контроль і домінування над жертвою виступає як механізм боротьби для серійних вбивць, які шукають «відновлення» контролю над їх внутрішньою сутністю.

Часто, однак, фантазії серійного убивці не достатньо реалізовані через поведінку жертви чи зовнішні умови, і тоді убивця шукає нових жертви, для виконання фантазій. Згодом маніяк може також розробити нові насильницькі фантазії, засновані на пдосвіді вбивстві в спробі досягнути задоволення.³¹⁰

Стосовно патології сексуального розвитку, то звертає увагу факт, що близько 10-12% серійних убивць виявили схильність до сексуальних перверсіям (парафилиям), тобто до порушень сексуальної поведінки.³¹¹ Під час дослідження 31 кримінальної справи, що були проведені к.м.н. Бухановською О.А. з 1998 по 2002 рр. на базі клініки психіатрії Ростовського державного медичного університету було здійснено аналіз проявів і розвитку садизму в осіб схильних до серійних агресивних дій сексуального спрямування. Результати мають більше відношення до серійних убивць з сексуальною мотивацією. Лікар-психіатр вивила в пацієнтів парафілії, що представлені такими формами: садизмом педофілією, ексгібіціонізмом, геронтофілією, множинними розладами сексуального потягу , «стрижневим» проявом яких- є садистські тенденції. Це дозволяє говорити про існування садистського типу парафілій. Основний мотив насильства у цих осіб спрямований не стільки на задоволення сексуального потягу, скільки на реалізацію потреби в пануванні над жертвою і заподіяння їй морально-фізичних страждань. Також були виявлені ознаки залежності при садистських парафіліях, що обумовлюють повторність небезпечних агресивних сексуальних дій і полягають у: синдромі психофізичної залежності від патосексуального поведінки та синдромі зміненої реактивності, який включає почастішання епізодів і зростання патосексуальної толерантності, що проявляється у такій послідовності: визионизм -> фроттеризм -> садистські фантазії -> садизм -> садистська гоміцідоманія (лат. homicide - вбивство) -> некросадизм -> некрофагія -> вампіризм.

Синдром психофізичної залежності детермінує багатоепізодність і примусовість садистського поведінки в епізодах, мимовільність його виникнення, труднощі подолання аномального потягу в почався епізоді, впливає на ступінь свободи при виборі садистського патерну і, тим самим, виступає психопатологічної основою серійності небезпечних дій. Зростання патосексуальної толерантності виступає психопатологічної основою посилення ступеня агресивності, жорстокості, кровожерливості і, відповідно, й суспільної небезпеки повторно скоєних садистських дій. ³¹² Підтвердження цього можна зобразити на прикладі DeSalvo, в якого простежувалась ескалація насилля і вияву антисоціальної поведінки: від вуаєризму (спостереження), до крадіжки зі зломом (burglarу), до зґвалтувань і серійних убивств. ³¹³ Про зростання толерантності свідчать кримінологічна характеристика серійних убивць, що буде розглянуто нижче.

Щодо зовнішньої характеристики серійного убивці, виділяємо наступні ключові положення:

1. Серійними убивцями є не лише чоловіки, а жінки. За різними оцінками їхня кількість варіюється від 5–10% ³¹⁴ до 17%. На відміну від чоловіків, які, як правило, вбивають сексуальних причин, більшість жінок серійних убивць вбивають за гроші, наприклад, "Чорні вдови" або для хвилювання і влади в медичних установах - "Ангели смерті" Жінки серійні вбивці, як правило, мають тривалішу кар'єру, ніж чоловіки, мабуть, тому що їхні злочини більш ретельно плануються, методично, точно.³¹⁵

2. Ймовірність скоєння серійних убивств збільшується починаючи з 18 років і досягає піку в діапазоні від 19 до 24 років.³¹⁶

3. Серійні убивства завичай вчиняються внутрішньорасово;³¹⁷

4. Серійні убивці часто мають сім`ї, роботу та здаються нормальними членами суспільства. Дослідження показало, що 36,3% «багатоепізодних» вбивць були в шлюбі, 10,8 - у повторному шлюбі, 43,1% не мали сім'ї і 9,8% були розведені. Важливим є той факт, що частка злочинців, які мають на момент першого злочину сім'ю, становить трохи менше половини із загальної сукупності. Можна припустити, що, незважаючи на наявність сім'ї, у них були чималі складнощі у сексуальному житті.³¹⁸ Причому, шлюб у багатьох випадках є пізнім "середньостатистичних термінів". Запізнення зі вступом у шлюб побічно свідчить про затримку психосексуального розвитку³¹⁹.

5. Дослідження вітчизняних науковців показує, що у групі серійних злочинців, які притягувалися до кримінальної відповідальності, розподіл колишніх судимостей таке: 23% - сексуальні злочини, 7% -підпали, 32% - нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, 34% - крадіжки та грабежі, 4% - інші злочини.³²⁰ Зовсім інша картина розподілу судимостей у зарубіжних серійних вбивць, серед яких 78,3% мали судимість і були внесені до обліків до вчинення першого убивства а вже на 10% більше раніше судимих на момент вчинення останнього убивства. Серед серійних убивць США найбільші групи злочинів, що раніше вчинялись серійними убивцями становлять: напад/нанесення тілесних ушкоджень – 12,9%, крадіжки – 10,6%, сексуальні злочини - 9%, посягання на власність з проникненням в житло – 8%, злочини пов`язані з обігом наркотичних засобів – 6,2% та ін³²¹. Таким чином, потенційні серійні убивці схильні до вчинення насильницьких, корисливих та сексуальних злочинів і ще до моменту вчинення першого убивства їх кримінологічна характеристика є негативною і виявляють явні антисоціальні тенденції.

Для повної характеристики серійного убивці варто дослідити типологію серійних убивць. Класифікація дозволяє весь масив емпіричних даних розділити на певні класи і її значення полягає в можливості подальшого дослідження цих класів, для розроблення рекомендацій їх подальшого розслідування.³²² Вітчизняні науковці здійснюють перші спроби класифікації, однак вона часто є теоретизованою та формальною, та не дозволяє слідчому сформувати уявлення про особистість певного типу злочинця і його поведінкову модель. Зокрема, Усанов І.В дає класифікацію залежно від: статі жертви, віку жертви, психічного стан жертви, наявності слідів приховання трупу, застосування транспортних засобів, наявності фактів підготовки до убивства, місця убивства, частоти вчинення убивств, застосованих знарядь та ін.³²³ Однак такий підхід не розкриває сутнісних характеристик особистості серійних убивць певного типу. Інші науковці пропонують класифікувати за підставами: 1) механізму реалізації злочинного наміру; 2) способу вчинення 3) місця вчинення злочину; 4) обстановки вчинення; 5) суб’єкту 6) мотивації; 7) особливостей жертви злочину 8) кількості учасників вчинення злочину; 9) кількості епізодів,³²⁴ що є криміналістичними характеристиками серійних убивств, а не особи-злочинця і його психологічних, соціальних особливостей.

Першою типологією серійних убивць є запропонована спеціальними агентами FBI Training Academy Ressler, Burgess, Douglas, Hartman & D’Agostino дихотомія організовані та дизоргнізовані убивці, що була отримана внаслідок аналізу сексуальних садистських убивств. ³²⁵ Основні відмінності обох типів відображені у Табл.1:

Організований		Дезорганізований
Сплановані убивства		Спонтанне
Сексуальні дії та насильство до настання смерті		Сексуальні дії після смерті жертви
Інтелект вище середнього		Інтелект нижче середнього
Соціально компетентний		Соціально некомпетентним
Кваліфікована робота		Віддають перевагу некваліфікованій роботі
Вживання алкоголю і вчинення злочину в стані сп`яніння		мінімальне використання алкоголю
Використання автомобіля як засобу вчинення		Живе і працює поруч з місцем злочину
Акт убивства контрольований	Обставини злочину невизначені
Тіло приховується і переміщається	Тіло залишається на місці злочину навиду

Прихильники цієї теорії відзначають, що організований злочинець переживає вражаючі стресові події у житті (економічного, особистого характеру). Сцена убивства відображає методологічний підхід до вчинюваних дій, вони сплановані та контролюються виконавцем. Це, на думку авторів, відображає наявність якостей соціальної адаптації злочинця, його можливість до інтерперсональних дій та адаптації. Внаслідок цього організовані злочинці частіше використовують вербальні засоби для встановлення контакту з жертвою.³²⁶

На відміну від організованого серійного убивці, дезорганізований убиває можливості, живе поплизу місця злочину. Неспланованість дій до і після акту вбивства відображає спонтанність поведінки та неможливість злочинця побудувати інтереперсональні зв`язки та його асоціальність.³²⁷

Зважаючи на неможливість віднести усіх серійних убивць до 2-х типів згодом була запропонована третя категорія злочинців «змішаний». Існування такого типу пояснюється можливою непередбачуваною поведінкою жертви, необхідність подоланя неочікуваного опору чи наявність випадків вчинення злочину більш ніж двома виконавцями.³²⁸ Зважаючи на факт, що існування чистих типів є неможливим і кожен серійний убивця може володіти рисами як організованого так і дезорганізованого злочинця стосовно різних критеріїв, можна припустити, що така класифікація не є досконалою.

Надійність такої класифікації також піддається сумніву виходячи з невеликої кількості вибірки (36 серійних убивць) та достовірністю відомостей дослідниками. Використання емпірично не підтверджених методик могло призвести до хибного уявлення правоохоронних органів про серійного убивцю, наявність одних ознак змусить слідчого шукати підтвердження здогадок про організований чи дезорганізований тип злочинця, що на практиці не завжди приведе до бажаного результату.

Таана класифікація була апробована Canter, Alison, Alison & Wentink на 100 серійних убивствах, вчинених окремими особами, кожне з яких, що важливо, було 3-ім у серії. Перше чи друге можуть мати пробний характери і містити випадкові обставини, тому було обрано 3-тій епізод для отримання типових вже сформованих ознак.³²⁹ Вставновлена частота виявлення диференціюючих ознак двох типів та ймовірність наявності двох ознак що є рисами протилежних типів. Так організовані злочинці у переважній більшості випадків (91%) залишають жертву живою під час статевого акту, надають певної пози тілу після убивства (75%), знищують чи забирають знаряддя убивства (67%), злочинні дії вчиняють у різних місцях (перший контакт, захоплення, зґвалтування, убивство, приховання тіла)(61%), приховують тіло (58%), вчиняють тортури щодо жертви (53%).

Дезорганізовані убивці здійснюють проникнення у піхву (74%), завдають ушкоджень, що перевищують необхідні для настання смерті (70%), вчиняють кілька статевих актів (66%), наносять побої і тілесні ушкодження (61%), залишають тіло у ізольованому місці (54%) і хаотично розкидають речі на місці злочину (47%). Jaccard’s коефіцієнт, що виявляє співпадіння двох ознак, для характеристик організованого серійного убивці є досить низьким. Лише 2 пари ознак виявляють свій зв`язок: статевий акт з живою потерпілою та надання пози тілу, а також вчинення окремих актів для досягення злочинного результату у різних місцях і приховання тіла³³⁰. Однак така когерентність не є доказом існування організованого серійного убивці. Це скоріше є відображенням загального механізму вчинення серійних убивств. Отримані результати свідчать, що типи не є гомогенними, а частіше характеристики що використовуються при описі ознак категорій є казуальними. Так, наприклад, залишення тіла в ізольованому місці, що вважається важливим критерієм дезорганізованих правопорушників у 74% справ відбувалось разом із наявність різних місць злочину, що є виразною рисою організованих злочинців.³³¹

Отримано висновок, що ознаки організованості притаманні серійним убивцям загалом, а не є характеристикою окремого типу. Застосування такої таксономії серійних убивць повинно бути здійнено з зауваженнями і обережністю. Виведення певної типології людини загалом і серійних убивць зокрема приречене на невдачу, оскільки людська діяльність є флуктуючою і не можу бути строго зведена під певні категорії, без урахування можливості відхилень.

Hickey здійснює спроби модифікації типології організованого і дезоргназованого злочинця, і пропонує виділяти 4 типи поведінкової моделі злочинця за 2 критеріями: вибір жертви та сталість способу дії. Залежно від комбінації цих критеріїв утворюються наступні тпи:

1. Серійний убивця зі сталим способом дії та вибірковістю жертв, наприклад,

2. Сталість способу дії та різноманітність жертв;

3. Варіювання способу дії та сталість вибору жертв;

4. Різноманітьність способів вчинення злочину та неоднорідність жертв.³³²

Такий поділ дозволяє охопити всі поведінкові моделі злочинців, в тому числі тих які демонструють ознаки організованих і дезорганізованих типів.

Так Зрозуміти сексуальних злочинців і їх вчинки можна тільки в тому випадку, якщо проникнути у внутрішній світ цих людей, в те, що складає основу їх буття і світовідчуття. Спонукальним стимулом, мотивом фізичної і психічної активності є потреби людини. У психології під мотивацією поведінки маються на увазі, перш за все, біологічні потреби і потягу, а под. мотивом - стимул і фактор сенсибілізації і активації організму до даного стимулу.³³³

. Більшість дослідників вважають, що сексуальні вбивці - найбільш типічних і поширені представники серійних злочинців і не розглядають інші мотиви вчинення серійних убивств. Тихонова Е. В здійснює такий поділ серійних убивств, залежно від особливостей сексуального мотиву:

1. Власне з сексуальних мотивів, що означає позбавлення життя з метою отримання сексуального задоволення від самого такого факту, або у зв'язку з важкими переживаннями своїх сексуальних проблем, потребою помсти жінкам, із затвердженням себе в якості чоловіка-самця.

2. при придушенні опору жертви виключно з метою зґвалтування. Від самого вбивства злочинці в даному випадку не отримують ніякого задоволення, більше того, цілком можливо, що вбивство навіть не входить в їх плани, і не виключено, що вони жалкують про смерть своїх жертв.

3. вбивства з метою здійснення дій сексуального характеру з трупом.

4. Такі, що вчиняються з метою приховати сліди згвалтувань або інших злочинних сексуальних дій. Саме ця частина злочинів супроводжується спробами закопування і спалювання трупів жертв, а так само актами їх розчленування з метою приховування попереднього злочину. Даний критерій не відрізняє якісно насильників та серійних убивць, оскільки характерною ознакою серійних убивць є отримання задоволення саме від здійснення убивства і це є їхньою кінцевою метою, а не задоволення статевої пристрасті.

5. Убивства вчинені як відповідь на образливі дії потерпілої.³³⁴ Така класифікація мотивів є неповною, і відображає скоріше модель поведінки серійного убивці а не різноманітність мотивів.

Однак практика свідчить, що серійні убивства вчиняються не лише з сексуальних мотивів, так, John Allen Muhammad та Lee Boyd Malvo убивали для залякування та злість. Вони тероризували Washington, D.C протягом 3-х тижнів, застреливши 10 людей, а потім зв`зались поліцією і вимагали гроші для припинення вогню. Мотив Dr. Michael Swango, який був засуджений за отруєння 4 людей, однак підозрювався щодо убивств від 35 до 50 людей, так і не було встановлено, хоча в нього було знайдено вирізки з газет про масові загибелі людей. ³³⁵

Вітчизняні науковці здійснюють окремі спроби дати класифікацію серійних убивств залежно від мотивів, але вони виявляються неповними. Мирослав Кептене виділяє: 1) садистські; 2) гедоністичні; 3) домінування; 4) самоствердження; 5) місіонерські, ³³⁶однак тут не відображені корисливі убивства, а також убивства у медичних установах.

P.E. Dietz виділяє п'ять типів серійних вбивць: 1) невропатичні сексуальні садисти; 2) вбивці з задоволення типу «Bonnie і Clyde», мотивовані прагненням отримання якогось підкріплення: збуджуючих переживань, грошей, цінностей; 3) члени організованих злочинних угруповань; 4) «піклувальні» отруйники і душителі (наприклад, серійні вбивства в приватних лікарнях); 5) передбачувані психотипи. Кожен із зазначених типів характеризується наявністю специфічних особливостей значно відрізняють їх від злочинців інших категорій. ³³⁷ Треба зауважити, що зазначена типологія не має єдиної підстави. Так, наприклад, членом організованого злочинного угруповання може бути і сексуальний садист, і психопат, і злочинець, мотивований користю.

Miller виділяє такі категорії серійних убивць:

1. Сексуальні садисти – які отримують задоволення від тортур, домінування над іншою людиною;

2. Маячні убивці – є психопатами та керуються ідеологічною місією розбавити світ від «потрібних» людей;

3. Опікуни – які убивають безпомічних і залежних людей під їх піклуванням;

Утилітарні – чий мотив є хоча б частково пов`язаний з певною фінансовою вигодою, хоча цей мотив може бути поєднаний з помстою та злобою. Miller зазначає, що серійні убивці можуть бути як гетеро, так і гомосексуальні, діяти самі чи спільно, а також займатись убивствами професійно (убивства на замовлення).³³⁸ Насправді, серійні убивства не вчиняються лише одноособово. Близько 9% серійних сексуальних убивств було здійснено у співучасті. Ці злочини становлять підвищену суспільну небезпеку, так як дії двох і більше злочинців полегшують досягнення злочинного результату, дають можливість легше приховати сліди злочину.³³⁹ Убивства маніяками у співучасті відбулись і на Україна. 3-є молодих людей із забезпечених сімей вчинили 19 убивств на Дніпропетровщині, заради забави і отримали назву «Дніпропетровських мажорів». Вбивці воліли нападати на людей слабший - жінок, дітей, пенсіонерів, інвалідів або п'яних, вбивали для самоствердження.³⁴⁰ Нісkey ж констатує, що кожне 4-те серійне убивство вчиняється у співучасті. ³⁴¹

Класифікація створена у 1980-х Ronald Holmes та James DeBurger, стала продовженням дихотомічної класифікації, і означала поділ залежно від мотиву. Їхній «візіонер» і «місіонер» мають багато характеристик дезорганізованого убивці, а «збудження» та «владний» тип убивці перекликаються з організованим. «Візіонери» отримують команди і чують голоси які вимагають від нього вчинення злочинів ( паралельні психопатам P.E. Dietz ), «місіонери» вважають, що звільняють суспільство від аморальних осіб. «Збудження» тип згодом був замінений на «гедоністичний», які шукають задоволення, які поділяються на сексуально-гедоністичні та збудливо-гедоністичні. Мотив збудження означає,що злочинець втрачає інтерес до жертви після смерті, однак часто застосовує тортури, мотив «похоті» означає, що для вбивці найважливіше значення має сексуальний акт. Тут зустрічається канібалізм, некрофілія, розчленування тіла частіше ніж в інших типах. «Владні» убивці спрямовані на контроль та домінування іншої особи. ³⁴²

Однак дана типологія теж не може вважатись досконалою, оскільки певні характеристики «владного» та «похітливого» типу збігаються: переміщення тіла, контроль над убивством, застосування тортур, специфічна жертва, убивство незнайомців, некрофілія та ін. Дана типологія була перевірена методом Smallest Space Analysis (SSA-I).

Побиття тупими предметами та розкрадання а також розкидання одягу, що визначені як ознаки візіонера, справді зустрічаються разом, з чого можна зробити висновок про домінантну модель поведінки у певних справах. Характеристики сексуальних вбивств створюють окремий регіон, де переважають ознаки ушкоджень тіла жертви. Для типу мотивації «збудження» характерним є використання обмежувальних засобів щодо жертви. Однак ознаки, які Холмс вважає належать «владному» типу спостерігаються у більш ніж 50% випадків, що не дозволяє виділити цей тип, як окрему категорію.³⁴³ Таким чином було встановлена обмежені емпіричні підтвердження типології Холмса відносно характеристик слідової картини убивства.

Sewall, Krupp, and Lalumiere звернули увагу на кримінальну історію серійних убивць і виділили наступні типи:

1. Конкурентно-неспроможний злочинець – є злочинцями протягом всього життя , починаючи з дитинства вчиняли корисливі злочини, зґвалтування а потім і убивства. Інтелектуально і конітивно не ровинуті, ведуть маргінальний спосіб життя. Їхній психологічний портрет цілком відповідає визначенню антисоціального розладу. Сексуальне убивства є різке, часто є відповіддю на відмову, починається як зґвалтування і переростає у вбивство.

2. Психопатичні злочинці – починають вчиняти злочини у молодому віці, однак неврологічний розвиток у них вищий і можуть вести «нормальне життя» поруч із кримінальним. Вони не проявляють співчуття та каяття за вчинене. Їхня мотивація – отримання задоволення і хвилювання, які вони отримують шляхом домінування.

3. Садист – завдання ушкоджень і тортури є стилем його життя. Починає з перегляду порнофільмів, практикує на тваринах, і може не мати негативної кримінологічної характеристики. ³⁴⁴ Вважаємо таку типологію нечіткою, оскільки садистські та сексуальні мотиви можуть бути притаманні усім 3-ьом типам, що є суттєвим недоліком такої типології.

Salfati and Bateman виділили 2 типи поведінки серійних убивць Залежно від основного змісту насилля: інструментальний та виразний. Інструментальна агресія має собою іншу мету ніж просто вчинення убивства, ця мета можу бути різною від грошей до отримання сексуального задоволення. Виразний характер агресії при серійних убивствах означає, що завдання шкоди жертві є головною метою злочинця. Виходячи з цих критеріїв серійні убивці продемонстрували стабільність поведінки в межах однієї групи.³⁴⁵ Ми погоджуємось з існуванням таких груп серійних убивць залежно від спрямованості насилля.

Canter D. здійснив ре-інтерпретацію типології оргінзованого/дезорганізованого серійного убивці на основі аналізу кримінальних проваджень залежно від відношення убивці до жертви, чи вона піддавалась акту каліцтва, контролю, сексуального насилля чи грабежу.³⁴⁶

розглядається як типово Дезорганізована, але результати показують, що було б недоречно розглядати їх як же вигляді, як неорганізованість цих дій праворуч на рис 2. Там, розсіювання речі і одяг, розграбувавши місце злочину і дубасити жертвою все присутнє. Акцент у колишньому безлічі подій тягне за собою порушення тіла жертви, в останньому порушення своїх речей. Таким чином, хоча Дезорганізація може логічно описати обидва набору дій, які він не описує подібні злочини. Події, які включають нанесення каліцтв і осквернення тіла відрізняються від тих, які пов'язані акцент на розграбування і розграбування речі жертви. Незважаючи на те, організовані змінні утворюють відносно більш монолітну структуру, вони, тим не менш, розкидані зверху на нижній частині ділянки. У верхній області є набір змінних, які відносяться до підтримання контроль над живим жертви: нудоти, обмеження, жертви живий для сексу. Для цього безлічі супутніх заходів, взаємодія між злочинцем і жертвою, здається, один, в якому є менший інтерес в тілі жертви, як об'єкт або "іграшкою" для правопорушника, а те, що в прямому ефірі взаємодія з жертвою важливо , хоча і під повним контролем правопорушника. Це відноситься також до процесу, який Кантер (2000) описує як лікування потерпілого в «людини». На відміну від цього, у нижній частині, здається, що швидкі видалення і виконання жертви є центральним.

Вважаємо за необхідне виходячи із аналізу Багатовимірного шкалювання(MDS) здійсненим Canter, David V. виділити наступні типи серійних убивць залежно від спрямованості убивці:

1. Якщо мало місце обмеження, чисельні статеві акти, первинне укриття тіла чи залишення його у віддаленому безлюдному місці, це свідчить про спрямованість злочинця на домінування та отримання задоволення від взаємодії з живим потерпілим, спостеріганням за її муками, і означає спрямованість на «контроль». Злочинець часто застосовує удушення мотузками, та різноманітні обмежувальні засоби для контролю жертви. Це, наприклад, Девід Брековіц, Dennis Rader - «BTK» убивця, що розшифровується як зв`язування, тортури і убивство, що було його почерком.

2. «некрофільський» спрямованість виявляється у тому, що вчинення розчленування, посмертних ушкоджень, спалення тіла, обезголовлення, та ропотрошення приносять сексуальне задоволення. Для цього злочинця важливе значення мають вчинення посмертних маніпуляцій із трупом мають більше значення ніж прижиттєві ушкодження. Завдання смерті є засобом для отримання можливості споглядання, торкання чи учинення дій з трупом. Представниками цієї групи є Теодор Банді, Джон Вейн Гейсі «убивця-клоун», Чикатило та ін.

3. «інструментальний». Дана спрямованість виявляється у неорганізованій діяльності злочинця після настання смерті, коли він втрачає інтерес до вчинення подальших дій з трупом, а дії спрямовані на вчинення інших дій. Зброя імпровізована, наперед не приготована. Такий злочинець є дезорганізованим, не вживає дій до приховання слідів, і знаряддя залишає у тілі, тіло не розчленовується і частіше залишається на виду. Такими є «ангели смерті», такі як Harold Shipman, Charles Edmund Cullen, Kristen Gilbert, та інші.

4) «Корисливий», це злочини, котрі мають сліди розграбування а також злочини спрямовані на завдання смерті з метою отримання матеріального відшкодування. Тут виділяються «вбивства на замовлення» такі як вчинені John Allen Muhammad, та для отримання страхового відшкодування (Belle Gunness)

4. «ідейні» - психотичні злочинці, які живуть в уявному світі і керуються нав`язливими ідеями, частіше використовують вогнепальну зброю і залишають місце події у хаотичному порядку і є скоріше дезорганізованими. Прикладом може стати «Унабомбер» -Теодор Качинський, який розсилав в університети та аеропорти бомби, для привернення уваги до ідеї обмеження людської свободи і вважав бомби єдиним способом це заявити. Також це Дамер Джеффрі, Джек-різник, Маурі Трой Тревіс та ін..

Таким чином можна виділити 2 великі групи серійних убивств:

1. Метою яких є завданя ушкоджень потерпілій та нівечення трупа: «контроль» та «сексуально-некрофільскі»;

2. Метою яких є настання смерті, причому немає значення які засоби будуть використовуватись:

В той же час можемо спостерігати, що для першої групи характерною є більш організована поведінка, приховування тіла, однак для іншої, метою яких є лише факт смерті особи, приховання знарядь та зміна слідової картини убивства не характерне.