216

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Юридичний факультет

Кафедра кримінального права і криміналістики

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ

СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ

Дипломний проект

ОКР «Магістр»

Виконала: студентка 5 курсу, групи 508

спеціальності 8.03040101

«Правознавство»

Пилипко Ю.О.

Керівник: к. ю. н., доцент О.М. Боднарук

Рецензент___________________________

(прізвище та ініціали, кафедра, університет)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

До захисту допущено:

Протокол засідання кафедри № __

від „___” _________2015 р.

В. о. зав. кафедри_________доц. С.І. Нежурбіда

Чернівці – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………….……………..

РОЗДІЛ 1. СЕРІЙНІ ВБИВСТВА:ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СВІТОВА ПРАКТИКА РОЗСЛІДУВАННЯ…........................................

1. Поняття та ознаки серійного убивства…........................................

2.Розслідування серійних убивств у світовій практиці

Висновки до розділу 1……………………...................

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ........................................................................

2.1. Поняття та зміст криміналістичної характеристики серійних убивств

2.2. Спосіб вчинення серійних вбивств як обставина, що підлягає встановленню під час досудового розслідування.

2.3. Типові сліди серійних вбивств і способи їх приховування

2.4. Місце, час та обстановка вчинення серійних вбивств як обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування

2.5. Особа злочинця-серійного вбивці......................................

2.6. Особа потерпілого при вчиненні серійних вбивств.................

Висновки до розділу 2……………………………………...

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ……………….

3.1. Планування досудового розслідування серійних вбивств та висунення слідчих версій...................................................

3.2. Особливості проведення слідчих дій при розслідуванні серійних вбивств…………………………………………………………

3.3. Проблемні питання практики розслідування серійних вбивств та шляхи їх розв`язання……………

Висновки до розділу 3……………………………………...

ВИСНОВКИ…………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….............

РОЗДІЛ 1. СЕРІЙНІ ВБИВСТВА:ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СВІТОВА ПРАКТИКА РОЗСЛІДУВАННЯ

1. Поняття та ознаки серійного убивства

Серійні вбивства існували здавна, але термін, що використовувався для позначення цього злочину, змінювався протягом століть. В середньовічній Європі жорстоких убивць наділяли надзвичайними здібностями і вважали надлюдьми. Тоді їх називали не соціопатами і маніяками-вбивцями, а лікантропами. Цей термін походить від двох грецьких слів: «Лікос» - вовк і «антропосе» - людина. Іншими словами, цих злочинців вважали в буквальному сенсі слова вовками-перевертнями. І влада і церква беззастережно визнавали наявність лікантропів, вважаючи її однією з найбільш нагальних соціальних проблем.¹

Сьогодні серійні убивства теж залишаються оповиті міфами та здогадками. E.W. Hickey пише про майже десятикратне збільшенні числа серійних злочинів за останні два десятиліття (70-е і 80-і роки 20-го століття) у порівнянні з двома минулими століттями. W.C. Myers констатує, що щорічний ризик стати жертвою серійного вбивці стосується 4-5 тисяч американців. З іншого боку, S.A. Egger та JA, Liebert вважали, що серійне вбивство - стійке явище, а будь-яке "збільшення" їх числа - результат професійної активності мас-медіа. ²

Дійсно широке висвітлення у ЗМІ та «популярність» серійних убивць може спонукати потенційних маніяків, наслідувати інших «відомих» злочинців заради отримання слави. Дослідження підтверджують існування ефекту «копіювання» або наслідування поведінки серійних убивць. Дослідження здійснені Bollen, Phillips, Mazur та Phillips вважають, що існує зв'язок між рівнем публічності щодо убивств, в т.ч. серійних та вчинення подібних злочинів, як наслідку.³

Зростання уваги суспільства до цих злочинів свідчить і збільшення кількості створених фільмів, які зображують реальних убивць, котрі є центральними героями картин. Вибух кінематографу відбувся на початку 1990-х, коли кількість таких стрічок збільшилась від 23-х до більше 150-ти, і продовжує зростати. ⁴

Статистичні дані про серійні вбивства вчинені протягом минулих століть свідчать про значну їх поширеність в США, що може бути результатом високого рівня звітності правоохоронних органів США чи збільшення рівня терпимості жорстокості, що просочилась в Американську масову культуру. Так в США з ХІХ ст. до 1990 року було 105 серійних убивць, в той час як в Франції цей показник - 11 убивць, в Германії – 17, Велика Британія – 39, Австралія – 10, Канада – 5, СССР – 3 серійних убивці. В інших країнах мали місце лише одиничні випадки виявлених серійних убивць.⁵

FBI нарахувало, що протягом останніх років ці числа збільшились і перебувають у межах 200-500 убивць, що вчиняють 2000-3500 убивств щороку, що складає більше ніж 10% всіх убивств в США. З населенням лише 5% світового, у США діють до 75% серійних убивць на Землі⁶ Статистичні відомості про реальний рівень серійних убивств є частковими. Австралійська організація кримінології в рамках Національної програми моніторингу убивств зафіксувала 13 серійних убивць протягом липня 1989 по червень 2006, від рук яких постраждало 52 жертви, що складає лише 1% усіх убивств протягом цього періоду.⁷

Однак навіть ці дані не враховують можливих жертв серійних убивць, що вважаються зниклими безвісти, не повідомлені вбивства проституток чи безпритульних, смерті невпізнаних трупів, а також жертв убивць-медичних працівників, які кваліфікуються як природня смерть. Зважаючи на це будь-які обчислення реальної кількості серійних убивць та їх жертв не може бути адекватним через значну латентність даного виду злочинів.⁸

В Україні відсутня офіційна статистика серійних убивств, однак можна припустити, що їх частка в загальній кількості убивств складає від 1 до 10% убивств.

Абсолютно вірно зазначає В.Н. Ісаєнко, що «формування поняття серійних вбивств - одна з основних проблем науково-методичного забезпечення діяльності по їх виявленню, розкриття та розслідування. «Визначення поняття є неодмінною методичною складової наукового пізнання будь-якого об'єкта, виявлення його сутності, розкриття змісту і характерних ознак »⁹.

Проблема визначення поняття не є лише теоретичною операцією, що позбавлена сутнісного змісту. Поняття використовується для позначення певного класу об'єктів, і виключає з поля зору об`єкти, що не відповідають його сутнісним характеристикам. Елементом поняття є кожен предмет, а лише такий предмет, який відповідає ознакам його змісту.

Терміни, що використовуються на позначення досліджуваного нами явищі є досить різноманітні. Зустрічаються такі мовленнєві конструкції, як «серійні вбивства» ( В.Н.Ісаенко¹⁰ ), «серійні сексуальні вбивства» ( Ю.М.Антонян¹¹, А.Р.Павлов¹², та ін. ), «сексуально-садистські вбивства» ( С.А.Афанасьев ¹³, А.О.Бухановский ¹⁴ ), «вбивства з задоволення - lustmord» ( М.Таtаг¹⁵ ), серійні ( багатоепізодні ) сексуальні убивства ( Кузнецова Н.Ф.)¹⁶.

Приблизно до середини ХХ століття в науці стосовно до вбивств, які нині мають назву серійних, використовувалося поняття «множинні» або «багатоепізодні» вбивства, а починаючи з 70-х років ХХ століття поняття «серійне убивство» стало широко використовуватися в засобах масової інформації та на практиці¹⁷. Вперше термін «serial killer» був запропонований спеціальним агентом ФБР, полковником R.K.Ressler-ом в під час розслідування в Нью-Йорку вбивств, скоєних David- ом Berkowitz - «Сином Сема»,¹⁸ який щосили намагався переконати психіатрів, що його розумом керував сусідський собака, чорний лабрадор-ретривер, нібито одержимий духом демона на ім'я Сем, якому вже шість тисяч років.¹⁹

Визначення поняття серійних вбивств у вітчизняній криміналістичній літературі з'явилося на початку 90-х років. Його сформулював Ю.М. Самойлов, як вчинення особою або групою осіб декількох злочинів даного виду, що мають логічний зв'язок: один і той же об'єкт посягання, мотив, спосіб вчинення ²⁰.

Згідно тлумачного словника української мови «серія - ряд однорідних або споріднених за спільною ознакою предметів чи послідовний ряд яких-небудь дій, подій» ²¹. З етимологічної точки зору, слово «серія» походить від французкого «serie», а першоджерелом ж є латинське «series» - «ряд», «низка», «ланцюг». З латинської – бере своє коріння англ. series »²².

Поняття серійності тісно пов`язана з поняттям “множинність”, що є вчиненням однією особою двох чи більше кримінально караних діянь, які містять ознаки окремих складів злочинів. Множинність проявляється в певних кримінальним законом формах: повторність, сукупність і рецидив. Поняття «повторність» відповідно до ч.1 ст.32 ККУ є вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу, тобто вчинення тотожних злочинів. Загальне розуміння поняття «серійності» дозволяє віднести її до реальної сукупності злочинів, оскільки часто вбивства, що складають серію можуть бути кваліфіковані за різними частинами ст. 115 ККУ²³.

Терміни «сукупність» та «рецидив» ще більш змістовно-віддалені від визначуваного нами поняття, оскільки «сукупність» застосовується при акцентуванні уваги на групі різнорідних злочинів, а другий своє сутнісною ознакою має попереднє засудження особи.

Також варто звернути увагу на ще одне суміжне поняття - «багатоепізодність». Правоохоронні та судові органи оперують цим поняттям а також воно вживається у нормативних актах МВС²⁴, однак законодавчо сутність поняття не визначена. Епізод слід розуміти як обмежений в місці, часу, ситуації самостійний акт завершеного або незавершеного кримінальнї довільної (вольового) поведінки. Багатоепізодність передбачає наявність не менше 2-х злочинних актів, кожен з яких може включати декілька складів злочинів²⁵.

Основною ознакою, що відрізняє серійне та багатоепізодне вбивство є відносна однорідність криміналістичних ознак злочинів, що складають окремі епізоди. Ми підтримуємо думку Михайлової О.Ю., Целіковского С.Б, які вважають, що багатоепізодне вбивство включає в себе цілий ряд дуже різних за своїм правовим і психологічним характеристикам діянь, наприклад, вбивства свідків і / або співучасників раніше скоєного злочину і т.п. Серійні ж убивства відрізняються від багатоепізодних цілим рядом ознак, а саме:

1. найчастіше окремі епізоди в таких вбивствах вчиняються з різними мотивами і носять різний психологічний зміст для винного, тоді як багатоепізодні убивства об’єднані єдиною злочинною метою, і навіть при наявності розриву у часі повинні кваліфікуватись за п.1 ч.2 ст.115 КК України. При вчиненні серійних убивств навіть коли злочини вчиняються на основі схожої мотивації у злочинця зберігається персоніфіковане ставлення до кожного злочинного акту;

2. у багатоепізодних вбивствах відсутні ознаки стереотипності і ритуальності агресивної поведінки. Єдність мотивації і деперсоніфікація жертви визначають реалізацію одного і того ж стереотипу поведінки в різних кримінальних епізодах серійних злочинів²⁶.

Таким чином сутнісна відмінність між серійними та іншими багатоепізодними убивствами у єдності злочинного умислу на вчинення епізодів, тоді при вчиненні конкретних епізодів серійних убивств у свідомості злочинця не існує наміру вчинити конкретну кількість убивств, а умисел на вчинення наступного виникає після вчинення попереднього. В той же час поняття «багатоепізодність» співвідноситься з поняттям «серійність» як загальне з приватним, «серійність» - є одиним із різновидів багатоепізодності.

Cерійні вбивства у вітчизняній правовій науці часто розглядаються виключно, як такі що мають сексуальне підґрунтя. Антонян Ю.М. сексуальними вбивствами називає всі випадки протиправного позбавлення життя, які пов`язані з сексуальними переживаннями або мотивами, навіть якщо має місце розлад потягу, а ще ширше - з відносинами між статями<sup>27</sup>. О.Н. Кузнєцова вважає, що серійні вбивства становлять особливу групу злочинів, в яких простежується певна мотивація (головним чином з яскраво вираженою сексуальної забарвленням), усвідомлена жорстокість вчинення і виявляється почерк злочинця, що включає його поведінкові особливості, місце і спосіб нападу на жертви, характер нанесених ним пошкоджень, періодичність нападі і т.д. <sup>28</sup> При цьому поняття мерних убивств повністю вичерпується серкуальними убивствами. Можна припустити, що специфіка такого «сексуально-мотиваційного» підходу до визначення поняття серійних убивств пояснюється відсутністю достатньої об`єктивної інформації про інші типи серійних убивць, окрім сексуальних маніяків. На нашу думку, такий підхід є уривчастим та не дозволяє повною мірою розкрити криміналістичні ознаки серійних убивств, а отже невиправданим, оскільки тоді залишаться поза увагою правоохоронних органів такі багатоепізодні убивства, що не вчиняються з мотивів задоволення статевої пристрасті, чи мотивів панування та влади.

Інші визначення також є хибними та не відображають реальний механізм учинення даного виду злочинів, наприклад В.В. Морозов виділяє такі обов`язкові ознаки як ретельне маскування злочинцями своєї діяльності, підбір жертв, вжиття заходів з приховування слідів злочину.²⁹ До цієї категорії можна віднести серійного вбивцю Ted-а Bundy, який використовував фальшиву гіпсову пов'язку на руці, просив допомогти перенести якусь річ в машину, де нападав на жертв, приводив у непритомність, відвозив, ґвалтував і вбивав. В.В. Морозов не бере до уваги дезорганізовану категорію серійних вбивств (неорганізованих злочинців), коли злочин відбувається імпульсивно, не заплановано, злочинець не приховує сліди злочину, як знаряддя вбивства використовує випадкові предмети. До такої категорії можна віднести, наприклад, Річарда Чейза, названого «Вампіром-вбивцею», який в США в 1977- 1978 році здійснив 6 вбивств, жертви навмисно не вибиралися, певного типу жертви не мав, злочини скоював імпульсивно, в основному в оселях жертв.³⁰

1. Дискусійним є питання віднесення (Н.А. Аверіна і А.І. Скрипніков) до категорії серійних дії з не доведеним до кінця злочинним умислом, кваліфіковані як замах на вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинені неодноразово (більше двох разів), що мають загальний або схожий мотив³¹. Наприклад, Раймонд Леслі Морріс, відомий як «Стаффордширський вбивця» і «вбивця з дороги A34», підозрювався у вбивстві чотирьох дівчаток в 1960-х роках, проте він був визнаний винним у вбивстві тільки однієї ³². Ряд таких злочинних діянь може бути названий багатоепізодним злочином, що виражається у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, що передбачені різними статтями Особливої частини Кримінального кодексу. Значення для кваліфікації мають лише вчинення закінчених убивств, однак замахи включаються до епізодів злочинної серії.

Вважаємо дискусіним виділення такої криміналістичної ознаки серійного вбивства, як вчинення в умовах неочевидності, прихильником якої є Бухановський А.О.³³ та інші науковці. Так дана характеристика може відображати специфіку первинної слідчої ситуації, однак згодом можуть бути встановлені свідки подій. Безсумнівним є факт, що розслідування серійних убивсв пов’язано з браком криміналістичної інформації, в т.ч. показань свідків чи потерпілих, та часте здійснення підозрюваним дій про прихованню слідів злочину. Дана обставина є характеристикою обстановки вчинення серійних убивств, однак не визначальною ознакоб для диференціювання їх від інших видів злочинів.

Інші науковці визначають серійні убивства через єдність мотивів, способів вчинення. Наприклад, Горбулінська И.Н., визначає серійні вбивства - це вчинені різночасно два і більше вбивства, що характеризуються схожістю мотиву, часом, місцем і обстановкою злочинів, однотипністю способів вчинення і приховування злочинів, збігом характеристик осіб загиблих та іншими ознаками, відображені у слідовій інформації, що дають достатні підстави для висунення версії про їх вчиненні однією особою.³⁴ Тут робиться акцент на «signature», або «автографі» вбивці, під яким розуміюється «дії, необхідні для вчинення злочину, у вчиненні яких злочинець відчуває потребу»³⁵. Мова йде про ті дії, вчинення яких не є необхідним для реалізації злочинного наміру (зокрема, це виражається в нанесенні строго певної кількості ушкоджень, тощо). На нашу думку, виділення специфічних ознак, як однотипність жертв, не завжди притаманна усім видам серійних злочинців, наприклад жертвам серійних убивств на замовлення не притаманна єдність характеристики. Також «почерк» серійного вбивці може бути не вироблений, зважаючи на незначну кількість убивств, відсутнім, чи змінюватися з часом. Логічним буде характеристика серійних убивств, як злочинів, що становлять окремі епізоди (події злочину), кожному з яких притаманні власні ознаки складу злочину (обстановки, місця, часу), що нерідко можуть збігатись, однак формальна відсутність будь-якої з них не повинна впливати на характеристику цих епізодів як серії.

Відмінним від попередніх є підхід до визначення поняття серійного убивства з позицій кримінального процесу. Так, серія убивств, є матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою. Прихильника виділення процесуальної ознаки є . А.Ю. Лаговський, Л.А. Бегунова, М.С. Басенко³⁶. Дана ознака відображає типову слідчу ситуацію розслідування серійних убивств, однак не єдино можливу.

Наступною ознакою, що повинна бути відображена у дефініції серійних убивств є темпоральна. Egger вказує, що низка вбивств може бути визначена як серійні вбивства коли: «...один або кілька осіб здійснюють друге вбивство, коли відсутні попередні відносини між жертвою і злочинцем, відбувається в інший час і, як правило, в іншому місці і не має ніякого зв'язку з першим убивством…»³⁷. У Керівництві класифікації злочинів, Дуглас, Burgess, Burgess і Ressler звертають увагу на наявність періоду емоційного охолодження між вбивствами''³⁸, який може тривати дні, тижні,місці чи роки.

Ініші науковці (R. Holmes, S. Holmes) визначають серійне убивство, як убивство трьох і більше людей, що вчинились протягом більш ніж 30-ти денного періоду часу, зі значним періодом охолодження між ними.³⁹ Однак, на нашу думку, визначення чіткої тривалості перерви між убивствами а також загальної тривалості серії призводить до невиправданого звуження поняття, коли серія убивств, що, наприклад буде вчинена протягом 10 днів не буде охоплюватись даним поняттям.

Російські ж автори практично не враховують наявність тимчасового інтервалу між вбивствами, при цьому до серійних включають і вбивства 2-х і більше осіб, що не були відірвані в часі. Зокрема Антонян М.Ю. стверджує, що при розкритті "такого поняття, як багатоепізодність, не має ніякого кримінально-правового значення, який часовий проміжок мав місце між послідовними епізодами⁴⁰. Тихонова Е.В. наводить приклад серійного убивства, що не відповідає ознакам серійності, коли наступне убивство було вчинене для усунення свідка⁴¹, однак такі багатоепізодні убивства повинні кваліфікуватись, як убивство двох осіб за п.1 ч.2 чт.115 ККУ. На нашу думку, такий підхід є хибним, оскільки наявність періоду затишшя між убивствам дозволяє розмежувати серійні вбивства від масових убивств.

Масові та серійні убивства мають безліч подібних рис, такі як: жертвами переважно є випадкові особи, тобто між злочинцем і потерпілим немає особистих зв`язків, а злочинці страждають від розладів психіки і як і серійні убивці нерідко переживали дитячі травми⁴².

Щоб краще розмежувати ці категорії можна змоделювати поведінку серійного вбивці, як «мисливця за людьми», а для масового вбивці, як «бомбу з годинниковим механізмом». Масовий вбивця заявляє своє "останнє слово", однак йому рідко вдається продовжувати цю супільно-небезпечну діяльність, на відміну від серійних убивць. ⁴³

Vасові вбивства призводять до більшої кількості жертв, ніж серійні ( Jeffrey Dahmer, наприклад, вбив 17 осіб ). Хоча і масові і серійні убивства викликають страх та тривогу у суспільстві, реакція на масові убивства є більш локалізованою. Справа в тому, що ми схильні сприймати масове вбивство як більш зрозуміле, більш «людське» явище: неконтрольований вибух емоцій особистості⁴⁴. Ми протиставляємо «себе» та «їм», вважаючи психічно-хворими, та можемо прийняти факт, що хтось може «вибухнути» та обстрілювати людей. Більш жахливими нам здаються серійні убивці, що носять «маску нормальності» та можуть знаходитись поміж нас.

Mass murder – вважється убивством 4-ьох і більше людей, що сталось в одному місці⁴⁵. Виділяють 2 типи масових убивць: людина, чиї проблеми зросли до такої міри, що він діє проти випадкових людей, через сплеск жорстокості. Другий тип – сімейні масові убивці, жертвами яких стають члени сімї, наприклад, John List, страховий агент, який вбив всю свою сім'ю в 1972 році та зник після вчинення злочину. Він вилетів з країни і був затриманий лише 17 років потому, під час перегляду телешоу про убивства.

Відмінністю між масовим та серійним убивством у просторово-часових характеристиках, вибірковості жертв, знаряддях, та мотивах. Масовий убивця зазвичай використовує вогнепальну зброю для встановлення присхоемоційного бар`єру між ним та жертвою, керується корисливим мотивом та мотивом помсти, та вбиває з невеликим проміжком часу в одному місці,⁴⁶ в той час як серійні убивства мають зовсім інші криміналістичні характеристики, які будуть висвітлені пізніше.

Відмінним від масових і більше схожим на серійні убивства є «spree murder», що означає: 2 чи більше убивства, вчинені 1 чи більше злочинцями без cooling-off period (періоду затишшя) у різних місцях⁴⁷. Spree в Кембріджському словнику визначається, як весела дія вчинена протягом короткого проміжку часу⁴⁸. У випадку вчинення spree убивств правоохоронним органам відома особа підозрюваного і переслідування закінчується суїцидом або убивством злочинця працівником поліції. Навпаки, mass killer зазвичай барикадується і не переміщається під час убивств та не уникає поліції. Тривалість spree убивств може бути різноманітною: від 9 хвилин (Wesbecker) до декількох тижнів і місяців (of Charles Starkweather та Christopher Wilder).⁴⁹

Прикладом масового убивства є Charles Whitman, відомий як «Техаський снайпер», 1 серпня 1966 забарикадувався на верху 27-поверхової вежі Техаського університету і протягом півтора годин стріляв з гвинтівки з оптичним прицілом по людям на вулиці. В ході обстрілу Уітменом було вбито 16 і поранено 32 людини. Це сталося невдовзі після того, як Уітмен убив своїх дружину і матір в їх будинках.

Whitman вів життя яке його вдовольняло і не міг отримати того, чого прагнув. Приблизно за місяць до подій він почув про відомого масового убивцю Richard Speck і того ж тижня він відвідав вежу. За день до убивства він почав набирати лист каяття. Записка пояснювала, що він прийняв рішення вбити своїх дружину і матір, але не говорила нічого про майбутню атаку на території університету. Поруч з викладенням нерозуміння своїх дій він одночасно пояснював їх бажанням уберегти дружину з матір'ю від страждань цього світу.

Вбивство матері було вчинене біля опівночі. Спочатку він позбавив її свідомості задухою і після завдав кілька ножових поранень у груди. Після цього повернувся додому і дописав листа вже від руки своєму татові та братам. Також він давав розпорядження щодо собаки та його рахунків, що свідчить про його усвідомлення своєї подальшої долі. Першою жетвою обстрілів стала ненароджена дитина в утробі матері, потім її батько, Убивця не стріляв в одну людину більше ніж один раз і вибір жертв був випадковий. Whitman був убитий поліцією, що поникла до башні через 12 годин після убивства власної матері. Whitman убив 3 типи жертв: мтір і дружину, що були особистими цілями, адміністратора вежі та туристів що підіймались нагору, оскільки вони могли перешкодити йому. Двоє людей, що залишали будівлю і приємно привітались з ним Charles не позбавив життя. Третьою групою жертв були випадкові перехожі.

Kethy Whitman – дружина Чарльза занавала насилля і була неодноразово зґвалтована. Називаючи її «моє найцінніше надбання» свідчили про його ставлення до неї як до речі , але не до людини з власними правами. У березні 1966 року мати Чарльза розлучилась з батьком, що стало нагадуванням про дружину, що його покинула і стало спусковим гачком щодо його убивств⁵⁰.

Вбивства жінки та матері незважаючи на їх роздільність в часі з іншими убивствами були частиною єдиного задуму правопорушника і між ними був відсутній період охолодження. Whitman хоча і не вчинив суїциду власноруч, однак мав місце так званий «суїцид виконаний полісменом», коли злочинець розуміє що в нього немає іншого виходу і вчиняє дії, що змушують відрити проти нього вогонь, тому Whitman варто віднести до масового убивці.

Виділення поняття spree убивства викликає непорозуміння та проблеми для правоохоронних органів виявити наявність періоду охолодження між spree убивствами. Тому на міждисциплінарному симпозіумі у Сан Антоніо, що організований National Center for the Analysis of Violent Crime ( NСAVC ) FBI у 2005 році, було вирішено включити даний вид злочинів до серійних убивств⁵¹, що нами цілком підтримується. Зважаючи на це, дискретність (от лат. discretus — розділений) чи наявність cooling-off period між вбивствами є обов`язковою ознакою серійних убивств, що також означає, що мотив кожного вбивства є автономний і не пов`язаний з попереднім вбивством.

Дискусійним є серед науковців питання щодо кількості убивств, що є необхідним для визнання серії. Ця кількість різниться від двох до десяти.⁵² NСAVC наводить дані, про те, що 60,9% серійний убивць посягали на життя від 2 до 4-х жертв, випадки коли жертв було більше ніж 10 складають 12,0% від загальної кількості⁵³.

Федаральний закон США «Захист дітей від сексуального насилля» 1998 року визначає серійне убивство, як: 3 чи більше убивства, не менш як одне з яких було вчинені на території США, які мають загальні риси, що дозволяє припускати вчинення їх однією особою чи особами. ⁵⁴

На симпозіумі у Сан Антоніо науковці прийшли згоди що серійні убивства повинні володіти наступними ознаками: 1) вчинений 1 чи більше особами; 2) наявні 2 чи більше жертви; 3) події були окремими інцидентами, що стались у різний час⁵⁵.

Вважаємо, що можливість висування версії про серійні злочини наявна при вчиненні 2-х убивств, а потреба у наявності 3-х для активізації зусиль правоохоронних органів на пошук серійного убивці, застосування спеціальних методик є невиправданою і суперечить принципам гуманності та людино центризму, оскільки зволікання правоохоронних органів може вартувати життя людини, що є неприпустимим у сучасному демократичному суспільстві.

Наша позиція підтверджується міркуваннями Jenny Mouzos і David West з Австралійської асоціації кримінології, які підкреслюють наступну проблему: вбивця, який вчинив лише 2 гоміциди і затримується поліцією не буде вважатись серійним і піддаватиметься слабшому кримінально-правовому впливу, хоча мотивація та суспільна-небезпечність його буде така сама, як і того який убив п`ятьох⁵⁶.

Потреба виділення множинності суб’єктів серійних убивств випливає із практики. Причому серійні убивства у парах можуть вчинятись як 2-ма жінками чи чоловіками, а також чоловіком та жінкою. Ottis Toole та Henry Lee Lucas вбили заради задоволення більше 600 осіб. Ottis Toole був хіромантом гомосексуалом, Lucas – бісексуал та садист, був його коханцем. Сексуально мотивовані можуть бути учинені убивства не лише чоловіками, Carol Bundy та Douglas Clark були відомі як  "Sunset Strip Killers.", які удвох втілювали свої сексуальні фантазії з молодими дівчатами та проститутками. Вчиняють вбивства разом і сімейні пари - Gerald та Charlene Gallego, які вбивали неповнолітніх, перед тим тримаючи їх у сексуальному рабстві. Жінки, що вбивають за попередньою змовою, є в більшості випадків медсестрами, однак виключенням є Aileen Carol Wuornos з її коханкою, що вбивали з сексуальних мотивів.⁵⁷ У таких парах зазвичай є домінанта особистійсь з садистськими схиностями (чоловік), жінка ж боїться партнера та допомагає йому вчиняти убивства.

Науковці також звертають на психічний стан серійного убивці при створенні дефініції. Так Levin&Fox називають убивцю «типічним психопатом», Egger говорить про глибоку психопаталогічний компульсивний стан, Leyton про «сексуальне» задоволення від убивства, Rule вважав убивцю психопатом та егоїстом.⁵⁸ Для нас, як членів соціуму природно допускати, що люди, які здатні на такі дуже девіантні і агресивні дії повинні мати психічні порушення, оскільки ми прагнемо протиставити таких суспільно-небезпечних осіб собі, як цілком здоровим і «нормальним», вважаючи, що саме біологічні передумови, та особливості психіки є фатальними причинами серійного убивства.Однак, існує ряд серійних убивць, в тому числі Ted Bundy, Wayne Williams, David Berkowitz та інші не мали чітких історій психологічних розладів, ні дитинства з фізичним чи сексуальним насиллям. Крім того, якщо психологічне порушення у серійних вбивць, які затримані, можуть бути власне результатом затримання, таким чином нам не доступна в чистому вигляді інформація про психічний стан особи в момент вчинення діяння.⁵⁹ Включення у дефініцію характеристик психологічного стану вбивці є суб’єктивіським, а аналіз психіки злочинця можливо здійснити лише після його виявлення і затримання пи проведення психолого-психіатричної експертизи. Ці критерії, на нашу думку, не можуть бути включені до визначення, оскільки вони обмежують коло осіб, що не володіють розладами психіки чи іншими порушеннями психічної діяльності та можуть стати суб’єктами серійних убивств.

На нашу думку, мотив, є сутнісною характеристикою злочину і без його з’ясування неможливе розуміння серійних убивств як діянь, що умисно вчиняються людиною. Серед вітчизняних науковців переважає думка про відсутність мотиву серійних убивств, однак умисні діяння вчинятись людиною з безвідносно до стимулів неможливе. Михайлова О.Ю., Целиковский С.Б. звертають увагу на ірраціональну «кару» як мотив злочину⁶⁰.

Типовою вважається така мотивація серійного вбивці як сексуальне задоволення або внутрішнє психологічне задоволення.⁶¹ Цікавим є думка Антоняна Ю.М., який віділяє основу вчинення злочинів – страх смерті. «В деяких випадках, найчастіше в результаті емоційного відторгнення батьками своєї дитини, незабезпечення його своїм піклуванням, цей страх може вийти за рамки. Тоді людина починає гостріше відчувати загрозу швидкої загибелі і необхідність щось зробити, наприклад попереджувальні насильницькі дії.»⁶². Деякі дослідники стверджують, що серійні вбивці діють з потребою протиставити себе суспільству, в якому вони відчувають себе безпорадними⁶³.

Спроби включити мотив у визначення серійного вбивства завжди містить в собі певну ступінь суб'єктивності з боку дослідника. Можна стверджувати, що діями злочинця керує почуття влади, однак все ж найбільш загальним є гедоністичний мотив. Задоволення виникає в результаті: споглядання страждань жертв, відчуття влади над людським життям, своєї унікальності і особливості, нездоланності, чи з нарцистичних, егоїстичних мотивів, який притаманний серійним убивцям медичним працівникам. При цьому для усіх серійних убивць характерно знеособлення жертви, її особистість не має жодного значення для убивці. Навіть тоді коли убивця «полює» на певний тип жертв, для нього має значення лише особистість що символізують потерпілі. Поперднє знайомство з жерствою має нетриваий характер і не встановлює тісних особистісних зв`язків між ними. Так за даними NAVC відносини з жертвою у переважній більшості (53%) були на рівні знайомства чи відносин клієнта з повією. Незнайомці стають жертвами у 31,5% випадків, а «цілові» жертви, тобто такі що обрані убивцем, проте не знайомі з ним складають 11,7% випадків.<sup>64</sup> Тому випадки вчинення убивств з мотивів ревнощів, образи помсти, чи іншій особистій основі не стосуються досліджуваної категорії убивств. Наприклад, особа, що ненавидить проституток, вважає їх дії аморальними і очищує від них світ кардинально відрізняється від чоловіка, що вбиває за зраду, навіть неодноразово протягом певного часу. Помітно, що обома керувало почуття ненависті, однак перший сприймав жертв знеособлено, і вбивство таких осіб приносило йому задоволення або не суперечило його системі цінностей, тоді як останнього з жертвою пов`язують особисті стосунки.

Найбільш доцільним, на нашу думку є виділення мотиву задоволення (гедоністичного) при характеристиці суб`єктивної сторони даних діянь. На це звертає угагу Egger, стверджуючи, що серійним убивствам характерний є нематеріальний мотив, а саме отримання задоволення.⁶⁵

Сам потерпілий і пов'язані з ним жорсткі маніпуляції (навіть можуть бути специфічні тортури) використовуються як засіб досягнення певного афективного екзальтованого стану, зняття психологічної напруги. Ці стани психіки мають суб'єктивне значення найвищої насолоди і близькі до стану оргазму, який суттєво продовжений за часом⁶⁶. Детально питання мотивації будуть розглянуті в наступних розділах.

Стосовно змісту поняття «серійне убивство» серед науковців немає єдності щодо включення певних категорій діянь до їх системи. Keeney & Heide виключають вбивства, скоєні у зв'язку з військовою службою, політичним тероризмом, організованою злочинністю⁶⁷, або не вчиняються на розсуд або з волі будь-якої політичної чи злочинної організації⁶⁸. Інші ж Dietz, Rappaport, Miller включають функціональних убивць які працюють на злочинні організації (кіллерів) до серійних убивць⁶⁹.

Так вбивство комбатанта не є злочином згідно Статуту Міжнародного Кримінального Суду. Стаття 8 передбачає відповідальність за умисне вбивство як воєнний злочин, якщо таке вбивство вчинене в порушення Женевських конвенцій 1949 року⁷⁰. Вбивства у складі злочинних організацій не вважаємо серійними оскільки:

1. Виконавці убивств у складі незаконного угруповування виконують злочинні накази не з власної волі, а виконують передбачені у структурі організації функції.

2. Вчинення таких злочинів завжди пов`язане з бажанням отримати фінансову вигоду, завоювання авторитету інших членів та керівника організації;

3. Вчинення таких вбивств спрямоване на задоволення потреб злочинного угруповування у певний момент, та виконання конкретних завдань, а не пов`язане з психологічними потребами убивці.

Дискусійними є погляди науковців на кіллерів, як серійних убивць, котрі вчиняють убивства «на замовлення» з корисливих мотивів. З формальних ознак убивства на замовлення відповідають критеріям серійності-повторюваність у часі, єдність способів вчинення, однак психологічні характеристики кіллерів відрізняються від класичного типу «серійного убивці садиста». Окремі вітчизняні науковці звертають увагу на даний тип серійних убивць. Так, Яковчук С.В.⁷¹ Фомина А.С.⁷² виділяють окремий тип серійних убивств- вбивства «на замовлення», проте Schlesinger and Miller дослідили психологічні характеристики так званого «контрактного убивці» і виділили 3 підтипи: «аматор» - убивця який отримує невелику плату і належить до кримінальної субкультури і ведуть маргінальний спосіб життя.. Вони складають більшість кіллерів. Сценарій розгортається наступним чином: дрібний шахрай наймається незнайомцем для вчинення убивства свого партнера, коханого, дружини з мотив ревнощів, помсти чи грошей. Незважаючи на корисливий мотив, такі убивці починають отримувати задоволення від влади над людськими життями.

Друга група – напівпрофесіонали, які є більш винахідливими і мають більше досвіду, перебували в місцях позбавлення волі і раніше вчиняли тяжкі та особливо тяжкі злочини. Не є психопаталогічними особистостями, однак деякі риси свідчать про антисоціальні розлади. Підходять до виконання завдання більш ретельно, планують свої дії. Типовими жертвами є бізнес конкуренти, чи кримінальні особистості. Зважаючи на більшу вартість таких замовлень, особа , яка наймає убивцю розраховує на одержання фінсової вигоди зі смерті , а не лише задоволення особистих інтересів.

Професіонал – у періоди між убивствами навчається і вдосконалює свої навички, зазвичай має військовий досвід, або досвід роботи в охоронних структурах і застосовує набуті знання у вчиненні замовних убивств. Професіонал контактує з злочинними організаціями і політичними партіями, має фіксовані гонорари, що включають оплату за убивство та усунення слідів, що можуть привести до убивці чи замовника. Цілями є політичні фігури та члени злочинних організацій. У цих кіллерів вісутні патології психіки володіють високими інтелектуальними здібностями, що дозволяють їм швидко приймати рішення і змінювати поведінку залежно від ситуації. Вони вважають себе військовими найманцями і раціоналізують свої дії. Проте не є виключенням, що їхня особистість характеризується нарцисизмом, та жагою влади, що і зумовлює продовження ними цієї діяльності⁷³.

Вважаємо, що до серійних убивць повинна бути віднесена лише «аматори», хоча всім трьом типам притаманні порушення особистості, оскільки всі вони вчиняють протиправні позбавлення життя людей. Професійні кіллери виконують завдання для отримання засобів існування, а не отримуючи замовлень, він не буде здійснювати самостійно убивства, у нього немає внутрішнії спонукань та залежності від убивств. Стовно наймаців, «напівпрофесіоналів», для яких убивства перш за все пов’язані з одержанням винагороди, то віднесення їх до серійних повинно здійснюватись в кожному випадку, враховуючи мотивацію та рівень психологічної залежності від учинення убивств, хоча такі дії будуть безсумнівно кваліфікуватись за п.11. ч.2 ст.115 КК України як убивство на замовлення. Для «аматорів» же отримання мінімальної винагороди, або вигоди нематеріального характеру є лише приводом для задоволення власних потреб у домінуванні над іншою людиною та отримання задоволення, тому вони повинні бути віднесені до серійних убивств.

Таким чином, в іноземній літературі так само немає єдиної думки про сутність серійних вбивств і всіма прийнятого визначення досліджуваного поняття. Законодавчо поняття серійне вбивство також не закріплено, хоч і зустрічається в офіційних документах правоохоронних органів. Подібний висновок підтверджує необхідність розробки даного поняття та єдності розуміння сутності серійних вбивств.

Загальним у поглядах науковців є те, що «серійність» вбивств означає, що вони скоєні що скоєні послі­довно, з певним проміжком у часі певною особою при співпадінні мотиву, мети, способу вчинення.

На нашу думку, визначення серійного вбивства повинна включати в себе наступні елементи: (1) дві або більше жертв загиблих під час декількох непов`язаних подій (епізодів) - дискерптивність (2) Заподіяння смерті потерпілому, під час вбивство, приносить злочинцю насолоду, знімає психологічну напругу або іншим чином відповідає системі цінностей порушника 3) наявність об`єктивних ознак, що дозволяють припускати можливість їх вчинення однією особою (-ами). (4) не скоєні у зв'язку з військовою службою, політичним тероризмом, організованою злочинністю.

Таким чином можемо запропонувати наступне визначення. Серійне убивство – вчинене 1-єю чи більше особами послідовне умисне позбавлення життя двох чи більше людей з гедоністичних мотивів, кожне з яких є окремими епізодами, дискретними у часі, причинах та місці однак наявні зв’язки між нимим дають достатні підстави вважати вчинення їх однією особою (-ами).

На основі аналізу літературних джерел варто видалити наступні ознаки серійних убивств:

2. Є видом багатоепізодних убивств, та з позицій теорії кримінального прва розглядається як реальна сукупність злочинів;

3. Наявність 2-х чи більше жертв;

4. Можу вчинятись одноособово або групою осіб;

5. Роздільність у часі та наявність «періоду охолодження» між епізодами;

6. Кожен епізод має самостійне психологічне значення для особи та умисел на вчинення наступного убивства не пов`язаний з попереднім причиновими зв’язками;

7. Переживання убивцею особливого психоемоційного стану під час убивства, та наявність мотиву задоволення нарцистичних потреб;

8. Жертва деперсоніфікується, однак у деяких випадках може мати символічне значення певної особи;

9. Протягом усієї серії убивств простежується наявність «індивідуального почерку»;

10. Переважно вчиняються в умовах неочевидності;

11. Убивства на замовлення вчинені «аматорами» повинні включатись до серійних убивств.