73

ВСТУП

Сучасний етап розвитку розвитку економіки України характеризується рядом чинників, які зумовлюють прискорення інфляційних процесів, погіршення платіжної дисципліни, зростання заборгованості підприємств і негативно впливають на рівень управління розрахунками суб’єктів підприємницької діяльності. Однією з причин такого стану є неефективна інформаційна система управління розрахунковими операціями, важливими складовими якої є облік та контроль розрахунків, а саме дебіторської заборгованості за товари роботи послуги.

Необхідність реформування бухгалтерського обліку і аудиту операцій з грошовими коштами та розрахунків підприємств сфери послуг обумовлено чинниками, найважливішими з яких є:

1. формування ринкової економіки, наслідком чого є докорінна зміна функціональної ролі облікової та контрольно-аналітичної складових в системі управління фінансово-господарської діяльністю суб’єктів господарювання;

2. необхідність оперативного вирішення проблеми прискорення розрахунків в умовах кризи неплатежів, яка є надзвичайно актуальною для вітчизняної економіки.

Розпочате в Україні реформування бухгалтерського обліку призвело до позитивних зрушень у вітчизняній економіці, які стосуються, перш за все, перегляду концептуальних засад обліку і контролю діяльності суб’єктів ринку. Формування ринкового механізму змінює характер облікових та контрольно- аналітичних процедур, які охоплюють як внутрішні, так і зовнішні економічні відносини суб’єктів економіки. В зону інтересів потрапляють вертикальні і горизонтальні інформаційні взаємозв’язки суб’єктів господарської діяльності.

За таких умов надзвичайно підвищується роль обліку та аудиту як основних взаємопов’язаних складових інформаційної системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Результати дослідження нормативно-правової бази, теоретичних та практичних аспектів обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками підприємств виробничої сфери свідчить, що дана проблема перебуває у зоні постійної уваги як законотворчих органів, так і відповідних міністерств і відомств. Розгляду окремих питань присвячено праці відомих вчених і провідних фахівців з обліку та аудиту. Разом з тим, можна стверджувати, що до цього часу повною мірою не реалізовано комплексний підхід до створення ефективної інформаційної системи управління розрахунками з покупцями і замовниками підприємств виробничої сфери на основі застосування сучасних інформаційних технологій.

Отже, актуальність теми дипломної роботи обумовлено відсутністю комплексних підходів до організації і методики обліку та аудиту в інформаційній системі управління розрахунків з покупцями і замовниками, що є однією з причин неефективного використання монетарних активів підприємств в умовах розвитку ринкових економічних відносин в Україні.

Метою дипломної роботи є розробка пропозицій з удосконалення організації та методики обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками в системі управління підприємством.

Для досягнення визначеної мети дипломного дослідження передбачається вирішення наступних завдань:

1. дослідження теоретичних аспектів обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками підприємств в умовах ринкових економічних відносин на основі вивчення спеціальної літератури;

2. аналіз нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками підприємства;

3. дослідження організаційно-методичних аспектів аудиту розрахунків з покупцями і замовниками досліджуваного підприємства;

4. розробка пропозицій щодо організації та методики обліку і аудиту в інформаційній системі управління розрахунками з покупцями і замовниками підприємств.

Предметом дипломного дослідження є організація і методика обліку та аудиту в інформаційній системі управління розрахунками з покупцями і замовниками підприємств в сучасних умовах господарювання.

При виконанні дипломної роботи застосовано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Особливого значення у вирішенні поставлених питань набули такі загальнонаукові методи, як аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, моделювання. Спеціальні методи ( групування, порівняння, балансовий метод, метод коефіцієнтів тощо) застосовувались переважно в дослідженні стану обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками, обґрунтуванні розроблених пропозицій щодо удосконалення організації та методики обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками підприємств.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських вчених-економістів з обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками: М.Д. Білика, Т.С. Білокудрі, Ф.Ф. Бутинця та інших.

Основною нормативно-правовою базою роботи є Закони України, Укази Президента та постанови Верховної Ради України в галузі бухгалтерського обліку та аудиту та Господарський кодекс України.

Щодо практичного значення одержаних в процесі досліджень даної теми організації розрахунків, то їх можна застосувати в практичній діяльності ТДВ «Трембіта».

Дипломну роботу виконано на матеріалах ТДВ «Трембіта», Чернівці. Період дослідження 2012-2014 роки.

Розділ 1 теоретичні аспекти обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

1.1. Економічний зміст, сутність розрахунків з покупцями і замовниками

В умовах економічної кризи часто виникають ситуації, коли з певних причин підприємство не може стягнути борги зі своїх контрагентів. Низька платоспроможність останніх викликає ріст значних обсягів дебіторської заборгованості, яка, в свою чергу, веде до погіршення фінансового стану підприємства, позбавляє його інвестиційної привабливості, а інколи призводить до банкрутства. Тому, проблема ефективного управління дебіторською заборгованістю виходить на перший план. При цьому необхідним етапом розроблення стратегії управління дебіторською заборгованістю є дослідження сутності такого поняття як «дебіторська заборгованість», виявлення його особливостей та закономірностей з метою використання набутих знань при розробці стратегії та прийнятті управлінських рішень.

Теоретичним підґрунтям для розгляду сутності поняття «дебіторська заборгованість» є розкриття сутності таких категорій як: «борг», «заборгованість», «дебітор», «розрахунки». Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Обліку дебіторської заборгованості присвячені праці М.Д. Білик [25], С.Ф. Голова [35], Л.В. Городянської [37], О.І.Коблянської [51], В.М. Костюченко [55], А.І. Косата [54], О.Г. Лищенко [59] , Н.О. Матицина [62] та інших. Питання управління дебіторською заборгованість висвітлені у багатьох підручниках, посібниках, монографіях провідних вітчизняних і зарубіжних авторів, серед яких варто виділити О.І. Бланка, Л.О. Лігоненко, А.А. Мазаракі [61], Н.М. Новикову [65], Г.В. Ситник тощо. Проте ця проблема потребує подальшого висвітлення.

Дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства, відображається в балансі тільки при дотриманні загальної вимоги, яка пред'являється до активів національними стандартами, а саме:

1. може бути достовірно визначена грошова оцінка цієї дебіторської заборгованості;

2. у майбутньому очікується одержання від неї економічних вигод, тобто одержання грошових коштів, товарів, інших активів або зменшення зобов’язань.

Так, автори фінансового словника А.Г. Загородній, Г.Л Вознюк, Т.С. Смовженко дають визначення заборгованості як сумі фінансових зобов’язань чи грошового боргу, яке підлягає погашенню. Майже ідентичним є поняття заборгованості у економічному словнику, а саме як сумі невиконаного зобов’язання, несплаченого боргу. Ми погоджуємося з думкою авторів щодо виділення окремо таких категорій, як зобов’язання і борг. Борг – це грошова сума, взята в позичку на певний термін і на певних умовах. Поняття боргу є вужчим, ніж поняття зобов’язання .

Так, зобов’язання у бухгалтерському обліку визначається як оформлені договором цивільно-правові відносини, в силу яких одна сторона зобов’язана здійснити на користь іншої сторони певні дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна бути сплачена на певну дату в майбутньому, або існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) зобов’язання підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому.

Зобов’язання існує тільки тоді, коли йому відповідає нормативно-правовий документ. Тобто, зобов’язання – це виконання певних дій або, навпаки, утримання від дій. Слід зазначити, що Білик М.Д. [25] також розрізняє поняття «зобов’язання» і «борг», але разом з тим дає визначення боргу як зобов’язанню особи перед іншою особою, що є не досить коректним.

Категорія «зобов’язання» тісно пов’язана з категоріями «розрахунки» і «заборгованість». При визначенні терміну «розрахунки» виникають дискусії, які можна виділити в три основні позиції. Відповідно до першої з них, розрахунки – це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають розрахунки безпосередньо взаємовідносинами (без використання слова «система»). Третя група вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків без наведення їх визначення.

Іншим ключовим поняттям, яке розкриває сутність дебіторської заборгованості є «дебітор» (від латинського debitum – борг, обов’язок).

Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [15].

Слід зазначити, що закордонні та вітчизняні вчені визначають термін «дебіторська заборгованість» по-різному. Тлумачення даного поняття різними науковцями зазначено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Підходи до визначення дебіторської заборгованості

Автор/джерело	Визначення
1	2
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»	Дебіторська заборгованість – це суми заборгованості дебіторів підприємству на певну дату
Голов С.Ф.	Дебіторська заборгованість – фінансовий актив, що є контрактним правом однієї сторони отримати гроші й узгоджується з відповідним зобов’язанням сплати іншої сторони.
Продовження табл. 1.1
Д.Стоун, К.Хітчинг	Дебіторська заборгованість - це сума боргів, які винні підприємству юридичні або фізичні особи та які виникли у результаті господарських взаємовідносин з ними.
Райзберг Б.А., Стародубцева Е.Б.	Дебиторская задолженность (англ. Accounts receivable (A/R)) - сума долгов, причитающихся предприятию, фирме, компании со стороны других предприятий, фирм, компаний, а также граждан, являющихся их должниками, дебиторами.
Лищенко О.Г	Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства.
Момот Т.	Дебіторська заборгованість – безвідсоткова позика контрагентам.
Крайник О.П., Клепікова З.В.	Дебіторська заборгованість – форма відстрочки платежу – відкритий кредит (неформальна або формальна угода, яка передбачає виконання послуг замовником або реалізації продукції покупцю з відстрочкою оплати за них. Такий кредит вважається безкоштовним та без чіткого визначення строку.

Цікавий підхід до тлумачення дебіторської заборгованості у закордонних авторів. Так, accounts receivable (анг.) поряд із дебіторською заборгованістю має такі варіанти перекладу: рахунки до отримання, рахунки дебіторів, дебітор за розрахунками.

Зокрема, як зазначають Д.Стоун та К. Хітчинг: дебіторська заборгованість має назву «рахунки до отримання», а дебітори – це особи, які винні гроші за товари і послуги, вже одержані, але не оплачені ними [13].

Професори Гарвардського університету Зві Боді і Роберт К. Мертон визначають дебіторську заборгованість як «рахунки до отримання», зазначаючи, що це та сума, яку покупці продукції повинні виплатити корпорації (підприємству) [45].

Західні економісти часто приймають поняття «кредитна політика» та «політика управління дебіторською заборгованістю» як цілісну категорію.

Так наприклад, Дж. Ван Хорн [41] взагалі розглядає дебіторську заборгованість як кількісний результат, що виникає у результаті реалізації кредитної політики підприємства, а Барт Едвардс, у своїй книжці «Кредитний менеджмент» взагалі використовує поняття «дебіторська заборгованість», суто як термін обліку.

Стосовно сучасних вітчизняних вчених, то Дубровська Є.В. визначає дебіторську заборгованість як неоплачені юридичними та фізичними особами товари (роботи, послуги) та/або вилучені кошти з кругообігу підприємства, що мають документальне підтвердження, яке надає право на отримання боргу у вигляді грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [43].

Деякі українські вчені розглядають дебіторську заборгованість як кошти, вилучені у підприємства, або які на певний термін знаходяться в інших осіб. Ми вважаємо таку дефініцію не досить коректною, оскільки вона потребує уточнення. Так, кошти, що вилучені у підприємства, не завжди перетворюються у дебіторську заборгованість. Крайник О.П., Клепнікова З.В. [56] визначають дебіторську заборгованість у форму відкритого кредиту.

Поняття «кредит» тісно пов’язане з поняттям дебіторської заборгованості, але ототожнювати їх не слід. Товарний (комерційний) кредит варто розглядати як передумову виникнення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Отже, слід відмітити що, всі автори розглядають одну і ту саму проблему під різним кутом. Систематизувавши усі розглянуті визначення поняття «дебіторська заборгованість» різними авторами, ми виділили основні риси, переваги та недоліки (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2.

Переваги та недоліки основних визначень поняття «дебіторська заборгованість»

Автори/джерело	Ключові ознаки визначення поняття «дебіторська заборгованість»		Недоліки/переваги визначення
1	2		3
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»	Заборгованість дебіторів на певну дату		Дане визначення є неповним, оскільки не розкриває економічної сутності поняття.
Б. Юрловський; А.Ф. Вещунова, А.Ю. Редько	Грошові кошти до оплати.		Дебітори можуть заборгувати підприємству не тільки кошти, а й інші активи.
І.О. Бланк, Л.Ш.Лозовський, С.В.Мочерний, В.С.Сухарський, Л.В. Черненко, С.Л. Береза, Д.В. Глінкіна, В.С. Зрадник		Борги		Вважаємо підхід коректним, оскільки «дебітор» походить від слова «дебет» (борг)
І. Бернар, Ж-К Коллі, А.Б. Борисов		Грошова сума, що взята на певний строк на певних умовах і підлягає поверненню.		Заборгованістю не можна називати тільки грошову суму, адже вона може бути і в грошових еквівалентах.
Г.Г. Кірейцев, О.А. Боровик, Л.О. Лігоненко, Н.М. Новикова		Вимоги до оплати		Вважаємо дане визначення доцільним, оскільки дебіторська заборгованість як боргова вимога розглядається з точки зору терміну їхнього виконання. При цьому вона може виражатися як в натуральному, так і грошовому еквіваленті.
Продовження табл. 1.2
М.В. Кужельний, В.Г. Лінник		Права на повернення боргу.		Дане визначення характеризує можливі дії лише однієї сторони—кредитора. При цьому дебітори крім прав мають і певні обов’язки. Тому дане визначення є неповним.
К.С. Сурніна, Є.О Іванов, М.Д. Білик		Майно, що неоплачене контрагентами або готівка, що вилучена з кругообігу оборотних засобів.		Якщо розглядати дане визначення з точки зору структури балансу, то готівка є частиною майна. Тому виділяти її окремо є недоцільним.

На нашу думку, більшість наведених визначень є неповними, не розкривають сутність «дебіторської заборгованості» або розглядають тільки одну з її сторін. Вважаємо найбільш вдалими визначення авторів Г.Г. Кірейцева, О.А. Боровик, Л.О. Лігоненка, Н.М. Новикової, але й вони потребують доповнення [65].

На підставі проведеного дослідження визначення сутності поняття «дебіторської заборгованості» пропонуємо авторське тлумачення даного терміну, а саме як показника фінансового стану підприємства, який являє собою суму заборгованості на користь підприємства на певну дату за наданий комерційний та споживчий кредити покупцям, а також авансування постачальників, щодо яких у підприємства з’являється майнове право вимоги оплати боргу. При цьому, такі взаємовідносини мають документальне підтвердження.

Метою управління дебіторської заборгованістю є досягнення запланованих значень (запланованого інтервалу значень) фінансових показників діяльності підприємства, що можливо отримати в результаті руху всіх складових оборотного капіталу.

Місце дебіторської заборгованості дуже важливе, адже без неї неможливий нормальний розвиток підприємства і економіки в цілому. Для успіху підприємств та організацій, які працюють в умовах ринку потрібно дуже серйозно поставитися до питання управління цією частиною активів з використанням сучасних методик і технологій. Розгляд існуючих методик управління дебіторською заборгованістю, їхній аналіз та виокремлення найбільш ефективних з них буде розглядатися в наших подальших працях.

Отже, за результатами досліджень економічного змісту, сутності розрахунків з покупцями і замовниками можна зробити наступні висновки: порядок відображення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [4]. Порядок і форми розрахунків з покупцями і замовниками визначаються господарськими договорами, внаслідок виконання яких у підприємства виникають поточні зобов'язання – кредиторська заборгованість. Господарський договір є найбільш поширеною і важливою підставою виникнення зобов'язання, основною формою реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці. При здійсненні обліку розрахунків з покупцями і замовниками підприємство повинне керуватися такими законодавчими і нормативними документами: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» П(С)БО 11 «Зобов'язання», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 18 «Будівельні контракти»; Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю та якістю, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та ін