60. Негативні стереотипи сприйняття української культури

Етнічні стереотипи  виникають через обмеженість міжетнічного спілкування і формують спотворене, неправдиве сприйняття одного етносу в очах інших, впливають на виникнення етнічних симпатій або ж антипатій. Серед іноземців існує переважно низький рівень поінформованості про Україну.

Дослідники вказують, що нині в Україні співіснують два діаметрально протилежні етнічні стереотипи: гіпертрофовано-негативний і, на противагу йому, гіпертрофовано-позитивний. Перший стереотип в літературі досить докладно описаний як “комплекс меншовартості”, “комплекс малоросійства”: визнання значною частиною населення своєї вторинності й підлеглості (генетичної, історично-культурної, політичної, інтелектуальної) щодо “старшого брата” – “великого російського народу”.

Цей стереотип формувався впродовж багатьох сторіч російськими і польськими ідеологами. Згідно з ним, український народ тлумачиться як “побічний продукт” історичного розвитку, результат “зовнішньої інтриги” (польсько-німецько-австрійської), натомість росіяни є коли не єдиними, то принаймні головними спадкоємцями Київської Русі, “великим народом”, тобто народом зі спеціальною історичною місією – об’єднати довкола себе всіх слов’ян (“слов’янофільство”), європейців та азіатів (“євразійство”), весь світ (більшовицька “світова революція”). Звісно, в контексті такої ідеології українців автоматично зараховують до народів “неісторичних”, “безперспективних” і взагалі тлумачать як таку собі гілку єдиного руського (російського) дерева, відчахнуту від нього лихими історичними силами, а проте в усі часи сповнену іманентного прагнення знову з тим деревом зростися і врешті злитися.

І під польським, і під російським правлінням українці перейняли й інтерналізували негативні проекції домінуючих культур, зокрема – комплекс неповноцінності (культурної, цивілізаційної, моральної). Найпоширенішою проекцією з російського боку стали образи “хитрого малороса” (простакуватого, неосвіченого, але меткого, шахраюватого і зрадливого) та “хохлацької галушки”. Тим часом, з польського боку сформувався й утвердився стереотип українців як бандитів, насильників, анархістів, неотесаного бидла, яких не торкнулася цивілізація. Відчуття власного негативного образу, власної неповноцінності й аморальності (зокрема підступності), проектоване впродовж тривалого часу на українців, є сьогодні чи не найболючішою частиною підневільної спадщини, що істотно гальмує і ускладнює сучасні поновлювальні процеси життєдіяльності нашого етносу.

Щодо інших стереотипів, то дослідження в цій галузі, що було проведено 2013 року знову показало низький ступінь визначеності іноземців щодо цього питання. Найменш притаманними рисами українців, на думку іноземців, є толерантність (38 %), креативність (36 %) та надійність (останнє місце, 35 % опитаних). І це, мабуть, теж важливі негативні стереотипи.