Еталон відповіді :

І.Задача

Діагноз: легенева кровотеча, відкритий пневмоторакс.

Невідкладна допомога: 1.Роздягнути потерпілого і оглянути грудну клітку. 2.Знеболити.

3.Негайно накласти асептичну олюзійну пов’язку. 4.Інгаляція кисню. 5.Транспортувати потерпілого в хірургічне відділення. ІІ.Теоретичне питання

Анестезія - це наука про захист організму від операційного травматизму, та її наслідків, контроль та керуванню життєво важливим функцій під час операції. Способи анестезії: 1)Загальне знеболення;

2)Місцеве знеболення.

Класифікація:

За чинниками що впливають на ЦНС: 1)Фармакоденамічні; 2)Електронаркоз; 3)Гіпнонаркоз.

За способом введення препаратів: 1)Інгаляційно (через дихальні шляхи) 2)Не інгаляційно (в/в, спинномозковий, епідуральний) За кількістю використаних прерапатів: 1)Мононаркоз; 2)Комбінований.

За етапами вживання: Базесний - поверхневий наркоз при якому до або одночасно з одночасним наркозом вводять паралельно з ним щоб зменшити дозу основного наркозу.

Інгаляційний наркоз: ефір, хлороформ, фторотам,газоподібні анестетики, закис азоту,циклопрапан. Стадії ефірного наркозу: Амнезія триває 3-8 хв. характеризується поступовою загальмованістю кори головного мозку,затьмареність свідомості,в пацієнта знижується больова чутливість. 1)Фаза початкового усипання ; 2)Фаза часткової анестезії повна амнезія; 3)Повна анестезія і амнезія. Зіниці розширені добре реагують на світло,обличчя червоне,тонус скелетних м’язів збережена чутливість ,стадія аналгезії. 1.Збудження триває 1-5 хв. характерний мовний збудженням рухової активності підвищення ЧСС,та зниження пульсу,свідомість відсутня.

2.Хірургічний (наркозний сон) хворий спокійний,обличчя нормального кольору,зіниці звужені,дихання рівне зникають усі види чутливості.

Стадія має 4 рівні: 1.Рух очних яблук (рогівка збережена,рефлекс збережений),зниження тонус скелетних м’язів. 2.Зіниці звужені і реагують на світло,дихання сповільнене. 3.Розширені зіниці,обличчя бліде,знижений тонус м’язів,з’являється діафрагмальне дихання. 4.Глибокий наркоз,стан погіршується,зіниці не реагують на світло,рогівка темна,діафрагмальне дихання.

Підготовка хворого до наркозу: 1)Перевірити стан ротової порожнини. 2)Виміряти температуру тіла, пульс, АТ та вагу. 3)Оглянути очі,реакцію на світло і розміри зіниць. 4)Перевірити проходження дихальних шляхів. 5)Перевірити рухомість нижньої щелепи. 6)Зібрати анамнез. 7)Визначити групу крові та резус-фактор. 8)Промити шлунок. 9)Провести катетеризацію сечового міхура. 10)Провести премедикацію.

Білет №11

І.Задача

Ви фельдшер здоров пункту. До вас звернувся підліток 14 років , який під час бійки отримав сильний удар в нижню щелепу. Після травми не може закрити рот . Непокоїть біль в лівій привушній ділянці, слинотеча.Що з пацієнтом? Ваша допомога. ІІ.Теоретичне питання Поняття про пневмоторакс і гемоторакс . Види пневмотораксу . Надання невідкладної допомоги. Лікування хворих.

Еталон відповіді :

І.Задача

Діагноз: У підлітка – двобічний вивих нижньої щелепи

Невідкладна допомога: Вправлення нижньої щелепи проводять без знеболювання . 1)Потерпілого саджають на низький стілець 2) Помічник лікаря підтримує голову хворого ззаду . 3)Великі пальці обмотують бинтом ( щоб потерпілий їх не прикусив, коли закриє рот) і кладуть якомога глибше на жувальну поверхню нижніх зубів. 4)Рештою пальців лівої і правої рук утримують нижню щелепу знизу. 5)сильно придавлюють щелепу вниз і одночасно трохи вперед . 6)відчувають характерне клацання , і рот закривається . 7)вправлену нижню щелепу необхідно зафіксувати пращоподібною пов'язкою.

ІІ.Теоретичне питання Пневмоторакс- наявність повітря у вільній плевральній порожнині Пневмоторакс виникає в разі надходження повітря в плевральну порожнину крізь рану грудної стінки , при розривах бронхів або легень. Розрізняють відкритий , закритий і клапанний пневмоторакс . Відкритий пневмоторакс (в.п)- характеризується вільним сполученням плевральної порожнини із зовнішнім середовищем , через що відбувається надходження повітря під час вдиху в плевральну порожнину , а при видиху назовні. У плевральних порожнинах тиск негативний . У разі в. п. повітря, яке надходить у плевральну порожнину , спричинює спадання ( колапс) легені і зміщення середостіння у здоровий бік.

Невідкладна допомога – перша допомога у разі в. п складається з накладання герметичної пов’язки для переведення в.п. в закритий. Рану грудної клітки можна заклеїти липким пластирем або внутрішнім ( стерильним ) боком пакета першої допомоги з подальшим накладанням стерильної ватно-марлевої пов’язки . - Уживають протишокових заходів -Вводять серцеві , знеболювальні препарати , дають кисень -Транспортують поранених у положені напівсидячи - У хірургічному відділенні терміново проводять пошарове зашивання рани грудної стінки , плевральну порожнину дренують . Закритий пневмоторакс (з.п) – розвивається в разі незначних поранень і швидкого закриття ранового каналу . Надходження повітря відбувається в момент поранення і припиняється внаслідок зміщення мяких тканин . Повітря яке надійшло в плевральну порожнину , у разі помірного скупчення не спричинює значних функціональних порушень. За значного надходження повітря в плевральну порожнину відбувається колапс легені. Під час перкусії в ділянці пневмотораксу визначають коробковий звук, при аускультації – різко послаблене дихання . При з.п проводять пункцію плевральної порожнини для видалення повітря і розправлення легені . Клапанний пневмоторакс( к.п) – виникає у разі ушкодження легеневої тканини або утворення клапана в рані грудної клітки , коли повітря на вдиху надходить у плевральну порожнину , а на видиху через закриття клапана не виходить назовні . Відбувається накопичення повітря в плевральній порожнині , спадання легені і зміщення середостіння . унаслідок колапсу легені , перегинання великих судин і зміщення серця, наступають тяжкі порушення серцево-судинної діяльності та дихання. Стан хворих важкий , відзначають ціаноз, утруднене дихання . Під час огляду спостерігають відставання ураженої половини в диханні . Під час перкусії визначають коробковий звук, при аускультації – ослаблення або відсутність дихальних шумів . спостерігають зміщення меж серця в бік неушкодженої половини грудної клітки . Клапанний, закритий пневмоторакс є показанням до оперативного втручання – ушивання рани легені . Гемоторакс- накопичення крові в плевральній порожнині . причиною гемотораксу є ушкодження судин грудної клітки , плеври, легені та середостіння . Розрізняють обмежений , середній, великий, і тотальний гемоторакс. При обмеженому – кровотеча незначна , кров заповнює синуси У разі середнього – кров досягає лопаток За великого – внаслідок значної кровотечі , кров заповнює значну частину плевральної порожнини вище від рівня середини лопаток. Ушкодження великих судин кореня легені , середостіння часто може спричинюватись смерть . У разі обмеженого гемотораксу виконують пункцію плевральної порожнини та видалення крові , при тотальному , великому або середньому гемотораксу з кровотечею , що продовжується , необхідна торактомія для ліквідації джерела кровотечі.

Білет №13

І.Задача

Вас викликали на місце автодорожньої пригоди. Легковий автомобіль збив чоловіка 40 років. На зовнішній поверхні правої гомілки рана із значною кровотечею. На дні рани видно відламки великогомілкової кістки. Потерпілий загальмований, шкіра обличчя бліда, АТ 100/70 мм.рт.ст., пульс 110 уд. за 1хв. Поставте діагноз і надайте допомогу.

Діагноз: Відкритий перелом правої великогомілкової кістки. Артеріальна кровотеча. Травматичний шок.

Допомога:

1. Зупинити кровотечу накладанням джгута Есмарха на нижню третину стегна.

2. Накласти асептичну пов’язку на рану.

3. Знеболити.

4. Іммобілізувати нижню кінцівку за допомогою транспортних шин.

5. Негайно госпіталізувати в травматичне відділення.

ІІ.Теоретичне питання.

Пухлини товстого кишечника і прямої кишки. Діагностика і лікування. Основні види операцій. Роль онкопрофоглядів у ранній діагностиці пухлин. Особливості догляду за хворими з штучними норицями.

“Пухлини прямої і товстої кишки” Поліпи прямої кишки Поліпами називають доброякісні пухлини слизової оболонки прямої кишки, що мають будову аденом. Вони відзначаються м'якою консистенцією, ростуть на низькій ніжці або широкій основі. Розміри їх — від 0,1 до 3 см у діаметрі. Нерідко вони бувають множинними, уражаючи пряму і товсту кишку. Множинні поліпи називають поіліпозом прямої кишки. Поліпи прямої кишки схильні до злоякісного перетворення і вважаються передраковим захворюванням, Симптомами поліпів є біль, тенезми, виділення слизу і крові під час дефекації. Іноді кровотечі бувають досить сильними і призводять до розвитку значної анемії. Діагноз ставиться на підставі дослідження прямої кишки — пальцьового, ректальним дзеркалом і ректороманоскопом. Застосовують контрастне рентгенологічне дослідження товстих кишок. Лікування. Здійснюють електрокоагуляцію поліпа через ректороманоскоп. При злоякісному перетворенні видаляють пряму кишку. Рак прямої кишки Рак прямої кишки спостерігається частіше у чоловіків, у віці 40—60 років. Розвивається він на ґрунті поліпів, хронічного проктиту, геморою і виразок прямої кишки. Рак ампулярного і проксимального відділів її, який є залозистим раком (аденокарциномою), виходить з циліндричного епітелію слизової оболонки прямої кишки. Має вигляд великих виразок або скіра, який циркулярно звужує просвіт прямої кишки. Метастазує в заочеревинні лімфатичні вузли і печінку. Рак ділянки заднього проходу є плоскоклітинним, відзначається швидким ростом з появою виразок і метастазуванням у пахові лімфатичні вузли. При раку внаслідок росту пухлини поступово звужується просвіт прямої кишки, розвивається затримка ви-порожнень і газів. Характерними симптомами захворювання є запор і понос, виділення слизу, крові, іноді гною. Кров і слиз виділяються разом з калом, іноді виникають значні кровотечі. При тривалому перебігу захворювання пухлина проростає навкружні органи (сечовий міхур, матку та її придатки), розвивається кахексія. Діагноз встановлюється на підставі клінічних симптомів і даних дослідження прямої кишки (пальцьового, ректороманоскопом). Під час пальцьового дослідження рак визначається у вигляді щільної бугристої пухлини, на пальці рукавички часто виявляються темна кров і слиз. При ректороманоскопії встановлюють розміри і характер пухлини, в разі потреби роблять біопсію. Рентгенологічне дослідження травного каналу і товстої кишки (іригоскопія) дає змогу визначити локалізацію раку. Лікування хірургічне. В початкових стадіях проводять радикальне видалення прямої кишки разом з пухлиною. У запущених стадіях накладають протиприродний задній прохід на сигмовидну кишку. Останню виводять через розріз передньої черевної стінки, підшивають до очеревини й апоневрозу і розкривають на 3—4-й день після операції. Рак товстої кишки Рак товстої кишки займає третє місце після раку шлунка та стравоходу. Хворіють люди віком 40—60 років і старші. Локалізація раку різна — в сліпій кишці, в ділянці печінкового, селезінкового і ректосигмоїдального кута. По клінічному перебігу розрізняють рак правої і лівої половини товстої кишки. Рак правої половини відрізняється екзофітним ростом, не викликає порушень проходження по кишці. Рак лівої половини характеризується інфільтрацією кишки з розвитком її обтурації. Хворі скаржаться на біль у животі, схуднення, загальну слабість, виділення слизу та крові з калом, запор з порушенням відходження газів, метеоризм. Діагноз підтверджується рентгенологічним обстеженням товстої кишки з проведенням контрастної клізми. Лікування хірургічне. Виконують резекцію товстої кишки в межах здорових тканин. При операбельних пухлинах правої половини видаляють половину товстої кишки і з'єднують тонку кишку з поперечною. При пухлинах лівої половини видаляють сигмовину кишку, половину поперечної ободової та низхідних. Цю операцію роблять у 2—3 етапи; спочатку резекцію кишки з пухлиною, у другий етап — анастомоз. При неоперабельних пухлинах правої половини товстої кишки накладають обхідний анастомоз між тонкою та товстою кишкою.

При лівобічних ураженнях товстої кишки виконують операцію протиприродного заднього проходу для відходження калу і газу через штучний отвір кишки. Калову фістулу (колостому) накладають на товсту кишку вище місця резекції кишки. Кал збирають у спеціальні калоприймачі, які фіксують спеціальними гумовими поясами до живота хворого. Необхідно систематично дезинфікувати калоприймачі антисептичними розчинами. Кал не повинен попадати в рану і на шкіру черевної стінки. Калова фістула сприяє загоєнню анастомозу в ділянці резекції кишки. Через З—4 тижні після зрощення анастомозу колостому закривають оперативним шляхом.

Рання діагностика

Рання діагностика важлива для будь-якого захворювання, але особливого значення набуває вона в онкології, оскільки у більшості випадків вилікування пухлин, розпізнаних у ранніх стадіях, можливе, тоді як лікування їх у пізніх стадіях є малоефективним. Сьогодні практична медицина багата засобами, що дозволяють діагностувати рак у ранній стадії. Залежно від того, в який із періодів розвитку пухлини її виявляють, розрізняють чотири рівні діагностики новоутворень: надзвичайно ранню, ранню, своєчасну і несвоєчасну (пізню) діагностику.

До надзвичайно ранньої діагностики належать розпізнавання облігатних передракових процесів, тобто таких, які обов'язково переходять у рак.

Рання діагностика можлива на самих початкових стадіях процесу, коли вже відбулось переродження нормальних клітин у ракові без морфологічних ознак інвазії (базальна мембрана не ушкоджена). Це так званий "рак на місці". Носії таких пухлин можуть бути повністю вилікувані.

Своєчасною діагностику раку вважають у тому разі, коли хвороба виявлена у стадії T_t-T₂. Однак у цій стадії у 15-30 % хворих є нерозпізнані доклінічні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах, а іноді навіть і віддалені. Тому повне вилікування можливе лише у 70-85 % випадків.

Несвоєчасною (пізньою) діагностика пухлини є тоді, коли вже існують метастази як в регіонарних лімфатичних вузлах, так і віддалені.

Нориці – патологічний канал, що з’єднує глибокі шари тканини чи порожнисті органи з зовнішньою поверхнею тіла (шкірою чи слизовою оболонкою) або ж порожнисті органи чи окремі їх камери між собою. З огляду на це нориці поділяють на зовнішні та внутрішні.

. Діагностика здійснюється на підставі даних анамнезу, виділень з нориці та локалізації її. Досліджують нориці шляхом огляду, зондування, забарвлення просвіту з метою визначення характеру нориці, фістулографії. Для оцінки загального стану хворого застосовують фізичні, рентгенологічні, ендоскопічні, ультразвукові та інші діагностичні засоби. Лікування нориць може бути простим і складним. Самостійне, або ж спонтанне, закриття нориць чи консервативне гоєння їх можливі (частіше через тривалий час) лише в деяких випадках Більшість зовнішніх нориць, як набутих, так і особливо природжених, та всі внутрішні нориці, незалежно від їх походження, лікують хірургічними методами різної складності – від простого поздовжнього розтину їх (сиринготомії) чи видалення до складних відновних та реконструктивних втручань з метою ліквідації нориці.

Білет № 14

І.Задача

Ви фельдшер здоров пункту , до Вас звернулась жінка,яка 30 хвилин тому впала на вулиці на відведену ліву руку. Скарги на біль в лівому плечовому суглобі. Суглоб деформований, м*які тканини запали,рухи болісні і пружинячі.

Ваш діагноз? Надайте невідкладну допомогу.

ІІ. Теоретичне питання

Гострий апендицит : клініка,діагностика,лікування. Догляд за хворими в післяопераційному періоді.

Еталон відповіді:

І. Задача

Діагноз: вивих лівого плечового суглоба

Невідкладна допомога:

1. Огляд ,пальпація , місця ушкодження

2. Введення знеболюючих

3. Проводимо транспортну іммобілізацію

-у вимушеному положенні ,використовуючи подушку і косинку.

4. Транспортуємо в травматологічне відділення.

ІІ. Теоретичне питання