27) Основні суб’єкти ринкової економіки.

У сучасних умовах ринкові зв'язки охоплюють всю систему і всіх суб'єктів економічних відносин. До складу ринку входять і підпри­ємці, і працівники, що продають свою працю, і кінцеві споживачі, і власники позичкового капіталу, і власники цінних паперів тощо.

Основних суб'єктів ринкового господарства прийнято поділяти на три групи: домогосподарство, фірма (бізнес) і держава (уряд)

. Домогосподарство — основна структурна одиниця, що функціо­нує у споживчій сфері економіки. Вона може складатися з однієї чи більше осіб. У межах домогосподарств споживаються кінцеві про­дукти сфери матеріального виробництва і сфери послуг. Домогоспо- дарства є власниками і постачальниками факторів виробництва в ринковій економіці. Гроші, отримані від продажу послуг праці, капі­талу, природних ресурсів, витрачаються на задоволення особистих потреб (а не нарощування прибутку).

Фірма (бізнес) — ділове підприємство, що функціонує з метою одержання доходу (прибутку). Воно припускає вкладення у справу власного або позичкового капіталу, дохід від якого витрачається не просто на особисте споживання, а на розширення виробничої діяль­ності. Бізнес є постачальником товарів і послуг у ринковому госпо­дарстві.

Держава (уряд) — представлена(ий) головним чином різними бю­джетними організаціями, що не мають на меті одержання прибутку, а реалізують функції державного регулювання економіки.

28) Держава як суб’єкт ринкового господарства.

Наявність двох основних концепцій економічної політики держави є відображенням тісного взаємозв'язку в реальному житті між державним регулюванням економіки та її ринковим саморегулюванням. Держава і ринок визначають напрям, в якому розвиваються економічні процеси. Обсяги регулюючих функцій, які виконують держава і ринок, час від часу змінюються. Серед головних чинників таких змін -- рівень розвитку продуктивних сил, політична орієнтація країни, характер історичного етапу, на якому знаходиться суспільство, його соціальна структура, національні особливості та ін,

Там, де порушувалася гармонія взаємодії ринку і держави, країни потрапляли до глибокої кризи. Якщо взагалі відкидається ринок, логіка економічних процесів призводить таку державу до повної стагнації. Більш ніж півстолітня практика колишнього Радянського Союзу на рубежі 70--80-х років завершилася глибокою і всеосяжною кризою

Якщо ж, навпаки, суспільство розвивається тільки на основі ринкових механізмів, вільної конкуренції, тоді їх сліпа стихія також призводить до потужних соціальних струсів. Весь західний світ у зв'язку з такою практикою пережив у 1929-- 1933 рр. часи "великої депресії" і зробив відповідні висновки, створивши систему державного економічного регулювання.

Знайти розумне спін відношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням -- одне з ключових завдань, яке сьогодні постало перед Українською державою

Перехід до ринку, економічні реформи не можуть бути для України самоціллю. Це саме стосується приватизації державного майна та Інших ринкових заходів. Це лише інструменти, які порад з посиленням державного впливу на економіку мають забезпечити досягнення важливих суспільних цілей. Такими цілями є підвищення рівня життя широких верств населення, зміцнення здоров'я нації, формування розвинутої матеріальної та духовної культури народу, досягнення соціального миру і стабільності, гармонії у взаєминах людини з природою, екологічної безпеки, забезпечення Українській державі гідного місця у світовому співтоваристві.

Особливістю для України є те, що становлення ринку та інститутів національної держави збігаються у часі. За цих умов внаслідок слабкості молодої держали є загроза деформування ринкових структур. Тому час вимагає розбудови тих інститутів держави, які компенсують негативні, побічні наслідки функціонування ринку. Це інститути планування, забезпечення економічної безпеки, соціального страхування і пенсійного забезпечення, дотримання гарантій на освіту, охорону здоров'я, прав на працю, захисту інтересів споживачів та ін. Крім того, активної державної підтримки потребують більшість підприємницьких структур, які залишаються слабкими, особливо у виробничій сфері. В країні низька ділова активність, несприятливий інвестиційний клімат та в основному фіскальна податкова система. Без подолання цих явищ не буде дієздатного ринку

Україна має формувати таку національну модель ринку і державного регулювання економіки, яка враховувала б історичні реалії та сучасний зарубіжний досвід.

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

- правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

- організація грошового обігу;

- захист і сприяння розвитку конкуренції;

- виробництво суспільних благ;

- мінімізація трансакційних витрат;

- компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);

- стабілізація макроекономічних коливань;