- •2.1. Принципи побудови навчальної програми з математики
- •1. Принцип цiлiсностi та завершеності навчання математиці.
- •2. Принцип корекцiйно-розвиваючої спрямованості навчання.
- •Принцип доступності навчання математики.
- •4. Принцип індивідуального та диференційованого підходу.
- •5. Принцип практичного спрямування навчання.
- •6. Принцип наочності навчання.
- •7. Принцип міцності отриманих знань.
- •8. Принцип науковості і системності навчання.
- •2.2. Концентричність розташування матеріалу у програмі
- •2.3. Структурні особливості програми з математики
- •2.4. Диференціація навчальних вимог до учнів з різним рівнем засвоєння матеріалу
- •3.1. Вибір методів навчання математики
- •3.2. Особливості використання методів навчання на уроках математики
- •4.1. Основні вимоги до уроку математики
- •4.2. Характеристика структурних елементів уроку математики
- •4.3. Типи уроків математики
- •1. Пропедевтичні уроки.
- •2. Уроки на подачу нового матеріалу.
- •3. Уроки удосконалення знань та вмінь.
- •4. Уроки систематизації та узагальнення знань.
- •5. Уроки корекції знань, умінь і навичок.
- •6. Практичні уроки.
- •7. Урок перевірки знань, умінь та навичок.
- •8. Комбіновані уроки.
- •9. Уроки-екскурсії.
- •4.4. Аналіз уроку з математики
- •1. Поняття про розміри предметів.
- •2. Поняття про масу предметів.
- •3. Просторове орієнтування.
- •4. Кількісні поняття.
- •6. Ознайомлення з простими геометричними фігурами.
- •Додавання та віднімання нуля.
- •Обчислення прикладів з трьома компонентами.
- •Формування в учнів поняття про множення та ділення.
- •§46. Рівняння. Нерівності зі змінною
3. Просторове орієнтування.
Просторове орієнтування відбувається на основі безпосереднього сприймання простору і мовленнєвого позначення просторових категорій. У поняття просторового орієнтування входить оцінка віддалі, розміру, форми, взаємного розміщення предметів і відносно суб'єкта. Вміння орієнтуватись у просторі й усвідомлення просторових відношень, напрямків, збагачує мовлення учнів, робіть його значно точнішим, виразнішим. Через розуміння просторових відношень розкриваються причинно-наслідкові та цільові зв'язки між предметами і явищами.
У більшості учних на початок шкільного навчання просторові поняття перебувають на рудиментному рівні. Тому від педагога вимагається організувати систему вправ, спрямованих на розвиток просторового орієнтування. У той же час потрібно зазначити, що спеціальних уроків, метою яких є формування просторових уявлень у пропедевтичний період навчання математики не відводиться. Вони формуються не лише на уроках математики, а й на інших заняттях - з рідної мови, малювання, читання, ручної праці тощо.
Орієнтація в просторі вимагає від учня вміння користуватись певною системою підрахунку. На початку навчання учні учні орієнтуються в просторі на основі чуттєвої системи: вони часто пов'язують просторові орієнтири з частинами свого тіла, тобто простір орієнтують на себе. Завдання вчителя полягає в тому, щоб використати наявні знання школярів під час формування просторових понять. У процесі роботи постійно використовуються словесні пояснення. При цьому потрібно зазначити, що формування просторового орієнтування не лише на чуттєвій, а й на словесній основі є складним і тривалим процесом, який вимагає ретельного керівництва з боку педагога. Диференціація просторових напрямків на рівні другої сигнальної системи викликає у учнів з порушеннями функцій опорно-рухового апарату значні труднощі і тому не завжди вдається його сформувати за цей короткий термін.
Особливістю формування просторових з'явлень є опора на чуттєву основу і накопичення особистого досвіду. Тому потрібно постійно використовувати поєднання дій зі словом, поясненням виконуваних рухів. При ознайомленні з просторовими уявленнями доцільно показувати взаємно-зворотні напрямки: вгору-вниз, наліво-направо, далі — ближче тощо. Але зазначимо, що засвоївши парні напрямки учні учні ще довгий час губляться в розрізненні напрямків у середині пари (плутають праву і ліву руку, вперед і назад тощо).
У пропедевтичний період школярі вчаться розрізняти просторові напрямки: від себе, до себе, вперед (попереду), назад (позаду), вгору, вниз, по праву і ліву руку, користуватись їх словесним позначенням. Внаслідок багаторазового повторення одних і тих самих рухів у учних формується усвідомлення простору, вони навчаються відокремлювати просторові ознаки від самих предметів. Для цього доцільно постійно змінювати предмети, якими маніпулює педагог під час показу просторових напрямків. Якщо цього не робити, в школярів формується просторовий стереотип і вони тривалий час пов'язують той чи інший напрямок з конкретним предметом.
Організовуючи роботу з формування просторового орієнтування вчитель повинен використовувати зошит, підручник, шкільну парту, класну кімнату. Це дозволить певною мірою підготувати учнів до письма цифр у зошиті, зменшить кількість помилок, які часто виникають у учних у зв'язку з недорозвитком процесів орієнтації.