19. Кейнсіанська теорія грошей.

Кейнсіанство - це сформований Дж.М. Кейнсом та його чисельними прихильниками і послідовниками напрям, об'єднаний визнанням нестабільності ринкової економіки та необхідності її державного регулювання.

Дж.М. Кейнс у своїх працях теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення.

Висунуте кейнсіанською теорією положення про необхідність активного втручання держави у процес економічного відтворення і необхідність проведення у зв'язку з цим гнучкої фіскальної та грошово-кредитної політики цілком логічно передбачало принципові зміни позицій економічної науки з приводу ролі грошового чинника в господарському розвитку. Дж.М. Кейнс висунув положення про те, що гроші виконують у процесі відтворення свою особливу, самостійну роль, що вони не така собі "вуаль", а джерело підприємницької енергії, що вони виступають у структурі економічних зв'язків у ролі посередницької ланки між поточною і майбутньою господарською діяльністю, витратами виробництва та його кінцевими результатами.

Дж.М. Кейнс на базі тези "гроші мають значення" розробив теоретичну концепцію "керованих грошей", сперту на систему їх широкого державного регулювання й використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а відтак - інвестиційного процесу. Гроші, з одного боку, - об'єкт державного регулювання економіки, а з іншого - безпосередній інструмент здійснення такого регулювання. Дж.М. Кейнс став фактично засновником одного з істотних напрямків теорії грошей - теорії державної грошової політики

20. Класична кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Класична кількісна теорія сформувалася у XVI–ХVП ст. і стала основою розвитку монетаристської теорії. Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються обсягом платіжних засобів, що перебувають в обігу, належить до найстаріших доктрин в історії економічної думки. Першими представниками цієї теорії були Арістотель, Ксенофонт, Платон, Ж. Боден, Ш. Монтеск'є, Д. Юм, Дж. Мілль. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин

Ж. Боден висунув гіпотезу про залежність рівня цін від кількості благородних металів. ПІ. Монтеск'є, Д. Юм, Дж. Мілль зробили узагальнення, що ґрунтувалися на неправильному розумінні "революції цін", яка відбувалася в Європі. Назву кількісної ця теорія отримала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обігу.

Для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:

– причинності (ціни залежать від маси грошей);

– пропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей);

– універсальності (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів).

Отже, провідне місце в теорії грошей посіла кількісна теорія, основними методологічними принципами якої стали такі:

– купівельна сила грошей і ціни товарів встановлюються на ринку, що суперечило теорії вартості, але пояснювало зміни цін товарів залежно від кількості грошей в обігу;

– в обігу перебувають усі гроші, що ігнорувало функцію нагромадження та її роль у регулюванні грошової маси;

– купівельна спроможність грошей обернено пропорційна їх кількості, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей;

– поняття вартості грошей є суто умовним, тому що гроші її отримують лише в процесі обміну

Сучасний монетаризм - один із найвпливовіших напрямків економічної думки, який від кінця 1970-х - початку 1980-х рр. ба Сучасний монетаризм виник як опозиція насамперед кейнсіанству.гато в чому визначає зміст економічної політики провідних країн світу.

Монетаризм з’явився на тлі кризи кейнсіанських концепцій державного регулювання, а саме в США в середині минулого століття. В основі цього напряму лежить кількісна теорія грошей.

У сучасному вигляді монетаризм містить 2 визначальні та неоднімнні ознаки: кількісну теорію грошей і специфічну теорію відтворення. Монетаристи вважають що сучасна ринкова економіка є самодостатнім збалансованим господарством. Досягнення оптимального співвідношення мі виробництвом і грошовою масою, що його обслуговує-це і є головна практична мета монетаризму, бо саме оптимізація цього співвідношення виступає визначальним чинником забезпечення розвитку суспільного виробництва.

Основні постулати:

• Головним важелем, який впливає на такі макроекономічні показники, як рівень виробництва, цін та зайнятості , є гроші

• Швидкість обігу грошей монетаристи розглядають як величину змінну. Параметри цієї змінної, на їх думку, передбачувані а в ролі чинників, які впливають на швидкість обігу грошей, вони називають ставку відсотка і темп інфляції

• Механізм взаємодії грошової маси ц суспільного виробництва полягає в грошовій пропозиції. Збільшення грошей в обігу призводить до бажання населення витратити ці «зайві» гроші. Зростає сукупний попит населення на всі види активів, а це призводить до збільшення обсягів виробленої продукції

• Виступаючи проти практики бюджетного дефіциту і його покриття за рахунок державних позик, вони стверджують що держава через продаж облігацій створює конкуренцію підприємцям у боротьбі за отримання фондів і тим самим позбавляє їх можливостей збільшити інвестиції Механізм такий:держава підвищує попит на гроші, а це спричиняє зростання процентної ставуи, і відтак, зменшення приватних капіталовкладень. Виходом тут має стати створення нових грошей для покриття бюджетного дефіциту

• Грошова пропозиція повинна бути обмеженою і коливатися в межах 3-5 % на рік.

21.=20