17. Грошова система.

Грошова система - це форма організації грошового обороту, яка історично склалася в країні і законодавчо закріплена державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що мають регламентувати відносини між суб'єктами грошового обороту. Сучасна національна грошова система України є грошовою системою ринкового типу.

Пройшла у своєму розвитку два етапи:

• загальний еквівалент безпосередньо перебував в обігу і виконував функції грошей,

• золото як загальний еквівалент втратило, а згодом перестало виконувати цю роль, і в обігу почали функціонувати кредитно-паперові гроші.

До основних елементів грошової системи належать:

• грошова одиниця,

• державні грошові знаки,

• масштаб цін,

• валютний курс,

• організація емісії та обігу грошових знаків,

• організація міжнародних розрахунків,

• суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання 

Існують грошові системи двох типів:

• металевого обігу, за якого грошовий товар виконує всі функції грошей,

• паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого – кредитні гроші.

Розрізняють чотири види золотого монометалізму:

• золотомонетний стандарт, якому властиві обіг золотих монет, виконання золотом всіх функцій грошей, вільне карбування золотих монет з фіксованим золотим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.,

• зологозлитковий стандарт, за якого лише певна, встановлена законом сума банкнот розмінювалася на золото

• золотодевізний стандарт – банкноти обмінювалися на іноземну валюту (девізи) яка могла обмінюватися на золото. 

• золотодоларовий стандарт, за якого розмін банкнот на золото було скасовано в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн-членів МВФ.

У 1971 припинено обмін доларів на золото. Сучасна грошова система базується на кредитно-паперових грошах і характеризується скасуванням офіційного золотого вмісту грошових знаків, вилученням золота з грошового обігу, державною монополією на випуск грошей і активним регулюванням державою грошового обігу, широким розвитком безготівкового обігу, скороченням готівки.

Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може бути у двох формах: випуск казначейських білетів; покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії. Регулювання грошового обігу здійснюється заходами, спрямованими на оздоровлення фінансів і збалансування бюджету.

Система кредитного обігу — це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Органом регулювання грошового обігу є банківська система.

18. Монометалізм

Монометалізм — це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей. Найпоширенішим в історії був золотий

 

Починаючи з кінця XIX ст., найпоширенішою грошовою системою у світі став золотий монометалізм, який існував у трьох видах:

• золотомонетний стандарт;

• золотозливковий стандарт;

• золотодевізний стандарт.

• Золотодоларовий стандарт

Найдосконалішим видом золотого монометалізму вважається золотомонетний стандарт, який використовувався в XIX— XX ст.

Золотомонетний стандарт — це вид золотого монометалізму7, для якого 9арактернее виконання золотом усіх функцій грошей, карбування і обіг золотих монет із фіксованим золотим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золото.

Золотомонетний стандарт являв собою найстабільнішу саморегульовану грошову систему. Завдяки системі відкритого карбування монет золотомонетний стандарт забезпечував відносну стабільність вартості грошей при гнучкому- забезпеченні динамічно зростаючих потреб обігу в засобах платежу.

Використання золотомонетного стандарту вимагало від держав значних обсягів золотих запасів у центральних емісійних банках для забезпечення потреб обігу золотими монетами. З метою зменшення маси золотих монет в обігу широко емітуватися паперові банківські білети, активно розвивалася депозитна форма грошей і безготівкові розрахунки.

Золотозливковий стандарт — це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті зливки. Зояотозливковий стандарт використовувався переважно для міжнародних розрахунків. Більшість країн у післявоєнний час не змогли відновити золотий монометалізм навіть у такій «урізаній» формі й запровадили систему золотодевізного стандарту. Золотодевізний стандарт — це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет та їх вільного карбування, здійснення обміну банкнот на золото через обмін на іноземну валюту (девізу), яка, в свою чергу, обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць тридцяти країн світу із золотом. Система золотодевізного стандарту була юридично оформлена рішенням Генуезької конференції (1922 p.). Світова економічна криза (] 929—1933 pp.) призвела до скасування золотого монометалізму, масового знецінення валют.

Золотодоларовий стандарт, за якого розмін банкнот на золото було скасовано в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн-членів МВФ.