- •1.Концепції походження грошей.
- •2Економічна природа та сутність грошей
- •11. Гроші як міра вартості, як засіб обігу, засіб платежу, засіб накопичення і світові гроші.
- •12.Закон грошового обігу.
- •13.Грошова база
- •14. Грошові агрегати.
- •15. Грошова маса і грошові агрегати.
- •17. Грошова система.
- •18. Монометалізм
- •19. Кейнсіанська теорія грошей.
- •20. Класична кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
- •22. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
- •23. Основні типи грошових систем, їх еволюція
- •24. Модель грошового обороту
- •26.Грошовий ринок
- •27. Грошові потоки та їх балансування
- •28. Грошові реформи
- •29. Грошово-кредитна політика України в перехідний період
- •30. Грошово-кредитна політика центрального банку та її інструменти
- •31. Депозитний та грошовий мультиплікатори.
- •32. Джерела позичкового капіталу.
- •33.Еволюція світового ринку позичкових капіталів.
- •34.Види інфляції.
- •35.Економічна сутність банку.
- •36.Інструменти грошового ринку.
- •37.Інструменти грошово-кредитного регулювання
- •38.Банківські послуги
- •39.Класифікація банківських активів.
- •44 Кредит як форма руху позичкового капіталу
- •45 Кредитна система та її структура
- •47 Необхідність та роль кредиту
- •48 Механізм впливу грошей на реальну економіку
- •50 Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •72.Роль грошей.
- •73.Система металевого обігу.
- •75.Споживчий кредит.
- •76.Створення банківських резервів: необхідність та значення
- •77.Створення та розвиток грошово-кредитної системи в Україні.
- •78. Структура банківської системи
- •79.Структура грошового обороту.
- •80. Структура ринку позичкових капіталів
50 Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
Грошо́во-креди́тний мультипліка́тор — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку:
M = 1/r
Цей механізм спрощено виглядає так. Наприклад, якщо банк, що одержав депозити(внески), повинен мати обов'язкові резерви, рівні 10% від суми депозитів, то 90% отриманої готівки він може витрачати на позички. Якщо клієнти, що одержали позички, використовують отримані гроші для оплати своїх боргів або покупки товарів, то ці гроші перейдуть у руки інших осіб, що збільшать свої внески в банках. Банки, у свою чергу, отримавши 10% у вигляді резервів витрачають отримані кошти на нові активи, що приносять прибуток. Таким чином, хоча кожний банк дав у борг тільки 90% грошей, отриманих від клієнтів, усі банки, зрештою, розширили свої позички на суму, що у 9 разів перевищує суму вихідного депозитуі додали до своїх резервів 10% від отриманої суми депозиту. Процес грошового мультиплікатора або депозитної експансії не мав би меж зростання грошової маси, якби не було об'єктивних і суб'єктивних обмежень його зростання.
Об'єктивні обмеження: вимоги до банків дотримувати у своїй діяльності принцип ліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, що видаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів у якості ліквідних резервів; рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схильність суб'єктів економічно підтримувати визначений рівень коштів у вигляді готівки.
71.Рівновага на грошовому ринку.
Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції. Між попитом та пропозицією грошей завжди є певне співвідношення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага, коли попит=пропозиції. Саме за такої рівноваги створюються умови для ефективного розвитку суспільного виробництва, якщо ж така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають певні труднощі. Тому в сучасній ринковій економіці держава через свою банківську систему намагається створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризувалась його стійкою рівновагою, або ж наближалась до неї. Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива щодо дії зовнішніх чинників. Це обумовлено тим, що один з вирішальних моментів її забезпечення, а саме пропозиція грошей, є екзогенною, а вона, у свою чергу, залежить від дії цілої низки чинників. Це ступінь незалежності головного емісійного центру країни (центрального банку), рівень наукової обґрунтованості кредитно-грошової політики держави, стан платіжного балансу, наявність дефіциту державного бюджету і правові обмеження щодо джерел його покриття, політичні чинники і багато інших факторів. І якщо аксіоматичним для визначення розмірів і динаміки збільшення пропозиції грошей є приріст доданої вартості в сукупному ВВП, то реальні розміри цієї пропозиції можуть досить суттєво відрізнятись від тих розмірів, що обумовлені першопричиною зростання грошової пропозиції. Це може бути обумовлено саме дією тих чинників, що вже названі і які є, по суті, зовнішніми до процесу збільшення пропозиції грошей на грошовому ринку.
У короткостроковому періоді, в умовах, коли діючі автоматично стабілізатори не можуть забезпечити рівновагу на грошовому ринку, центральний банк може вжити певних заходів з метою нормалізації ситуації на грошовому ринку. В його арсеналі досить широкий спектр дій. Це може бути регулювання за допомогою зміни облікової ставки, операції на відкритому ринку, певна політика щодо норми банківського відсотка та ін. Більш детально дії центрального банку в реалізації кредитно-грошової політики і забезпеченні рівноваги на грошовому ринку розглядатимуться в розділі 8.
Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспільного виробництва є досягнення рівноваги між попитом на гроші і їх пропозицією. Ця рівновага певною мірою є умовною, бо вона формується як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці порушення і цільові дії центрального банку в напрямку досягнення оптимального співвідношення між попитом на гроші і їх пропозицією стають головним способом реалізації політики монетаризму, а відтак, і забезпечення ефективного функціонування суспільного виробництва і досягнення економічного зростання.
