Апарат ИВН-1 під4єднати до електромережі:

• Натиснути клавішу „10”

• Натиснути кнопку мережі, дати апарату прогрітися 5 хвилин

• Натиснути клавішу „О” та провести установку пула приладу.

• Пасивний електрод, попередньо оброблений антисептиком (н-р Bacilol) дають пацієнту в руку, розмістивши великий палець на кнопці

• Зуб, що обстежується, обкласти ватними валиками та висушити

• Стерильний активний електрод поміщують на чутливу точку зуба

• Пацієнт натискає на кнопку та утримує її до появи першого відчуття в зубі. Прилад фіксує величину останнього імпульсу струму

• Вимір проводять тричі та виводять середній показник

• Якщо зуб не реагує на діапазон у 10 мкА, слід перейти на наступний діапазон („50” чи „150”) та провести повторне дослідження

• Перед наступним обстеженням необхідно натиснути клавішу „О”

Помилки та ускладнення

1. Несумлінно проведений сбір анамнезу може викликати порушення стану здоров’я пацієнта.

2. Ігнорування протипоказань на недотримання методики проведення ЕОД, призводить до отримання необ4єктивних показників та неправильної діагностики.

Імпрегнація кореневих каналів. Сріблення склерозованих кореневИх каналІв

Матеріальне забезпечення

• комплект інструментів для огляду і лікування зубів;

• коренева голка;

• скляна пластинка або тигельок;

• паперові штифти;

• ватяні валики, кофердам;

• 4% розчин нітрату срібла (спиртовий);

• 4% водний розчин гидрохінону (спиртовий);

• віск або вазелін.

• штучний дентин

Базисні знання

• Топографо-анатомічна будова постійних зубів.

• Ендодонтичний інструментарій: стандарти, класифікація, призначення.

• Медикаментозні засоби для обробки кореневих каналів: групи, показання, вибір.

Показання і протипоказання

• Імпрегнаційний метод застосовують для блокування інфекції в мікроканалах при обробці склерозованих і викривлених кореневих каналів жувальних зубів.

• Для стерилізації кореневих каналів зубів, що не витримали (через загострення процесу) герметичного закриття.

• При лікуванні всіх форм періодонтіту молочних і постійних зубів у дітей.

Механізм дії

Стерилізація кореневих каналів методом сріблення грунтується на властивості азотнокислого срібла глибоко дифундувати в дентинні трубочки (канальці), де перетворює білкові речовини на стерильну масу, утворюючи альбумінати срібла. В той же час метал у момент осадження утворює міцний наліт на стінках каналів, непроникний для бактерій. Найдрібніша кількість електропозитивно заряджених іонів срібла має олігодинамічну дію.

Алгоритм проведення

1. Попередні етапи лікування: препарування каріозної порожнини, розкриття порожнини зубу, формування гирла кореневого каналу, інструментальна та медикаментозно обробка доступної ділянки кореневого каналу.

2. Хворий зуб і сусідні ізолювати валами або кофердамом від ротової рідини.

3. Паперовими штифтами видалити з кореневого каналу залишки кореневої вологи і ізолювати стінки порожнини зуба воском, або вазеліном.

4. Браншами пінцета заповнити устя кореневого каналу 4% розчином нітрату срібла, попереджаючи контакт із слизистою оболонкою.

5. Назад поступальними рухами кореневою голкою проштовхнути розчин нітрату срібла на всю доступну ділянку кореневого каналу, залишити на 2 хв.

6. Невеликим ватяним тампоном видалити залишок розчину нітрату срібла з

порожнини зуба і висушити кореневий канал.

7. Повторити п. 5 і 6.

8. Ввести в устя каналу 1 2 краплі 4% розчину гидрохінону і після наповнення

проштовхнути голкою углиб кореневого каналу. В порожнині зуба залишити

ватяну кульку, змочену розчином гидрохінону і закрити каріозну порожнину

герметичною пов'язкою до наступного відвідування ( на 1-3 дні).

Помилки і ускладнення

• недостатньо надійне знезараження (альбумінати срібла утворюються на поверхні).

• Фарбування тканин зуба в сіро-чорний колір

• Подразнююча дія на тканини періодонта.

Резорцин-формаліновий метод обробки склерозованих кореневих каналів.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для огляду і лікування зубів;

• ватяні валики;

• коренева голка;

• паперові штіфти;

• скляна пластинка для замісу;

• насичений розчин резорцину;

• формалін;

• каталізатор

• штучний дентин

Базисні знання

• Топографо-анатомічна будова постійних зубів.

• Ендодонтичний інструментарій: стандарти, класифікація, призначення.

• Медикаментозні засоби для обробки кореневих каналів: групи, показання, вибір.

Показання і протипоказання

• Імпрегнаційний метод застосовують для блокування інфекції в мікроканалах при обробці склерозованих і викривлених кореневих каналів жувальних зубів.

• Для стерилізації кореневих каналів зубів, що не витримали (через загострення процесу) герметичного закриття.

• При лікуванні всіх форм періодонтиту молочних і постійних зубів у дітей.

Механізм дії

Властивості резорцин-формалінової рідини базуються на знищенні мікроорганізмів парами формальдегіду і припікаючій властивості резорцину. Рідина легко заповнює кореневі канали, глибоко дифундує в дентинні трубочки (канальці) і після полімеризації блокує їх, ізолюючи кореневий канал від періодонту. Перетворює вміст непрохідної частини каналу в пластмасоподібний асептичний тяж. Проникаючи в періодонт, рідина руйнує епітеліальні клітини і грануляційну тканину. Виникаюче реактивне запалення закінчується рубцюванням і утворенням кісткової тканини.

Алгоритм проведення

1. Попередній етапи лікування: препарування каріозної порожнини, розкриття порожнини зуба, формування устя кореневого каналу, інструментальна та медикаментозна обробка доступної ділянки кореневого каналу.

2. Хворий зуб і сусідні ізолювати ватяними валиками від ротової рідини.

3. Паперовими штифтами видалити з кореневого каналу залишки кореневої вологи.

4. На скляну пластинку для замішування нанести по 2 краплі кожної рідини (резорцин+формалин) протягом 10 секунд, інтенсивно перемішати кінцем шпателя.

5. Набрати готову резорцин-формалінову суміш в бранши пінцета або піпетку і заповнити нею устя і доступну частину кореневого каналу.

6. Назад поступальними рухами кореневої голки проштовхнути розчин на доступну глибину каналу.

7. Повторити п. 5 і 6.

8. Над устям каналу залишити ватну кульку змочену резорцин-формаліновою рідиною і закрити каріозну порожнину герметичною пов'язкою до наступного відвідування ( на 1-2 дні).

Помилки і ускладнення

• Усадка (порушення герметизації просвіту каналу).

• Фарбування зуба у рожевий колір.

• Подразнення тканин періодонту.

• «Крихкість» зуба і спаювання з навколишньою кістковою тканиною.

Інструментальна обробка кореневих каналів

Ціль інструментальної обробки кореневих каналів:

• повне видалення з кореневих каналів залишків пульпи або продуктів її розпаду;

• видалення не повністю мінералізованих, інфікованих тканин зі стінок кореневого каналу;

• розширення кореневих каналів і додання їм відповідної форми та конусності, необхідних для подальшого пломбування

1. Step- back методика («крок назад»)

Матеріальне забезпечення

• комплект інструментів для лікування зубів;

• набір ендодонтичних інструментів різних розмірів: К-файли, Н-файли;

• шприц з ендодонтичною голкою;

• антисептичний розчин (препарати ЕДТА. 3%-й розчин гіпохлориту натрію).

Базовий рівень

Необхідно знати:

• топографо-анатомічну будову зубів;

• класифікацію ендодонтичних інструментів;

• основні принципи роботи з різними групами ендодонтичних інструментів;

• методи визначення робочої довжини кореневого каналу

Показання:

• лікування усіх форм пульпітів, періодонтитів,

• депульпування зубів за ортопедичними та хірургічними показаннями

Методика ефективна в вузьких, прямих каналах, не потребуючих значного

розширення.

Протипоказання

• органічні та функціональні захворювання ЦНС,

• тяжкий загальний стан пацієнта,

• знаходження зуба в ділянці пухлини альвеолярного відростка

Алгоритм проведення

1. Виконано попередні етапи лікування: знеболювання, препарування каріозної порожнини, резекція зводу порожнини зуба, формування порожнини зуба, видалення пульпи або елементів її розпаду, визначення робочої довжини кореневого каналу зуба, проходження кореневого каналу К- римером, формування устя кореневого каналу.

2. На К-файлах (08-10-15-20-25 розмірів) виставити стопери на робочу довжину кореневого каналу зуба.

3. Перед введенням в канал обробити К-файл препаратами ЕДТА.

4. Ввести у кореневий канал К-файл № 10 на робочу довжину кореневого каналу зуба (при обробці зігнутих каналів інструмент спочатку зігнути), використовуючи техніку “заведення механічного годинника”, зробити 2-3 рухи за- та проти годинникової стрілки на 1/4 оберту.

5. Ретельно очистити та перевірити К-файл після виведення з кореневого каналу;

6. Провести іригацію кореневого канал.

7. Повторити дії п.4 з файлом № 15.

8. Зробити іригацію кореневого каналу.

9. Провести контрольне проходження каналу попереднім розміром інструменту (щоб запобігти блокуванню верхівкового отвору обпилюваннями).

10. Подальше розширення кореневого каналу проводять файлами зростаючих розмірів, досягаючи мінімум 25 розміру. Послідовність використання файлів за зразком: 10-15-10-20-15-25-20.

11. На К-файлі №30 установити стопер на 1мм менше робочої довжини зуба. На кожному наступному номері файлу робочу довжину зменшувати ще на 1мм (№30 -1мм, №35-2мм, №40-3мм).

12. Повторювати дії аналогічні описаним у п.4, п.5, п.8. с файлами відповідних розмірів: 30-25-35-30-40.

13. Зворотно-поступальними рухами обробити кореневий канал по всій довжині Н-файлами №25 й №30.

14. Рясно промити канал р-ом гіпохлориту натрію.

15. В результаті проведеної обробки кореневій канал повинен мати конусоподібну форму, гладкі, рівні стінки, в області фізіологічної верхівки повинен бути сформований апікальний уступ.

2. Crown - down методика («від коронки вниз»)

Переваги методу:

• зменшення ймовірності проштовхування інфікованого матеріалу в апікальну ділянку та за верхівку кореня зуба;

• сприятливі умови для якісної іригації кореневих каналів;

• можливий контроль за обробкою верхівкової частини каналу;

• зниження небезпеки розширення апікального отвору

Матеріальне забезпечення:

-комплект інструментів для лікування зубів;

-набір ендодонтичних інструментів різних розмірів: К- файли, Н-файли;

-шприц з ендодонтичною голкою;

-набір борів типу Gates - Glidden

-антисептичний розчин (препарати ЕДТА, 3%-й розчин гіпохлориту натрію).

Базовий рівень

Необхідно знати:

• топографо-анатомічну будову зубів;

• класифікацію ендодонтичних інструментів;

• основні принципи роботи з різними групами ендодонтичних інструментів;

• методи визначення робочої довжини кореневого каналу

Показання

• лікування усіх форм пульпітів, періодонтитів;

• депульпування зубів за ортопедичними та хірургічними показаннями;

• при значної інфікованості кореневого каналу;

• при скривленні каналів;

• при використанні машинних способів розширення каналу

Методика ефективна у важкодоступних каналах.

Протипоказання

• органічні та функціональні захворювання ЦНС,

• тяжкий загальний стан пацієнта,

• знаходження зуба в ділянці пухлини альвеолярного відростка

Алгоритм проведення.

1. Виконано попередні етапи лікування: знеболювання, препарування каріозної порожнини, резекція зводу порожнини зуба, формування порожнини зуба, видалення м'яких тканин, формування устя кореневого каналу.

2. Перед введенням в канал обробити К-файл препаратами ЕДТА.

3. Ввести в кореневий канал до упору К-файл № 35 ( оптимально на глибину 16 мм), зафіксувати стопером цю глибину.

4. Здійснити механічну обробку каналу на фіксовану глибину (допускається поворот К-файлу на два обороти без апікального натиску).

5. Зробити іригацію кореневого каналу.

6. Провести обробку каналу на цю же глибину борами типу Gates - Glidden №1 й №2.

7. Зробити іригацію кореневого каналу.

8. Ввести в кореневий канал до упору К-файл № 30, повторити дії п.4.

9. Зробити іригацію кореневого каналу.

10. Подальше проходження й розширення кореневих каналів проводять К-файлом № 25, потім - №20 і т.д. до досягнення фізіологічної верхівки.

11. Зафіксувати робочу довжину кореневого каналу зуба.

12. Повторити аналогічні дії (п.3,4,5), використовуючи спочатку К-файл № 40, потім К-файл № 45, № 50, доти, поки апікальна частина не буде розроблена до розміру 25.

13. Зворотно-поступальними рухами вирівняти стінки кореневого каналу Н-файлами №30-35

14. Рясно промити канал р-ом гіпохлориту натрію.

15. В результаті проведеної обробки кореневий канал повинен мати конусоподібну форму, гладкі, рівні стінки, в області фізіологічної верхівки повинен бути сформований апікальний уступ.

Критерії якості інструментальної обробки кореневого каналу:

• канал повинен бути в достатній мірі розширений зі збереженням балансу між діаметром каналу й товщиною його стінки;

• мати конусоподібну форму на всьому протязі ( форма відпрепарованого каналу повинна повторювати його оригінальну, не деформуючи канал);

• збереження незмінної позиції апікального отвору;

• мати сформований упор;

• не містити інфікованого дентину;

• бути «чистим», сухим (в ідеальному варіанті - стерильним).

Помилки при проведенні інструментальної обробки кореневого каналу

• невідповідність товщини інструмента вихідному розміру каналу;

• порушення правил техніки роботи інструментами різного функціонального призначення;

• неконтрольоване зменшення робочої довжини кореневого каналу зуба;

• зміна напрямок каналу й розташування апікального отвору;

• невідповідність обраної техніки при наявності скривлення каналу;

• недостатня іригація кореневого каналу;

• виведення інструмента за межі кореневого каналу (у кісткову тканину, у придаткові пазухи, нижньощелепний канал);

• робота в каналі без змащення;

• надлишкове поздовжнє розширення каналу в середній третині на внутрішній кривизні кореня;

• надмірне витончення стінок кореня;

• надмірне розширення апікального отвору;

• проштовхування інфікованих тканин за апікальний отвір;

Можливі ускладнення при проведенні інструментальної обробки кореневого каналу:

• блокада кореневого каналу дентинними обпилюваннями;

• створення уступів по довжині каналу;

• латеральна перфорація стінки кореневого каналу;

• утворення апікального розширення або уступу;

• фрагментація верхівки кореня;

• утворення прорізу в стінці каналу вістрям негнучкого інструмента

• перфорація стінки кореня;

• травма (механічна, хімічна) периапікальних тканин;

• відломи інструмента;

• підшкірна емфізема;

• аспірація ендодонтичного інструмента;

• проковтування ендодонтичного інструмента

Місцева медикаментозна обробка слизової оболонки порожнини рота і пародонта.

Методика місцевої обробки вражень слизової оболонки порожнини рота цікавить стоматологів будь-якої спеціалізації, у зв'язку з високою поширеністю цієї патології. Незважаючи на різну етіологію захворювань слизової оболонки порожнини рота, загальним у їхній терапії є застосування засобів, спрямованих на оптимізацію регенеративних процесів. Сьогодні сформувалася велика палітра медикаментів, що представлені різними лікарськими формами.

У комплекс базового місцевого лікування, проведеного у пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота, стоматолог включає видалення зубних відкладень, навчання гігієні порожнини рота, усунення місцевих травматичних факторів. Місцеву обробку вогнищ вражень слизової оболонки порожнини рота проводимо строго індивідуально з урахуванням специфіки захворювання, загального і аллерогологічного статусу хворих:

Базовий рівень знань:

1. Анатомічні, морфологічні особливості будови слизової оболонки порожнини рота.

2. Клініко-лабораторні методи обстеження слизової оболонки порожнини рота.

3. Принципи комплексного етіотропного, патогенетичного і симптоматичного лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота.

4. Методи і засоби місцевого лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота.

5. Фармакокінетика медикаментозних препаратів для місцевої обробки вогнищ вражень слизової оболонки порожнини рота.

Механізм дії місцевих лікарських засобів при захворюваннях слизової оболонки порожнини рота.

Серед найбільш розповсюджених місцевих лікарських засобів наступні:

Антисептики.

1. Розчин перекису водню і калію перманганату – розщеплюючись, вигляділяють кисень, що робить антимікробний вплив.

2. Хлоргексидину біглюконат – бактерицидний і антисептичний вплив з ефективністю проти грампозитивних і грамнегативних бактерій.

3. Этоній – робить місцевоанестезуючий, бактеріостатичний, бактерицидний ефект, стимулює загоєння трофічних процесів, ран.

Протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, террилітин) при місцевому застосуванні розщеплюють некротизировані тканини, фібринозні плівки, розчиняють патологічні секрети, ексудати, згустки крові, сприяючи видаленню нежиттєздатних тканин з раньової поверхні. На здорові тканини протеолітичні ферменти не впливають. Оптимально активні при pН = 7.

При резорбтивніїй дії протеолітичні ферменти роблять протизапальний ефект, стимулюють фагоцитоз, інактивують деякі токсини, створюють сприятливі умови для погашення росту мікрофлори у вогнищі запалення, зменшують набряк тканин.

Кератопластичні лікарські засоби (ретинолу ацетат, олія шипшини, олія обліпихи та ін.) відрізняються наявністю каротиноїдів, вітаміну Е і речовин, що входять у їхній склад. Вони прискорюють епіталізацію ерозій, виразок слизової оболонки порожнини рота.

В цілому для медикаментозного місцевого лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота використовується великий арсенал лікарських препаратів – антибіотики, противірусні, антигеморагічні, гормональні і багато ін. Кожна група фармацевтичних засобів має свої особливості і механізм дії.

Проведення аплікаційного знеболювання слизової оболонки порожнини рота.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• стерильні вата, ватні валики, кульки, тампони;

• піромекаїн у вигляді 5% -ої мазі 2% р-на;

• анестезин – 5 – 10% емульсія;

• ксилокаїн, лідокаїн, ксилонор, бензокаїн – 2 – 5% р-н, 10% аерозоль.

• Топікальні анестетики (знеболювання місця ін'єкції, наприклад, та ін. ділянки застосування) – на основі бензокаїна (10 – 20%) – Камистад – гель, Белагель.

Показання до аплікаційного знеболювання слизової оболонки:

• знеболювання місця уколу;

• при лікуванні захворювань слизової оболонки порожнини рота;

• при лікуванні захворювань пародонта.

Протипоказання:

• алергійні реакції на анестетик;

• поліалергія;

• харчова алергія в анамнезі хворого.

Методика проведення:

1. Антисептична обробка порожнини рота.

2. Висушування операційного поля.

3. Підбирають стерильний знімний наконечник, знімають стерильний ковпачок з короткого кінця, вводять в отвір ніпеля, нагвинчують конус голки на ін’єктор.

4. Знімають пластмасовий ковпачок з довгого кінця голки, натискають на поршень шприця, і перевіряють прохідність голки; шприць готовий до застосування.

5. Нанесення знеболюючого засобу (розчин - віджатою ватною чи марлевою кулькою, аерозоль - розпорошують, чи гель пасту наносять тонким шаром) 4.

6. Знеболююча речовина знаходиться в ділянки операційного поля 1-3-5 хв без контакту зі слиною.

7. Перед втручанням операційне поле звільняють від залишків знеболюючої речовини і перевіряють чутливість (зондом) 4.

8. При необхідності повторюють аплікаційну анестезію.

Помилки й ускладнення.

Неприпустиме застосування анестетиків без попереднього збору алергологічного анамнезу.

Алгоритм нанесення аплікації лікарських речовин на слизову оболонку порожнини рота.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• стерильні вата, ватні валики, кульки, тампони;

• тігельки;

• рідкі лікарські форми (розчини, настійки, лініменти, емульсії); діпленові плівки, coe – pack, періокур.

Показання:

• дефекти (ерозії, афти, виразки, екскоріації, тріщини) слизової оболонки порожнини рота;

• папульозні висипання;

• після кріодеструкції, висічення уражених тканин;

• ділянки кератозу.

Протипоказання:

• алергійні реакції в анамнезі пацієнта на лікарські препарати.

Методика проведення:

1. Набрати розчин для аплікацій у тігельок.

2. Ізолювати вивідні протоки слинних залоз ватними валиками.

3. Висушити уражену ділянку ватним тампоном, струменем повітря.

4. Змочити стерильну ватну смужку даним розчином, віджати пінцетом так, щоб розчин не стікав.

5. Накласти аплікацію на уражену ділянку. Аплікація знаходиться в порожнині рота 15 – 20 хв., протягом цього часу тричі замінюється, через кожні 5 хв.

Помилки й ускладнення.

Передозування окремих інгредієнтів лікарських препаратів може привести до алергійних реакцій.

Алгоритм проведення іригації з допомогою іригатора.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• іригатор;

• розчини для іригації (слабкий розчин КМnО₄ 1:5000, 0,02%-й розчин фурациліна, ріванолу (1:1000), розчин цитраля (10-15 крапель на 100-150 мл), етакрідина лактат (1:5000), лікувальні засоби рослинного походження: чистотіл, календула, зверобій, сік каланхое).

Показання:

• підготовка порожнини рота до терапевтичних і хірургічних втручань;

• зрошення в процесі маніпуляції в порожнині рота і після її завершення.

Методика проведення:

1. Розігріти розчин для іригації до 22-36 °С.

2. Набрати підігрітий розчин в іригатор.

3. Ввести наконечник іригатора хворому в рот, натиснути клапан іригатора, провести - іригацію (протягом 3-5 хв).

Помилки й ускладнення.

Вибір лікарського засобу для зрошення проводимо з обліком даних алергологічного анамнезу пацієнта. Положення голови пацієнта при зрошенні порожнини рота строго вертикальне.

Алгоритм проведення обробки ерозій, афт, виразок, тріщин слизової оболонки порожнини рота.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• шприць, іригатор, пустер, склянка, тігельки, пінцет;

• стерильні вата, ватні валики, кульки, тампони, серветки, відсмоктувач слини;

• розчини, настійки, мазі, лініменти, креми, емульсії, пасти присипки.

Показання:

• стоматити, що протікають з появою ерозій, афт, виразок, тріщин, екскоріацій.

Протипоказання:

• відсутність ерозивно-виразкових вражень слизової оболонки порожнини рота.

Медикаментозна обробка виразок, ерозій, афт, тріщин проводиться в наступній послідовності:

I. У фазі гідратації:

1. Знеболювання операційної ділянки.

2. Обробка порожнини рота і вогнищ вражень антисептичними препаратами.

3. Обробка вогнищ вражень протеолітичними засобами.

4. Обробка вогнищ вражень антибактеріальними, протизапальними засобами, інгібіторами ферментів, засобами осмотичної дії.

II. У фазі дегідратації:

1. Антисептична обробка ураженої ділянки.

2. Обробка вогнищ вражень стимуляторами репаративних процесів у тканинах і кератопластичними засобами.

Методика проведення:

1. Провести знеболювання операційного поля методом аплікацій. Аплікат нанести на ватній кульці на уражену ділянку слизової оболонки на 3-5 хв (наприклад анестезин, ксилокаїн, лідокаїн). Можна також обережно змазувати уражену ділянку ціми ж препаратами за 3-5 хв до лікування. Кращий ефект знеболювання спостерігається при використанні препаратів в аерозольній упаковці (тримекаїн, лідокаїн, ксилонор, бензокаїн).

2. Провести антисептичну обробку методом зрошення ротової порожнини і ділянки вражень теплими антисептичними розчинами (слабким розчином марганцевокислого калію, розчином фурациліна, ріванолу (1:1000), розчином цитраля (10 -15 крапель на 100-150 мл). Зрошення провести під тиском рідиною зі шприця, рідину видалити за допомогою відсмоктувача слини.

3. Обережно видалити некротичні плівки, обривки міхура, при постійному зрошенні операційного поля антисептичними розчинами. Щільні кірки, що важко знімаються, не видаляють.

4. Після такої підготовки на висушену уражену ділянку накласти ватні тампони, змочені розчином ферменту. Аплікація знаходиться в порожнині рота 15 - 20 хв, протягом цього часу тричі замінюється через кожні 5 хв. Після 15-20-хвилинної аплікації більшість некротичних плівок знімається за допомогою ватної кульки. Якщо ще не всі некротичні плівки вилучені, повторно накладають аплікат на 10 хв.

5. Після видалення некротичного розпаду ерозивні поверхні змазати ніжно діючими кератопластичними засобами (олія шипшини, обліпиха, хлорофіліпт, каратолін).

Якщо виразки, афти, ерозії, тріщини не покриті фібринозним нальотом, то протеолітична обробка не проводиться.

Помилки й ускладнення.

Застосування в’яжучих, обволікаючих засобів у фазі гідратації є помилковим і сповільнює процеси регенерації.

Алгоритм видалення некротичного нальоту при

лікуванні виразкового гінгівостоматита.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження стану порожнини рота;

• порошок трипсину, хімотрипсину, террилітину;

• ізотонічний розчин натрію хлориду;

• ватні кульки, валики, відсмоктувач слини.

Показання до видалення некротичного нальоту:

• виразково – некротичні враження слизової оболонки порожнини рота;

• афтозний стоматит.

Протипоказання до видалення некротичного нальоту:

• є його відсутність.

Методика проведення:

1. Ізолювати зуби від слини ватними валиками, установити відсмоктувач слини.

2. Розчинити трипсин, хімотрипсин, террилітин (0,01г) у ізотонічному розчині натрію хлориду (10 мл).

3. Висушити уражену ділянку ватною кулькою.

4. Змочити смужку з вати розчином ферменту і накласти на уражену ділянку на 15 хв (по 5 хв 3 рази).

5. Зняти некротичний наліт ватною кулькою.

6. Повторити процедуру при необхідності.

7. Контроль якості – поверхня ясен і слизової оболонки без брудно – сірого некротичного нальоту, чиста, кровоточить при дотику.

Помилки й ускладнення.

Не слід застосовувати протеолітичні ферменти у пацієнтів з підвищеною чутливістю до цих препаратів. Необхідно чітко дотримуватись дозування та експозиції ферментного препарату.

Алгоритм готування і накладення

пов'язок, що твердіють.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• шприць із затупленою голкою (1,0 мл);

• вата, ватні валики;

• розчин хлоргексидину (0,05% - ий);

• метилурацилова мазь (5% - а);

• мефенат мазь; тетрациклінова мазь; порошок окису цинку і штучного дентину.

Показання:

• гінгівіти;

• рухливість зубів при генералізованому пародонтиті і пародонтозі;

• постопераційні стани (після кюретажа пародонтальних кишень, остеогінгівопластика).

Протипоказання:

• підвищена чутливість до інгредієнтів пов'язки, що твердіє.

Методика проведення:

1. Ізолюючу пов'язку приготувати ex tempore: лікувальну мазь необхідно в конкретному випадку замішати з порошком окису цинку і штучного дентину в рівних частинах.

2. Провести зрошення порожнини рота пацієнта розчином хлоргексидину зі шприця, установити відсмоктувач слини.

3. Ясна ізолювати від слини ватними валиками і висушити.

4. На поверхню ясен спочатку з оральної, а потім і з вестибулярної сторін за допомогою шпателя накласти пов'язку так, щоб вона лежала в пришійковій частині коронок зубів, покриваючи ясна і закриваючи вхід у пародонтальну кишеню.

5. Контроль якості — пов'язка заходить у міжзубні проміжки, з'єднуючи вестибулярну й оральную частини, покриває ясна на всьому протязі, не підвищує прикусу і не входить у пародонтальну кишеню; ріжучій край і жувальні поверхні зубів залишаються вільними.

6. Час затвердіння пов'язки 1 - 3 хв.

7. Видалити ізолюючі ватні валики за допомогою пінцета.

8. Попросити пацієнта закрити рот. Ізолюючу пов'язку утримувати в порожнині рота до 1 доби.

Помилки й ускладнення.

Неприйнятна консистенція (рідка) пов'язки можлива при порушенні відповідного дозування інгредієнтів пов'язки.

Алгоритм кюретажа пародонтальних кишень.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• шприць із затупленою голкою (10 мл);

• шприць одноразовий з голкою (5 мл);

• розчин анестетика (мепівестезіна, убістезіна та ін.) – 4 мл;

• фініри, поліри;

• ватні валики, тампони;

• розчин хлоргексидину (0,05% - й), етонія (0,5%);

• метилурацилова мазь (5% - а);

• порошок окису цинку і водяного дентину.

Показання:

• глибокі пародонтальні кишені в хворих генералізованим пародонтитом.

Протипоказання:

• важка загальна патологія (серцево-судинні захворювання та ін.);

• алергія до анестетиків.

Методика проведення:

1. Провести зрошення порожнини рота пацієнта розчином хлоргексидину зі шприця.

2. Провести провідникову чи інфільтраційну анестезію.

3. Приготувати лікувальну пов'язку, що твердіє, ех tempore, замішуючи складні частини на матовій поверхні скляної пластинки за рецептом:

Rp: Zinci oxidi

Dentini aa

Ung. Methyluracili 5 % ut f. pasta.

4. Ясна ізолювати від слини і висушити.

5. За допомогою екскаватора або скайлера рухами, що підривають, видалити підясенний зубний камінь і патологічно змінений цемент кореня зуба, починаючи від шійки зуба і поступово поглиблюючись в напрямку до верхівки кореня.

6. Поверхню кореня відполірувати фінірами і полірами.

7. Пародонтальну кишеню промити теплим розчином хлоргексидину (36 °С) зі шприця під тиском.

8. Гострою кюреткою видалити грануляції з дна пародонтальної кишені.

9. Увести кюретку до дна пародонтальної кишені, великим пальцем притискаючи ясна до зуба, рухами інструмента в напрямку до коронки зрізати грануляції і тяжи епітелію. Рух інструмента контролювати пальцем, що запобігає перфорації ясенної стінки. Спочатку обробляти вестибулярну частину пародонтальної кишені, потім - бічні ділянки, закінчити операцію з оральної поверхні. Одночасно операцію проводити в ділянці 3-4-х різців чи 2-3-х молярів.

10. Провести зрошення операційного поля розчином хлоргексидину.

11. Притиснути ясна до зубів.

12. Накласти лікувальну пов'язку.

Помилки й ускладнення.

Кюретаж необхідно проводити гострим спеціальним інструментом дуже акуратно і точно, щоб уникнути розривів, ушкодження тканин. Можливо сильна кровотеча ясен унаслідок порушення згортання крові (уточнюємо це питання в анамнезі).

Алгоритм інстиляції рідких лікарських форм.

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження зубів;

• шприць із затупленою голкою (10 мл);

• пінцет стоматологічний;

• ватні валики, тонкі ватні турунди;

• розчин хлоргексидину (0,05%-й), 0,5% розчин етонія;

• дистильована вода.

Показання:

• запалення ясен (катаральний, виразковий, гіпертрофічний гінгівіт);

• генералізований пародонтит I – III ступеня важкості.

Протипоказання:

• алергійні реакції на застосовувані медикаменти.

Методика проведення:

1. Провести зрошення порожнини рота розчином хлоргексидину зі шприця, установити відсмоктувач слини.

2. Ясна ізолювати від слини ватними валиками і висушити.

3. Ввести в пародонтальні кишені тонкі ватні турунди, просочені лікарським розчином.

4. На ясна накласти ватні валики. Пацієнт закриває рот. Тривалість процедури - 15 хв.

5. Видалити ватні валики і турунди з пародонтальних кишень пінцетом.

6. Провести зрошення порожнини рота водою за допомогою шприця.

Помилки й ускладнення.

Можливі алергійні реакції на інстилліруємий медикамент.

Накладання лікувальної одонтотропної прокладки.

1. Матеріальне забезпечення.

• набор стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів;

• ватні чи паперові валики, кофердам;

• теплий розчин не подразнюючого антисептика ( 0,02% фурацилін, 0,5% етоній, мікроцид, ектерицид та ін.);

• лікувальна прокладка на основі гідроксиду кольція;

• пластинка для замішування пасти ( при необхідності );

• фотополімерізатор ( при необхідності).

2. Базовий рівень знань.

Знати клініку, діагностику, диференційну діагностику, патологічну анатомію та лікування гострого глибокого карієсу, початкових форм пульпіту ( гіперемія пульпи, гострий обмежений ) і травматичний пульпіт, методи знеболення в терапевтичній стоматології, особливості препарування каріозних порожнин різних класів, види прокладок на основі гідроксиду кальція.

3. Показання та протипоказання.

Лікувальні прокладки одонтотропної дії використовують при зворотньому процесі в пульпі:

• гострий глибокий карієс;

• гіперемія пульпи;

• гострий обмежений пульпіт;

• консервативне лікування при випадковому оголенні рога пульпи ( т. з. гострий травматичний пульпіт).

Лікування буде неефективним при:

• віці пацієнта більше 30 років;

• зниженні загальної реактивності організму;

• наявності супутніх загально соматичних захворювань;

• гострому множинному карієсі;

• наявності алергічної реакції на компоненти пасти;

• хворобах пародонту;

• локалізації порожнини в пришійковій ділянці.

4. Механізм дії.

Гідроксид кальцію має лужну реакцію 12,2, яка нейтралізує кислу середу вогнища запалення і разом з іономи кальцію здійснює протизапальну дію на пульпу. Гідроксид кальцію має також антибактеріальні властивості, сприяє ре мінералізації дентину; при накладанні на оголений ріг пульпи визиває поверхневу коагуляцію білків пульпи та стимулює утворення захисного бар’єру із вторинного дентину ( дентинного містка ).

5. Алгоритм дії.

Перед цим повинні бути виконані попередні етапи лікування ( знеболення, препарування каріозної порожнини з обов' язковим дотриманням правил асептики та антисептики ).

А. Накладання водної суспензії гідроксиду кальція (нетвердіючої пасти Calasept (“ Nordiska Dental” )).

• Ізолювати зуб від слини за допомогою ватних, паперових валиків, або кофердама;

• Провести зрошення каріозної порожнини теплим розчином індиферентного антисептика;

• Висушити каріозну порожнину ватними кульками або легким струмом теплого повітря;

• На дно каріозної порожнини із шприця через канюлю нанести тонкий шар пасти і рівномірно розподілити його ватною кулькою чи мікробрашем, щоб було покрите все дно;

• Підсушити слабким струмом повітря;

• Екскаватором видалити залишки матеріалу зі стінок каріозної порожнини;

• Накласти тимчасову пломбу.

В. Накладання лаку на основі гідроксиду кальція (Contrasil ( “Septodont”)).

• Ізолювати зуб від слини за допомогою ватних, паперових валиків, або кофердама;

• Провести зрошення каріозної порожнини теплим розчином індиферентного антисептика;

• Висушити каріозну порожнину ватними кульками або легким струмом теплого повітря;

• За допомогою пензлика або ватної кульки тонким шаром лаку повністю покрити все дно каріозної порожнини;

• Підсушити слабким струмом повітря;

• Бором або екскаватором видалити залишки матеріалу зі стінок каріозної порожнини;

• Накласти тимчасову пломбу.

С. Накладання кальційсаліцилатного цементу хімічної полімеризації ( Life ( “Kerr” )).

- Ізолювати зуб від слини за допомогою ватних, паперових валиків, або кофердама;

• Провести зрошення каріозної порожнини теплим розчином індиферентного антисептика;

• Висушити каріозну порожнину ватними кульками або легким струмом теплого повітря;

• На паперову пластинку з обох тюбиків в рівних пропорціях видавити пасту і ретельно змішати протягом 10 с.( робити безпосередньо перед внесенням в порожнину, не готувати заздалегідь);

• За допомогою кулькоподібного штопфера внести замішану пасту в каріозну порожнину і покрити рівним тонким шаром усе її дно;

• Після затвердіння видалити екскаватором залишки матеріалу зі стінок каріозної порожнини;

• Накласти тимчасову пломбу.

Д. Накладання полімерного матеріалу світлової полімеризації, що містить гідроксид кальцію ( Calcimol LC ( “VOCO” )).

- Ізолювати зуб від слини за допомогою ватних, паперових валиків, або кофердама;

• Провести зрошення каріозної порожнини теплим розчином індиферентного антисептика;

• Висушити каріозну порожнину ватними кульками або легким струмом теплого повітря;

• За допомогою кулькоподібного штопфера нанести матеріал на дно каріозної порожнини, покривши його повністю шаром 1мм ;

• Провести свытлову полімеризацію протягом 30 с.;

• Видалити екскаватором залишки матеріалу зі стінок каріозної порожнини;

• Накласти тимчасову пломбу.

6. Помилки та ускладнення.

- Порушення правил асептики і антисептики, інфікування каріозної порожнини слиною призводить до зниження ефективності лікування і розвитку незворотнього запального процесу в пульпі;

• Використання подразнюючих пульпу антисептиків може визвати її запалення;

• Накладання недостатньої кількості матеріалу ( неповне покриття дна порожнини ) призведе до зниження терапевтичної дії та подальшого розвитку запалення пульпи;

• Накладання великої кількості матеріалу, покриття стінок каріозної порожнини зумовить погану фіксацію тимчасової пломби;

• При накладанні тимчасової пломби під тиском інструмента лікувальний матеріал (особливо нетвердіючий ) може “розповзтися” на стінки та оголити дно порожнини, що знизить ефективність лікування;

• Використання цементів, що містять ортофосфорну кислоту, для покриття лікувальної прокладки (ортофосфорна кислота нейтралізує лужну реакцію гідроксиду кальцію і нівелює терапевтичну дію препарату);

• Термічне травмування пульпи під час полімеризації матеріалу світлової полімеризації ( за винятком використання світло-діодної лампи);

• Використання матеріалів на основі гідроксиду кальцію як базової прокладки. Вони не мають адгезії до дентину і розчиняються компонентами адгезивних систем композитів, також можуть руйнуватися під дією оклюзійних загрузок, що діють на пломбу під час жування. Це призводить до подальшого розвитку карого процесу під пломбою.

Накладання та видалення тимчасових пломб та герметичних пов’язок при лікуванні карієсу, пульпіту та періодонтиту Матеріальне забезпечення

• набір стоматологічних інструментів для обстеження і лікування зубів;

• ватні або паперові валики, кофердам;

• скляна дощечка для замішування;

• штучний дентин, дентин-паста, цинк-евгенол.

Базовий рівень знань

• мета накладання тимчасової пломби чи герметичної пов’язки;

• термін на який накладається тимчасова пломба чи герметична пов’язка;

• матеріали для герметичних пов’язок та тимчасових пломб, їх властивості, порядок роботи з ними;

• методика замішування;

• різниця між тимчасовою пломбою та герметичною пов’язкою;

• оцінка якості поставленої тимчасової пломби чи герметичної пов’язки.

Показання

1. для тимчасових пломб:

• лікування гострого глибокого карієсу (перше відвідування);

• лікування пульпіту, періодонтиту (після пломбування кореневих каналів).

2. для герметичних пов’язок:

• лікування пульпіту після накладання девіталізуючої пасти;

• лікування пульпіту та періодонтиту (якщо в кореневих каналах залишені турунди, або над вустями залишена ватна кулька з лікарською речовиною).

Алгоритм проведення

1. Ізолювати зуб від слини ватними або паперовими валиками, кофердамом;

2. Сухою ватною кулькою видалити залишки ротової рідини з поверхні зуба і з каріозної порожнини;

3. Висушити каріозну порожнину потоком повітря;

4. На шороховату сторону скляної пластинки металічним шпателем нанести необхідну кількість порошку дентитну і води у співвідношенні 2 до 1;

5. Поступово порошок додають до води, щоб він поглинав всю воду і розтираючими рухами шпателя довести суміш до потрібної густої сметаноподібної консистенції;

6. Приготовлену масу шпателем вносять у підготовлену каріозну порожнину однією порцією;

7. Провести моделювання пломби використовуючи пінцет і вологу ватну кульку;

8. Затвердіння тимчасової пломби із водного дентиту триває 2-3 хвилини;

9. Контроль – пломба повністю, герметично заповнює каріозну порожнину, не завищує прикус. Треба пам’ятати, що пломба із штучного дентину не має високої стійкості до механічної дії.

Помилки і ускладненя.

1. Після накладання девіталізуючої пасти при лікуванні пульпіту помилкою вважається закривати каріозну порожнину дентин-пастою, оскільки в разі її введення вона давить на пульпу створюючи компресію à больовий напад (краще використати штучний водний дентин) .

2. При каріозних порожнинах IV, V класів, які глибоко заходять під ясеневий край у лікуванні пульпіту девітальним методом помилкою вважається накладання герметичної пов’язки із штучного дентину à не забезпечує достатньої герметизації порожнини, а також небезпека просочування миш’яковистого ангідриду із порожнини à некроз м’яких тканин (ясен, щоки).

Пломбування каріозних порожнин постійних зубів амальгамою

І. Матеріальне забезпечення

1. Амальгамний кабінет з витяжною шафою

2. Комплект стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів

3. Ватні кульки, валики, кофердам, робердам, марля

4. Цинк-фосфатний цемент („Фосфат”, „Вісфат”, „Adhesor”), склоіономерний цемент для ізолюючої прокладки

5. Скляна пластинка для замішування ізолюючої прокладки

6. Амальгамзмішувач, амальгаматор або ступка з товкачиком

7. Амальгама (срібна, золота) (ошурки, порошок та ртуть або спеціальні капсули одноразового використання)

8. Склянка з розчином перманганату калію з притертою кришкою для утилізації надлишків амальгами

ІІ. Базовий рівень знань

Необхідно: знати методики пломбування каріозних порожнин різних класів, показання до застосування амальгами; дотримування техніки безпеки при роботі з амальгамою, знати методику приготування амальгами.

ІІІ. Показання та протипоказання

Показання:

1. Пломбування каріозних порожнин І, ІІ класів за Блеком та V класу (молярів)

2. Пломбування молочних зубів

3. Пломбування апікальних отворів коренів під час операції резекції верхівок коренів і реплантації зубів, закриття перфораційних отворів

Протипоказання:

1. Порожнини ІІІ, IV, V класів (різців, ікол та премолярів).

2. Тонкі стінки каріозної порожнини

3. Наявність золотих протезів, коронок та інших металевих конструкцій.

IV. Механізм дії

Під час утворення амальгами одночасно відбуваються два процеси: розчинення сплаву у ртуті та утворення нових фаз. Затверділа амальгама складається в основному з 4 компонентів: 15%Ag₃Sn (g-фаза), 74% Ag₃Hg₄ (g₁-фаза) в суміші кристалів SnHg(g₂-фаза) з евтектикою Ag₃Sn+Sn.

V. Алгоритм проведення:

1. Постановка ізолюючої прокладки (проводиться в лікувальному кабінеті)

2. Ізоляція відпрепарованої каріозної порожнини від слини (ватні валики, слиновідсмоктувач, кофердам).

3. Антисептична обробка каріозної порожнини (0,02% хлоргексидин, 1,5-3,0% гіпохлорит натрію).

4. Висушування каріозної порожнини (повітря з пістолету, ефір).

5. На скляну пластинку (шорстку поверхню) нанести порошок та рідину цинк-фосфатного цементу у співвідношенні 4:1.

6. Порошок цементу ділять на 4 частини (1/2, ¼, 1/8, 1/16)

7. Змішуємо металевим шпателем половину порошку з рідиною розтираючими рухами.

8. Після отримання гомогенної маси до неї поступово, ретельно змішуючи, добавляємо четверту, восьму та шістнадцяту частини порошку для отримання необхідної консистенції цементу.

9. Загальний час замішування цементу не повинен бути більше ніж 1,5 хв.

10. Для перевірки консистенції до поверхні цементного тіста щільно прижимають шпатель.

11. При одриві шпателя від тіста, воно не тягнеться за ним, а відривається з утворенням зубців висотою не більше 1 мм.

12. Необхідну кількість змішуваного цементу за допомогою гладилки внести однією-двома порціями в підготовлену каріозну порожнину.

13. Штопфером рівномірно розподіляють матеріал по дну та стінкам каріозної порожнини до емалево-дентинного з’єднання.

14. Недопустимо попадання фосфат-цементу на емаль.

15. Лікар з пацієнтом переходять в амальгамний кабінет, в якому розташована витяжна шафа, амальгамзмішувач, склянка з розчином КMnO₄ та притертою пробкою

16. Проводять ізоляцію зуба від ротової рідини (кофердам, робердам, ватні валики та слиновідсмоктувач).

17. Встановлення матриць, клинів, секційної матричної системи 3М, якщо це порожнина ІІ класу

18. Антисептична обробка каріозної порожнини (0,02% хлоргексидин, 1,5-3,0% гіпохлорит натрію).

19. Висушування каріозної порожнини (повітря з пістолету, ефір).

20. Контроль затверділої ізолюючої прокладки (під амальгаму ставлять прокладку на все дно товщиною не менше 1,0-1,5 мм, до емалево-дентинного з’єднання).

21. В залежності від виду амальгами проводять дозування сплаву і ртуті, якщо це потрібно.

22. Внесення дозованих інгредієнтів в амальгамзмішувач.

23. Проведення змішування порошку і ртуті в апараті (в середньому 40 сек.)

24. Внесення амальгами в амальгаматор (амальгазмішувач) в середньому на 40 сек.

25. Проводять видалення надлишків ртуті (накладають сплав на марлю та туго скручують). Обов’язково у спеціально підготовлену банку з водою або розчином КMnO₄ з притертою пробкою. Робити це треба в гумових рукавичках. Всі маніпуляції, пов’язані з приготуванням амальгами, проводять у витяжній шафі.

26. Внесення амальгами до каріозної порожнини спеціальним інструментом амальгамтрегером (штопфером). Це проводиться кількома маленькими порціями.

27. Перша порція притирається до стінок каріозної порожнини, вона заповнює всі їх куточки та нерівності.

28. Наступні порції ретельно конденсують ущільнюючими рухами штопфера, поступово переміщуючи інструмент від центру до стінок.

29. Вільну ртуть, що виділяється під час конденсації, видаляють ватними кульками.

30. Каріозну порожнину поступово заповнюють з деяким надлишком.

31. В перше відвідування хворому проводять формування та грубу обробку оклюзійної поверхні (за допомогою борів та карборундових голівок).

32. Під час другого відвідування (через 24 години) проводять фінішну обробку пломби та її полірування (карборундові камені, фініри, поліри) – це зменшує ризик порушення крайового прилягання та утворення мікропор, підвищує стійкість пломби до корозії.

33. Обробка пломби проходить з постійним її охолодженням водою.

VI. Помилки та ускладнення

1. Погана ізоляція каріозної порожнини від слини (випадіння пломби)

2. Утворення нависаючих країв пломби (при ІІ класі каріозних порожнин треба використовувати матриці, розклинування зубів, секційні матричні системи).

3. Відлом тонких стінок каріозної порожнини

4. Реакція пульпи до термічних подразників (тонка ізолююча прокладка або її відсутність)

5. Забарвлення зуба в сірий колір

6. Значна усадка пломби після твердіння

7. Амальгування золотих коронок, вкладок, протезів

8. Отруєння парами ртуті персоналу, якщо не виконуються правила техніки безпеки.

Пломбування каріозних порожнин постійних зубів склоіономерними цементами

І. Матеріальне забезпечення

1. Комплект стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів

2. Ватні кульки, валики, кофердам, слиновідсмоктувач

3. Паперові або пластмасові пластинки для замішування

4. Антисептичний розчин (гіпохлорит Na 1,5-3%, хлоргексидин водний 0,02%)

5. Склоіономерний цемент („Jen-Fil”, „Ketak-molar”, „Kavitan”, “Цеміон-РХ” та ін.)

ІІ. Базовий рівень знань

Необхідно знати показання до застосування стеклоіономерних цементів, техніку приготування та техніку пломбування цими матеріалами.

ІІІ. Показання та протипоказання

Показання:

1. Використовують як ізолюючі прокладки для порожнин будь якого класу

2. Пломбування каріозних порожнини І, ІІІ, V класів

3. Пломбування кореневих каналів

4. Використання стеклоіономерних цементів для проведення “Sendvich”-техніки

5. Пломбування молочних зубів

6. Фіксація незнімних ортопедичних та ортодонтичних конструкцій, анкерних штифтів

7. Тимчасове пломбування

8. Нарощування культі

Протипоказання:

1. Порожнини ІІ класу, великі порожнини І, IV класу

IV. Механізм дії

Під час замішування порошку та рідини поліакрилова та винна кислота за наявністю води взаємодіють зі склом за типом кислотно-лужної реакції. Сполучення цементу з твердими тканинами зубів зумовлено механічним та хімічним механізмами – хімічним сполученням сополімерної кислоти з гідроксиапатитом, таким чином, адгезивне сполучення з чистими поверхнями емалі та дентину з’являється шляхом утворення хелаційних зв’язків з кальцієм.

V. Алгоритм проведення:

1. Ізоляція відпрепарованої каріозної порожнини від ротової рідини (застосування кофердаму, ватні валики та слиновідсмоктувач).

2. Антисептична обробка каріозної порожнини (0,02% водний хлоргексидин, гіпохлорит натрію 1,5-3,0%).

3. Якщо гострий глибокій карієс, то накладаємо лікувальну прокладку на основі гідроксиду Са.

4. Обробка каріозної порожнини кондиціонером (10 сек.), якщо потрібно.

5. Промивання каріозної порожнини.

6. Поверхня цементу і емалі повинна мати матовий блиск.

7. Пересушування приводе до післяопераційної чутливості.

8. Висушування каріозної порожнини (повітря з пістолету, ватні кульки).

9. На паперову або пластмасову пластинку наносять рідину та порошок у співвідношенні 1:1 (1 мірна ложка на 1 краплю) або за спеціальною інструкцією

10. Порошок ділять на 2 частини

11. Замішують ½ порошку з рідиною до гомогенної консистенції

12. До цієї маси домішують другу частину порошку цементу

13. Потрібну кількість цементу вносять до каріозної порожнини однією або двома порціями з деяким надлишком.

14. Проводять моделювання пломби за допомогою гладилки

15. Твердіння матеріалу відбувається в середньому 2-3 хв.

16. Після затвердіння проводять заключну обробку пломби (фініри, поліри, карборундові головки).

17. Покриття пломби захисним лаком (для запобігання дегідратації матеріалу).

VI. Помилки та ускладнення

1. Погана ізоляція каріозної порожнини від слини (випадіння пломби)

2. Розтріскування пломби та відлом (провели заключну обробку у перше відвідування та не захистили захисним лаком)

3. Значне стирання та кришіння пломби (використання стеклоіономерних цементів для пломб каріозної порожнини з високим жувальним навантаженням І, ІІ, IV класів)

4. Вторинний карієс

5. Післяопераційна чутливість (пересушування каріозної порожнини)

6. Підвищення прикусу (лікар не перевірив оклюзію)

7. Невідповідність естетичним вимогам

Пломбування каріозних порожнин постійних зубів СИЛІКАТНИМИ цементами

І. Матеріальне забезпечення

1. Комплект стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів

2. Ватні кульки, валики, кофердам, слиновідсмоктувач

3. Скляна пластинка для замішування

4. Антисептичний розчин (гіпохлорит Na 1,5-3%, хлоргексидин водний 0,02%)

5. Цинк-фосфатний цемент, або склоіономерний цемент для ізолюючої прокладки

6. Силікатний цемент (Силіцин-ІІ, „Fritex”)

ІІ. Базовий рівень знань

Необхідно знати показання до застосування силікатних цементів, їх властивості, методику приготування та техніку використання

ІІІ. Показання та протипоказання

Показання:

1. Пломбування каріозних порожнини, ІІІ, ІV, V класів в бокових зубах

Протипоказання:

1. Не використовують для пломбування каріозної порожнини І-ІІ класу та V класу в передніх зубах

IV. Механізм дії

У процесі замішування порошку силікатного цементу з рідиною утворюється кремнієва кислота та фосфат алюмінію. У подальшому утворюються довгі ланцюжки гелю кремнієвої кислоти і колоїдного фосфату алюмінію. Затверділий силікатний цемент являє собою воложисту структуру затверділого гелю кремнієвої кислоти і фосфатів, у який вкраплені зерна порошку, що не вступив в реакцію.

V. Алгоритм проведення:

1. Ізоляція відпрепарованої каріозної порожнини від ротової рідини (застосування кофердаму, рабердама, ватяних валиків та слиновідсмоктувача).

2. Антисептична обробка каріозної порожнини (0,02% водний хлоргексидин, гіпохлорит натрію 1,5-3,0%).

3. Висушування каріозної порожнини (повітря з пістолету, ватні кульки).

4. Накладання ізолюючої прокладки до емалево-дентинного з’єднання та видалення її надлишків до повного затвердіння

5. На гладку поверхню скляної пластинки наносять порошок та рідину силікатного цементу у співвідношенні 1 г на 5-7 крапель рідини

6. Порошок цементу ділять навпіл, а утворену половину ще на дві частини

7. Матеріал замішують пластиковим шпателем

8. Спочатку змішують половину порції, а потім поступово додають дві менші порції

9. Замішування проводять до консистенції тіста так, що при проведенні по ньому з’являється характерний блиск і воно не тягнеться за шпателем

10. Загальний час замішування не повинен бути більш ніж 1 хв.

11. Необхідну кількість замішаного тіста вносять у каріозну порожнину одною-двома порціями

12. Моделювання пломби можливо протягом 1,0-1,5 хв.

13. Твердіння матеріалу відбувається через 3-4 хв. після закінчення замішування

14. Не можна продовжувати формування пломби під час твердіння матеріалу – це може привести до утворення на його поверхні тріщин

15. Пломбу негайно покривають захисним матеріалом (вазелін, воск, лак)

16. Заключна обробка проводиться в друге відвідування (через 24 години)

17. Обробляють пломбу за допомогою карборундових головок, фінірів та полірів.

VI. Помилки та ускладнення

1. Погана ізоляція каріозної порожнини від слини (випадіння пломби)

2. Токсична дія на пульпу, та виникнення токсичного пульпіту (лікар не використав ізолюючу прокладку або поставив її не до емалево-дентинного з’єднання)

3. Використання силікатного цементу у порожнинах І, ІІ класу (матеріал відколюється, пломба руйнується, тому що цей вид цементу не витримує жувальну напругу)

4. Порушення техніки замішування силікатного цементу (виникнення тріщин та ін.)

5. Порушення техніки формування пломби із силікатного цементу

6. Вторинний карієс

7. Порушення крайового прилягання пломби

8. Забруднення пломби металевими інструментами (якщо їх поверхня втратила антикорозійне покриття)

9. Невикористання сепараційних пластинок (матриць, клинів та утворення нависаючих країв пломб

10. Обробка пломби в перше відвідування хворого (розтріскування пломби та ін.)

Пломбування каріозних порожнин постійних зубів СИЛІКО-ФОСФАТНИМИ цементами

І. Матеріальне забезпечення

1. Комплект стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів

2. Ватні кульки, валики, кофердам, слиновідсмоктувач

3. Скляна пластинка для замішування

4. Антисептичний розчин (гіпохлорит Na 1,5-3%, хлоргексидин водний 0,02%)

5. Цинк-фосфатний цемент, або склоіономерний цемент для ізолюючої прокладки

6. Силіко-фосфатний цемент (Силідонт, Беладонт)

ІІ. Базовий рівень знань

Необхідно знати показання до застосування силіко-фосфатних цементів, їх властивості, методику приготування та техніку пломбування

ІІІ. Показання та протипоказання

Показання:

1. Пломбування каріозних порожнин І-ІІ класів, V класу бокових зубів.

2. Пломбування зубів підлягаючих закриттю коронками.

3. Пломбування молочних зубів.

Протипоказання:

Не використовують для пломбування каріозних порожнин ІІІ, IV, V класів (фронтальних зубів).

IV. Механізм дії

Матеріал містить приблизно 60-95% порошку силікатного цементу і 5-40% цинк-фосфатного цементу. За основними властивостями він займає проміжне місце між цинк-фосфатними цементами та силікатними цементами. Внаслідок цього він має значно більшу міцність ніж силікатні та цинк-фосфатні цементи.

V. Алгоритм проведення:

1. Ізоляція відпрепарованої каріозної порожнини від ротової рідини (застосування кофердаму, рабердама, ватяних валиків та слиновідсмоктувача).

2. Антисептична обробка каріозної порожнини (0,02% водний хлоргексидин, гіпохлорит натрію 1,5-3,0%).

3. Висушування каріозної порожнини (повітря з пістолету, ватні кульки).

4. Накладання ізолюючої прокладки до емалево-дентинного з’єднання та видалення її надлишків до повного затвердіння

5. На гладку поверхню скляної пластинки наносять порошок та рідину силіко-фосфатного цементу у співвідношенні 1 г на 5-7 крапель рідини

6. Порошок цементу ділять навпіл, а утворену половину ще на дві частини

7. Матеріал замішують металевим (із нержавіючої сталі) або пластмасовим шпателем

8. Спочатку змішують половину порції, а потім поступово додають дві менші порції

9. Цементне тісто повинно мати блискучу поверхню та не тягнутися за шпателем більше ніж на 1 мм.

10. Загальний час замішування не повинен бути більш ніж 1 хв.

11. Необхідну кількість замішаного тіста вносять у каріозну порожнину одною-двома порціями

12. Моделювання пломби можливо протягом 1,0-1,5 хв. За допомогою штопфера, гладилки, целулоїдних та металевих матриць

13. Твердіння матеріалу відбувається через 3-4 хв. після закінчення замішування

14. Не можна продовжувати формування пломби під час твердіння матеріалу – це може привести до утворення на його поверхні тріщин

15. Пломбу негайно покривають захисним матеріалом (вазелін, воск, лак)

16. Заключна обробка проводиться в друге відвідування

18. Обробляють пломбу за допомогою карборундових головок, фінірів та полірів.

VI. Помилки та ускладнення

1. Використання силіко-фосфатного цементу у порожнинах ІІ, IV, V класів (матеріал відколюється, пломба руйнується, тому що цей вид цементу не витримує жувальну напругу)

2. Погана ізоляція каріозної порожнини від слини (випадіння пломби)

3. Токсична дія на пульпу, та виникнення токсичного пульпіту (лікар не використав ізолюючу прокладку або поставив її не до емалево-дентинного з’єднання)

4. Порушення крайового прилягання пломби

5. Утворення нависаючих країв пломб та запалення крайового пародонту

6. Відколи пломби (порушена техніка постановки, конденсації, внесення пломбувального матеріалу)

7. Вторинний карієс

Пломбування каріозних порожнин I-V класів композиційними матеріалами світлового затвердіння

I. Матеріальне забезпечення

• композиційний матеріал світлового затвердіння в шприцах або канюлях

• адгезивна система світлового затвердіння двохкомпонентна (праймер та адгезів) або однокомпонентна (два в одному або 3 в одному)

• мікроаплікатори, пензлики

• травильний гель для емалі та дентину (37 % ортофосфорна кислота)

• система кофердаму

• прокладковий матеріал склоіономерний цемент світлового затвердіння для пломбування каріозних порожнин при глибокому карієсі

• додаткові аксесуари – матриці, матрицетримачі, клинці

• фотополімерна лампа – джерело видимого світла (l = 430 – 460 нм), захисні окуляри для лікаря.

II. Базовий рівень знань

• класифікація композиційних матеріалів

• позитивні властивості композиційних матеріалів світлового затвердіння – високі адгезивні властивості, високі естетичні властивості, мінімальна усадка, велика міцність

• правила роботи з композиційними матеріалами світлового затвердіння

• принцип направленої полімеризації – направлення світлового потоку крізь тверді тканини, що пов’язано з направленням усадки композиційного матеріалу у бік джерела світла.

III. Показання: каріозні порожнини I-V класів – гострий та хронічний поверхневий, середній, хронічний глибокий карієс, накладання шин, реконструкція зубного ряду та відновлення культі зуба під протезування.

IV. Протипоказання: гострий глибокий карієс.

V. Алгоритм проведення:

1. Ізоляція відпрепарованої каріозної порожнини від слини – система кофердаму або ватні валики та слиновідсмоктувач.

2. Висушування каріозної порожнини – повітряним струменем.

3. Накладання ізолюючої прокладки на дно каріозної порожнини (склоіономерний цемент світлового затвердіння) або попереднім точковим на проекції рогів пульпи (прокладки на основі гідроксиду кальцію світлового затвердіння) з послідуючою її світловою полімеризацією.

4. Обробка твердих тканин зуба травильним гелем емалі – 40 секунд, дентину – 20 сек. (техніка тотального травлення). Це потрібно для видалення забрудненого шару. Забруднений шар (змазаний шар) – поверхня твердих тканин зуба після препарування каріозної порожнини, яка містить уламки гідроксиапатитів, дентинні стружки, мікроорганізми, уривки колагенових волокон, що закривають дентинні (канальні) трубочки

5. Промивання каріозної порожнини водою протягом 60 секунд.

6. Висушування каріозної порожнини повітряним струменем: емалі до матового відтінку, дентину – до вологого дентину (стан вологого піску). Не пересушувати!

7. Внесення адгезиву V покоління (праймер + бонд) у каріозну порожнину та просочування ним дентинних канальців 10-20 сек. (див. рекомендації виробника). Рівномірний розподіл слабким струменем повітря. При великому масиві дентину наносити двічі.

При використанні адгезиву IV покоління внесення праймеру в каріозну порожнину та просочування ним дентинних канальців на протязі 1 хвилини, з послідуючим прибиранням надлишків праймеру струменем повітря.

Внесення адгезиву в каріозну порожнину з послідуючим рівномірним розподілом по поверхні твердих тканин повітряним струменем та світловою полімеризацією і утворення гібридної зони. Гібридна зона – поверхня дентину, що модифікована адгезивною системою світлового затвердіння.

8. Пошарове внесення пломбувального матеріалу (товщина шару до 2 мм) з послідуючою світловою полімеризацією.

9. Обробка та полірування пломби.

VI. Помилки та ускладнення

1. Порушення терміну (часу) обробки твердих тканин зуба (емалі та дентину) кислотою може призводити до випадіння пломби (недостатній час протравлювання); гіперестезії твердих тканин зуба, токсичного пульпіту (перевищування часу протравлювання).

2. Потрапляння слини, ясенної рідини в каріозну порожнину може призвести до випадіння пломби (внаслідок порушення утворення гібридної зони та порушення адгезії композиційного матеріалу до твердих тканин зуба).

3. Пересушування дентину після протравлювання струменем повітря може призводити до колапсу колагенових волокон з подальшим порушенням утворення гібридної зони, порушенням фіксації пломбувального матеріалу.

4. Пропущення етапу внесення адгезивної системи в каріозну порожнину може призвести до порушення фіксації пломбувального матеріалу до твердих тканин зуба та подальшого випадіння пломби. Внесення адгезивної системи в недостатній кількості може призвести до тих самих наслідків. Внесення адгезивної системи з надлишками може призвести до появи помітної границі між пломбувальним матеріалом та твердими тканинами зуба.

5. Порушення принципу направленої полімеризації може призвести до відриву композиційного матеріалу від твердих тканин зуба.

6. Порушення принципу пошарового внесення пломбувального матеріалу, внесення матеріалу з товщиною шару більше 2 мм може призвести до появи недополімеризованих зон у пломбувальному матеріалу з послідуючим виникненням токсичного пульпіту. Окрім того, при порушенні полімеризації пломбувального матеріалу може виникнути випадіння частини пломби, або всієї пломби.

7. Невідповідність відновленої форми зуба природній анатомічній формі, а також невідповідність кольору, прозорості твердих тканин зуба може призвести до незадовільного естетичного (косметичного) результату.

8. Порушення оклюзійних контактів може призвести до підвищення висоти прикусу та послідуючого виникнення травматичного періодонтиту.

9. Невідповідність застосування матеріалу певній клінічній ситуації, зокрема використання пломбувального матеріалу при гострому глибокому карієсі, може призвести до виникнення запалення пульпи.

10. Потрапляння компонентів матеріалу або адгезивної системи на шкіру та слизові оболонки, за наявності алергічної реакції, може призвести до подразнення шкіри та слизових оболонок.

Пломбування каріозних порожнин I-V класів композиційними матеріалами хімічного затвердіння

I. Матеріальне забезпечення

• композиційний матеріал хімічного затвердіння (базова паста та каталітична паста)

• адгезивна система хімічного затвердіння двохкомпонентна (базова та каталітична)

• прокладковий матеріал – склоіономерний цемент, цинк – фосфатний цемент або полікарбонатний цемент

• пластмасові шпателі, мікроаплікатори, пензлики, пензликотримач

• травильний гель для емалі, містить 37% ортофосфорну кислоту

• додаткові аксесуари – матриці, матрицетримачі, клинці

• ватні валики.

II. Базовий рівень знань

• класифікація та загальна характеристика композиційних матеріалів хімічного затвердіння за розміром частинок неорганічного наповнювача

• позитивні властивості композиційних матеріалів хімічного затвердіння – добрі адгезивні властивості, пластичність, відносно добрі естетичні властивості, добра міцність

• недоліки композиційних матеріалів хімічного затвердіння: усадка, що виникає під час полімеризації композиційного матеріалу; токсичність для пульпи; зміна кольору пломби з часом (кольоронестабільність); гідрофобність.

III. Показання: каріозні порожнини I-V класів – гострий та хронічний поверхневий, середній, хронічний глибокий карієс; фіксація розхитанних зубів після травми, нарощування зубів.

IV. Протипоказання: гострий глибокий карієс (можливість пломбування після техніки відстроченого пломбування склоіономерним цементом з одонтотропною прокладкою).

V. Алгоритм проведення (на прикладі Harisma PPF)

1. Ізоляція каріозної порожнини від слини – слиновідсмоктувач, ватні валики, при потребі - кофердам.

2. Висушування каріозної порожнини – повітряним струменем.

3. Накладання ізолюючої прокладки на дно та стінки каріозної порожнини до емалево-дентинного з’єднання.

4. Обробка поверхні емалі травильним гелем протягом 30 секунд.

5. Промивання каріозної порожнини водою протягом 60 секунд.

6. Висушування каріозної порожнини повітряним струменем, що не містить олії.

7. Змішування в рівних пропорціях двох компонентів адгезивної системи (час змішування – 10 секунд) та нанесення її на поверхню емалі мікроаплікатором або пензликом з послідуючим рівномірним розподілом на поверхні емалі струменем повітря.

8. Змішування в рівних пропорціях двох компонентів композиційного матеріалу (паста-паста). Уникати утворення повітряних пухирів при змішуванні. Час змішування – 30-45 сек.

9. Внесення приготовленого композиційного матеріалу в каріозну порожнину однією порцією та формування анатомічної форми зуба. Час роботи – 2,5-3 хвилини.

VI. Помилки та ускладнення

1. Випадання пломби. Причини: потрапляння слини, ясенної рідини в каріозну порожнину; пропущення етапів обробки поверхні емалі травильним гелем або адгезивом, контакт пломбувального матеріалу під час полімеризації з евгенолвмісними препаратами (прокладками) або кореневими пломбами.

2. Запалення пульпи. Причини: порушення умов накладання ізолюючої прокладки, або випущення даного етапу, пломбування композиційним матеріалами каріозних порожнин при гострому глибокому карієсі (токсична дія матеріалу).

3. Запалення ясенного сосочка. Причини: порушення умов формування контактного пункту при пломбуванні каріозних порожнин II, III, IV класів.

4. Травматичний періодонтит. Причини: порушення оклюзивних контактів під час пломбування каріозної порожнини.

5. Подразнення шкіри та слизових оболонок при потраплянні компонентів матеріалу або адгезивної системи за наявності алергічної реакції.

Пломбування кореневих каналів різними методами

Матеріальне забезпечення

- комплект інструментів для обстеження і лікування зубів

- ватяні валики, кофердам

- кореневі голки

- каналонаповнювач, стоматологічний наконечник

- пломбувальні матеріали для кореневих каналів, скляна пластинка для замішування

- набір гутаперчевих штифтів

- спредер, плагер

Базовий рівень знаній

1. Анатомо-топографічні особливості будови порожнин зубів та кореневих каналів різних груп зубів; кількість коренів і каналів всіх видів зубів

2. Класифікація пломбувальних матеріалів для кореневих каналів. Показання до застосування, властивості сілеров и філлеров.

3. Етапи проведення обтурації кореневих каналів різними методами

Показання, протипоказання

Пломбування кореневих каналів –це заключний етап ендодонтичного лікування всіх форм пульпітів (крім консервативного метода і ампутації) і періодонтитів.

4. Алгоритм проведення

Пломбування кореневих каналів пластичними матеріалами (сілером) ручним способом

Спосіб рекомендований для пломбування широких та скривлених кореневих каналів

1. Попередні етапи: препарування каріозної порожнини, розробка порожнини зуба, медіко-інструментальна обробка кореневого каналу.

2. Придати пацієнту необхідне положення: на нижній щелепі – вертикальне (сидячи), на верхній – горизонтально (лежачи).

3. Зуб ізолювати валиками або кофердамом від ротової рідини, висушить.

4. Паперовими штифтами або ватними турундами видалити з кореневого каналу залишки вологи.

5. Приготувати пломбувальний матеріал за методикою, описаною в інструкції к пломбувальному матеріалу класу сілерів (резодент, ендометазон)

6. Боковими рухами заповнити пастою робочу частину кореневої голки, витягувати її вдовж осі, добиваючись рівномірного, тонкого покривання матеріалом.

7. Ввести голку с матеріалом в канал до верхівки кореня і виповнити декілька зворотньо-поступових рухів, чередуючи їх з ротаційними. Продовжувати ротаційні рухи голкою. Плавно вивести її з каналу.

8. Голку знову погрузить в матеріал (п.6) и повторити дії п.7.

9. Ватяну турунду на кореневій голці обробить порошком матеріалу і одним поступовим рухом конденсувати матеріал в верхівковій частині каналу.

10. Продовжити заповнення каналу матеріалом, послідовно виповнюючи п.6,7,9 і не пошкоджуючи ущільнений матеріал в верхівкових ділянках каналу.

11. Після заповнення всього каналу пломбувальний матеріал замісити більш густо, нанести на вустя і конденсувати ватяним тампоном за допомогою пінцета.

12. Провести рентгенологічний контроль якості пломбування (кореневий канал має бути заповнений повністю).

13. Закрити зуб тимчасовою пломбою

Пломбування кореневих каналів пластичним матеріалом за допомогою каналонаповнювача

1. Попередні етапи: препарування каріозної порожнини, розробка порожнини зуба, медіко-інструментальна обробка кореневого каналу.

2. Придати пацієнту необхідне положення: на нижній щелепі – вертикальне (сидячи), на верхній – горизонтально (лежачи).

3. Зуб ізолювати валиками або кофердамом від ротової рідини, висушить.

4. Паперовими штифтами або ватними турундами видалити з кореневого каналу залишки вологи.

5. Приготувати пломбувальний матеріал за методикою, описаною в інструкції к пломбувальному матеріалу класу сілерів (резодент, ендометазон)

6. Боковими рухами заповнити пастою робочу частину кореневої голки, витягувати її вдовж осі, добиваючись рівномірного, тонкого покривання матеріалом.

7. Ввести голку с матеріалом в канал до верхівки кореня і виповнити декілька зворотньо-поступових рухів, чередуючи їх з ротаційними. Продовжувати ротаційні рухи голкою. Плавно вивести її з каналу.

8. Спіраль каналонаповнювача, зафіксованого в наконечнику, погрузити в підготований матеріал і покрити її рівномірним шаром матеріалу.

9. Каналонаповнювач з матеріалом ввести в кореневий канал на робочу глибину і включити бормашину. Частота оборотів 800-1000 об/хв.

10. Виповнити каналонаповнювачем декілька зворотньо-поступових рухів. Плавно витягти каналонаповнювач з каналу, не виключи швидкості.

11. Виключити бормашину і знову погрузити каналонаповнювач в матеріал, а потім ввести його в канал.

12. Повторити п.9,10,11.

13. Після пломбування матеріал ущільнити над каналом за допомогою тугого ватного тампона пінцетом.

14. Провести рентгенологічний контроль якості пломбування (кореневий канал має бути заповнений повністю).

15. Закрити зуб тимчасовою пломбою

Пломбування кореневих каналів за допомогою латеральної конденсації

Спосіб рекомендований для пломбування широких та скривлених кореневих каналів

1. Підбирають та припасують центральний штифт. Розмір штифта має бути відповідним розміру останнього інструмента, за допомогою котрого оброблюється канал на всю довжину. Довжина штифта на 1 мм менша за робочу довжину каналу.

2. Попередні етапи: препарування каріозної порожнини, розробка порожнини зуба, медіко-інструментальна обробка кореневого каналу.

3. Придати пацієнту необхідне положення: на нижній щелепі – вертикальне (сидячи), на верхній – горизонтально (лежачи).

4. Зуб ізолювати валиками або кофердамом від ротової рідини, висушить.

5. Паперовими штифтами або ватними турундами видалити з кореневого каналу залишки вологи.

6. Приготувати пломбувальний матеріал за методикою, описаною в інструкції к пломбувальному матеріалу класу сілерів (резодент, ендометазон)

7. Замісити сілер (АН+, Seal apex, ендорез)

8. В канал вводять невелику кількість сілера голкою або каналонаповнювачем, кінчик штифта покривають тонкім його шаром і акуратно вводять на робочу довжину в кореневий канал до апікального упора.

9. Рядом з штифтом вводять спредер, конденсуючи гутаперчу до стінок каналу.

10. Спредер зволікають, а на його місто вводять стандартний штифт відповідного діаметра. Його попередньо змочують сілером.

11. Маніпуляцію повторюють декілька разів до повного заповнення каналу (п.9,10).

12. Заповнення зчитається закінченим, коли спредер не можна ввести в кореневий канал.

13. Частини штифтів, котрі виступають в порожнину зуба, зрізають розігрітим інструментом.

14. Провести рентгенологічний контроль якості пломбування (кореневий канал має бути заповнений повністю).

15. Закрити зуб тимчасовою пломбою

Пломбування кореневих каналів способом центрального штифта або одного конуса

Спосіб рекомендований для пломбування кореневого каналу круглого січення

1. Підбирають майстер-штифт в кореневому каналі по останньому розміру майстер-файла.

2. Попередні етапи: препарування каріозної порожнини, розробка порожнини зуба, медіко-інструментальна обробка кореневого каналу.

3. Придати пацієнту необхідне положення: на нижній щелепі – вертикальне (сидячи), на верхній – горизонтально (лежачи).

4. Зуб ізолювати валиками або кофердамом від ротової рідини, висушить.

5. Паперовими штифтами або ватними турундами видалити з кореневого каналу залишки вологи.

6. Приготувати пломбувальний матеріал за методикою, описаною в інструкції к пломбувальному матеріалу класу сілерів (резодент, ендометазон)

7. Ввести невелику кількість сілера на кореневій голці або каналонаповнюваче в кореневий канал. Штифт обмочити в сілер і ввести в канал до легкого супротивлення.

8. Частини штифтів, котрі виступають в порожнину зуба, зрізають розігрітим інструментом.

9. Провести рентгенологічний контроль якості пломбування (кореневий канал має бути заповнений повністю).

10. Закрити зуб тимчасовою пломбою

Помилки та ускладнення

1. Неповноцінна обтурація:

- розвиток патологічного процесу в періапікальних тканинах прі пульпіті;

- прогресування захворювання при періодонтиті.

2. Нерівномірність обтурації кореневого каналу

3. Наявність пор, воздухових пробок

4. Відсутність адгезії ендогерметика до стінки кореневого каналу:

- мікропідтікання;

- появлення або прогресування патологічного процесу.

5. Виведення сілера або штифта за верхівку кореня

6. Надмірне виведення матеріалу в здорові тканини (хронічні деструкційні процеси, невропатія)

7. Полом кореневої голки, каналонаповнювача.

ПокрИтТя зубів лІкувальними та профІлактичНими лаками/гелями

Матеріальне забезпечення

1.Комплект стоматологічних інструментів

2.Наконечник стоматологічний (кутовий)

3.Гумові конуси

4.Паста для видалення м’якого зубного нальоту (Superpolish (Швейцарія), Полідент (Росія))

5.Гель (Ремодент (Росія)) або лак (Fluor Protector (Vivadent), Белак F (Росія), Фторпак (Україна))

6.Щетки типа Vivabrash

Базовий рівень

1. Анатомо-топографічні особливості зуба

2. Патологічна анатомія твердих тканин

3. Каріозний процес та механізм його розвитку

4. Стоматологічний інструментарій

5. Фармакологія

Показання

Лаки або гелі застосовують для профілактики карієсу зубів у дітей та підлітків, а також як лікувальний засіб при гіперестезії зубів, при клиновидних дефектах, травматичних ураженнях зубів, при оголені шийки зубів, гіпоплазії.

Механізм дії

Складові компоненти ремінералізуючих препаратів - кальцій, фтор.

Застосування різних солей кальцію патогенетично обґрунтовано тім, що іони Са⁺⁺ активно проникають в емаль і дентин уражених зубів і сприяють їх мінералізації.

Ефективність застосування препаратів фтору обумовлена його вплив на ряд механізмів патологічного процесу:

- стимулює виникнення в твердих тканинах зубів фторапатиту. В наслідок цього на поверхні емалі утворюється фторапатитна плівка, котра перешкоджає проникненню мікроорганізмів та їх кислот у глиб;

- зменшує розмноження мікроорганізмів шляхом інгібування активності бактеріальних ферментів, пригнічує активність енолази;

- змінюється електричний потенціал поверхні емалі, що перешкоджає осіданню на ній мікробних частин;

- проникаючи в глибину твердих тканин, фтор рефлекторно стимулює утворення пульпою вторинного та прозорого дентину.

Методика проведення

1.Професійна очистка поверхні зуба абразивною пастою за допомогою гумового конуса

2.Ретельне полоскання

3.Забезпечення відносної сухості ватяними тампонами

4.Аплікація тонкого слою лака/гелю на поверхні зуба щіткою типа Vivabrash.

5.Для аплікації в міжзубних проміжках рекомендується застосування змоченого лаком/гелем зубного шевку

6.Після закінчення обробки не промивати водою

7.До повного отвердіння лака/гелю терміном в 45 хв. після обробки не їсти

8. Чистити зуби тільки через добу після аплікації.

Помилки та ускладнення

Не допускати попадання препаратів на слизову.

Відсутність лікувального ефекту пов’язана с недотриманням часу експозиції і частотою нанесення лака/гелю, с порушенням послідовності нанесення Са⁺⁺ та F (правильно Са⁺⁺, потім F), не вірно вибраний метод.

Алгоритми приготування та накладання твердіючих та нетвердіючих пов’язок

Матеріальне забезпечення:

• комплект стоматологічних інструментів для обстеження порожнини рота;

• шприц з затупленою голкою;

• вата, ватні валики;

• антисептичні засоби;

• антибіотики;

• нестероїдні протизапальні засоби;

• ферменти;

• гормони;

• вітаміни;

• рослинні засоби;

• periocur.

Базовий рівень знань

1. Знати побудову тканин пародонту в нормі та при захворюванні.

2. Знати основу механізму та фаз запалення.

3. Знати головні принципи протизапальної терапії.

4. Знати механізм дії різних груп лікарських засобів (антисептиків, анестетиків, лекарняних засобів рослинного походження, вітамінів, антибіотиків, ферментів, протизапальних засобів).

Твердіюча пов’язка застосовується як захист раневої поверхні після хірургічного лікування захворювання пародонту, а також для пролонгування дії лікарських засобів.

Протипоказанням до накладання твердіючої пов’язки є значне гнойне виділення з пародонтальних кишень, абсцеси, значна ексудація, загострення течії процесу.

При загостренні течії генералізованого пародонтиту усувають гострі запальні процеси, гноєвиділення з пародонтальних кишень, проводять лікування абсцедування.

Механізм дії твердіючої пов’язки залежить від лікарських препаратів, які входять до його складу. Введення до складу пов’язки різних препаратів надає їй бактерицидної та протизапальної дії.

Гарним протизапальним эфектом володіє мефенаміна натрева сіль, пірімідант 5% в комбінації з проізводними нітрофуранового ряду.

При наявності трихомонад в пародонтальних кишенях застосовують трихопол та трихомонацід, метронідазол, кліон.

При виявленні в кишенях дріжжеподібних грибів застосовують антибіотики виборчої дії – нистатин, леворин, клотримазол, дифлюкан.

Алгоритм проведення:

1. Приготувати твердіючу та нетвердіючу пов’язку по І.О. Новіку – М.Ф. Данілевському на базі біологічного клею, офіцінальні (periocur) /ex tempore/.

Базою пов’язки є порошок - закис цинку, каніфоль, оцетнокислий цинк та інші компоненти. Для приготування пов’язки застосовують рідину - гвоздичну олію, 30% масляний розчин токоферола ацетата, льняної або кукурудзяної олії в співвідношенні 1:1:1.

Перед нанесенням твердіючої пов’язки повинні бути усунені місцеві подразнювальні фактори, особливо зубні відкладення.

2. Провести зрошення порожнини рота пацієнта та пародонтальних кишень розчином антисептика (хлоргексидин, гивалекс) з шприцю.

3. Вибрану для лікування ділянку зубного ряду ізолювати від слини ватними валиками та висушить.

4. До пародонтальних кишень, за допомогою тонкої гладилки, вводять лікувальну пасту або емульсію (метилурацилову, Parodontax та інш.).

5. На скляній пластинці замішать твердіючу пародонтальну пов’язку до консистенції пасти.

6. На поверхню ясни з оральної та вестибулярної сторони за допомогою шпателя накласти полоску матерії, забрати валики та провести формування пов’язки (як край оттиска) пальцевим стисканням губ, щік, так щоб матеріал пов’язки равномірно разповсюджився по поверхні ясен, зачиняя вхід до пародонтальної кишені.

7. Контроль якості – пов’язка заходить в міжзубні проміжки, поєднуючи вестибулярну та оральну частини, покриває ясну на всьому протязі, не підвищує прикусу та не заходить у пародонтальну кишеню; ріжучі края та жувальні поверхні зубів залишаються вільними.

8. Пов’язку замінити через дві доби, нетвердіючу – зняти через 1,5 – 2 години.

Помилки та ускладнення:

1. Накладання твердіючої пов’язки при загостренній течії генералізованого пародонтиту /наявність абсцесів/.

2. Можлива алергічна реакція на компоненти пов’язки.

ПРОВЕДЕННЯ ІНТРАДЕНТАЛЬНОГО ЕЛЕКТРОФОРЕЗУ

1. Матеріальне забезпечення

- комплект інструментів для обстеження та лікування зубів

- ватні валики10% розчин йодиду калію (КІ) або 20% розчин нітрату срібла (AgNO₃) та 4% водний розчин гідрохінону

- електрод для внутрішньоканального електрофорезу

- гальванічний апарат „Поток-1”

- ліпкій воск

- спиртівка

- коренева голка

- скляна пластина

2. Базовий рівень знань

- принцип дії постійного току при проведенні електрофорезу

- знати механізм дії препаратів, що застосовуються для проведення електрофорезу

- знати полярність іонів речовин, що застосовуються для проведення електрофорезу кореневих каналів

- знати клініку, діагностику та диференціальну діагностику та принципи лікування пульпітів та періодонтитів

- знати топографію кореневих каналів різних груп зубів

- знати принципи різних методик інструментальної обробки кореневих каналів.

Показання

- електрофорез кореневих каналів застосовують у разі хронічного фіброзного, гранулюю чого та гранулематозного періодонтитів;

- часткова чи повна непрохідність кореневих каналів, їх вузькість чи зігнутість, облітеровані кореневі канали, наявність в них чужорідного тіла (відлом інструмента) при лікуванні пульпітів та періодонтитів.

Протипоказання

• гострі запальні, особливо гнійні процеси у пульпіті чи періодонтиті;

• злоякісні та доброякісні новоутворення

• декомпенсація серцевої діяльності;

• склероз судин головного мозку;

• епілепсія;

• гострі захворювання шкіри;

• токсичний стан;

• схильність до кровотеч;

• індивідуальна непереносимість;

• алергічні реакції на препарат, що буде застосований при проведенні електрофорезу;

Механізм дії

• Постійний струм низької напруги здатний переміщувати заряджені частки речовин. Безмедикаментозний електрофорез сприяє ліквідації ацидоза (ОН- групи підвищують рН до 12-13), посилює фагоцитарну активність лейкоцитів, покращують дренажну функцію, тим самим викликаючи стихання больових відчуттів (CL- та Н+), сприяє активізації кальціфікації.

• Лікувальний ефект електрофорезу зумовлений дією постійного електричного струму, а також дією введених ним медикаментозних препаратів

• Внутрішньо канальний електрофорез трипсину сприяє розжиженню ексудату, покращенню відтоку його, курирує запальні явища в періодонті. Також сприяє нормалізації трофіки та мікро циркуляції у пері апікальних тканинах, стимулює репаративні процеси у кістковій тканині.

• Властивості йоду – антисептик широкого спектру дії, муміфікує та попереджає розпад загинувши тканин, здатен зупинити ріст грануляційної тканини, є антидотом миш’яку (застосування при токсичному миш’яковому періодонтиті)

• Властивості срібла – оскільки срібло вводять з аноду, відбувається дегідратація тканин, зменшення болю, стихання запалення – це дозволяє проводити електрофорезу срібла при незначному загостренні хронічного процесу (злегка болюча перкусія, незначне виділення ексудату та нерізко виражена гіперемія перехідної складки);

• Срібло має олігодинамічну дію, здатне створювати на стінках кореневого каналу плівку металевого срібла, що закриває просвіти дентинних трубочок і блокує мікроорганізми та розпад, які знаходяться в них, що запобігає дії біогенних амінів на періодонт. В результаті знижується сенсибілізація періодонту, зникає гіперергічна реакція, зуб витримує герметичне закриття порожнини;

• Зміна лікарських речовин при лікуванні навіть одного зубу дозволяє діяти на різкі патогенетичні компоненти запалення. При лікуванні одного зубу може бути застосований електрофорез декометоксину (дія на мікрофлору), йоду (муміфікація розпаду і грануляцій, антисептична дія), а також нітрату срібла.

Алгоритм проведення інтрадентального електрофорезу 10% розчина калію йодиду при лікуванні хронічного гранулюю чого періодонтита 35 зубу

• попередні етапи лікування: хіміко-інструментальна обробка та висушування кореневого каналу.

• Гальванічний апарат підключити до електричної сіті і привести його в робочий стан

• На скляну дощечку помістити 3-4 краплини 10% розчину йодиду калію

• На робочий кінець інтердентального електроду (кореневої голки) щільно навернути ватну туруну та мочити їх розчином йодиду калію

• 35 зуб ізолювати ватними тампонами від ротової рідини

• за допомогою пінцета внести у порожнину зуба 1-2 краплі йодиду калію і кореневою голкою проштовхнути в кореневий канал на максимальну глибину

• ввести в порожнину зуба підготований кінець електроду та зафіксувати за допомогою невеличкового ватного тампона. Стінки каріозної порожнини висушити сухим ватним тампоном

• над полум’ям спиртівки на шпателі розігріти до кипіння невелику кількість липкого воску та залити ним вільну частину порожнини зуба та каріозної порожнини

• Клему електроду з’єднати з від’ємним полюсом гальванічного апарата

• Пасивний електрод, з’єднаний з додатнім полюсом апарата, у вигляді свинцевої пластини (3х3 см), разом з гідрофільною прокладкою зафіксувати еластичним бинтом на передпліччі пацієнта

• Повільно повертаючи ручку потенціометра, збільшити силу струму до появлення у пацієнта перших відчуттів, але не більше ніж 2 мкА. Тривалість процедури з 15 хвилин.

• Після закінчення процедури вивести ручку потенціометра на „0”, вимкнути апарат, роз’єднати електроди та продовжити лікування зуба.

Помилки та ускладнення

• Недостатня ізоляція порожнини зуба липким воском призводить до втрати струму, в процедурі немає сенсу;

• Недостатнє інструментальне розширення вустьової частини кореневого каналу, не дозволяє ввести інтраканальний електрод, це призводить до неякісного проведення процедури;

• Використання нітрату срібла для фронтальної групи зубів приводить до зміни їх кольору

• Мала сила струму недостатня для муміфікації залишків пульпи (використання електрофорезу КІ для лікування пульпітів)

• Недостатній час процедури не викликає повної муміфікації пульпи (використання електрофорезу КІ для лікування пульпітів)

• Завелика сила струму, тривалість процедури, а також кількість процедур приводить до пере подразнення періодонтиту та до больової реакції

• Занадто великі концентрації речовин, що застосовуються для інтраканального електрофорезу приводить до токсичної дії на періодонт.

І. Шліфовка та поліровка пломб з композитного матеріалу хімічної полімеризації

1. Матеріальне забезпечення

- набір стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів;

- фінішні алмазні бори з червоною та жовтою маркеровкою полум'явидної форми;

- резинові фініри та поліри оберненоконусної форми;

- артикуляційний папір;

- полірувальна паста.

2. Базовий рівень знань

Знати топографоанатомічну будову всіх груп зубів, мати поняття про оклюзію зубів.

3. Показання та протипоказання

Досягнення фізіологічної оклюзії зубів після фінішної оброки пломби, надання естетичного вигляду пломбі.

4. Механізм дії

За допомогою борів, фінірів, полірів та полірувальної пасти довести пломбу до фізіологічної артикуляції з антагоністами та придати їй блиск і естетичний вигляд.

5. Алгоритм проведення

- на жувальну поверхню запломбованого зуба накласти корекційний папір та перевірити прикус.

- бором з червоною маркеровкою відшліфувати ділянку пломби, яка підвищує прикус.

- вдруге перевірити прикус з допомогою артикуляційного паперу.

- видалити поверхневий шар композиту та остаточно відшліфувати пломбу по черзі борами з червоною та жовтою маркеровками.

- поверхню пломби привести до блиску по черзі резиновими фінірами та полірами при 2-3 тис. об./хв. за допомогою полірувальної пасти.

- провести заключну перевірку прикусу артикуляційним папером.

- контроль – рівномірний контакт з антагоністами, блиск пломби.

6. Помилки та ускладнення

Не видалення надлишкової частини пломби приведе під дією оклюзійних навантажень до травматичного періодонтиту.

Незастосування фінірів та полірів з полірувальною пастою не дасть поверхні пломби блиску, характерного для емалі.

Іі. Шліфовка та поліровка фотополімерних пломб

1. Матеріальне забезпечення

- набір стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів;

- фінішні алмазні бори різної форми, карбідні бори, алмазні фінішні бори з білою полоскою;

- резинові фініри та поліри;

- резинові диски та головки (набори «Enhance» («Caulr Dentsplay»)) та ін.; диски різної товщини та зернистості абразиву «Soft-Lex» («3M»); щіточки;

- абразивні полоски (штрипси) з різним ступенем зернистості нанесеного на них абразивного матеріалу на металевій та пластиковій основі;

- полірувальні пасти, наприклад, «Enhance» («Caulr Dentsplay»), до її складу входять 2 види паст: «Prisma Yloss» - для грубої поліровки, «Prisma Yloss Extra Fine» - для тонкої кінцевої поліровки;

- дентальні флоси;

- кутовий наконечник;

- фотополімерна лампа.

2. Базовий рівень знань

Знати топографоанатомічну будову всіх груп зубів, мати поняття про оклюзію зубів, дзеркальний блиск сухої поверхні емалі зубів.

3. Показання

Досягнення фізіологічної оклюзії зубів після фінішної оброки пломби, надання естетичного вигляду пломбі.

4. Механізм дії

За допомогою борів, фінірів, полірів, дисків, резинових головок, штрипсів, полірувальних паст довести пломбу до фізіологічної артикуляції з антагоністами та придати їй блиск і естетичний вигляд.

5. Алгоритм проведення

- на жувальну поверхню запломбованого зуба накласти корекційний папір та перевірити прикус.

- алмазним турбінним бором видалити надлишок матеріалу, що підвищує прикус.

- вдруге перевірити прикус з допомогою артикуляційного паперу.

- спеціальними алмазними фінірами (фінішними борами) згладжують поверхню пломби, створюючи на її поверхні ямки, горбики, фісури.

- рекомендується при обробці поверхні пломби, що межує з емаллю, користуватися карбідними борами або алмазними фінішними борами з білим кільцем.

- для обробки поверхні пломби, що межує з цементом зуба, використовують спеціальні бори, кінчики яких вільні від абразивних частинок: це дає можливість не травмувати поверхню цемента та кругову зв'язку зуба. Рекомендується при цьому відсунути ясна з допомогою гладилки або інших інструментів.

- в місцях переходу композиту на тверді тканини зуба зонд повинен вільно сковзати по поверхні без відчуття перешкоди.

- за допомогою полірувальних пластикових або резинових дисків та голівок (набори «Enhance» («Caulr Dentsplay»), «Soft-Lex» («3M»)) поверхня реставрації вирівнюється, згладжується, видаляються різні шорохуватості.

Обробка проводиться без значного надавлювання на поверхню реставрації, бо можемо: порушити створений рельєф, зшліфувати тонкий кольоровий пласт, перегріти пульпу.

- щоб запобігти перегріву пульпи поверхню реставрації оброблюємо преривними рухами, періодично зволожуючи її водою.

- контактні поверхні оброблюємо та поліруємо з допомогою спеціальних абразивних полосок (штрипсів). Робимо це дуже обережно, щоб не травмувати ясна, губи або м'які тканини ротової порожнини.

- штрипси застосовуються з різним ступенем зернистості нанесеного на них абразивного матеріалу. Застосовуються полоски «Enhance» («Caulr Dentsplay»), «Yatubay» («Brasseler») на металевій основі; «Soft-Lex» («3M»), «Flexi Strip» («Cosmedent») на пластиковій основі та інші.

- полірування реставрації проводиться спеціальними губками і полірувальними пастами, наприклад, «Enhance» («Caulr Dentsplay»). До її комплекту входить 2 види паст «Prisma Yloss»: для грубої та кінцевої (тонкої) поліровки.

- спочатку поверхню реставрації обробляють пастою для грубої поліровки з допомогою поролонової щіточки, яка вставлена в кутовий наконечник.

Поліровка здійснюється на невеликих обертах, щоб не перегріти пульпу. Періодично рекомендується зволожувати оброблювану поверхню водою.

- для полірування кожної поверхні реставрації треба 60 секунд. Після цього при висушуванні вона ще не має дзеркального блиску.

- на другому етапі таким же чином застосовують пасту для тонкої, кінцевої поліровки, наприклад, «Prisma Yloss Extra Fine» на протязі 60 секунд для кожної поверхні.

- кінцева ефективність та правильність проведення визначається дзеркальним блиском висушеної поверхні реставрації, яка не відрізняється від блиску звичайної емалі зубів.

- якість обробки контактних поверхонь визначається за допомогою дентальних флюсів: нитка не повинна ніде застрявати, з зусиллям проходити контактний пункт і легко ковзати по контактній поверхні, не утворюючи розривів.

- по закінченні поліровки проводиться фінішна світова полімеризація: кожна поверхня реставрації засвічується 10-20 сек., що в цілому може складати біля 1 хвилини. Промінь світла лампи направляється перпендикулярно засвічуваній поверхні при максимально близькому розташуванні до неї світоводу лампи.

Шліфовка та поліровка пломб з амальгами

1. Матеріальне забезпечення

- набір стоматологічних інструментів для обстеження та лікування зубів;

- фініри, поліри, металеві та паперові диски, бори, карборундові та алмазні головки;

- артикуляційний папір;

- полірувальні пасти, щітки;

- дентальні флоси.

2. Базовий рівень знань

Знати топографоанатомічну будову всіх груп зубів, мати поняття про оклюзію зубів. Знати вимоги до пломбувальних матеріалів з амальгами.

3. Показання та протипоказання

- досягнення фізіологічної оклюзії зубів після фінішної оброки пломби.

- запобігання появі вторинного карієсу і травматичному ушкодженні слизової оболонки порожнини рота.

4. Механізм дії

За допомогою борів, карборундових та алмазних головок, полірів, металевих дисків довести пломбу до фізіологічної артикуляції з антагоністами та придати їй блиск.

5. Алгоритм проведення

- під час першого відвідування лікаря пацієнту проводять лише формування та грубу обробку пломби, ретельно формуючи оклюзійну поверхню.

- на жувальну поверхню запломбованого зуба накласти корекційний папір та перевірити прикус.

- борами алмазними, фінірами видаляють ділянки пломби, які підвищують прикус, формують пломбу.

- вдруге перевірити висоту пломби з допомогою артикуляційного паперу.

- завершальне оброблення і полірування пломби виконують через 24 години і пізніше.

- шліфують пломбу абразивними головками, дисками й стрічками переривчатими доторкуваннями без значного надавлювання.

- полірують пломбу за допомогою полірувальних паст (кремнієвих та ін.) м'якими щітками при вологому стані пломби (запобігання перегріву): постійно змочують поверхню пломби водою.

- після полірування зона ковзає по поверхні пломби, переходячи на поверхню зуба без будь-якої помітної перешкоди.

- якість обробки контактних поверхонь визначається з допомогою дентальних флосів. Нитка не повинна ніде застрявати, з зусиллям проходити контактний пункт і легко ковзати по контактній поверхні.

6. Помилки та ускладнення

- у необробленій або недбало обробленій пломбі є мікропори, в яких скупчуються мікроорганізми, залишки їжі. За такої умови утворюються кислоти, які посилюють гальванічний вплив слини на поверхню пломби, що призводить до корозії її поверхні і подальшого руйнування.

- недбало оброблена пломба спричинює травматичні ушкодження слизової оболонки ротової порожнини.

4.2. Препарування каріозних порожнин постійних зубів з урахуванням виду пломбувального матеріалу.

Мета:- оволодіти навичками препарування каріозних порожнин різних класів в залежності від глибини та перебігу карієсу зубів, з урахуванням особливостей пломбувального матеріалу, правил асептики та антисептики.

Базовий рівень знань Знати:

1. Анатомо-топографічні особливості зуба.

2. Гістологія твердих тканин зуба.

3. Патологічна анатомія твердих тканин зуба.

4. Каріозний процес та механізм його розвитку.

5. Класифікація каріозних порожнин за Блеком.

6. Принципи та етапи препарування каріозних порож­нин.

7. Особливості препарування каріозних порожнин в залежності від:

- класу за Блеком;

- глибини та перебігу карієсу;

- особливостей пломбувального матеріалу , що має бути використаний.

8. Ускладнення, пов’язані з помилками під час препарування.

9. Стоматологічний інструментарій.

Показання:

• поверхневий, середній, глибокий карієс;

• косметичні порушення при відсутності ефекту консервативної терапії початкового карієсу фронтальних зубів.

Протипоказання:

• важкий загальний стан пацієнта за наявності загальносоматичної патології;

• гострі інфекційні захворювання.

Попередні етапи:

• збір анамнезу;

• об’єктивне обстеження порожнини рота;

• встановлення попереднього діагнозу;

• застосування допоміжних методів обстеження (за показаннями );

• встановлення заключного діагнозу;

• вибір методики лікування;

• положення лікаря — залежно від того, які зуби препарують – верхньої чи нижньої щелепи, зправа або зліва, - лікар відповідно розміщується спереду, збоку або позаду пацієнта;

• при роботі лікаря стоячи рот хворого —на одному рівні з ліктьовим суглобом лівої руки лі­каря;

• для маніпуляцій на зубах нижньої щелепи голова хво­рого зафіксована у положенні майже прямо, а для маніпуляцій на зубах верхньої щелепи — у поло­женні відкинутої (назад);

- лікар, препаруючи зуби, надає рукам певного, без напруження і зручного для робо- ти положення. Тулуб і голову тримає в положенні «рівно», «прямо».

- наконечник надійно зафіксований в руці лікаря в положенні „писального пера”, за необхідності використати додаткові методи фіксації (притримуючи пальцями лівої руки ; спираючись безіменним пальцем та мізинцем правої руки на зубний ряд або підборіддя пацієнта;спираючись великим пальцем лівої руки на хворий зуб та притримуючи кінець наконечника вказівним);

• іншою рукою зафіксоване ротове дзер­кало, що освітлює відбитими від нього пучками світла обстежувані об’єкти;

• антисептична обробка операційного поля;

• знеболення.

4.2.1.Препарування каріозної порожнини I класу за Блеком при поверхневому карієсі (гострому та хронічному) .

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

Примітка 1. При двох і більше каріозних порожнинах, розташова­них на жувальних поверхнях молярів і премолярів, які розділені ділянками здорової тканини, порожнини слід обробляти і пломбувати кожну окремо. Якщо ж каріозні порожнини розділяються перетинками тканини сумнівної міцності, доцільним буде об'єднання їх в одну порож­нину.

4.2.2.Препарування каріозної порожнини I класу за Блеком при середньому карієсі (гострому та хронічному ).

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті (№3-5), фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

Див.примітку 1.

4.2.3.Препарування каріозної порожнини I класу за Блеком при гострому глибокому карієсі .

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті (№3-5),фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

4.2.4.Препарування каріозної порожнини I класу за Блеком при хронічному глибокому карієсі .

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті ( № 3-5 ), фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

4.2.5.Препарування каріозної порожнини II класу за Блеком при поверхневому карієсі (гострому та хронічному),порожнина розташована нижче екватора зуба.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні, фісурні, зворотньоконусні ( № 3-5 ),колесоподібні для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Примітка 2. Якщо каріозна порожнина на контактній поверхні розташована вище лінії екватора, то після препарування вона має досить типову ящикоподібну форму, з формуванням додаткових фіксуючих елементів у вигляді зацепів, нарізок тощо.

При ураженні карієсом одночасно передньої і задньої поверхонь премолярів і молярів додаткову площадку на жувальній поверхні можна створити загальною.

Якщо сусіднього зуба немає і над каріозною порожниною, залишився досить товстий шар дентину, порожнину фор­мують ящикоподібної форми у межах контактної поверхні зі збереженням усіх стінок без додаткової площадки. . При ураженні карієсом контактних поверхонь зубів, розташованих поряд, порожнини обох зубів препарують в одне відвідання хворим стоматологічного кабінету.

При застосуванні склоіономерних цементів або рідких фотополімерних матеріалів можна використовувати техніку „тунельного” препарування: доступ до каріозної порожнини створити у вигляді „тунелю”, який сформувати крізь фісуру або триангулярну ямку на жувальній поверхні молярів ( медіальна або дистальна ямка – премоляри). Крізь тунель кулястими борами невеликих розмірів повністю видалити всі некротизовані тканини з каріозної порожнини.

4.2.6.Препарування каріозної порожнини II класу за Блеком при середньому карієсі (гострому та хронічному), порожнина розташована нижче екватора зуба.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні, фісурні, зворотньоконусні ( № 3-5 ),колесоподібні для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 2.

4.2.7.Препарування каріозної порожнини II класу за Блеком при гострому глибокому карієсі, порожнина розташована нижче екватора зуба.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні ,фісурні, зворотньоконусні ( № 3-5 ),колесоподібні для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 );

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 2.

4.2.8.Препарування каріозної порожнини II класу за Блеком при хронічному глибокому карієсі, порожнина розташована нижче екватора зуба.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні ,фісурні, зворотньоконусні ( № 3-5 ),колесоподібні для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 );

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 2.

4.2.9.Препарування каріозної порожнини III класу за Блеком при поверхневому карієсі (гострому та хронічному).

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті (№1-3), фісурні , зворотньоконусні (№1-3),колесоподібні для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 3-5 ),зворотньоко-нусні ( № 3-5 ),

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Примітка 3. Якщо сусіднього зуба немає і над каріозною порожниною, залишився досить товстий шар дентину, порожнину фор­мують трикутної форми у межах контактної поверхні зі збереженням усіх стінок без додаткової площадки (основа трикутника-біля ясенного сосочка, а вершина-до різального краю зуба). . При ураженні карієсом контактних поверхонь зубів, розташованих поряд, порожнини обох зубів препарують в одне відвідання хворим стоматологічного кабінету.

4.2.10.Препарування каріозної порожнини III класу за Блеком при середньому карієсі (гострому та хронічному).

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні (№1-3),колесоподібні для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 3-5 ),зворотньоко-нусні ( № 3-5 );

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 3

4.2.11.Препарування каріозної порожнини III класу за Блеком при гострому глибокому карієсі.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні , колесоподібні (№3-5) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоко-нусні ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Примітка 4. Для кращої фіксації пломбувальної маси у таких порожнинах доцільним є створення додаткових заглибин –опорних ямок у напрямі до різального краю та нарізок на колоясенній, губній і язиковій стінках порожнини.

Якщо каріозним процесом уражені обидві контактні поверхні коронки зуба, створюють загальну додаткову опорну порожнину ,можливо у вигляді з’єднання між двома головними порожнинами.

4.2.12.Препарування каріозної порожнини III класу за Блеком при хронічному глибокому карієсі.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні ,колесоподібні (№3-5) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ),зворотньоко-нусні ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 4.

4.2.13.Препарування каріозної порожнини IV класу за Блеком при поверхневому карієсі (гострому та хронічному).

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні (№1-3) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 3-5 ),зворотньоко-нусні ( № 3-5)

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Примітка 5. Якщо каріозним процесом уражені обидві контактні поверхні коронки зуба, створюють загальну додаткову опорну порожнину ,можливо у вигляді з’єднання між двома головними порожнинами,паралельно ріжучому краю.

4.2.14.Препарування каріозної порожнини IV класу за Блеком при середньому карієсі (гострому та хронічному).

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні (№3-5) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( №5-7 ),зворотньоко-нусні ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 5.

4.2.15.Препарування каріозної порожнини IV класу за Блеком при гострому глибокому карієсі.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні (№3-5) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ),зворотньоко-нусні ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 5.

4.2.15.Препарування каріозної порожнини IV класу за Блеком при хронічному глибокому карієсі.

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні , зворотньоконусні (№3-5) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ),зворотньоко-нусні ( № 5-7 )

• сепараційний диск.

Алгоритм проведення:

Див. примітку 5.

4.2.16.Препарування каріозної порожнини V класу за Блеком при поверхневому карієсі (гострому та хронічному) .

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті,фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ),колесоподібні.

Алгоритм проведення:

Примітка 6. Якщо формуванню під”ясенної порожнини заважають ясна, що розрослись, їх відтісняють тугою ватною кулькою, різноманітними пристроями для ретракції ясен, ретракційними нитками з кровоспинними засобами та ін. .

Якщо дві каріозні порожнини розділені вузькою смугою неураженої емалі, обидва дефекти доцільно з’єднати в одну порожнину.

4.2.17.Препарування каріозної порожнини V класу за Блеком при середньому карієсі (гострому та хронічному ).

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

Див. примітку 6.

4.2.18.Препарування каріозної порожнини V класу за Блеком при гострому глибокому карієсі .

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

Див. примітку 6.

4.2.19.Препарування каріозної порожнини V класу за Блеком при хронічному глибокому карієсі .

Матеріальне забезпечення:

• комплект інструментів для обстеження та лікування зубів;

• наконечник стоматологічний турбінний;

• наконечник стоматологічний механічний;

• бори алмазні кулясті, фісурні ( № 3-5 ) для турбінного наконечника;

• бори твердосплавні, стальні для механічного наконечника: кулясті ( № 5-7 ), зворотньоконусні ( № 5-7 ).

Алгоритм проведення:

Див. примітку 6.