Визначення кислотостійкості емалі зубів (тер-тест, crt-тест, квшре) Тест резистентності емалі (тер), за в.Р. Окушко.

Матеріальне забеспечення:

стоматологічна установка, набір стоматологічних інструментів, кутовий наконечник, щіточки для професійної гігієни порожнини рота, паста для професійної гігієни порожнини рота без фтору, вата, 1 % розчин метиленового синього, еталонна 12-бальна типографська шкала синього кольору.

Базовий рівень знань:

будова твердих тканин зуба, поняття структурної та функціональної резистентності емалі, поняття про карієспіддатливість та карієсрезистентність емалі, ре- та демінералізація емалі, патологічна анатомія гострого початкового карієсу, вміння проводити професійну гігієну порожнини рота.

Показання:

визначення кислотостійкості емалі зубів проводиться з метою втановлення схильності зубів до ураження карієсом або резистентності до нього, а також з метою об`єктивної оцінки ефективності ремінералізуючої терапії.

Механізм дії:

в основі ТЕР-тесту лежить оцінка ступіні протравлювання емалі за інтенсивністю фарбування розчином органічного барвника (1% р-н метиленового синього )за допомогою 12-тибальної шкали.

Алгоритм проведення:

1. Провести професійне чищення зубів.

2. Ізолювати зуби що обстежують ся (верхні фронтальні) від слини ватними валиками.

3. Промити дистильованою водою та висушити вестибулярну поверхню зубу що обстежується (центрального верхнього різця).

4. На вестибулярну поверхню зубу що обстежується (центрального верхнього різця) скляною паличкою нанести одну краплю соляної кислоти діаметром 2 мм.

5. Через п’ять секунд кислоту змити дистильованою водою та поверхню зуба висушити.

6. На протротравлену та висушену поверхню нанести ватною кулькою 1 % розчин метиленового синього. Залишок барвника зняти з поверхні зуба сухим ватним тампоном одним стираючим рухом. При цьому протравлена ділянка опиняється зафарбованою у синій колір.

7. Глибину мікродефекта протравленої емалі оцінити за інтенсивністю його фарбування за допомогою еталонної 12-бальної шкали синього кольору:

• біло-голубий колір – висока структурно-функціональна резистентність емалі, висока стійкість до карієсу (1-3 бали);

• голубий колір – середня структурно-функціональна резистентність емалі, середня стійкість до карієсу (4-6 балів);

• синій колір – знижена структурно-функціональна резистентність емалі, високий ризик до захворювання на карієс (7-9 балів);

• темно-синій колір – дуже низька структурно-функціональна резистентність емалі, максимальний ризик до захворювання на карієс (10-12 балів);

CRT-тест – тест резистентності до карієсу (caries resistance test)

Матеріальне забеспечення:

стоматологічна установка, набір стоматологічних інструментів, кутовий наконечник, щіточки для професійної гігієни порожнини рота, паста для професійної гігієни порожнини рота без фтору, вата, диски фільтровального паперу діаметром 3 мм, пропитані протягом 30 секунд 0,02 % водним розчином кристалвіолету, мікропіпетка, 1 % розчин хлористоводневої кислоти, секундомір.

Базовий рівень знань:

будова твердих тканин зуба, поняття структурної та функціональної резистентності емалі, поняття про карієспіддатливість та карієсрезистентність емалі, ре- та демінералізація емалі, патологічна анатомія гострого початкового карієсу, вміння проводити професійну гігієну порожнини рота.

Показання:

визначення кислотостійкості емалі зубів проводиться з метою втановлення схильності зубів до ураження карієсом або резистентності до нього, а також з метою об`єктивної оцінки ефективності ремінералізуючої терапії.

Механізм дії:

CRT-тест заснований на визначенні часу, необхідного для зміни рН кислотного розчину, який наносять на зуб на папірці певної площі, зафарбованим кислотно-лужним індикатором. Час зміни забарвлення індикатору є пропорційним швидкості зміни рН кислотного розчину та залежить від швидкості розчинності емалі.

Алгоритм проведення:

1. Провести професійне чищення зубів.

2. Ізолювати зуби від слини ватними валиками.

3. Промити дистильованою водою та висушити вестибулярну поверхню досліджуваного зуба.

4. На вестибулярну поверхню зуба помістити диск фільтровального паперу діаметром 3 мм, що пропитаний протягом 30 секунд 0,02 % водним розчином кристалвіолету, зафарбованого у світло-зелений колір.

5. На диск мікропіпеткою нанести 1,5 мкл 1 % розчину хлористоводневої кислоти.

6. За допомогою секундоміру визначити час, протягом якого колір диску змінюється на рожево-фіолетовий: за часом кольорової реакції оцінюють ступінь розчинності емалі, яка свідчить про резистентність емалі.

У нормі показник CRT – тесту складає 20 – 120 секунд.

КВШРЕ - клінічне визначення швидкості ремінералізації емалі (розроблений Т.Л. Рединовой та В.К. Леонтьевым)

Матеріальне забеспечення:

стоматологічна установка, набір стоматологічних інструментів, кутовий наконечник, щіточки для професійної гігієни порожнини рота, паста для професійної гігієни порожнини рота без фтору, вата, мікропіпетка, розчин солянокислого буферу (рН 0,3 – 0,6), годинник, 2 % розчин метиленового синього, 10-бальна шкала синього кольору, у якій найменше забарвлення прийнято за 10 %, а найбільше – за 100 %.

Базовий рівень знань:

будова твердих тканин зуба, поняття структурної та функціональної резистентності емалі, поняття про карієспіддатливість та карієсрезистентність емалі, ре- та демінералізація емалі, патологічна анатомія гострого початкового карієсу, вміння проводити професійну гігієну порожнини рота.

Показання:

визначення кислотостійкості емалі зубів проводиться з метою втановлення схильності зубів до ураження карієсом або резистентності до нього, а також з метою об`єктивної оцінки ефективності ремінералізуючої терапії.

Механізм дії:

при проведенні КВШРЕ-тесту фарбування протравленої ділянки повторюють із добовими інтервалами доти, поки протравлена ділянка не втрачає здатності адсорбувати барвник. Кількість діб, протягом яких протравлена ділянка зберігає здатність фарбуватися є цифровим показником стійкості зубів до карієсу.

Алгоритм проведення:

1. Провести професійне чищення зубів.

2. Ізолювати зуби від слини ватними валиками.

3. Промити дистильованою водою та висушити вестибулярну поверхню досліджуваного зуба.

3. На підготовлену поверхню зуба мікропіпеткою нанести краплю солянокислого буферу (рН 0,3 – 0,6) на 60 секунд.

4. Видалити краплю з поверхні зуба ватним тампоном (не змивати водою).

5. На протравлену ділянку емалі на одну хвилину нанести ватну кульку, яка пропитана 2 % розчином метиленового синього.

6. Видалити фарбу з поверхні зуба сухим ватним тампоном.

7. Оцінити піддатливість емалі впливу кислоті за інтенсивністю забарвлення за допомомогою 10-бальної шкали синього кольору, у якій найменше забарвлення прийнято за 10 %, а найбільше – за 100 %. Ступінь піддатливості емалі виражають у відсотках: для карієсрезистентних осіб характерна низька піддатливість емалі до впливу кислоти - нижче 40 %, а для карієспіддатливих осіб – висока - вище 40 %.

8. Через добу повторно зафарбувати протравлену ділянку емалі (якщо барвник фарбує протравлену ділянку, цю процедуру повторювати із добовим інтервалом, доки протравлена ділянка не спинить сприймати барвник).

9. Підрахувати кількість діб, за які протравлена ділянка втратила здатність фарбуватися, та на підставі цього оцінити ремінералізуючі властивості слини.

Ремінералізуючі властивості слини обчислюють у кількості діб: для карієсрезистентних осіб характерна висока ремінералізуюча здатність слини – від 1 до 3 діб, а для карієспіддатливих осіб – низька – більше 3 діб.

Використання барвників при захворюваннях пародонта та слизової оболонки порожнини рота.

Барвники відносять до групи антисептичний засобів. Їх використовують для лікування та діагностики патологічних змін слизової оболонки порожнини рота і тканин пародонту. Кольорові тести використовують для диференційної діагностики карієсу, некаріозних уражень твердих тканин зуба, а також для контролю якості обробки кореневих каналів зубів.

Матеріальне забезпечення:

• Набір стоматологічних інструментів

• Стоматологічний зонд

• Дзеркало

• Пінцет

• Ватні кульки

• Ватні валики

Барвники:

• Розчин Люголя (Solutio Lugoli)

• Розчин метиленового синього (Methylenum coeruleum)

• Йодинол (Jodinolum)

• Фуксин (Fucsinum)

• Толуїдиновий синій

Базовий рівень знань:

• Знання топографоанатомічної і морфологічної будови тканин пародонта

• Знання анатомо-гістологічної будови слизової оболонки порожнини рота (СОПР).

• Знання морфологічної характеристики патологічний змін СОПР.

• Уміння оцінювати результати клінічних методів досліджень при запальних захворюваннях.

• Знання фармакологічних властивостей барвників.

Показання:

Розчин Люголя (Solutio Lugoli) Йодинол (Jodinolum) Розчин Люголя (Solutio Lugoli)

- для виявлення ступеня запальної реакції при захворюваннях пародонта і СОПР - для антисептичної обробки СОРП перед проведенням маніпуляцій у порожнині рота (перед зняттям зубних відкладень, хірургічними втручаннями).

Протипоказання:

• Підвищена чутливість до препарату (барвника)

• Не застосовувати для обробки новоутворень, схильних до злоякісного росту.

Механізм дії:

Методи вітального забарвлення грунтуються на властивості клітин інтенсивно сприймати барвники. Інтенсивність забарвлення пропорційна виразності запального процесу. Глікоген, який знаходиться у запалених тканинах взаємодіє з йодом, фарбує тканини у різні відтінки коричневого кольору

Проба Шилера-Пісарєва – використовують йодовмісний розчин для виявлення ступеня запального процесу, для контролю ефективності протизапальної терапії, зроговівання епітелію, для виявлення зубних відкладень.

Проба Ядасона – використовують для діагностики герпетиформного дерматита Дюринга. Заснована на підвищеній чутливості до препаратів йоду.

Алгоритм проведення:

Проба Шилера-Пісарєва

• Ватними валиками ізолювати ділянку, яка досліджується, висушити зуби і ясна.

• Тримаючи дзеркало у лівій руці відтягнути нижню губу до оголення нижніх фронтальних зубів та ясен.

• Пінцетом взяти ватну кульку та змочити у розчині Люголя.

• Нанести розчин на ясенний край з вестибулярної поверхні у ділянці нижніх фронтальних зубів.

• Оцінити ступінь зафарбованості ясен через 2-3 хвилини.

• Солом"яно-жовтий колір ясен – проба негативна, що свідчить про відсутність хронічного запаленя.

• Світло-коричневий, коричневий колір ясен – слабо та помірно-позитивна проба (незначне (+), помірне (++) запалення).

• Інтенсивно темно-коричневий, горілий колір – позитивна проба, що свідчить про виражене запалення (+++, ++++).

Для діагностики патологічних змін у СОРП:

• Використання гематоксиліну - атиповий епітелій зафарбовується в темно-фіолетовий колір, а нормальний - в блідо-фіолетовий (ракові клітини не забарвлюються – ефект негативності забарвлення).

• Використання толуїдинового синього - атиповий епітелій зафарбовується в темно-синій колір, а нормальний - у блакитний.

Проба Ядасона.

На неуражену ділянку шкіри передпліччя нанести мазь, що містить 50% йодистого калію (у вигляді компресу). Через добу оцінити результат. Проба вважається позитивною якщо на місті компресу з’являється зуд, гіперемія, набряк, поліморфна висипка.

Помилки та ускладнення.

• Використання барвників не за призначенням.

• Використання високих концентрацій барвників.

  • Подразнення СОРП

  • Алергічна реакція на барвник (місцева або загальна).

Розчин Люголя (Solutio Lugoli):

Jodi 1,0

Kalii jodidi 2,0

Aq. destill. 40,0

MDS для обробки СОПР та діагностичних проб.

Діатермокоагуляція

в терапевтичній стоматології

Діатермокоагуляція здійснюється за рахунок нагрівання біологічних тканин струмом високої частоти до 60-80 С і більше, при якому наступає незворотне звертання (коагуляція) тканинних[х білків.

Матеріальне забезпечення