- •8.1 Загальні положення та терміни.
- •8.2 Порядок взаємодії при веденні державного реєстру земель
- •Порядок заповнення реєстраційної картки
- •Порядок ведення книги реєстрації
- •8.5 Ведення поземельної книги
- •Природно с/г зонування
- •Кадастрове зонування
- •9.2.2 Структура кадастрового номеру земельної ділянки
- •9.2.3 Індексний кадастровий план
- •Структура кадастрового номера об’єкту нерухомості
- •Кадастрове зонування території ради базового рівня
- •10.1 Знімання – базова основа земельного кадастру
- •10.2 Способи проведення кадастрових знімань
- •10.3 Обстеження при земельному кадастрі.
- •11.1 Загальні положення про інвентаризацію земель
- •11.2 Організація інвентаризації земель
- •11.3 Виконання робіт по інвентаризації земель
- •11.4 Камеральні роботи
- •11.5 Складання та оформлення матеріалів інвентаризації земель
- •11.6 Типи зон особливого використання земель
- •12.1.Загальні положення обліку державної к-сті землі
- •12.2.Текстовий облік земель
- •12.3.Графічний облік земель
- •12,4. Земельна звітність.
- •13.1 Загальні положення обліку якості земель
- •13.2 Облік земель за якістю
- •13.3 Використання даних якості земель
- •14.1Основні поняття об’єкту бонітування
- •Методика проведення бонітувальних робіт
- •Визначення і статистична оцінка діагностичних ознак
- •14.4 Визначення балів бонітету
- •15.1 Сутність економічної оцінки земель
- •15.2 Осново утворюючі поняття економічної оцінки земель
- •15.3 Диференційовані та абсолютні рентні доходи
- •15.4 Вихідна оцінювальна основа
- •15.5 Перебіг економічної оцінки земель
- •15.6 Визначення економічних показників
- •15.7 Складання оцінювальних шкал
- •Загальні засади грошової оцінки земель
- •Грошова оцінка с/г земель
- •16.3. Грошова оцінка земель населених пунктів
13.3 Використання даних якості земель
Матеріали обліку якості земель дають необхідну інформацію для вирішення питань трансформування угідь, захисту грунтів від водної і вітрової ерозії, виявлення резервів освоєння та поліпшення земель шляхом їх меліорації та рекультивації проведення с/г районування територій, розробки системи ведення сільського господарства, прогнозування використання земельних ресурсів у схемах землевпорядкування та проведення бонітування грунтів і економічної оцінки земель.
14.1Основні поняття об’єкту бонітування
Основним елементом проведення бонітувальних робіт є грунт. Грунт – це речовина верхнього прошарку фізичної поверхні землі, яка утворюється природнім шляхом, має історію свого розвитку і притаманні саме їй природні властивості, які визначають головну цінність ґрунту – його родючість.
Властивості ґрунтів можуть бути природними, тобто, такими, до створення яких людина не причетна і штучними, які виникли в процесі її діяльності.
Природні властивості в порівнянні з штучними мають більш стійкій і стабільний до змін характер. Вивчення ґрунту починають з його морфології.
Морфологія ґрунту – це особливості багаторівневої організації та перебування речовини ґрунту в межах його фізичного тіла. До речовини ґрунту, як правило входять 4 фази:
рідка; 2. тверда; 3. газоподібна; 4. рослинно-тваринна.
Основними морфологічними ознаками ґрунту є побудова, зложеність, структурованість, структура і склад.
Побудова ґрунту відображається його профілем, який є основною ознакою особливостей ґрунту і складається з декількох генетичних горизонтів.
гумусово
– акумулятивний горизонтперехідний горизонт
материнська порода
Зложення ґрунту характеризує геометричне розташування частинок ґрунту у всіх 4 фазах.
Структурованість ґрунту – здатність ґрунту розпадатись на окремі частинки(агрегати) певного розміру і форми внаслідок механічного втручання.
Структура ґрунту – це взаємне розташування в тілі ґрунту структурних окремостей речовини певного розміру та форми, що утримується в ньому внаслідок злипання чи склеювання або через діяльність мікроорганізмів.
Щільність ґрунту – визначається взаємним розташуванням твердих частинок ґрунту, а також утворення між ними у вигляді пор отворів, порожнин та співвідношення між ними.
Склад ґрунту є найбільш містке морфологічне поняття, яке відображає різні рівні існування речовини ґрунту в межах ґрунтових відмінностей та їх співвідношення.
Родючість ґрунту – є основною якісною характеристикою, яка визначає його спроможність задовольнити рослини певними поживними речовинами і умовами. Розрізняють родючість: природну, абсолютну, економічну, відносну.
Природна родючість – яка склалась під впливом природного процесу ґрунтоутворення.
Економічно родючість - родючість з врахуванням додатково – створених штучних умов внаслідок діяльності людини.
абсолютна родючість - оцінюється продуктивність окремої одиниці земельної площі.
Відносна родючість – показує кількість продукції на одиницю витрат.
Ґрунтовий профіль - прямовисний перетин, який дає можливість, безпосередньо розглянути і вивчити речовину ґрунту, починаючи з верхнього родючого шару до материнської породи. Основними факторами, які впливають на родючість ґрунту є: *механічний склад ґрунту, під яким розуміють вміст в ньому твердих частинок, згрупованих за розмірами та визначеними в кількісному відношенні; *хімічний склад – тіло ґрунту на 82% складається із сполук кисню та кремнію, 10 частина припадає на алюміній і залізо, інші хімічні елементи перебувають в тілі в незначній кількості; * рідинна фаза ґрунту – рідина перебуває в тілі ґрунту в порожнинах, порах та капілярах. Вона може бути, як доступною так і недоступною для споживання рослинами. Головним постачальником води до рідинної фази ґрунту є атмосферні опади, зрошування, а також водоносні горизонти ґрунту; *повітряний режим ґрунту – рідинна фаза ґрунтів в порах і капілярах співіснує з газоподібною, створюючи в тілі ґрунту гідро – повітряний режим; *Обмінювально – вбирний процес – це спроможність ґрунту до вбирання контактуючої речовини в процесі взаємодії матеріалу ґрунту з цією речовиною. Вбирна здатність ґрунту може мати хімічний, механічний, фізичний або фізико – хімічний характер.
