1. Ізольовані клініка

Характерний локальний больовий синдром, крововиливи, набряклість. Рентгенографія уточнює характер ушкодження. Лікування включає новокаїнову блокаду місця перелому, вкладання кінцівки на ортопедичну подушку або шину 3-4 тижні

2. Переломи без порушення клініка

Клінічно визначається локальна біль, набряклість, інколи позитивний симптом прилиплої п'яти. Інколи спостерігаються дизуричні явища в результаті забою і крововиливу в навколоміхурову клітковину. Рентгенографія уточнює характер перелому.

Лікування полягає в знеболенні місця перелому. Ліжковий режим 4-5 тижнів, укладка однієї чи обох кінцівок на стандартних шинах чи валику в положенні "жабки"

3. З порушенням тазового кільця клініка

Біль у тазовій ділянці, промежині,рух нижніх кінцівок спричиняє сильний біль,положення вимушене,симптом «прилиплої пятки» Лікування. Лікувальні заходи включають противошокові міроприємства, проведення внутрішньотазової блокади по Школьникову-Селіванову-Цодексу, гемотрансфузії по показанням, скелетне витягнення

4. Вертлюжна заглибина Клініка,

Біль у ділянці кульшового суглоба, порушення функції кінцівки, при супутньому вивиху голівки стегна рухи в суглобі неможливі. Лікування. Для зняття болю використовують внутрішньотазову блокаду по Школьникову-Селіванову-Цодексу.

Перша допомога

• Транспортування хворого на щиті у положені «жаби» (ноги зігнуті в колінних і кульшових суглобах і розведені в сторони ,під коліна валик)

• Внутрішньотазова анестезія за Школьніковим-Селівановим

• Місцево холод

• Протишокові засоби- реополіглюкін

Білет 27 ЧЕРЕВНА ГРИЖА ,КЛІНІКА,ДІАГНОСТИКА,УСКЛАДНЕННЯ,ЛІКУВАННЯ

Грижа-випинання органі, вкритих парієтальною очеревиною, через вроджені або набуті дефекти черевної стінки

Класифікація гриж:

За походженням:

• вроджені і набуті (ембріональні)

• зовнішні – утворюються в анатомічно слабких місцях(пахова, стегнова, пупкова, бічна, поперекова, промежини)

• внутрішні – усередині порожнини при проникненні органів в кишені очеревини (діафрагмальні, міжкишкова)

За клінічним перебігом:

• неускладнені та ускладнені (до ускладненим відносяться защемлення, здавлення, некроз стінки защемленого органу, перитоніт)

• вправлені, вправимі і невправимі (при тривалому існуванні грижі утворюються спайки між клітковиною, шкірою, м'язами), ущемлені, запалені

Анатомічні елементи грижі:

Грижові ворота - отвори (слабке місце у апоневрозу ч-з яке виходять внутрішні органи з черевної порожнини. Це канали: паховий, стегновий, пупковий)

Грижовий мішок: випинання парієтальної очеревини. Він складається з гирла, шийки, тіла, дна

Грижовий вміст: кишечник, сечовий міхур, сальник

Причини утворення грижі, сприяючі чинники,:

• Слабкість черевної стінки

• Підвищення внутрішньочеревного тиску (асцит, вагітність)

• Важка фізична праця, кашель, часте натуживание (при хронічних запорах)

• При підшкірному розриві м'язів передньої черевної стінки - травматичні

• При нагноєнні післяопераційної рани, після дренажів - евентр грижа

Клініка

Розвивається поступово. Хворі можуть скаржитися на болі в області грижі при ходьбі, кашлі, важкій фізичній роботі. При зсуві в грижовий мішок петель товстого кишечника виникає клінічна картина хронічної кишкової непрохідності: болі в животі, відрижка, нудота, блювота, запори. При зсуві в мішок сечового міхура виникають розлади сечовипускання.

Діагностика

Біль спочатку слабкий і мало турбує, але поступово наростає і починає заважати при русі. Через деякий час з’являється випинання, яке зникає у стані спокою. При невправимій грижі випинання не зникає, не змінюється його конфігурація в горизонтальному положенні, а при натискуванні не вправляється в черевну порожнину. При великих грижах шкіра над випинанням розтягується, стоншується, розширюється венозна стінка. Другим кардинальним симптомом є наявність симптому «кашльового поштовху», що відчувається пальцем, введеним за ходом випинання грижі до місця розташування грижових воріт.

Лікування гриж

У дітей до 4 років грижі лікують консервативно - накладенням лейкопластиру, пов'язки на пупкове кільце. Оперують грижі при прогресивному збільшенні.

У дорослих проводять в плановому порядку видаленням грижі - січуть грижовий мішок, вправляють нутрощі, здійснюють пластику апоневрозу з утворенням дублікатури.

Отже: лікування неускладнених гриж планова операція - видаленням грижі (герніатомія)

Ускладнення грижі (защемлення, копростаз, запалення грижі)

Защемлення - здавлення вмісту грижового мішка в грижових воротах при підвищенні внутрішньочеревного тиску.

Клініка: раптові болі в області грижі або в животі, збільшення грижового випинання, неможливість вправляння його в черевну порожнину. Поступово розвивається ГКН з симптомами: біль у животі, здуття кишечника, блювота, затримка калу, газів.

При тривалому здавленні кишкових петель з'являються ознаки важкої інтоксикації організму: сухий обкладений язик, напружений, роздутий, різко болючий живіт, симптом Щоткіна-Блюмберга, тахікардія. У пізніх стадіях розлитий перитоніт.

Долікарська допомога:

• укласти і заспокоїти х-го

• місцево холод

• заборонити їсти і пити

• грижі не вправляти: не вводити знеболювальні!

• госпіталізація в хірургічний стаціонар, лежачи на ношах

Білет 28 СЕПСИС. ВИДИ СЕПСИСУ.КЛІНІКА.ЛІКУВАННЯ.СЕПТИЧНИЙ ШОК.клініка,ПД, реанімаційні заходи

Сепсис ( sepsis ) - важкий інфекційно - алергічний процес , обумовлений генералізацією інфекції , що викликається різними збудниками та їх токсинами, яке проявляється певною реакцією організму. Смертність 40-60%

КЛАСИФІКАЦІЯ СЕПСИСУ

• Первинний сепсис. Це сепсис , що розвинувся без видимого зовні первинного вогнища (аутоінфекція)

• Вторинний

По виду збудника :

- Стафілококовий - Стрептококовий ;- Пневмококовий ;- Гонококовий ;- Анаеробний ;

По локалізації первинного вогнища :

- Хірургічний ;- Гінекологічний ;- Урологічний ;- Отогенний ;- Одонтогенний та ін.

За причинним фактором :

- Рановий ;- Запальний ( флегмона , абсцес , остеомієліт тощо ) ;- Післяопераційний ;- Опіковий та ін.

По клінічній картині :

- Блискавичний ;( Характерно надзвичайно бурхливий початок і швидко прогресуючий перебіг. з'являється за декілька годин , максимум через 1-2 дні від моменту впровадження інфекції.)

- Гострий ;( Клінічні симптоми проявляються протягом декількох днів. Протікає більш сприятливо. Триває 2-4 тижні .)

- Підгострий ;( Процес розвивається повільно, протягом декількох тижнів. Симптоми менш виражені. Тривалість захворювання від 6 до 12 тижнів.)

- Рецидивуючий ;

- Хронічний.

За часом розвитку:

- Ранній ( розвинувся до 10-14 днів від моменту пошкодження ) ;

- Пізній ( розвинувся пізніше 2 тижнів . Від моменту пошкодження або гнійно - септичного захворювання).

За характером реакції організму хворого:

- Гіперергічна форма (бурхливий,гострий розвиток і переважання деструктивно-дегенеративних явищ

- Нормергічна форма (з переважанням в організмі явищ запального ха-ру)

- Гіпорергічна форма (млява)

КЛІНІКА

Дуже варіабельна і залежить від клінічної форми сепсису.

Скарги . Найбільш характерною скаргою є на підвищену температуру 30-49 С , озноби , проливний піт. Менш специфічні - слабкість , безсоння, втрата апетиту , головний біль,дратівливість, профузні проноси . Гіпертермія є одним з постійних і типових симптомів сепсису. Температурна реакція може бути трьох видів:

• ремітуючий тип (Характерні добові коливання . Різниця між ранковою і вечірньою температурою складає 2-3 ° С)

• хвилеподібний тип (Характерні хвилеподібні підвищення температури , періоди субфебрильної температури після санації гнійного вогнища змінюються підйомом до 39-40 ° С)

• постійний тип ( Температура утримується на високих цифрах , має тенденцію до підвищення з невеликими коливаннями. Різниця між ранковою і вечірньою температурою не більше 0,5 або рідше 1 ° С.)

Шкірні покриви стають сухим або можуть покриватися липким потом. Колір їх блідий, землистий, жовтушність склер і шкіри. На тілі , найчастіше на шкірі внутрішньої поверхні передпліччя і гомілок з'являються петехіальні крововиливи. Губи зазвичай бліді , а у важких випадках синюшні На губах часто з'являються герпетичні висипання. Язик сухий , обкладений нальотом.

Серцево - судинна система . Тахікардія до 120-140 ударів на хвилину, знижується артеріальний і центральний венозний тиск. Різке зниження артеріального тиску є поганою ознакою і може свідчити про розвиток шоку. Розширюються межі серця. При аскультації тони серця глухі , може виявлятися систолічний шум.

Дихальна система . При сепсисі зазвичай розвиваються дифузні бронхіти і пневмонії. Характерно почастішання дихання ( до 30-40 на хвилину).

Шлунково -кишковий тракт. Хворі скаржаться на відсутність апетиту , відрижку , нудоту , блювоту , проноси .

Сечовивідна система . Порушення функції нирок і поява олігоуріі .

ЛІКУВАННЯ

• Антибактеріальна терапія

(Ефективним антибіотиком при сепсисі є тіенам. Його застосування в дозі 500-1000 мг внутрішньовенно крапельно в 100-400 мл 0,9 % хлориду натрію 3-4 рази на добу. При анаеробному сепсисі за участю анаеробів вводять метронідазол ( трихопол , метроджіл та ін.) Антибактеріальні препарати застосовуються в максимальних разових і добових доз ( мегадози ) . Хороший ефект виходить при одночасному застосуванні антибіотиків і димексиду . Його вводять внутрішньовенно крапельно в дозі 0,5-1,0 мл / кг маси тіла в два прийоми на 400 мл 5 % розчину глюкози або фізіологічному розчині NaCl.

Тривалість антибактеріальної терапії 2-3 тижні.

• Дезинтоксикаційна

1 . Інфузійну терапію з включенням кровозамінних розчинів дезінтоксикаційної дії

2 . Форсований діурез.

3 . Методи екстракорпоральної детоксикації.(гемодіаліз)

Об'єм інфузійної терапії повинен становити 3-6 літрів

• Імунокорекція

іммуномодулятори - тималін , Т-активін , декаріс , інтерлейкіни , інтерферон

• Десенсебілізація .

кортикостероїди , антигістамінні , нестероїдні протизапальні препарати.

Септичний шок - найбільш важке і специфічне ускладнення сепсису. Летальність при ньому за даними різних авторів досягає 60-90 %.

Клінічна картина досить яскрава . Початковими ознаками є висока лихоманка 40-41 ˚ С з ознобами , виражена пітливість . Порушення ЦНС , занепокоєння , загальмованості , судорожним посмикуванням кінцівок , галюцинаціями. Надалі наростають тяжкі порушення центральної і периферичної гемодинаміки (пульс 120-150 уд.в хвилину , слабкого наповнення , нерідко аритмічний , падіння АТ ) , прогресують явища легеневої недостатності , знижується погодинний діурез. Можуть з'являтися алергічні реакції (еритематозна сип , петехії ) , диспепсичні розлади ( нудота , блювання , діарея) .

ЛІКУВАННЯ

1. Корекція ОЦК ,стабілізація гемодинаміки(норадреналін,мезатон,реополіглюкін 1мл/кг/хв, Рінгера, серцеві глікозиди, гепарин 30000-40000ОД), пан ангін

2. Нормалізація дихання- ШВЛ, оксигенотерапія

3. Антибіотики – широкого спектру дії, сульфаніламіди, ГКС(180-24-мг преднізолону), антитоксичні сироватки

4. Корекція метаболізму – вітаміни,ліквідація ацидозу

Білет 29 ЗАГАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ І НАВКОЛО ПРЯМОКИШКОВИХ ТКАНИН.КЛІНІКА. ДІАГНОСТИКА. ЛІКУВАННЯ.ГЕМОРОЙ.ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ПРКТОЛОГІЧНИМИ ХВОРИМИ

Анальна тріщина займають третє місце після коліту і геморою (11,7 %). Виникають переважно у жінок. Як правило, локалізуються на задній стінці кишки.

Причина

• Часті закрепи

• Геморой

• Ускладнені пологи

• Глистяна інвазія

КЛІНІКА

Біль при дефекації,яскраво –червона кров на калових масах. При огляді – тріщина із щільними краями. Часто поєднується із запаленням шкіри довкола.

ЛІКУВАННЯ

Свічки з анестезином,сидячі вани з травами 10-15хв темп. 38-39,змазування маслом, дієтотерапія Якщо не допоможе- оперативне лікування, розтягування сфінктера і вирізання тріщини

Гострий парапроктит– запалення навколопрямокишкової клітковини.

Основними причинами парапроктиту є інфікування (стрептококом, кишковою паличкою та ін.), пошкодження слизової оболонки

КЛІНІКА

Захворювання розпочинається гостро з підвищенням температури тіла до 38-39 0 С і розвитком інтоксикації. У хворого виникає різкий біль у ділянці заднього проходу, який інколи супроводжується тенезмами (позивом на дефекацію). При об’єктивному обстеженні виявляють припухлість, гіперемію, болючість при пальпації. При пальцевому дослідженні виявляють ущільнення на певній ділянці, виникає біль при натискуванні на уражену стінку прямої кишки.

Лікування – оперативне (ліки і фізичні процедури не ефективні

Випадання прямої кишки - випадання через задній прохід всіх шарів стінки або слизової оболонки прямої кишки.

Причини.

Різке підвищення внутрішньочеревного тиску,

Захворювання товстої кишки,

Проноси і хронічні запори.

КЛІНІКА

І ст. – кишка випадає тільки під час дефекації та самостійно вправляється;

ІІ ст. – кишка випадає після дефекації та потребує додаткового вправлення;

ІІІ ст. – кишка випадає при найменшому фізичному навантаженні, але втримується після вправлення;

ІV ст. – кишка випадає при вертикальному положенні хворого і після вправлення.

ЛІКУВАННЯ

Консервативне- УВЧ, ЛФК масаж м’язів промежини

Оперативне- підшивання і фіксація прямої кишки

Проктит – гостре або хронічне запалення слизової оболонки прямої кишки.

Ха-но сильний пекучий біль,відчуття переповнення прямої кишки. Часті позиви на дефекацію, виділення рідкого слизу

ЛІКУВАННЯ мікроклізми з 0,5% коларголом або оливковою олією.

Геморой- варикозне розширення вен у ділянці відхідника

Фактори ризику розвитку геморою:

– закрепи, натужування;

– тривала діарея;

– вагітність, пологи;

– спадковість;

– малорухомий спосіб життя;

– тривале перебування в положенні сидячи;

– підняття вантажів;

– споживання гострої їжі;

– зловживання алкоголем.

Класифікація геморою:

За формою:

1. Внутрішній.(під слизовою оболонкою

2. Зовнішній.(розширення підшкірних вен відхідника)

За перебігом захворювання:

1. Гострий.

2. Хронічний.

3. Ускладнений (кровотеча,запалення,випадіння вузла,тріщини)

За кількістю вузлів

• Одиночний, множинний

За формою

• Грушоподібний, кулеподібний…

КЛІНІКА

Почин. Поступово. Спочатку неприємні відчуття в ділянці відхідника(важкість,свербіж,вологість).У міру прогресування може виникнути кровотеча.У спокійному стані вузли у спавшомуся стані, а при напруженні й дефекації стають щільними.

ЛІКУВАННЯ

Консервативне- ЛФК, УВЧ, діатермія, нормалізація дієти, ванни,при кровотечі-кровоспинні, знеболювальні з анестезином (“Реліф”, “Деліпрокт”), новокаїном

Оперативне- якщо геморой ускладнився кровотечею, випадіння слизової оболонки, геморой та тріщина.

Догляд у післяопераційному періоді:

Після операцій на прямій кишці, анальному каналі та перианальній ділянці :

- режим у перший-другий день ліжковий, потім напівліжковий і загальний;

- дієта: профілактика запорів, приймання великої кількості рідини, виключення соління, маринадів, копченостей; в раціон включають буряк, моркву, кефір, яблука, кисле молоко.

- контроль за першим випорожненням, при неможливості самостійного випорожнення - клізми, норгалакс (нормакол);

- догляд за післяопераційною раною і шкірою періанальної ділянки : ванночки (гігієнічні, лікувальні), перев'язки;

Білет 30 ОПІКИ.КЛАСИФІКАЦІЯ.КЛІНІКА.ПЛОЩІ ОПІКУ .ПД

Опіками називають ушкодження тканин, що виникають внаслідок дії термічних, фізичних і хімічних агентів,променевих агентів.

КЛІНІКА ПО СТУПЕНЯМ ОПІКІВ

Поверхневі:

I ст. - почервоніння і невеликий набряк шкіри

IIст. - ураження епідермісу, характеризується почервонінням шкіри, набряком її і утворенням невеликих пухирів наповнених серозною рідиною (бульозна форма)

III A – ушкодження шкіри до сосочкового шару при цьому утворюється світло- коричневий струп,пухирі розкриті, дно рани болісне.

Глибокі:

III B- всі шари шкіри.Виникає сухий або вологий некроз

IV- ушкодження шкіри і глибоко розташованих тканин з утворенням темного струпа(обвуглення)

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ ОПІКІВ

Спосіб Уоллеса – «правило дев’яток», згідно якому площа голови і шиї і кожної верхневої кінцівки рівна 9%, передня, задня поверхня тулуба і кожна нижня кінцівка - 18%, промежина – 1%.

Правило долоні площа долоні дорослого = 1-1.2% площі тіла

Метод прозорих відбитків (калькування) – на ділянку опіку накладають стерильну прозору плівку і позначені на ній барвники

ПМД

1. Усунення дії травмівного чинника

2. Профілактика опікового шоку (знеболення)

3. Закриття опікової рани

4. Іммобілізація

5. Евакуація

6. Уведення ППС і правцевого анатоксину при II-IV ст.

Опікова хвороба виникає:

При поверхневих – 15-25%

Глибоких – 10%

Дітей і похилих осіб – 5%

Білет 31 ГОСТРА КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ.ДІАГНОСТИКА.ПД,ТРАНСПОРТУВАННЯ.ПОКАЗИ ДО ОПЕРАТИВНОГ ВТРУЧАННЯ

Гостра кишкова непрохідність Кишковою непрохідністю називають повне або часткове порушення проходження вмісту кишковим трактом.

Основними причинами кишкової непрохідності є:

1) спайки черевної порожнини після травм, поранень, перенесених операцій і запальних захворювань органів черевної порожнини й таза;

2) довга брижа тонкої або товстої кишки, що зумовлює значну рухливість їх петель;

3) пухлини черевної порожнини й заочеревинного простору.

Симптоматика і клінічний перебіг

Початок клінічних проявів гострої кишкової непрохідності раптовий — через 1-2 години після вживання Їжі. Біль у животі має переймоподібний характер і зустрічається при всіх формах механічної кишкової непрохідності. Здуття живота ,затримка дефекації і газів є ознаками низьких форм непрохідності.

Нудота й блювання зустрічаються в 75-80 % хворих із найтяжчими формами високої кишкової непрохідності (вузлоутворення, заворот тонкої кишки, спайкова непрохідність Характерною є також спрага, яку можна вважати раннім симптомом. До того ж, чим вища кишкова непрохідність, тим більша спрага. У хворих при пальпації відзначають м'який живіт, інколи — з легкою резистентністю передньої черевної стінки, а при перкусії — високий тимпаніт. Аускультативно ж на початку захворювання наявні посилені перистальтичні шуми.

СИМПТОМИ

Симптом Валя — обмежений еластичний ковбасоподібний утвір.

Симптом Склярова — шум кишкового плеску.

Симптом Ківуля — металічний звук над роздутою кишкою.

Симптом Шланге — перистальтика кишки, що виникає після пальпації живота.

Симптом Спасокукоцького — "шум падаючої краплі".

Симптом Грекова (Обухівської лікарні) — зяяння анального отвору в поєднанні з балоноподібним розширенням ампули прямої кишки.

Діагностика

1. Анамнез і фізикальні методи обстеження (аускультація живота, перкусія тощо).

2. Загальний аналіз крові, сечі й біохімічний аналіз крові.

3. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини.

4. Коагулограма.

5. Електрокардіографія.

6. Іригорафія.

ЛІКУВАННЯ

Протягом перших 1,5-2год. Після поступлення в стаціонар

1. Заходи, спрямовані на боротьбу з абдомінальним больовим шоком, включають (дроперидол, фентаніл), паранефральної новокаїнової блокади й введення спазмолітиків (баралгін, спазмоверин, спасфон, но-шпа).

2. Ліквідації гіповолемії з корекцією електролітного, вуглеводного й білкового обмінів досягають введенням сольових кровозамінників, 5-10 % розчину глюкози, желатинолю, альбуміну й плазми крові.

3. Корекцію гемодинамічних показників, мікроциркуляції й дезінтоксикаційну терапію проводять за допомогою внутрішньовенної інфузії реополіглюкіну, реоглюману й неогемодезу.

4. Декомпресію шлунково-кишкового тракту проводять за допомогою назогастрального зонда, промивання шлунка, а також виконання сифонної клізми.

5. Стимуляція перистальтики:

- 1.0мл 0.05% прозерин п/ш

- через 10 хв в/в 60мл 10% хлориду натрію

- гіпертонічна клізма

Якщо ефект відсутній- оперативне лікування

Білет 31 ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД.ПРЕМЕДИКАЦІЯ.ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО ПЛАНОВОЇ ТА УРГЕНТНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Передопераційний період Це час з моменту госпіталізації хворого в хірургічне відділення до виконання операції.

Для досягнення мети передопераційної підготовки виділяють два етапа: