40. Закон поняття та структура .

Закон - це нормативний акт вищої юр сили прийнятий компетентним органом держави на регулювання найважливіших суспільних відносин .

Ознаки закону :

1.Закон приймається ВРУ та референдумом.

2.Регулює найважливіші суспільні відносини.

3. Має найвищу юр силу.

5. Встановлює загально обов’язкові правила поведінки .

6. Стабільність .

7. Закон приймається в особливому порядку.

8. Охороняється та гарантується державою.

9. Виказується стисло логічно та грамотно.

Структура закону: найменування органу який приймає закон , назва закону , преамбула, правові приписи закони та наслідки їх не виконання , скасуванням законом інших НПА, норми щодо опублікування закону , підпис відповідальної особи .

41. Юридичний прецедент як джерело права.

Під прецедентом розуміється правило, виражене рішенням суду або іншим уповноваженим держорганом щодо конкретної юридичної ситуації, яке є загальнообов’язковим для виконання. Таким чином, правовий прецедент – це не просто рішення конкретної ситуації, а рішення, яке має юридичну силу, здатне спричинити за собою певні наслідки.

Юридичний або правовий прецедент можна розділити на два види: судовий і адміністративний.

До судового прецеденту можна віднести всі рішення, прийняті судом за певним справі, застосування якого використовується не тільки в конкретному розгляді, але і в аналогічних справах.

До адміністративного прецеденту можна віднести всі рішення, прийняті органами виконавчої влади щодо запропонованих ними справах, де прийняті рішення стають правилами, підлягають застосуванню в аналогічних ситуаціях.

Юридичний прецедент відрізняється від інших джерел права наступними пунктами:

– На відміну від НПА, таких, як закон, указ, постанова, юридичний прецедент як джерело права виникає у правозастосовчій системі.

– Прецедент має конкретні відповіді для кожної ситуації, що виникла, в той час як норми закону носять загальний характер для ситуацій, які можуть виникнути в подальшому.

– Юридичний прецедент володіє достатньою гнучкістю у використанні. Так, якщо при застосуванні норми закону її потрібно неухильно дотримуватися, то при використанні прецеденту правопріменітель може на свій розсуд вибирати те правило, яке більшою мірою відповідає не тільки всім обставинам справи, а й найбільш наближене до правових норм.

42. Співідношення права та моралі

Норми права й норми моралі мають ряд загальних ознак:

 і ті й інші регулюють відносини між людьми (загальний родовий предмет регулювання);

 є правилами поведінки загального характеру, оскільки адресовані якщо не до усім, то у всякому разі до великої групи людей, а не до якихось конкретних осіб;

 спрямовані на встановлення певного порядку в суспільних відносинах (загальна родова мета),

 можуть збігатися по втримуванню, коли норми права закріплюють норми моралі (наприклад, християнську моральну заповідь "не укради" повторює відповідна заборона в кримінальному кодексі).

Норми права й норми моралі мають ряд відмітних ознак:

 по походженню:

а) норми моралі складаються в суспільстві;

б) норми права встановлюються або санкціонуються державою;

 по сфері дії:

а) норми моралі - універсальний регулятор; його предметом є майже всі сфери суспільних відносин;

б) норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини й тільки ті, які піддаються зовнішньому контролю;

 по ступені деталізації:

а) норми моралі звичайно являють собою загальний принцип поводження людей (треба бути справедливим, добрим, чималим, треба поважати батьків, старших і т.д.);

б) норми права закріплюють чітко певні права й обов'язки суб'єктів права;

 за формою вираження:

а) норми моралі втримуються в суспільній свідомості;

б) норми права втримуються в нормативно-правових актах і інших джерелах права;

.   по способі охорони від порушень:

а) норми моралі охороняються внутрішнім переконанням, суспільною думкою, заходами суспільного впливу;

б) норми права охороняються державою