1.2 Нормативні документи, що регулюють діяльність підприємства та встановлюють правила ведення бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності власного капіталу

Розглянемо нормативні засади регулювання обліку операцій з власним капіталом на ТОВ «Стіл ЛТД».

На сьогодні в Україні операції із власним капіталом є недостатньо врегульованими.

При цьому від повного та чіткого правового регулювання обліку власного капіталу напряму залежить достовірність забезпечення обліковою системою даними та у заповненню інформацією про стан і рух власного капіталу; раціональна організація контролю за правильністю та закономірністю формування власного капіталу, розподілу прибутку за відповідними напрямами і фондами; своєчасність, повнота, правильність відображення розміру та усіх змін власного капіталу, що впливає на своєчасність отримання достовірної інформації для управління структурою капіталу підприємства в цілому.

При організації бухгалтерського обліку операцій з власним капіталом необхідно дотримуватися наступних нормативно-правових документів, що діють в Україні.

Принципи бухгалтерського обліку операцій із власним капіталом базуються як на загальних принципах бухгалтерського обліку, зокрема на принципі визнання активів і зобов’язань, доходів і витрат, так і на вимогах корпоративного права і законодавства про цінні папери.

Відправним пунктом раціональної організації і ведення бухгалтерського обліку операцій з власним капіталом в Україні є положення Господарського, Цивільного та Податкового кодексів України.

Господарський кодекс України [8] визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання (операції з формування, зміни та використання власного капіталу, що виникають внаслідок господарської діяльності). А також встановлює умови і порядок випуску та придбання цінних паперів суб’єктами господарювання.

Цивільний кодекс України [47] регулює взаємовідносини, що виникають під час діяльності суб’єктів (питання господарських зобов’язань та заборгованостей, що виникають в процесі управління) визначає поняття, види господарських товариств, а також склад їхнього майна.

Законом України «Про господарські товариства» [35] регламентується створення резервного капіталу, який повинен бути не меншим 25% статутного капіталу, а розмір щорічних відрахувань до нього має бути не менше 5% суми чистого прибутку.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства та командитного товариства не встановлено. Тобто статутний капітал таких підприємств як вид може бути відсутнім.

Проте згідно з ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів [47].

Податковим кодексом України [31] чітко визначено відсоткову ставку податку на прибуток, що, безпосередньо, впливає на розмір статті балансу «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», окреслено об’єкт і суб’єкт оподаткування, визначено склад прибутку підприємства, хто є платником податку.

Порядок формування та облік власного капіталу залежить від організаційно-правової форми підприємства, вимог чинного законодавства щодо мінімального розміру статутного, резервного та інших видів капіталу. В цілому нормативне регулювання бухгалтерського обліку власного капіталу поділяється на декілька рівнів (рис. 1.3).

Міжнародний рівень визначає та надає загальні принципи, засади та рекомендації, щодо облікового відображення власного капіталу на світовому рівні. Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності до складових власного капіталу належать: капітал, вкладений акціонерами; додатковий капітал, отриманий понад номінал акцій або емісійний дохід;  додатковий капітал від переоцінки; накопичений нерозподілений чистий прибуток; резерви; резерви, що є частиною розподіленого чистого прибутку; резерви, що є коригуваннями на підтримку капіталу; деякі курсові різниці.

Національний рівень регулює закони та положення, закріплені державою у нормативних документах (держава встановлює перелік альтернатив або чітко регулює деякі питання бухгалтерського обліку). Основними законодавчими актами виступають: кодекси та Закони України, П(С)БО, інструкції, положення та рішення, а також листи ДФСУ.

Рівень підприємства передбачає положення облікової політики та установчих документів, де встановлено альтернативи, самостійно обрані підприємством з метою задоволення власних інтересів щодо обліку власного капіталу.

За даними рисунку 1.3 видно, що держава регулює лише окремі аспекти обліку власного капіталу, залишаючи при цьому широкий спектр варіативності, що надає можливість власникам обирати оптимальний альтернативний варіант, враховуючи специфіку діяльності суб’єкта господарювання, обумовлену, насамперед, особливістю організаційно-правової форми господарювання.

Рисунок 1.3 – Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку операцій з власним капіталом

Отже, підприємство може контролювати правильність ведення своєї господарської діяльності, за допомогою даних законодавчих та нормативних положень. Виділено рівні нормативного регулювання питань обліку операцій з власним капіталом в Україні: міжнародний (визначає та надає загальні принципи, засади та рекомендації щодо облікового відображення власного капіталу відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності); національний рівень (кодекси та Закони України, П(С)БО, інструкції, положення та рішення, а також листи ДПАУ); рівень підприємства (положення облікової політики та установчих документів, де встановлено альтернативи, самостійно обрані підприємством з метою задоволення власних інтересів щодо бухгалтерського обліку власного капіталу).