11. Багатство мотивів та жанрів у ранній творчості т.Шевченка (1837-1843).

У ранніх творах Т. Шевченко наслідує старших поетів-романтиків. Наприклад, вдається до улюбленого романтиками жанру — балади, бере за взірець стилістику, образність, мелодику. Однак у своєму наслідуванні він набагато перевершує ті зразки, до яких вдається, оскільки його поезія має надзвичайно високий рівень.

Геніальність поета виявилася в тому, що він зумів природно, органічно, без видимих зусиль наситити свою поезію фольклорною образністю, що вироблялася, відшліфовувалася століттями. Тут могутнє авторське начало вбирало в себе начало фольклорне, і саме на цій межі могло витворитися у такій значущості.

Поема «Причинна» відповідає усім вимогам балади, оскільки сюжет у ній незвичайний і загадковий, колоритно-похмурий. А далі, після спалаху ліричного чуття, йдуть властиві баладі поетів-романтиків події казково-фантастичного характеру.

У творах раннього Шевченка ми зустрічаємо багато міфологічних істот, зокрема русалок, потопельниць, притаманний народу мотив злої мачухи та нерідної дочки. І всі події розгортаються на гранично міфологізованому природному тлі.

У поезії раннього поета є багато пейзажів. Більшість з них поет малював з пам’яті, оскільки перебував за межами України. Можливо, ця віддаленість від рідної землі й спричиняла певну міфологізацію образів природи, надання їм сакрального звучання. Майже всі пейзажі романтичного періоду творчості Т. Шевченка — це пейзажі дієві, олюднені, живі.

У ранній період своєї творчості Т. Шевченко вдається до романтичної естетики, та й загалом його творчості притаманні романтизація деяких образів. Це й надає їй такого надзвичайного живого колориту, величезної сили впливу на читача.

12. Трагедія дівчини-покритки у поемі т.Шевченка "Катерина".

Багато трагедій зазнав український народ у XIX столітті. Він страждав і через неволю, і через нестатки, і від тяжкої праці. Особливо тяжкою була доля жінки. У поемі "Катерина" Т. Шевченко показав трагедію звичайної дівчинки-селянки, причиною якої стало її кохання до москаля. 

Катерина кохала щиро і безоглядно. Вона вірила своєму Іванові, а він просто насміхався над нею: пообіцяв вернутися, а насправді і думати забув про колись милу Катрю. А дівчина стала покриткою. Це найстрашніше, що могло статися із селянкою. В українському селі над усе цінувалася честь. Народивши дитину, Катерина знеславила усю родину. Удар, якого завдала вона батькам, був таким сильним, що вони, люблячи і жаліючи свою бідну дитину, змушені були вигнати її з дому. 

Але не страшні Катерині прокляття батьків, тяжка і далека дорога, голод і холод, бо вона вірить, що знайде коханого і буде з ним щаслива: 

З ним забула б чорнобрива 

Шляхи, піски, горе: 

Він, як мати, привітає, 

Як брат, заговорить... 

Ніхто не жаліє бідну дівчину, бо селяни, дивлячись на неї, думають: "Нехай... гине ледача дитина, коли не зуміла себе шанувать". А москалі, у яких Катерина питала про Івана, посміялися з неї. 

Жінка соромиться жебракувати, бо звикла заробляти собі на хліб. Але вона не може думати про свою гордість, бо є матір'ю, їй треба годувати дитину. А сина свого вона любить, пестить, розмовляє з ним, але одночасно і соромиться дитини, закриває його від перехожих. 

Зустріч із коханим була зовсім не такою, на яку вона сподівалась. Іван виявився жорстокою людиною, він не тільки не бере її з собою, але навіть відштовхує зі словами: "Дура, отвяжися! Возьмите прочь безумную!" У розпачі Катерина залишає сина на дорозі, сподіваючись, що батько пожаліє хоч рідну дитину, і кидається в ріку. 

Доля Катерини не є чимось винятковим для тих часів, тому ще на початку поет застерігає молодих дівчат від такої ж помилки: 

Кохайтеся, чорнобриві, 

Та не з москалями, 

Бо москалі — чужі люде, 

Роблять лихо з вами. 

Замість того, щоб дожити у щасливому подружжі до глибокої старості, Катерині довелося через необачне кохання згубити і себе, і свого сина, бо кому ж він потрібний після її смерті. Але найстрашніше, — мабуть, не стільки ганьба, якої довелося зазнати Катерині, скільки те розчарування, яке вона пережила від зради коханого і не змогла перенести.

Отже, довгий список трагедій, що сипалися на долю селян, поповнився ще однією — трагедією покинутої москалем дівчини-покритки.