Лікарські рослини - рослини, що використовуються в медицині та

ветеринарії як лікувальні або профілактично-оздоровчі засоби. їхні

властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно-активних

(алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і

баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини

використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і

народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для

лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до

них. Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: корені,

кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя, трава (стебла з листям),

квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо. Багатими на лікарські

рослини є такі роди флори України: шипшина - 59 видів, молочай - 55,

чебрець - 36, глід - 26, шавлія - 20, повитиця - 14, валеріана - 13,

калачики - 12 та ін. Для потреб наук, медицини заготовляють сировину бл.

95 видів, в широких обсягах тільки 45-50 видів. Найбільша кількість

сировини припадає на Карпати.

Головним джерелом заготівлі є угіддя з первинною та вторинною природною

рослинністю. Найважливішими з дикорослих лікарських рослин є валеріана,

барвінок малий, конвалія, лепеха звичайна, цмин пісковий, алтея

лікарська, арніка гірська, ромашка, брусниця та ін. Серед культивованих

в Україні лікарських рослин - м'ята перцева, меліса, лаванда, беладона.

У всіх регіонах України поширені угруповання бур'янової рослинності, у

складі якої є лікарські рослини - кропива дводомна, дурман звичайний,

чистотіл, подорожник великий, спориш звичайний та ін. Антропогенні зміни

рослинності та нераціональне ведення заготівель лікарської сировини

зумовили зменшення запасів багатьох видів лікарських рослин (зокрема,

горицвіту весняного, валеріани, золототисячника, лепехи звичайної, алтеї

лікарської). Чимало видів дикорослих лікарських рослин потребують

охорони і занесені до Червоної книги України (астрагал

шерстистоквітковий, тирлич жовтий, скополія карніолійська, цибуля

ведмежа та ін.). Залежно від характеру дії на організм розрізняють

лікарські рослини, що впливають на серцево-судинну систему (горицвіт,

ицвіт,

конвалія, наперстянка та ін.), заспокійливі (валеріана тощо),

знеболювальні (беладона, мак снодійний та ін.), збудливі (чайний кущ),

кровоспинні (деревій, калина), сечогінні (петрушка, мучниця), жовчогінні

(кмин, шипшина, нагідки). Є лікарські рослини, що їх вживають при

шлунково-кишкових захворюваннях (тирлич жовтий), проносні (рицина,

жостір, крушина), потогінні (липа, малина), відхаркувальні (алтея,

чебрець), в'яжучі (брусниця, дуб), глистогінні (полин цитварний,

часник). В забруднених радіоактивними речовинами районах збирання

лікарських рослин заборонено; можливе лише за умови обов'язкового

дозиметричного контролю.

Планомірне і всебічне вивчення та розведення лікарських рослин здійснено

в радянський період. Декрет про збирання і культуру лікарських рослин

був виданий у 1921 р., в 1925 р. проведено Всесоюзну нараду, а в 1931 р.

створено Всесоюзний науково-дослідний інститут лікарських і ароматичних

рослин. Нині вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх

основі лікарських препаратів провадиться також у науково-дослідному

хіміко-фармацевтичному інституті в Харкові.

Багато ефективних лікувальних засобів, які набули широкої популярності,

перейшло з народної медицини до наукової. Велика робота щодо вивчення

лікарських рослин провадиться на кафедрах медичних і фармацевтичних

інститутів. Це дало змогу нашій хіміко-фармацевтичній промисловості

освоїти і виготовляти з лікарських рослин такі ефективні препарати, як

теофедрин, сальсолін, платифілін, сферофі-зин, секуринін, раунатін,

берунгін та багато інших, що широко застосовуються в медицині. На основі

досліджень ботаніків, фармацевтів, фармакологів виявлено вітаміноносні,

фітонцидні, алкалоїдоносні рослини. З грибів і близьких до них

організмів одержано антибіотики.

Заготівля дикорослих лікарських рослин не задовільняє потреб аптек і

хіміко-фармацевтичної промисловості. Тому поряд із вирощуванням

лікарських рослин необхідно якомога більше створювати плантацій

плодово-ягідних культур, що за вмістом вітамінів, цукристих і дубильних

речовин, органічних кислот також є лікарськими. Вони містять поживні

речовини і діють на організм як загальнозміц-нювальний засіб, поліпшують

процеси обміну речовин тощо. До таких культур належать абрикос,

барбарис, ожина, суниці, кизил, малина, журавлина, смородина, горобина.

Крушина ламка Frangula alnus Mill. Морфо-біологічні особливості

Високий кущ до 2 м заввишки з темно-червоною або червонувато-сірою корою і черговими гілками без колючок. Листки чергові, овальні або оберненояйцевидні, цілокраї, блискучі. Квітки дрібні, по одній-три в пазушних пучках, зеленувато-білі. Плід - кістянка, нестиглий червоний, стиглий чорний. Цвіте у травні-червні [6].

Сировиною є кора крушини (Cortex Frangulae), яку збирають весною під час сокоруху до появи листків чи взимку під час рубок догляду. Не дозволяється заготівля кори, покритої мохами чи лишайниками [1].

Поширення

Ареал крушини займає майже всю Європу, крім Крайньої Півночі. Зростає майже по всій Україні, масово - на Поліссі та в північній частині Лісостепу, значно рідше - на півдні Лісостепу та дуже рідко - у степових районах [8].

Еколого-фітоценотичні особливості

В Україні крушина є характерним компонентом мішаних лісів; має широку еколого-ценотичну амплітуду. Оптимальні умови для розвитку находить у свіжих та сирих дубово-соснових, соснових, рідше вільхових лісах, серед чагарників по краях боліт та в заплавах [5]. Добре переносить затінення до зімкненості крон деревостану до 0,7. При вищому затіненні її розвиток пригнічується. Здатна інтенсивно розростатися на вирубках [7].

Стан природних ресурсів та їх охорона

Запаси сировини крушини великі, однак внаслідок інтенсивних меліоративних робіт на Українському Поліссі та радіоактивного забруднення сировинний ареал та природні ресурси різко скоротилися [3, 4].

При загальному скороченні обсягу ресурсів крушини пройшов перерозподіл регіонів заготівлі. Значні ресурси крушини на території екологічно чистих районів локалізовані у Івано-Франківській, Львівській, Чернігівській та Сумській областях. Обмежені заготівлі можна вести в Закарпатській, Чернівецькій, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Харківській, Вінницькій та Хмельницькій областях. У зв'язку з радіоактивним забрудненням основного ресурсного регіону, сировина, заготовлена в поліських районах Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської областей, підлягає радіологічному контролю.

Не рекомендовані заготівлі на території Одеської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської областей та Криму. Обсяги заготівлі сировини крушини в Україні підлягають лімітуванню. Вид знаходиться під регіональною охороною в Луганській обл.

Використання лікарської сировини

Ефективний проносний засіб. Свіжозібрана кора та плоди спричинюють отруєння, яке супроводжується нудотою, подразненням слизистої оболонки шлунку [6]. Крім звичайних екстрактів і відварів, з кори виготовляють стандартизований препарат "Рамніл", брикети та збори в'яжучої та помірно послаблюючої дії 

Аїр болотний - Acorus calamus l. Морфо-біологічні особливості

Багаторічна трав'яниста рослина з довгим повзучим кореневищем, яке має діаметр до 3 см, і довгими лінійносписоподібними листками завдовжки до 1 м. Квітконосне стебло сплюснуте, з одного боку гостроребристе, з іншого - жолобкувате. Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані в початок, від основи якого відходить довгий зелений покривний листок. Цвіте в червні-липні. Плодів в умовах України не дає і розмножується лише вегетативно (кореневищами) [10].

Сировиною є кореневища з коренями (Rhizoma Calami), які викопують в кінці літа або на початку осені.