- •Поверхневі фіз-хім процеси
- •1. Основні поняття і особливості стану поверхні твердого тіла, суть поверхневих перекручквань
- •2 Поняття фізичної і хімічної неоднорідності поверхні твердого тіла.
- •3 Порівняльна характеристика поверхневої енергії і поверхневого натягу, їхня розмірність.
- •4 Поверхневий шар твердого тіла, згущення поверхневої енергії.
- •Поняття поверхневої та повної енергії кристалічних тіл.
- •6. Основні поняття з термодинаміки, термодинамічні параметри, функціх стану.
- •7 Основні термодинамічні рівняннядля опису енергії поверхневих шарів.
- •8 Характеристичні функції(6), термодинамічні потенціали, оцінка спрямованості протікання реакцій
- •9 Загальна характеристика методів розрахунку вільної енергії Гібса..
- •10. Охарактеризувати поняття адсорбції. Основне рівняння адсорбції.
- •11. Фізична і хімічна адсорбція. Відміна між ними.
- •12.Хімічна адсорбція, перехід від фізичної до хімічної адсорбції.
- •13. Змочування і розтікання рідини на поверхні твердих тіл.
- •14. Умова рівноваги при контакті рідини з твердим тілом. Міра змочувальної здатності рідини.
- •15. Розтікання, рівняння Юнга.
- •16. Адгезія, робота адгезії рідини.
- •17. Порівняльний аналіз явищ адгезії і когезії.
- •18. Енергія границь зерен кристалла.
- •19. Обгрунтувати умови можливості протікання процесу кристалізації.
- •20. Поняття зародкоутворення. Критичний розмір зародку
- •21. Закон дифузії Фіка
- •22. Поверхнева диффузія, самодиффузія, гетеродиффузія.
- •23. Основні параметри, що характеризують диффузію.
- •24. Коефіцієнт диффузії, фактори, що впливають на коефіцієнт диффузії.
- •25. Механізми спікання твердих тіл, що контактують у точці.
- •26. Поверхнева дифузія при спіканні твердих тіл, при поверхневий шар.
- •27. Основні поняття фізики міцності та пластичності поверхневих шарів твердих тіл. Теоретична та реальна міцність твердих тіл.
- •28. Типи дефектів твердих тіл. Поверхневі дефекти.
- •29. Дислокації, їх види, взаємодія і переміщення дислокацій.
- •30. Вплив поверхні на процесс пластичної деформації твердих тіл.
- •31. Дати оцінку поведінки поверхневих шарів при пластичній деформації; Особливості переміщення дефектів поблизу вільних поверхонь; градієнт щільності та швидкості дислокацій поблизу поверхні тіла.
- •32.Стадії мікропластичної деформації в при поверхневих шарах кристалів.
- •33. Бар”єрний ефект приповерхневих шарів при деформуванні матеріалів, його фізична суть.
- •34. Загальна характеристика середовищ, групи середовищ.
- •35. Елементарні процеси взаімодії металів з газами.
- •36. Адсорбційний ефект Ребіндера(зміна механічних властивостей тіл під дією адсорбційно-активних середовищ).
- •37. Загальна класифікація методів нанесення покриттів; поняття процесів осадження плівок і покритів.
- •38. Класифікація методів нанесення покриттів за станом матеріалу, що наноситься на поверхню твердого тіла.
- •39. Фізичне і хімічне осадження із парової фази; стадії процесу осадження плівок і покриттів.
- •40. Характеристика процесів випаровування та розпилення металів.
- •41. Вплив плівок на фізико-механічні властивості матеріалів(ефекти Роско, Крамера і інші)
- •42. Адгезія і когезія плівок та покриттів. Робота адгезії.
- •43. Визначити основні процеси, що супроводжують відрив плівок; Складові, від яких залежить адгезійна міцність та сила зчеплення плівок до твердих тіл.
- •44. Теоретичні критерії адгезії та контактної активності плівок і покриттів.
- •45. Класифікація методів нанесення газотермічних покриттів.Загальна характеристика процесів утворення контакту при газотермічному напилюванні.
- •46. Плазмове напилювання; утворення фізичної площі контакту при ударній взаємодії частинок з поверхнею твердого тіла.
- •47. Механізм активації при газотермічному напилюванні (канали активації).
- •48. Температурний режим у між фазній зоні в умовах плазмового напилювання.
- •49. Роль поверхневої енергії і дефектів у підвищенні контактної температури при плазмовому напилюванні.
- •50. Формування хімічних зв”язків і міжфазної зони при плазмовому напилюванні.
40. Характеристика процесів випаровування та розпилення металів.
Осаждение – группа способов нанесения покрытий, при которых покрытие и его связь с основанием создаётся осаждением частиц на атомно-молекулярном уровне.
Процесс проходит 3 стадии:
- сближение (адсорбция)
- сорбция
- хемосорбция
Осаждение осуществляется из твёрдой, жидкой и парогазовой фазы.
Осаждаемая фаза конденсируется в кристалическом, жидком или аморфном состояниях.
При нанесении покрытия с помощью испарения проводятся 2 процесса:
- испарение материала покрытия
- его последующее осаждение на подложке
Во всех случаях камера в которой помещается обрабатываемые детали откачивается до 10¯³ Па, затем вводится нужный газ до давления 0,1-10 Па.
Процесс подчинается термодинамическим закономерностям, поэтому можно вычислить равновесное давление фазы материала и кинетические параметры зарождения и роста новой фазы, которую определяют эволюцию и микроструктуру осаждаемого материала.
Для осаждения разнообразных материалов применяется методика мгновенного испарения при вспышке.
При испарении тугоплавких соединений применяют прямое искажение, когда осаждаются пары самого соединения и реакционное или активированное реакционное испарение.
При прямом испарении материал нагревается с помощью высокоинтенсивного источника тепла (лазерного или электронного пучка). Для испарения используют единственный испаритель или несколько испарителей.
Активированное испарение – метод в котором используется паровая фаза в виде плазмы.
Реакционное испарение – процесс испарения, осуществляется так же как и при прямом испарении, но в рабочей камере находится также химически активный газ.
Активированное реакционное испарение – сочетание двух испарений.
Процесс осаждения покрытия с плазмы – испарение материала производится с помощью электронагревателя, а плазма генерируется наведением высокочастотного электромагнитного поля.
Распіление – процесс передачи импульса в котором бістрая частица (Ar+) выбивает атом с поверхности катода.
Эффективность процесса характеризуется выходом распыления, т.е. числом выбитых атомов на каждую падающую частицу.
Распыленным атомом передаётся 1 % энергии бомбардирующей частицы, а 75 % расходуется на нагрев мишени (катода). Выход распыления растёт с увеличением энергии и массы падающей частицы. Метод магнитного распыления. Испаскаемые накальной нитью электроны движутся в электронном и магнитном полях по по длинным нелинейным траекториям. Испытывают гораздо большие столкновения с атомами газа, чем при движении по прямолинейной траектории, что увеличивает эффективность ионизации атомов (Ar). Для получения воспроизводимых по качеству покрытий необходимо контролировать многие параметры:
- начальный вакуум
- геометрия системы
- расстояние между источником паров и подложкой
- предварительная подготовка материатов и системы
- чистота газа
- давление газа
- скорость натекания
- электрическое магнитное поле
- температура подложки
Метод ионного осаждения – представляет собой термическое напыление в газавом разряде, т.е. одновременная ионизация и испарение материала в вакууме (10¯1 Па).
Ионизация осуществляется газовым разрядом в среде Ar , гелия, а термическое испарение материала: резистивным, электролучевым и электродуговым способом.
