7. Відбудова економіки України у другій половині 40-х років хх ст.

Одразу почалась відбудова господарства. За роки війни змінилася структура економіки. З усього евакуйованого майна з України, поверталася незначна частина, за решту Україна не отримала жодної компенсації. Закуплялось нове обладнання з власного бюджету.

Основу відбудови господарства України становив паливно-енергетичний комплекс.

Завдяки працьовитості українського народу вже до кінця війни було відбудовано близько 30% довоєнних виробничих потужностей промисловості. Україна стала прифронтовою матеріально-технічною базою діючої армії. Проте сільське господарство, установи культури, науки, житловий фонд, комунальне господарство відбудовувались повільно.

В важкому становищі перебували селяни. Колгоспник був відчужений від засобів виробництва, від розподілу створеного ним продукту. У більшості колгоспники не мали паспортів і без особливого дозволу не могли залишити села.

Катастрофу сільського господарства України довершила посуха у південних областях, де почався голод в 1946-1947 рр.

У 1947 р. перший секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов розпочав в Україні проект, який передбачав об’єднання колгоспів у «агроміста», що теоретично повинні були сприяти високоефективному використанню дефіцитної сільськогосподарської техніки. Проект також передбачав ліквідацію присадибних ділянок, що викликало велике незадоволення серед населення, і уряд змушений був відмовитися від нього. В цілому до початку 50-х рр. сільське господарство залишалося збитковим.

У грудні 1947 р. здійснено грошову реформу: скорочення грошової маси, випущеної під час війни шляхом конфіскації. У 1949 р. підвищено оптові ціни на засоби виробництва та тарифи вантажоперевезень. В березні 1950 р. підвищено курс карбованця щодо іноземних валют, переведено його на власну золоту базу. Отже, Радянський уряд боровся з інфляцією за рахунок добробуту народу.

8.Господарство України у 50-х роках.

У 50-х рр. основні напрямки економічної політики в Україні залишалися практично незмінними. Господарство України розвивалось на основі директивних п’ятирічних планів.

Повільно впроваджувалися досягнення НТП.

Середина 50-х років ХХ - період кризи старих методів управління та планування. Після смерті Сталіна почався перегляд економічної політики СРСР. Було проголошено курс на прискорений розвиток легкої промисловості.

Відбулась реорганізація управління господарством. У 1957 р. Хрущов замість старої міністерсько-вертикальної системи ввів нову територіально-горизонтальну систему управління. Керівництво промисловістю було передане раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території незалежно від профілю. Внаслідок цього порушилося централізоване керівництво галузями промисловості. Реформі не підлягали війська промисловість і енергетика. Кінцевим результатом реформи мало стати: раціональніше використання ресурсів, подолання галузевої роз’єднаності, ефективніше управління економікою і швидке господарське зростання.

На території України було створено 11 раднаргоспів. Швидкими темпами почали зростати обсяги промислового виробництва. Проте в загальному реформи Хрущова мали половинчастий характер, він не ставив питання про скасування адміністративно-командної системи.

Хрущов намагався реформувати і сільське господарство (підвищення закупівельних цін та зменшення обов’язкових поставок державі сільськогосподарської продукції, зменшення податків, програма освоєння цілинних земель у Казахстані та Сибіру, кукурудзяно-горохова епопея).

З усуненням Хрущова від влади у 1964 р. реформи припинилися.

9. Господарські реформи 1965 р. (реформи Косигіна – голови ради Міністрів СРСР).

Нове керівництво на чолі з Брежнєвим зміцнило командно-адміністративну систему управління суспільством. Проте існуючі економічні труднощі посилили соціальну напруженість в Україні та вимагали вдосконалення методів керівництва економікою. Тому в 1965 р. розпочалася реформа управління - введення прогресивних елементів ринкових відносин (госпрозрахунку) в планову економіку СРСР. Було ліквідовано раднаргоспи та відновлено систему управління через союзно-республіканські міністерства.

На першому етапі проведення реформи (1966-1970 рр.) окремі промислові підприємства досягли певних успіхів у господарстві. Проте згодом реформа зазнала повного краху. Вона не мала комплексного характеру, охоплювала лише промисловість, не вдосконалювала структурної, інвестиційної політики. Більшість управлінців в міністерствах не хотіли й не могли зорієнтуватись в нових умовах господарювання.

Від кінця 70-х р. ХХ ст. почався новий етап перетворень, які охоплювали всі галузі економіки та рівні управління (від підприємства до урядів республік). У 1974-1986 рр. проводився економічний експеримент, за яким деякі підприємства одержували більшу самостійність у сфері оплати праці, матеріального стимулювання.

Проте, в державі намітилося стійке відставання в науково-технічному та технологічному процесі порівняно до розвинутих країн Заходу.

Протягом 60-80-х р. ХХ ст. загострилась житлова проблема. В цілому рівень життя в Україні підвищувався дуже повільно в порівнянні з країнами заходу. Виробництво споживчих товарів не забезпечувало потреб населення та частково компенсувалося імпортом. У 1990 р. із 1100 товарних груп лише 5 були недефіцитними.