5. Економіка Західноукраїнських земель у 20-х-40-х р. Хх ст.

Західноукраїнські землі окупували Польща, Румунія і Чехословаччина і вони стали колоніями, аграрно-сировинними придатками окупантів. Уряди цих країн сприяючи розвитку промисловості в корінних районах, свідомо гальмували промислове будівництво на Західній Україні.

в сільському господарстві проводилась колонізаторська політика окупантів: створено спеціальні фонди для польських, румунських і чеських колоністів, а українцям взагалі було заборонено продавати землю.

У 20-30 рр. економіка Західної України перебувала в застої. Криза як у промисловості, так і в сільському господарстві.

Згідно з пактом Рібентропа – Молотова Радянський Союз зайняв у вересні 1939 р. західноукраїнські землі, у 1940 р. - Буковину. Відбулися важливі економічні зміни: ліквідовано приватну власність на основні засоби виробництва, націоналізовано поміщицькі землі, промислові підприємства, торгівлю і транспорт.

Із сходу України привозили обладнання. Особливо велику увагу приділяли підприємствам харчової, легкої промисловості. На початок 1941 р. в Західній Україні фактично ліквідовано безробіття.

Радянська влада проводила у Західній Україні земельну реформу: конфісковано третину всіх сільськогосподарських угідь поміщиків, монастирів і державних чиновників (створювались радгоспи і колгоспи). Навесні 1940 р. розпочалася колективізація сільських господарств. До середини 1941 р. було колективізовано близько 13 % господарств. Розпочались репресії (з Західної України у 1939-1940 рр. було вислано до Сибіру, Поволжя, Казахстану та на Північ Росії біля 20 % населення краю: 1,6 млн. осіб, з яких біля 200 тис. загинуло від важких умов переїзду та каторжної праці на нових місцях поселень).

6. Господарство України у роки Другої світової війни.

Від початку війни господарство України було переорієнтовано на потреби оборони (промислові підприємства та металургійні заводи нарощували виробництво). У жахливих умовах знаходилося сільське господарство (де було можливо збирали та вивозили урожай, а там, де не встигали - все знищували) - застосовувалась тактика „спаленої землі”.

З початку війни проводилась масова евакуація в Росію заводів, кваліфікованих працівників, вчених та фахівців. Всього з України було евакуйовані близько тисячі заводів та 4 мільйони осіб.

Гітлерівський режим поставив завдання колонізувати Україну. У майбутньому німці планували перетворити Україну на аграрно-сировинну базу Рейху. Гітлер планував переселення в Україну в найближчі 20 років 20 млн. німців. У період окупації України фашисти вивезли до Німеччини понад 9 мільйонів тонн зерна, 622 тисячі тонн м’ясопродуктів, 950 тисяч тонн олії та 400 тисяч тонн цукру. В ході каральних акцій на Україні нацисти знищили 256 сіл.

З літа 1942 р. окупаційна влада запровадила обов’язковий дворічний термін праці для всіх молодих людей віком 18-20 років у Німеччині.

Відступаючи з України нацисти, як і комуністи у 1941 р., вдались до тактики “спаленої землі”.

Втрати для України були найбільшими серед усіх країн - учасниць у Другій світовій війні:

а) 2,3 мільйони українців було вивезено на примусову працю до Німеччини;

б) знищено понад 16 тисяч промислових підприємств;

в) кожен шостий мешканець України загинув у війні (6,2 млн. осіб);

г) загальні збитки України становили 40 % національного багатства.