Тема 12 Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці.

1. Наслідки Першої світової війни для України.

2. Національно-визвольні революції в 1917-1919 р.

3. «Воєнний комунізм» та НЕП.

4. Індустріалізація, колективізація та голодомор.

5. Економіка Західноукраїнських земель у 20-х-40-х р. ХХ ст.

6.Господарство України в роки Другої світової війни.

7.Відбудова економіки України у другій половині 40-х років.

8.Господарство України у 50-х роках.

9.Господарські реформи 1965 року.

10.Реформування господарської системи у другій половині 80-х років.

11. Українська економічна думка ХХст.

1. Наслідки Першої світової війни для України

Негативні:

- розорення західноукраїнських земель;

- значні людські втрати (скорочення працездатного населення);

- утримання за рахунок місцевих ресурсів 50% російської армії;

- проблеми біженців та депортованих;

- інфляція;

- кризовий стан економіки та падіння виробництва;

- диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва і занепад цивільного);

- скорочення посівних площ, виробництва с/г продукції, загострення продовольчої проблеми у містах;

- загострення соціальних проблем;

- перебої у транспорті;

- страйкова боротьба робітників і селян.

Позитивні:

- підняття «українського питання» на міжнародний рівень;

- зростання національної самосвідомості;

- створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду.

2. Національно-визвольні революції в 1917-1919 р.

Початок 1917 р. – крах російського самодержавства. У березні 1917 р. утворено Центральну Раду. Перед урядом УНР було поставлене завдання – підняти народний добробут, відбудувати зруйновані підприємства. Уся земля до початку весняних польових робіт мала бути передана народу без викупу.

Ухвалою Української Центральної Ради від 1 січня 1918 року введено в обіг з 6 січня власні паперові гроші – карбованці та гривні.

Відповідно до закону Центральної Ради від 1 березня 1918 р. грошовою одиницею УНР стала гривня.

Земельне питання в Україні до квітня 1918 р. залишалося нерозв`язаним. Малоефективною була політика ЦР щодо фінансів і промисловості.

З приходом до влади гетьманата Скоропадського його уряд вжив заходів щодо нормалізації становища на селі. На початку листопада 1918 року зявився проект аграрної реформи, який передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь та розподіл їх між селянами не більш як 25 десятих в одні руки.

Успішно відбудовувались залізниці. Уже в середині літа 1918 р. було регулярне перевезення вантажів та пасажирів.

Стабілізувалася фінансово-кредитна система України. Стабільність національної валюти забезпечувалась природними багатствами держави, головним чином – цукром.

Тривало подальше скорочення промислового виробництва, масове безробіття. Не розв`язувалась земельна проблема.

У грудні 1918 року Гетьманат був повалений Директорією. 26 грудня 1918 р. вона видала Декларацію, в якій заявила про свій намір експропріювати (експропріація – примусове позбавлення власності) державні, церковні та великі приватні землеволодіння для розподілу їх серед селян. 8 січня 1919 року опубліковано земельний закон, який декларував ліквідацію приватної власності на землю, але не відповідав на головне запитання: коли ж селянство одержить землю? Це послужило до конфлікту між директорією та селянством й на цій основі до влади Україні прийшли більшовики, які в кінці 1918 на початку 1919 р. захопили значну частину території України, а вже з лютого 1919 окупували Київ.

На початку листопада 1918 р. в Західній Україні була проголошена ЗУНР. Її законодавчим органом стала Українська Народна Рада, а виконавчим - Рада Державних Секретарів (утворено секретаріати).

Перед урядом ЗУНР стояли наступні соціально-економічні завдання:

- забезпечення населення і армії продуктами харчування;

- налагодження руху поїздів;

- налагодження видобутку корисних копалин (нафти, вугілля, солі);

- відбудова зруйнованої економіки Галичини;

- реалізація земельного закону.

Ці заходи здійснювалися в період війни між ЗУНР та Польщею. За рахунок збройної допомоги з боку Франції поляки змогли окупувати Західну Україну. Внаслідок жорстоких боїв на території Західної України були зруйновані і спалені сотні міст і сіл, громадських об’єктів, загинули сотні тисяч жителів, близько 700 тис. галичан були вивезені в Росію та Австро-Угорщину. Десятки тисяч військовослужбовців були кинуті окупантами в концтабори й загинули від голоду і інфекційних хвороб.