1.2 Організаційні основи управління депозитними операціями комерційних банків

Управління депозитними операціями – це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить комерційний банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі кредитних ресурсів. Надійність і сталість джерел формування кредитних ресурсів забезпечується на основі багатоманітності видів та умов проведення депозитних операцій стосовно конкретних юридичних і фізичних осіб.

Ефективне управління депозитними операціями передбачає розширення мережі та видів депозитних рахунків, задоволення потреб клієнтів в найрізноманітніших банківських послугах, забезпечення гарантій вкладень через систему страхування депозитів тощо. Режим функціонування депозитних рахунків у банку має відповідати потребам максимального спрощення порядку проведення депозитних операцій.

Передумовою здійснення науково обґрунтованого управління депозитними операціями комерційного банку є попередній аналіз стану, структури і використання ресурсної бази та пасивних операцій.

Стратегічні інструменти управління депозитами банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності.

При розробці стратегії банку на ринку депозитних послуг необхідно враховувати такі принципи:

• максимізація прибутку ;

• забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності ;

• гнучкість асортиментної і цільової політики та пристосування окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Передумовами до розробки депозитної стратегії банку є проведення маркетингових досліджень ринку депозитних послуг та оцінка впливу політики НБУ на його стан і тенденції розвитку та аналіз продуктової, цінової, збутової та комунікаційної політики банків-конкурентів на депозитному ринку.

Звичайно, при цьому необхідно враховувати вплив таких зовнішніх факторів , як ситуація в країні, структура доходів та витрат населення тощо.

Розробка депозитної стратегії розвитку банку – це комплекс дій із досягнення бажаної позиції банку на депозитному ринку та встановленої частки депозитів у залучених ресурсах. Стратегічні цілі банку на ринку депозитних послуг повинні відображати:

• ринкову позицію (досягнення лідерства в певному сегменті ринку, підвищення частки ринку до певного рівня, утримання ринкових позицій і т.д.);

• інновації (використання нових методів ведення бізнесу, впровадження нових видів депозитних послуг, освоєння нових ринків та ін..);

• використання ресурсів (визначення потреб у депозитних ресурсах, забезпечення її стабільності та ін..);

• прибутковість (абсолютні та відносні вимірники прибутковості);

• систему управління (підвищення ефективності менеджменту);

Важливим моментом у реалізації депозитної стратегії є залучення та утримання банківськими установами заможних клієнтів, у т. ч. фізичних осіб. Залучення на депозитне обслуговування необхідної кількості клієнтів-фізичних осіб залежить, на сьогоднішній день, не лише від зручних та привабливих умов, високої якості депозитних продуктів банку, але й від можливості отримати комплексне обслуговування.

Тактичні інструменти управління депозитними операціями у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.

Ефективне управління депозитними операціями створює умови для оптимального ресурсного регулювання в комерційному банку. Вміле маневрування ресурсами – важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Пасивні операції комерційного банку органічно пов’язані з активними операціями. Банківський менеджмент невіддільний від забезпечення ефективних взаємозв’язків пасивних і активних операцій банку. Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає надійних каналів їх наступного прибуткового розміщення.

Відомо, що комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов’язаннями, що випливають з депозитного договору, власними коштами, майном і всіма належними активами. На сьогодні Україна має більш-менш надійну гарантію вкладів, розміщених в комерційних банках.

З метою забезпечення захисту інтересів вкладників – фізичних осіб, створення фінансових можливостей відшкодування їм коштів у разі ліквідації комерційного банку Законом України від 20.09.2001 № 2740-III «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» затверджено порядок формування комерційними банками резервів для страхування вкладів фізичних осіб.

Надійна та ефективна система гарантування вкладів створює умови для захисту інтересів вкладників на випадок неплатоспроможності чи банкрутства банку, зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності через масове зняття депозитів, підвищення ефективності управління грошово-кредитною сферою економіки внаслідок збільшення обсягу депозитів.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою, створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована організація, яка не має на меті отримання прибутку. Платниками зборів до нього є комерційні банки – юридичні особи, розташовані на території України. Система гарантування вкладів вступає в дію, коли вклади стають недоступними, тобто у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів та призначення ліквідатора за рішенням арбітражного суду або Національного банку України. За станом на 01.01.2001 р. початковий внесок становить 1% від зареєстрованого статутного капіталу банку, регулярний збір – 0,5% від загальної суми вкладів (враховуючи відсотки за ними) за станом на 31 грудня року, що передує звітному. Фондом відшкодовується загальна сума вкладів одного вкладника в одному комерційному банку, включаючи відсотки, незалежно від виду валюти станом на день, коли вклади стають недоступними [10].

Закон України «Про Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Верховна Рада України; Закон від 23.02.2012 № 4452-VI (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4452-17

Питання фінансового контролю за депозитними операціями визначаються чинним законодавством, нормативними актами НБУ і внутрішніми документами банку. Бухгалтерський облік залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу за ними здійснюється за відповідними групами балансових та позабалансових рахунків.

Внутрішній бухгалтерський контроль за депозитними операціями має бути побудований таким чином, щоб гарантувати, що: 1) депозити прийняті на умовах щодо строків і лімітів згідно з правилами і нормами, схваленими правлінням банку; 2) всі депозити прийняті на підставі та відповідно до відсоткової ставки, яка застосовується у банку; 3) всі бухгалтерські записи, проведені за депозитними рахунками, вірно відображені у бухгалтерському обліку.

У кожному банку має бути створена система реєстрації депозитів, мета застосування якої – забезпечити вірний та своєчасний запис у бухгалтерському обліку суми за депозитами, дати нарахування і сплати відсотків, дати погашення депозитів та відсоткові ставки. Нарахування відсотків і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку банку має періодично перевірятися особами, які не причетні до нарахування. Відсотки, відображені на окремих аналітичних рахунках відсоткових витрат (доходів), мають бути вивірені із сумою відсотків, сплачених депонентові або отримані від банку.

Вибір стратегії банку на ринку депозитних послуг. До альтернативних стратегій залучення коштів на поточні і депозитні рахунки юридичних осіб належать: пріоритетна орієнтація на елітних клієнтів, на вузьку галузеву спеціалізацію клієнтури та на розширення загального переліку клієнтури, що обслуговується в ньому.

Альтернативними стратегіями залучення коштів на депозитні рахунки фізичних осіб є орієнтація як на елітних, так і на розширення кількості клієнтів взагалі, незалежно від їх фінансових можливостей.

Важливим у роботі фінансового менеджера є визначення оптимальної структури депозитної бази й підтримання її на належному рівні.

Основне правило під час визначення оптимальної для банку структури депозитної бази: вона має відповідати структурі активних операцій за сумами та строками.

Також важливим аспектом для ефективного управління депозитними операціями є обрання банком оптимальної депозитної політики. Кожен комерційний банк як суб’єкт депозитного ринку намагається реалізувати свої інтереси за умови врахування впливу депозитної політики центрального банку та базуючись на конкретних умовах функціонування депозитного ринку. Депозитна політика комерційного банку ґрунтується на дослідженні досягнутого рівня розвитку депозитних відносин банку з клієнтами і націлена на їх вдосконалення та розвиток. Комерційному банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху коштів. У процесі розробки депозитної політики комерційного банку слід враховувати рівень розвитку суспільства, банківської системи держави і конкретного банку.

Важливим аспектом є понятійне визначення механізму депозитної політики банку як комплексу форм, інструментів, організаційно-економічних методів управління процесом формування депозитної бази банків, за допомогою яких реалізується депозитна політика, що виходить із загальних напрямів діяльності банків.

Зокрема, Кожель Н.О. виділяє такі ланки даного механізму: 1) взаємовідносини між банками та вкладниками; 2) організація депозитної діяльності банку; 3) формування депозитних ресурсів банку; 4) методи управління процесом залучення депозитів; 5) моніторинг і контроль.

Визначення основних складових депозитної політики може слугувати основою для формування методологічних засад її розроблення в кожному банку, оскільки ці компоненти відображають усі головні аспекти організації депозитної діяльності, які мають бути врахованими при здійсненні відповідних операцій.

(АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D1%8C%20%D0%9D$)

Загалом, депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію витрат по залученню коштів на депозитному ринку за умови їх ефективного використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного ринку формує ціну на депозитні кошти. Безпосередній вплив на процентні витрати мають середні залишки по оплачуваних депозитах, середня процентна ставка по них. З’ясовано, що на середню процентну ставку по депозитах впливають наступні чинники: 1) ринковий рівень процентної ставки по депозитах, який залежить від кон’юнктури грошового ринку; 2) структура депозитної бази, управління якою має важливе значення для регулювання прибутковості та зниження очікуваних витрат. Так, зростання частки дорогих депозитних інструментів, призводить до зростання процентних витрат, з іншого боку, висока питома вага низькооплачуваних ресурсів сприяє підвищенню рентабельності, але призводить до зниження рівня ліквідності балансу банку.

Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов’язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп: цінові методи управління та нецінові методи управління.

Об’єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності є:

• розміри процентних ставок;

• умови нарахування і сплата процентів;

• мінімальна сума відкриття депозитного рахунку.

Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за депозитами використовується як головний важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти. Підвищення запропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси, і, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки.

Головним завданням банку при розробці пакета депозитних послуг має стати чітке формулювання того, чому клієнти повинні принести свої заощадження у конкретний банк. Для його необхідно:

• розробити прості і зрозумілі споживачеві депозитні продукти, які б не потребували значних витрат з боку банку;

• забезпечити депозитними послугами однакову частку у загальному портфелі роздрібного бізнесу банку поряд із кредитними і платіжними картками, споживчим та іпотечним кредитуванням, інвестиційними продуктами, приділяти кожному з цих напрямів рівноцінну увагу;

• провести дослідження кола наявних та потенційних клієнтів, вивчити інтереси, проаналізувати джерела їх доходів і фінансові очікування з метою повного задоволення їхніх потреб;

• досягти високої якості сервісу і рівня банківського бренду;

• залучати кошти від громадян не тільки за допомогою традиційних депозитів, а використовувати також перспективний напрямок розвитку реалізацію ощадних сертифікатів.

Окрім того, розробкою депозитних продуктів повинні займатись досвідчені менеджери спираючись на макро- та мікроекономічну ситуацію як банку, так і країни взагалі.

Ефективна робота в галузі розробки депозитних продуктів неможлива без взаємодії з іншими напрямами банківського бізнесу. Така взаємодія не тільки допоможе налагодити внутрішньобанківські комунікації, але і надасть можливість кожному фахівцю підвищити свою кваліфікацію в банківській справі. Банківським установам України необхідно звернути увагу на ефективне депозитне залучення коштів, оскільки приплив депозитів забезпечує банківському бізнесу необхідну динаміку, і є тим джерелом, завдяки якому такий бізнес існує.