110

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
1.1 Сутність та класифікація депозитних операцій комерційних банків
1.2 Організаційні основи управління депозитними операціями комерційних банків
1.3 Нормативно-правове забезпечення депозитної діяльності комерційних банків
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПАТ «УКРСОЦБАНК» ЗА 2012-2014 РОКИ
2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрсоцбанк» за 2012-2014 роки 2.2 Аналіз депозитного портфелю ПАТ «Укрсоцбанк» за 2012-2014 роки
2.3 Особливості управління депозитними операціями ПАТ «Укрсоцбанк» за 2012-2014 роки
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
3.1 Проблеми управління депозитними операціями на ринку банківських послуг України
3.2 Удосконалення інструментарію управління депозитними операціями ПАТ «Укрсоцбанк»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах світової фінансової кризи та пов’язаного з нею дефіциту ресурсів на міжнародних ринках капіталу банки України втратили можливість зовнішніх запозичень і зіткнулися з проблемою нестачі ресурсів для активного розвитку бізнесу.

Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти. На допомогу приходять депозити – коли люди добровільно дають гроші банкам на користування під певні відсотки.

Сьогодні, саме вміння залучати нові та керувати наявними депозитними вкладами визначає успішність банку, його конкурентоздатність та ефективність здійснення діяльності. Тому актуальність теми зумовлена роллю депозитних операцій банків як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи в сучасних умовах нестачі ресурсів.

Мета випускної роботи – дослідження механізму здійснення депозитних операцій банку та управління ними. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду завдань:

• розглянути поняття «депозитна операція» та класифікацію депозитних операцій;

• проаналізувати принципи організації депозитних операцій банку з фізичними та юридичними особами;

• розглянути загальну характеристику діяльності банку;

• проаналізувати склад та структуру депозитного портфеля та депозитної діяльності банку;

• запропонувати пропозиції з покращення депозитної політики банківської установи.

Предметом дослідження є економічні відносини та процеси з приводу управління депозитними операціями банку.

Об’єктом – депозитні операції ПАТ «Укрсоцбанк» з фізичними та юридичними особами, а також їх аналіз в умовах кризи.

Дане дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до вивчення сучасного стану проведення банківських депозитних операцій. В процесі дослідження організації депозитних операцій були використані поєднання абстрактного й конкретного, індукція, дедукція, аналіз і синтез, групування й порівняння, конкретизація. Для обробки даних, наведених у дослідженні застосовувались: огляд, документальна перевірка, групування, структурний аналіз, узагальнення, підрахунок. Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, організації та методики управління депозитних операцій , законодавчі акти, періодичні видання.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Сутність та класифікація депозитних операцій

Банківська система України переживає не найкращі часи, нестабільності, «застою», «депресії» або переходу до чогось нового, кращого. Тому сьогодні, як ніколи гостро постала проблема грошей. Коли йде мова про гроші, одразу згадуємо про банки – як фінансові посередники у ринковій економіці, що залучають великі суми вільних грошових капіталів і заощаджень, вкладаючи їх у різні види активів, які приносять дохід.

Специфікою банківської діяльності є те, що банк оперує переважно залученими коштами, тобто чужими грошима. Залучення вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб і виплати процентів обходяться банку відносно дешево, оскільки, емісія власних цінних паперів або отримання кредитів на міжбанківському ринку є більш дорогими способами збільшення капіталу.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку, тому що вони є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку. До того ж правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків і депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків, а ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Значну увагу темі депозитів приділяли такі видатні зарубіжні вчені, як А. Маршал, А. Сміт, П. Роуз, а також вітчизняні науковці М. Алексєєнко, О. Барановський, О. Дзюблюк, А. Мороз, О. Огієнко, М. Савлук, Р. Коцовська, В. Лагутін. У своїх працях вони розглядають економічне значення депозитних операцій, їх вплив на формування ресурсів банку

Депозит (від латинського – річ, віддана на збереження) – це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час «банківські гроші» приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків – платити за депозит дешевше, аніж розміщувати його за вищу плату. С. 80

Банківські операції: підручник / 3-тє вид., перероб. і доп. / [А.М. Мороз, М.І. Савлук,М.Ф. Пуховкіна та ін.]; за заг. ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2008. — 608 с.

Сутність депозитної операції полягає в акумуляції банком як фінансовим посередником на ринку фінансових ресурсів тимчасово вільних грошових коштів на визначений термін та за визначену плату та розміщення даних фінансових ресурсів від свого імені, на власний розсуд та ризик.

Згідно Закону України «Про банки и банківську діяльність» банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати наступні операції:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

• приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

• відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Таким чином, операція банку – це дія банківської установи, спрямована на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб’єкта підприємницької діяльності, з іншого – як фінансового посередника, який здійснює притаманні йому функції. Можна виділити поняття «банківська операція» – це комплекс взаємопов’язаних дій, що здійснюються банком, якому чинним законодавством надається виключне право на їх здійснення.

Відповідно до Постанови Національного банку України «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 р. під вкладною (депозитною) операцією розуміють операцію банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1256-03

Депозитні банківські операції належать до пасивних операцій банківської установи, тобто це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Метою здійснення депозитних операцій є:

• залучення коштів для подальшого їх розміщення в активні операції;

• залучення коштів для поповнення ліквідності з метою розрахунків за зобов’язаннями.

Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двохсторонньою угодою. Об’єкти депозитних операцій – це депозити, тобто суми грошових коштів, які суб’єкти депозитних операцій вносять на визначений час та які залишаються на рахунках у банках і діючий порядок здійснення банківських операцій.

Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, які виступають кредиторами банківської установи. Суб’єктом депозитної операції є вкладник, тобто фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах. Власник депозиту є депонентом. До суб’єктів депозитних операцій можна віднести державні підприємства та організації, державні установи, кооперативи, акціонерні товариства, змішані підприємства за участю іноземного капіталу, партійні та громадські організації і фонди, фінансові та страхові компанії, інвестиційні та трастові компанії і фонди, окремі фізичні особи та їх об’єднання, банки та інші кредитні установи.

Операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами.

Розміщення грошових коштів у депозити для фізичних та юридичних осіб дає можливість:

• одержання стабільного доходу в національній та іноземній валюті у вигляді відсотку і на фіксований термін;

• встановлення оптимальних термінів виплати відсотків за внесок (щомісяця, щокварталу або після закінчення терміну дії депозитного договору);

• збільшення суми внеску протягом терміну дії депозитного договору;

• одержання гарантії своєчасного повернення коштів;

• використання депозитних протягом терміну дії в якості забезпечення, при необхідності одержання кредиту.

Для банківських установ депозитні операції є вигідними, оскільки надають банкам фінансові ресурси для здійснення своєї діяльності, підтримання поточної ліквідності банківських установ, тощо.

Необхідно зауважити, що депозитні операції відіграють одну з провідних ролей в діяльності банку:

• вони є головним джерелом залучення ресурсів для проведення активних операцій, від їх характеру залежать напрямки кредитування і прибутковість банку;

• правильна організація депозитних операцій забезпечує достатню ліквідність банків;

• депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків.

• залучені кошти зазвичай дешевше міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні вади. По-перше, депозитне залучення коштів пов’язане зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими та матеріальними витратами банків. По-друге, одну частину залучених коштів банки повинні зберігати в Національному банку України, а за іншу здійснювати платежі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. По-третє, депозитне залучення коштів залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває важко, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади. Слід враховувати те, що обсяги тимчасово вільних грошових коштів у межах окремо взятого регіону та країни в цілому на визначений момент часу обмежені.

Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або в безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі (ст. 340 Господарського кодексу України).

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15

У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують на депозити та не депозитні залучені кошти.

Операції, пов’язані із залученням коштів для вкладів, називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти.

Ресурсна база сучасного банку характеризується широкою різноманітністю видів депозитів. Далі у таблиці 1.1 представлено класифікацію на основі аналітичного огляду депозитів, що використовуються в різних країнах світу.

(Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D1%8C%20%D0%9D$)

Таблиця 1.1 – Класифікація банківських депозитів

Класифікаційна ознака	Види депозитів
Тип клієнта	депозити фізичних осіб; депозити юридичних осіб; міжбанківські депозити
Вид валюти	депозити в національній валюті; депозити в іноземній валюті; мультивалютні депозити
Форма користування	депозити до запитання; строкові депозити; депозитні (ощадні) сертифікати
Строк депозиту	депозити «овернайт»; короткострокові; довгострокові
Рівень стабільності	найбільш стабільні; стабільні; нестабільні
Форма оформлення	депозити, оформлені вкладною книжкою; депозити, оформлені платіжною карткою; депозити, оформлені договором; депозити, оформлені сертифікатом
Метод нарахування процентів	депозити із фіксованою процентною ставкою; депозити із плаваючою процентною ставкою; депозити, за якими нараховуються «прості» проценти; депозити, за якими нараховуються «складні» проценти
Терміни нарахування процентів	депозити із щомісячним нарахуванням процентів; депозити із щоквартальним нарахуванням процентів; депозити із щорічним нарахуванням процентів; «авансові депозити»
Режим функціонування	з правом поповнення; без права поповнення.
Регіональна ознака	депозити у вітчизняних банках; депозити у зарубіжних банках
Економічна сутність	активні; пасивні
Величина депозиту	великі; середні; малі
Порядок розпорядження депозитом	депозит, яким розпорядник користується особисто; депозит, яким за дорученням розпорядника користуються інші особи.
Форма депозиту	грошові; металеві
Вид депозиту	будівельні депозити; інвестиційні депозити; депозити за трастовими операціями; різдвяні депозити; відпускні депозити; пенсійне депозити; депозити, присвячені життєвим подіям; депозити на дітей; інші депозити

Як вже вказувалось вище, клієнтами банку можуть бути суб’єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва, фізичні особи, виборчі фонди політичних партій, кандидати в народні депутати України. Усі вони мають право для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб відкривати рахунки в будь-яких банках відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи банківськими правилами.

Залучення грошових коштів банком від вкладників – це один з головних і перспективних шляхів щодо формування кредитних ресурсів, які працюватимуть на отримання прибутку в майбутньому, у вигляді процентних платежів за користування кредитом. Залучені кошти складаються з депозитів фізичних і юридичних осіб, а також міжбанківських депозитів.

Розташовуються в пасивної частини балансу банку. Індикатором, який відображає стан роботи банку, є показник ліквідності – характеризує співвідношення отриманих (залучених вкладів) та виданих (кредитних) ресурсів. Це означає те, що депозитні кошти мають бути задіяні у вигляді виданих кредитів, тобто бути в роботі. Депозитні ресурси беруть участь у формуванні прибутку банку: процентна ставка, виплачувана вкладникам, набагато нижча за ту, яку платять позичальники за взяті у банку кредити.

Детальніше зупинимося на вкладах (депозитах) юридичних осіб.

Суб’єктами при депозитних операціях можуть виступати підприємства приватної та державної власності, кооперативні підприємства, різні фонди, компанії, що займаються фінансовою, страхової та інвестиційної діяльністю, інші комерційні банки.

Юридична особа, крім поточного, має право відкрити в банку вкладний (депозитний) рахунок. Більшість цих рахунків є строковими, тобто кошти розміщуються в банку на певний строк. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, розмір якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Слід виділити, що якщо юридична особа не є клієнтом у цьому банку, то банк здійснює ідентифікацію тих осіб, які від імені суб’єкта господарювання відкривають вкладний рахунок. Вкладний рахунок відкривають у банку за умови подання тих самих документів, що і при відкритті поточного рахунку. Єдиною відмінністю є те, що клієнт додатково подає повідомлення про намір відкриття вкладного рахунку у Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. Якщо вкладний рахунок відкривають клієнтові банку, тобто в цьому банку вже відкритий поточний рахунок, то вкладний рахунок відкривають на підставі договору банківського вкладу, але знову ж з обов’язковим поданням повідомлення Фонду соцстраху про намір відкриття депозитного рахунку.

Можна впевнено стверджувати, що депозити фізичних осіб є основним видом банківських депозитів. Банк зацікавлений проведенням депозитних операцій саме з фізичними особами, котрі більшою мірою зосереджені на нагромадження коштів, порівняно з юридичними особами. Цей аспект економічної поведінки фізичних осіб, а також формування депозитної політики банку відповідно до потреб та інтересів фізичних осіб дають можливість сформувати банкам левову частину своїх ресурсів. З цією метою банки відкривають фізичним особам поточні і вкладні рахунки. Права та зобов’язання суб’єктів вкладної операції (фізичної особи і банку) визначає договір банківського рахунку або договір банківського вкладу. Договір засвідчує зобов’язання банку зберігати залучені грошові кошти або банківські метали, проводити операції за дорученням власника рахунку виплатити дохід у встановлений договором строк та право вкладників отримати у визначений договором строк суму вкладу і процентів за ним.

Р.Р. Коцовська, О.П. Павлишин, Л.М. Хміль Банківські операції. Навчальний посібник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/1584072019150/bankivska_sprava/bankivski_operatsiyi

Проведення банками операцій із залучення коштів на депозити фізичних осіб як з економічного, так і з юридичного погляду є схожими з операціями залучення депозитів юридичних осіб. Адже йдеться лише про зміну учасників депозитної угоди, якими в даній ситуації виступатимуть банк і фізична особа. Відповідно, класифікація банками депозитів фізичних осіб здійснюється за тими ж принципами, що і депозити юридичних осіб, а їх проведення регулюється тими самими законами України, нормативно-правовими актами НБУ і внутрішніми положеннями банків.

Банки можуть укладати з фізичними особами договори банківського вкладу на користь третьої особи (за умови подання банку паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу вкладника). Відкриття вкладного рахунку однією фізичною особою на ім’я іншої фізичної особи може здійснюватися на підставі довіреності. У такому разі довірена особа має представити паспорт або документ, що його заміняє, і копію довідки з присвоєння особі ідентифікаційного номера платника податків, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально. На підставі отриманих документів, уповноважений працівник здійснює ідентифікацію довіреної особи.

Щодо форми користування, то депозити для фізичних та юридичних осіб діляться на два види: строкові та до запитання.

Депозити до запитання – це зобов’язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках КБ і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток .

Внески до запитання розміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків. Внески до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій.

У більшості комерційних банків депозити до запитання мають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. У зарубіжних банках до безстрокових депозитів відносять також контокорентний рахунок – активно-пасивний рахунок, що поєднує поточний і кредитні рахунки. Кредитове сальдо цього рахунку означає, що клієнт має власні кошти, дебетове – що їх необхідно позичити йому для розрахунків.

Строкові депозити – це зобов’язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання. Поповнення або часткове використання коштів по вкладу не передбачається. Відсоткова ставка строкового депозиту протягом дії договору не змінюється. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу. Після закінчення строку дії договору сума банківського вкладу та нараховані відсотки зараховуються на поточний рахунок, що безкоштовно відкривається одночасно з вкладом і може бути використаний для здійснення розрахунків.

До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт а також кошти, отримані від інших КБ як депозит (вклад) на конкретний строк.

До депозитів на визначений строк належать: рахунки з обліку ощадних сертифікатів, строкові і цільові рахунки фізичних осіб, рахунки для збереження бюджетних коштів та для фінансування капітальних вкладень. Відмінністю ощадних вкладів від строкових є те, що вони не мають фіксованого терміну зберігання, невеликі за мінімальним розміром, не потребують попереднього повідомлення про вилучення. Ощадні, вклади призначені не для розрахунків, а для заощадження коштів.

Варто зазначити, що банк зобов’язаний, незалежно від того, на яких умовах укладався договір банківського рахунку (вкладу), видати всю суму коштів або його частину на першу вимогу вкладника.

Депозитні та ощадні сертифікати банків — це письмові свідоцтва комерційних та ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів та відсотків на них. Різниця між депозитними та ощадними сертифікатами полягає в тому, що перші призначені для юридичних осіб, другі — для громадян (США, Росія).

Українське законодавство не робить різниці між депозитними та ощадними сертифікатами. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків на нього.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» вiд 23.02.2006 № 3480-IV (зі змінами та доповненнями ) (електронний ресурс) http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1201-12

Ощадні сертифікати бувають строкові або до запитання, іменні та на пред’явника. У випадку, коли власник строкових сертифікатів вимагає повернення грошей до закінчення обумовленого сертифікатом терміну депозиту, йому сплачується знижений відсоток, рівень якого визначається при внесенні депозиту. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх відчуження іншим особам є недійсним.

Ощадні вклади – це вклади населення, розміщуванні у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерна наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом.

Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує банківський вексель на ім’я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їх викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу. У банківських векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу. При цьому векселі використовуються лише у міжнародних програмах.

У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо.

[Електронний ресурс].–Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1201-12

Щодо міжбанківського ринку, то це – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Розміщувати й купувати ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банкові вигідно передусім з двох причин:

• комерційні банки на відміну від суб’єктів господарської ді­яльності, вирізняються вищою надійністю;

• процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як прави­ло, нижча від ставки за кредитами суб’єктам економіки.

Найпоширеніші терміни депозитів – один, три і шість місяців, граничні – від одного дня до двох років. Засоби міжбанківського ринку використовуються комерційними банками не тільки для короткострокових, а й для середньо- і довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог центральних банків. Відсоткові ставки враховують власні витрати банків, прийнятий ними кредитний ризик, співвідношення попиту і пропозиції та інші фактори. Вони є базовими при розрахунку відсоткових ставок за іншими, довгостроковішими кредитами на національному і міжнародному ринках позикових капіталів.

Міжбанківські депозити пов’язані з активними депозитними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово вільних коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому числі Центральний банк. Внесення депозитів комерційними банками у Центральний банк у межах обов’язкових резервів є одним із методів регулювання сукупного грошового обігу країни. Відповідно до чинного законодавства, в Україні комерційні банки мають право на одержання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх угод.

Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника.

Зараз, привертаючи увагу фізичних осіб, банки активно працюють над новими депозитними програмами, зокрема дуже поширеними стають тижневі депозити та депозити до кількох місяців, що є короткостроковими депозитами, середньострокові – до одного року, та довгострокові – більше одного року. Цікавими є депозити овернайт які, як правило, здійснюються між банками, та надається на найкоротший термін – до наступного робочого дня. Найчастіше депозит овернайт банки використовують для підтримки своєї ліквідності з метою виконання економічних нормативів Національного банку.

Не є секретом сучасна нестабільність української економіки, інше діло зарубіжні банки. Сучасні фіну станови дають можливість відкрити депозит у будь-якому банку світу у будь-якій стабільнішій валюті.

Останнім часом в Україні активно обговорюється тема хиткості курсу гривні. З одного боку, світові банки та фінансові компанії лякають своїми зловісними прогнозами про падіння нацвалюти. З іншого — українська влада і більшість експертів закликають не панікувати і пророкують стабільність курсу гривні.

Тим часом, рекламні оголошення банків рясніють пропозиціями оформити вигідний в такій ситуації мультивалютний депозит, який нібито повинен застрахувати громадян від ризиків і компенсувати втрати у випадку зниження курсу валюти.

Зокрема, українцям надається можливість зберігати свої накопичені гроші одночасно в декількох валютах. Так, якщо вкладник хоче покласти на депозит 10 тисяч гривень, він може розподілити їх у валютах на свій розсуд, наприклад, 50% з них зберігати в доларах, 40% — в євро і 10% — у гривні.

При цьому, якщо клієнт упевнений, що найближчим часом курс долара виросте по відношенню до нацвалюти, то він може перевести всю суму з гривневого рахунку на доларовий і таким чином отримати не тільки покладені йому відсотки, але ще й заробити на зростанні курсу долара. У той же час сама процентна ставка за вкладом часто нижче звичайного строкового депозиту. Крім того тут слід бути фінансово підкованим і добре розбиратися в економічній ситуації в країні.

Більшість фінансових установ пропонує відкрити вклади в трьох валютах: доларах, євро та гривнях. Процентні ставки по кожній з валют різні і нараховуються окремо, а при перекладі, наприклад, гривневого вкладу в доларовий, нарахування відсотків здійснюється відразу за однією ставкою, а потім – по іншій, залежно від терміну зберігання вкладу у тій чи іншій валюті. Конвертація відбувається у відділенні банку за заявою клієнта. Тривалість цієї операції не перевищує звичайну тривалість покупки або продажу валюти в касі банку – кілька хвилин. При цьому змінити валюту депозиту можна в будь-який час і без дострокового розірвання вкладу.

Стабільність того чи іншого депозиту напряму залежить від ліквідності банку та зокрема від стабільності депозитної бази, що прямо пропорційна кількості вкладів та обернено пропорційна достроково вилучених депозитів.

Нарахування відсотків за депозитами можуть здійснюватись такими найпоширенішими методами: фіксована та плаваюча відсоткова ставка та метод простих та складних відсотків.

Фіксована процентна ставка встановлюється при розміщенні/залученні депозиту та залишається незмінною на весь період депозиту. Така ставка завжди використовується при короткострокових угодах.

Плаваюча процентна ставка може змінюватися протягом дії депозиту. Найчастіше плаваючі ставки за депозитами валютного ринку прив’язуються до ставки LIBOR. Вона являє собою середню ставку, за якою найбільші британські банки кредитують першокласних позичальників на міжбанківському ринку (London Interbank Offered Rate). Існує також ставка LIBID (London Interbank Bid Rate), тобто ставка залучення коштів першокласними банками.

Депозити з нарахуванням складних процентів ще називають з капіталізацією відсотків, що передбачає додавання до суми депозиту нарахованих відсотків, тобто зароблений за рік дохід реінвестується на банківський рахунок на початку наступного року. Таке нарахування складних відсотків може відбуватися щорічно, помісячно, поденно або ж береться будь‐який інший часовий інтервал.

Депозити з нарахуванням простих процентів – без капіталізації відсотків передбачає нарахування рівних сум (відсотків) за певний період.

Будь-яка депозитна програма може містити або не містити опцію поповнення, так, депозити бувають з правом та без права поповнення, це означає, що клієнт банку який відкрив депозит який передбачає таку опцію може у будь-який момент внести гроші на депозитний рахунок під відсотки прописані у договорі. В іншому випадку банк відмовою приймати поповнення вкладів ніби контролює свої зобов’язання у небезпечні періоди.

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними. Активні депозити – розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Пасивні депозити – це кошти, залучені банком.

У звіті про залишки за депозитами КБ України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок – депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок – депозити небанківських фінансових підприємств, депозити не фінансових державних підприємств, депозити не фінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати.

Таким чином, під депозитною операцією розуміють залучення до банківської установи тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб для подальшого розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Депозитні операції відносяться до пасивних операцій, тобто мають направленість на формування фінансових ресурсів банківської установ та забезпечення її поточної та стратегічної ліквідності.