4.2 Складання калькуляції собівартості виробу

Калькуляція собівартості виготовлення виробу наводиться за формою таблиці 19.

Таблиця 19. Калькуляція собівартості виробу по новій КД

Найменування статей витрат	Витрати,грн
Сировина та матеріали	95,06
Покупні комплектуючі вироби	221
Основна зарплата робочих	279,52
Додаткова зарплата (10%)	27,96
ЕСВ (37,6 %)	105,1
Накладні витрати (20% по даним підприємства) (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, цехові та загальновиробничі витрати)	55,90
1	2
Виробнича собівартість	784,54
Загальногосподарські витрати (2 %)	15,70
Загальна собівартість	800,24
Прибуток (15%)	120,04
ПДВ (20%)	160,05
Ціна проектуємого блоку	1152,35
Ціна базового блоку	1200,00

4.3. Розрахунок планового прибутку та ціни виробу.

Для розрахунку планового прибутку використовується норматив рентабельності виробу:

Р = ,

де Р – рентабельність виробу за умовами розрахунку, %;

П – прибуток, грн;

С - повна собівартість виробу,грн.

Виходячи з прийнятого нормативу рентабельності, визначаємо норму прибутку:

П = , грн.

Тоді ціна виробу визначатиметься:

Ц=С+П+ПДВ,

де С-повна собівартість виробу, грн;

П- норматив прибутку, грн;

ПДВ – податок на додану вартість, грн;

ПДВ = (С+П)×0,2.

Розраховуємо розмір податку на додану вартість:

ПДВ = (800,24+160,05)×0,2 =192,06 грн

Розраховуємо розмір ціни виробу:

Ц = 800,24+160,05+192,06=1152,35 грн

Розраховуємо розмір прибутку:

П = (15×800,24)/100=120,04 грн

4.4 Розрахунок річних поточних витрат споживача при використанні приладу.

При придбанні нового виробу до складу каптальних витрат підприємства – споживача включають единочасні витрати, пов’язані з придбанням та монтажем виробу, а також супутних витрат:

К = К_п+К_с,

де К - капітальні витрати,грн;

К_п - витрати на придбання виробу, грн;

К_с - супутні витрати, грн.

Єдиночасні витрати на придбання виробу визначаються:

К_п = Ц+ТЗВ,

Де Ц - ціна виробу, грн;

ТЗВ - транспортно-заготівельні витрати, грн.

Розрахунок проводиться паралельно для виробу, що проектується, та аналога. Супутні витрати – це витрати на демонтаж старого обладнання, монтаж та налагоджування, здавання до експлуатації нового виробу.

Розмір супутних капітальних витрат визначається у відсотках від єдиночасних витрат на придбання виробу (за умов проектування 10%) як для проектного виробу, так і для аналогу.

Єдиночасні витрати на придбання виробу за проектом:

К_єд.пр = 1152,35+92,19 = 1244,54 грн.;

Єдиночасні витрати на придбання виробу для аналогу:

К_єд.ан=1200,00+96=1296,00 грн.

Супутні витрати за проектом:

К_с.пр = 1244,54×0,1 = 124,45 грн.

Супутні витрати для аналогу:

К_с.ан = 1296,00×0,1 = 129,6 грн.

Капітальні витрати підприємства –споживача за проектом:

К_пр = 1244,54+124,45 = 1368,99 грн.

Капітальні витрати підприємства – споживача для аналогу:

К_ан = 1620,00+162 = 1425,6 грн

Таблиця 20. Капітальні витрати споживача

Найменування витрат	Розмір витрат за проектом,грн	Розмір витрат забазовим варіантом,грн
1.Прямі капітальні витрати	1244,54	1296
2. Супутні витрати	124,45	129,6
3. Разом	1368,99	1425,6

До складу поточних витрат при використанні включаються:

• заробітна плата обслуговуючого персоналу з нарахуваннями;

• амортизаційні відрахування;

• витрати на електроенергію, що споживається;

• витрати на ремонт;

витрати на допоміжні матеріали.

Заробітна плата визначається таким чином:

ЗП = Ч_об×Т_об×Т_год×(1+ )×(1+ ),

де Ч_об - чисельність обслуговуючого персоналу, люд;

Т_об - час обслуговування, год;

Т_год – годинна тарифна ставка робітника, що обслуговує виробництво, грн.;

Н_д – норматив додаткової заробітної плати, (10-25%);

Н_ЄСВ – норматив єдиного соціального внеску для даної групи підприємств,%.

Для виробництва,що проектується:

ЗП_пр = 1×40×16,20×(1+0,1)×(1+0,376) = 900,56 грн/рік.

Для виробництва аналогічного:

ЗП_ан = 1×50×16,20×(1+0,1)×(1+0,376) = 1125,71 грн/рік.

Амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

А = ,

де С_поч – початкова вартість виробу (приймаємо як ціну виробу), грн

С_лік – ліквідаційна вартість виробу (дорівнюється до нуля), грн;

Н_а – норма амортизації, % за умов проектування

Для виробництва,що проектується:

А_пр=(1152,35×20)/100=230,47 грн.

Для виробництва аналогічного:

А_ан=(1200×20)/100=240,00 грн.

Витрати на енергію, що споживається,визначаються за формулою:

S_ел = W×Т_д×Т_ел

де W – потужність, що споживається, кВт-год;

Т_д- дійсний фонд часу роботи виробу на протязі року,год.

Т_д = (365 – Т_вих – Т_свят)×8×К_зм–Т_рем=

=(365 - 104 - 10) ×8×1 – 30 = 1978 год.

Дійсний фонд часу роботи приймається однаковим для проекту та базового варіанту.

Для виробництва,що проектується:

S _{ел пр} =0,5×10 ^-3×1978×0,97 = 0,96 грн

Для виробництва аналогічного:

S_{ел ан} = 0,52×10 ^-3×1978×0,97 = 0,99 грн

Витрати на допоміжні матеріали:

В _доп = С_поч×Н_доп ,

де Н_доп – норматив витрат на допоміжні матеріали (для проекту та базового варіанта він складатиме 3-10% вартості технічних засобів).

Для виробництва,що проектується:

В_{доп пр.} =1152,35×0,03 = 34,57 грн

Для виробництва аналогічного:

В_{доп ан} =1200,00×0,03 = 36 грн

Витрати на ремонт:

В _рем = С_поч×Н_рем,

де Н_рем - норматив витрат на ремонт (для базового варіанту, та для проекта він однаковий, дорівнює 15% вартості технічних засобів).

Для виробництва,що проектується:

В_{рем пр.} = 1152,35×0,15 = 172,85 грн

Для виробництва аналогічного:

В_{рем ан} = 1500,00×0,15 = 180 грн

Таблиця 21. Річні поточні витрати споживача при використанні приладу

Найменування витрат	Значення для аналога, грн	Значення для проекту, грн
1. Заробітна плата обслуговуючого персоналу з ЄСВ	1125,71	900,56
2. Амортизаційні відрахування	240	230,47
3. Витрати на електроенергію	0,99	0,96
4. Витрати на допоміжні матеріали	36	34,57
5. Витрати на ремонт	180	172,85
Разом	1582,7	1339,41

У більшості випадків визначити вартісну оцінку під час випуску та запровадженні нового виробу досить складно, тому розрахунок економічного ефекту зведено до розрахунку зниження витрат на виробництво та експлуатацію виробу, що проектується, у порівнянні з аналогом:

Е_р = В_ран – В_рпр,

де Е_р – річний економічний ефект,грн,

В_ран, В_рпр – витрати річні на виробництво та експлуатацію аналога та виробу, що проектується, відповідно,грн.

В_р = В_екс+(Е_н+К_р)×К,

де В_екс- річні експлуатаційні витрати, грн.;

Е_н = 0,15 – норматив ефективності капітальних вкладень;

К_р- коефіцієнт реновації (для терміну служби 5 років К_р = 0,1638), для аналогу та проекту однаковий;

К – капітальні витрати споживача (С_поч), грн.

Річні експлуатаційні витрати для аналога:

В_ран=1582,7+(0,15+0,1638)×1200,00=1959,26грн.

Річні експлуатаційні витрати для проекту:

В_рпр.= 1339,41+(0,15+0,1638)×1152,35=1701,02грн.

Річний економічний ефект від впровадження у виробництво проектного виробу:

Ер=1959,26–1701,02=258,24 грн на 1 виріб.

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Охорона праці при виготовленні друкованої плати

Для забезпечення безпечних умов праці робітників необхідно застосування різних прийомів та засобів захисту, створення технологій, які забезпечують оптимальні умови праці. Згідно з Законом України «Про охорону праці» розроблені і введені в дію правила техніки безпеки, санітарії, норми, положення, інструкції, дотримання яких забезпечує безпеку виробничого середовища, трудового процесу, виробничого устаткування. Сучасна технологія виготовлення друкованих плат складається з великого числа операцій. При виготовленні ДП можуть виникнути наступні небезпеки:

- поразка електричним струмом;

- наявність статичної електрики;

- термічні і хімічні опіки;

- поразка шкірних покривів;

- отруєння;

- шум, вібрація.

Більшість речовин і матеріалів застосовуваних при виготовленні ДП є шкідливими і становлять небезпеку для здоров'я і життя людини. Це – ацетон, спирт етиловий, свинець, хлорне залізо і т.д. Шкідливі речовини і їхні пари можуть проникати в організм людини через органи дихання, шкіру, травний тракт. Електричні з’єднання виконуються пайкою. Під час пайки мають місце наступні небезпечні фактори: опіки, поразка електричним струмом, отруєння свинцем, що міститься в припої, теплове випромінювання.

При виконанні робіт з нанесення захисних покриттів і пояснюючих написів, існує небезпека гострого отруєння, джерелом якого є розчинники. За наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів розроблений ряд заходів щодо забезпечення безпеки праці.

Для забезпечення електробезпеки застосовуються окремо чи в сполученні один з одним наступні технічні способи і засоби:

- захисне заземлення;

- занулення;

- мала напруга;

- захисне відключення;

- ізоляція струмоведучих частин;

- огороджувальні пристрої;

- попереджувальна сигналізація;

- ізольовані електрозахисті засоби (діелектричні рукавички, ізольовані штанги, показники напруги).

Заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих струмопровідних елементів обладнання, які не повинні перебувати під напругою, але в процесі експлуатації можуть опинитися під напругою (пошкодження ізоляції, аварійні випадки і т.д.) Наявність статичної електрики може спричинити вибух чи пожежу. На виробництвах застосовують наступні заходи безпеки:

- заземлення устаткування, робочих площадок, збільшення електропровідності матеріалів шляхом нанесення на їх поверхню антистатичних добавок, підвищення відносної вологості повітря;

- іонізації повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними нейтралізаторами;

- забезпечення робітників засобами індивідуального захисту: струмопровідне взуття (шкіра або електропровідна гума), антистатичні халати, антистатичні браслети, кільця.

Штучне освітлення приміщення має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення, що має бути виконано у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників. Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися люмінесцентні лампи типу ЛБ. Яскравість світильників загального освітлення повинна складати не більше 200 кд/м2, рівень освітленості на робочому столі має бути в межах 300…500 лк.

Враховуючи шкідливість вихідних компонентів, що входять до складу припоїв, флюсів, миючих середовищ, і забруднення атмосфери виробничих приміщень пилом, парами і газами, для досягнення сприятливих умов праці необхідно провести комплекс наступних заходів:

- заміна шкідливих речовин менш шкідливими;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- автоматизація і дистанційне керування процесами;

- герметизація виробничого устаткування;

- нормальне функціонування систем вентиляції (штучна, робоча та аварійна, яка забезпечує 8…12-тикратний повітрообмін за годину в приміщенні). Вентиляція може бути загально обмінною (припливна, витяжна, припливно – витяжна), місцевою та комбінованою;

- контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі;

- профілактичне харчування, отримання правил особистої безпеки;

- використання засобів індивідуального захисту.

Об’єм виробничого приміщення на одне робоче місце згідно зі СНіП 2.09.02-85 повинен складати не менш 15 м³, площа приміщення 4,5 м², висота – не менше 3,2 м, ширина проходів – не менш 1,5 м, ширина проїздів – 2,5 м.

Вібрації виникають при роботі машин, які мають неврівноважені частини, що обертаються чи здійснюють зворотно – наступальний рух (електроприводи, компресори). Шуми виникають при подачі повітря по вентиляційних системах, в наслідок вібрації при роботі механізмів, устаткування. Рівні шумів на робочому місці наведені у таблиці 14.

Таблиця 14 – Рівні шуму на робочих місцях

Робоче місце	Рівень шуму, дБ
Робочі місця в приміщеннях цехового керівного апарату, контор, лабораторій	60
Робочі місця за пультами керування, в лабораторіях з шумним устаткуванням	75
Виконання усіх робіт на постійних робочих місцях у приміщеннях на території підприємств	80

Пожежа може виникнути при наявності джерела запалювання, кисню, горючої речовини. Горючі речовини у виробі: лакофарбове покриття корпуса та радіодеталі. Горючими компонентами є також будівельні конструкції для акустичної і естетичної обробки приміщень, перегородки, двері, підлоги. Для зниження пожежної небезпеки для приміщень категорій «В» рекомендується установити первинні засоби пожежогасіння, а також систему автоматичної пожежної сигналізації на основі комбінованого ДІП-1, що призначений для виявлення вогнища пожежі в закритих приміщеннях по прояві диму чи локальному підвищенню температури і розрахований для контролю площі до 150 м² при висоті стелі до 4 метрів. Чутливість сигналізатора до диму не більш 10 %, чутливість до температури – 70±10 С. Як первинні засоби пожежогасіння пропонується використовувати:

- ручний вогнегасник ВВ-2, ВВ-5;

- повітряно-пінний вогнегасник ВПП-5, ВПП-10;

- азбестова полотнина 1,5×2 м.