53. Розкрийте особливості і основні завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку

Людина живе своїми відношеннями, зв’язками зі світом, бере з навколишнього середовища все для життя й розвитку. Тому людську особистість можна характеризувати «як суб’єкт соціальних відносин і усвідомленої діяльності, що зумовлює її свідомість і поведінку» (за Л.Виготським), її сутність - «вузлик зв’язків» (А. де Сент Екзюпері).

У філософській літературі називають сім видів відношень «людина-світ»: практичне (утилітарно-практичне), пізнавальне (теоретичне, наукове), моральне, релігійне, політичне, правове, естетичне. Стосунки сімейні, міжнаціональні, педагогічні тощо є не самостійними видами, а складовими названих вище, або ж суспільних сфер, де побутують, здебільшого, різні комплекси відношень.

Кожному з цих відношень відповідає певний вид виховання: трудове, розумове (інтелектуальний розвиток), моральне, фізичне виховання, що має завданням розвиток тіла, зміцнення здоров’я, доповнює трудове і є додатковою підготовкою до практичного життя, своєрідною компенсацією, особливо необхідною за відсутності фізичної праці або при зменшенні фізичних навантажень внаслідок інтелектуалізації праці.

Ця відповідність між видами суспільних відношень і видами виховання не випадкова; складна цілісність - і особистість - є результатом «складно-цілісного» (за Ш.Фур’є) виховання.

Таким чином, щоб зрозуміти сутність естетичного виховання, слід розглянути його завдання і зміст для дошкільного віку.

Естетичне виховання слід розглядати в нерозривній єдності з іншими видами всебічного виховання дітей, починаючи з раннього віку. Насамперед важливо проаналізувати його сутність - залучення дитини до прекрасного в мистецтві й навколишній дійсності, що впливає на її внутрішні психічні процеси, характер і види художньої діяльності, розвиток здібностей тощо. Аналіз змісту естетичного виховання передбачає виокремлення його завдань та визначення послідовності їх вирішення для подолання нерівномірностей у художньому й творчому розвитку кожної дитини, усунення стихійності та випадковостей у педагогічному процесі дошкільного закладу.

Як засадові положення теорії естетичного виховання дітей дошкільного віку слід розглядати міркування видатних педагогів минулого С.Русової, В.ПІацької, Л.Шлегер, Є.Тихеєвої, М.Свєнтицької, Г.Суровцевої, М.Преображенського та ін. З їхньої ініціативи розгорталися колективні пошуки нової парадигми естетичного розвитку дітей у період активного творення системи суспільного дошкільного виховання. Досягненню успіхів у художньому розвитку особистості з раннього віку прислужилися творчі доробки Д.Кабалевського, А.Варто, К.Чуковського, Н.Забіли, М.Познанської та ін.

Підґрунтям для розроблення проблем змісту, форм і методів естетичного виховання в галузі дошкільної педагогіки багатьох науковців, зокрема Н.Ветлугіної, О.Фльориної, Н.Сакуліної, став дидактичний принцип всебічного й гармонійного розвитку особистості. У створенні системи естетичного виховання в дитячому садку були широко використані результати досліджень Л.Виготського, О.Леонтьева, Б.Теплова, О.Запорожця.

Мистецтво як найважливіший засіб естетичного виховання є невіддільним від образного пізнання життя. Художні образи справляють особливий вплив на емоції та почуття дитини, пробуджують морально-естетичні переживання, активізують її пізнавальні інтереси. Як активний споживач естетичних надбань людства маленька дитина привласнює витвори не лише матеріальної, а й духовної культури. В результаті постійного збагачення інформацією, фактами, зокрема споглядання художніх зразків, витворів умільців відбувається формування особистісних якостей, які в подальшому забезпечуватимуть її різнобічний і творчий розвиток.

Утвердження тези про доцільність розширення меж естетичного виховання аж до його синтезу на рівні художнього виховання забезпечило в практиці дошкільних навчальних закладів відповідний підхід і до художнього розвитку на основі набуття дітьми знань і вмінь за дидактичним принципом концентричності добору змісту і засобів впливу для різних вікових груп.

Теоретичні обґрунтування системних зв’язків між окремими аспектами естетичного виховання (естетична культура, естетична свідомість, естетичні потреби й ставлення, естетична діяльність тощо) уможливили визначення форм організації естетичного виховання, зокрема в дитячому садку.

Дошкільник зростає і виховується під впливом предметного світу декоративно-ужиткового мистецтва, творів поезії, музики, скульптури, синтетичних видів мистецтва (лялькового, тіньового театру, мультиплікаційних і художніх фільмів тощо), які є засобами вирішення завдань естетичного виховання.

В Україні, яка є полікультурною державою, мають бути створені належні умови для роботи національних дитячих садків і забезпечені засоби оформлення предметного середовища.

У чинних програмах для дошкільних навчальних закладів, важливу роль відведено формуванню у підростаючих поколінь художніх першооснов.

Естетичне виховання є однаково важливим для дітей різних вікових груп. Нерідко художні враження, отримані дитиною, залишаються в її пам’яті на все життя. Добору найефективніших методів роботи з дітьми на заняттях і в їх самостійній художній діяльності сприяє врахування вікових особливостей, зокрема у використанні форм і засобів впливу.

Джерелом естетичного виховання є реальна діяльність у різних її виявах. Характерною особливістю опанування такою діяльністю є безпосередня активна діяльність, пов’язана з естетичними переживаннями. Саме вони пробуджують інтерес до пізнання, прискорюють або гальмують розвиток здібностей, сприяють розвитку вмінь і навичок відтворення у предметному середовищі найкращих зразків мистецтва. Цілеспрямовані пошуки ефективних методів естетичного виховання доводять універсальність різних видів праці дітей у дитячому садку, і насамперед ручної та художньої.

Естетичне виховання дітей під впливом різних методів і прийомів дає різний результат. Водночас в естетичному досвіді дитини виявляються не лише уява, емоції, практичні здобутки творчої діяльності, а й результати вирішення кожним педагогом основних завдань естетичного виховання: розвиток естетичного сприймання, почуттів і уявлень дітей засобами мистецтва, природи організації побуту тощо; розвиток безпосередніх естетичних переживань - основи для формування естетичної чутливості; залучення дітей до діяльності в галузі мистецтва; формування першооснов естетичного смаку, оцінної діяльності з виокремлення красивого (некрасивого) в оточенні, стосунках з однолітками й дорослими тощо; розвиток художньо-творчих здібностей, естетичних потреб та інтересів, естетичних почуттів і прагнень, естетичного ідеалу.