52. Схарактеризуйте основні форми організації трудової діяльності в дошкільному віці

Працю дітей дошкільного віку в дитячому садку організовують у трьох основних формах: доручення, чергування, колективна праця.

Найдоступнішою і найпоширенішою формою є доручення, що характеризуються чіткою спрямованістю на здобуття результату і наявністю конкретно визначеного завдання. Вони можуть бути складними і простими, короткочасними, епізодичними, тривалими, індивідуальними чи груповими (відповідно до характеру організації дітей).

Молодшим дошкільникам вихователь дає прості доручення, що мають епізодичний, короткочасний характер (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стільчик тощо). Дітям середнього дошкільного віку доручають складніші й триваліші справи (прибирання ігрового куточка і підтримування там порядку, догляд за тваринами в куточку живої природи тощо).

Усі доручення можна поділити на такі групи: пов’язані з іграми, іграшками та організацією занять; побутові; зініційовані допомогою малюкам; зумовлені виконанням прохань дорослих; такі, що стосуються праці в куточку живої природи і на земельній ділянці дитячого садка. У дітей потрібно формувати обов’язковість виконання доручень, розуміння їх важливості. їх слід привчати до самоорганізації діяльності: отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що треба робити; сплануй роботу; працюй не кваплячись, щоб результат приніс задоволення і користь; повідом про завершення справи того, хто дав тобі доручення; подивися, чи не потрібно зробити ще щось.

Виконання трудових доручень сприяє вихованню в дітей почуття відповідальності, вольового зусилля, уваги. Доручення є засобом формування позитивного ставлення до праці, прагнення досягти результату. Виконуючи групові доручення, діти узгоджують свої дії, набувають досвіду співробітництва, виявляють увагу одне до одного, допомагають одне одному.

Чергування - систематичне виконання дитиною трудових обов’язків щодо дітей своєї групи. Наприкінці молодшого дошкільного віку педагог починає залучати вихованців до виконання обов’язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, чергування організовуються систематично: в середній групі - в їдальні і на заняттях, у старшій - в їдальні, на заняттях і в куточку живої природи. Чергування старших дошкільників поступово ускладнюються за змістом роботи, за формами об’єднання дітей, за вимогою до самостійності й самоорганізації в роботі.

Існують різні підходи до об’єднання вихованців для чергувань. Так, Л.Образцова пропонує об’єднувати дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбності і почуття відповідальності. Я.Неверович вважає за доцільне залучати до спільної роботи дітей із різним, але не контрастним рівнем трудових умінь і самостійності, що дає їм можливість навчатися одне в одного.

Чергування мають велике значення для розвитку дитини. Вона докладає певних зусиль, внаслідок чого розвивається фізично, а також здобуває знання про різні предмети, їх властивості та якості. Велика увага в організації чергувань приділяється моральному вихованню: діти усвідомлюють значення для навколишніх виконуваної ними праці, бажання вчасно впоратися зі своєю роботою, виявляючи турботу про інших. 3.Борисова вважає, що чергування є дійовим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників. Правильно організовані чергування сприяють формуванню самостійності, працелюбності, привчають до спільної роботи.

Для старших дошкільників слід систематично організовувати спільну трудову діяльність, яка об’єднує всіх дітей групи (наприклад, прибирання кімнати, майданчика, робота на клумбі тощо). Колективна праця має такі особливості, як наявність спільної мети і відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх одне від одного. Необхідними умовами об’єднання дітей для колективної праці є наявність досвіду співробітництва й досконале володіння відповідними навичками.

Систематичність залучення дітей до трудової діяльності забезпечується завдяки використанню різних форм її організації. У дослідженні Р.Буре розглянуто такі види колективної праці, як праця поруч, спільна і сумісна праця.

Праця поруч - це форма організації трудової діяльності, під час якої діти незалежно одне від одного одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи виникає безпосереднє спілкування, що ініціює взаємодопомогу і створює сприятливі умови для встановлення доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації трудової діяльності є перехідним щодо складніших видів праці.

Спільна праця - це форма організації колективної діяльності дітей, що характеризується спільними метою і результатом. Трудовий процес відбувається як індивідуальний. Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками. Для цього вони повинні виконати певні завдання: одна дитина витирає іграшки, друга - полички, третя - лялькові меблі, а спільним результатом буде порядок на стелажі. Значущість кожного окремого результату і зв’язок його з іншими виявляється тільки після закінчення всього процесу діяльності.

Сумісна праця - це складніший різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату завдяки виконанню послідовних трудових дій з конкретним об’єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майданчику передбачає такі послідовні трудові дії: згрібання снігу, наповнення ящиків, перевезення до загальної купи). Цей вид колективної праці застосовується в старшому дошкільному віці і потребує чіткої організації: під керівництвом вихователя діти заздалегідь обговорюють послідовність дій, визначають кількість учасників кожної трудової дії з урахуванням її складності, розподіляють дії між учасниками, враховуючи бажання й можливості кожного тощо.

Різні ситуації взаємодії потребують додержання членами групи певних правил. Ознайомлення дітей з цими правилами - один із засобів педагогічного керівництва їхніми взаєминами. Тут слід враховувати їх залежність від моральних норм, які є більш загальними вимогами і конкретизуються відповідними настановами. Особливої уваги педагога потребують ті вихованці, які, знаючи правила і вимагаючи дотримання їх від інших, самі не бажають виконувати їх. Таким вихованцям варто доручати справу, спільну з активними дітьми, які добре засвоїли моральні норми. Тоді спрацьовує ефект взаємодоповнення: активні дошкільники працюють з однолітками, які залюбки беруть участь у спільних справах, а тій дитині, яка ставиться до моральних вимог формально, у цій ситуації не вдається ухилитися від їх виконання. Схвалення педагогом такого співробітництва, його попередня оцінка («Я впевнена, що ви успішно впораєтесь із завданням») орієнтують дітей на сумлінну працю.