35. Обгрунтуйте основні види дидактичних ігор. Наведіть приклади.

Учені радять поділяти дидактичні ігри на три основні види:

- ігри з предметами (іграшки, природні матеріали);

- настільно-друковані;

- словесні.

В іграх з предметами використовуються іграшки та реальні предмети. Граючись із ними, діти вчаться порівнювати, встановлювати їх подібність і відмінність. Цінність таких ігор полягає в тому, що з їх допомогою діти ознайомлюються з якостями, властивостями предметів та їх ознаками (кольором, величиною, формою), вирішують завдання на порівняння, класифікацію, встановлення послідовності тощо.

У дидактичних іграх використовують іграшки з яскраво вираженими кольором, формою, величиною, матеріалом, призначенням. Це дає вихователям змогу вправляти дітей у вирішенні певних дидактичних завдань, наприклад відібрати всі іграшки, зроблені з дерева. В іграх удосконалюються знання про матеріал, з якого виготовлено іграшки, предмети, необхідні людям у різних видах діяльності, тощо.

Ігри з природними матеріалами (насіння, рослини, листя, квіти, камінці, черепашки) вихователь організовує підчас прогулянки. В таких іграх закріплюються знання дітей про довкілля, формуються розумові процеси (аналіз, синтез, класифікування), виховується любов до природи, бережливе ставлення до неї, закладається першооснова екологічної культури.

Настільно-друковані ігри є цікавими для дітей. До них належать: парні картинки, лото, доміно. Доволі різні й розвивальні завдання в цих іграх.

Розгляньмо для прикладу підбір картинок парами. В такій грі завданням є знаходження серед різних картинок двох зовсім однакових. Надалі завдання ускладнюються добором картинок, однакових не лише за зовнішніми ознаками, а й за призначенням.

Є ігри на запам’ятовування складу, кількості і місцезнаходження картинок. Ігровими дидактичними завданнями тут є закріплення знань дітей про кількісну й порядкову лічбу, орієнтування на площині.

Словесні ігри побудовані на словах і на діях виконавців. У таких іграх діти, спираючись на уявлення про предмети, поглиблюють знання про них, самостійно розв’язують різні розумові завдання: описують предмети, виокремлюють характерні ознаки їх, відгадують за описом, відшукують ознаки подібності й відмінності, групують предмети за різними ознаками, виявляють алогізми в судженнях тощо.

За допомогою словесних ігор у дітей виховується бажання займатися розумовою працею, у грі сам процес мислення відбувається активніше, дитина легко долає труднощі розумової праці.

36.Схарактеризуйте структуру дидактичної гри

Незалежно від виду дидактична гра має певну структуру, що вирізняє її з-поміж інших ігор і вправ.

Гра, яку використовують для навчання, передусім має бути підпорядкована дидактичній меті. Граючись, діти виконують окреслені цією метою завдання, що досягається ігровими діями.

Як зауважувала О.Сорокіна, ігрові дії становлять основу дидактичної гри - без них неможлива сама гра; вони є своєрідним малюнком сюжету гри.

Обов’язковим компонентом гри є її правила, за допомогою яких педагог керує поведінкою дітей у грі, забезпечуючи ефективність навчально-виховного процесу в дошкільному закладі загалом.

Добираючи дидактичну гру, слід враховувати рівень підготовленості вихованців, адже у грі вони оперуватимуть уже здобутими знаннями та уявленнями. Інакше кажучи, висуваючи дидактичні завдання, потрібно чітко визначити, які знання та уявлення мусять засвоїти або закріпити діти, які розумові операції мають розвиватись, а також які якості особистості можна формувати засобами конкретної гри. Чітко визначене дидактичне завдання, поставлене перед дітьми у грі, дасть вихователю змогу належним чином її організувати, підібрати іграшки, допоміжні й стимулювальні засоби впливу, певні матеріали.

Головна мета, яку передбачають правила гри, - організувати дії, поведінку дітей. Правила можуть щось забороняти, дозволяти у грі, вони моделюють її сюжет, роблять його цікавим, оригінальним на кожному повторному етапі її використання. Дотримання правил гри потребує від дітей мобілізації сили волі, вміння звертатися до ровесників, долати та врівноважувати негативні емоції, що здебільшого можуть виявлятися внаслідок невдалого результату.

Визначаючи правила гри, важливо ставити дітей у такі умови, за яких вони діставали б задоволення від успішного виконання завдання й досягнення мети.

Дидактична гра відрізняється від ігрових вправ тим, що дотримання її правил спрямовується й контролюється ігровими діями, які безпосередньо залежать від фантазії вихователя та самих дітей.

Чималий розділ дидактики українського дошкілля становить народна дидактична гра, якій властива певна структурна своєрідність попри обов’язковість правил і вимог змісту.

Народна дидактична гра - це гра розумової спрямованості, що передбачає використання набутих знань, вияви кмітливості, дотепності, активну мисленнєву діяльність. Дидактичні ігри цього виду мають захоплюючий зміст. У такій грі дитина вчиться легко, ненав’язливо, захоплюючись змістом, навіть не помічаючи процесу навчання.

Структура народної дидактичної гри має певну мету, відповідно до якої педагоги чи батьки добирають вид гри. Для дітей раннього віку основна частина змісту гри - індивідуальні, а на третьому році життя індивідуально-групові ігри-забавлянки з багаторазовими вправленнями і повторами. Для дошкільників в основну частину гри наші пращури вплітали чимало примовок, лічилок, чистомовок, віршованих текстів. Завдяки синтезу слова й дії (рухів) основну частину багаторазово могли повторювати, імпровізуючи щоразу зміст. Кінцівка гри розігрувалась залежно від змісту і мети.