30 Назвіть та схарактеризуйте основні етапи розвитку гри

Гра, за визначенням дослідників, виступає провідним видом діяльності дошкільника, що визначає його подальший психічний розвиток. Для гри характерна уявна ситуація, завдяки якій дитина вчиться думати про реальні речі та дії. Нездійсненні у певний момент бажання можуть бути реалізовані в грі, наголошував Л.Виготський.

Основою для дитячої гри є реальне життя. Ігрові дії характеризуються усвідомленою метою, на яку вони спрямовані. Дії, що здійснюються в певний спосіб, визначаються не лише метою, а й реальними предметними умовами (наявністю іграшок, предметів). Емоційний та інтелектуальний досвід дитини, обізнаність із призначенням предметів, їх функціями, особливостями поведінки не лише людей, а й тварин відображаються у грі. Згодом це стає мотивом гри, оскільки для дитини має зміст те, що вона зрозуміла, відчула, пережила.

У грі реалізуються дії дорослих, ті події в житті, які зацікавили дитину. Розвиток гри зумовлений розвитком ігрових дій.

Грі з елементами уявної ситуації передує період гри, якому притаманні два етапи: ознайомлювальний і відтворювальний.

На першому, ознайомлювальному етапі предметно-ігрової діяльності, дії з іграшками є маніпулятивними. Дитина діє з ними так, як дозволяють ще невмілі її руки. Мотив гри визначається предметом - іграшкою. Згодом дитина сама чи з допомогою дорослого знаходить в іграшці окремі якості, засвоює способи дій, зумовлені фізичними властивостями, якостями предмета тощо.

Поступово діти починають відображати в грі не лише фізичні властивості, а й соціальне призначення предметів. Відображувальні предметно-ігрові дії притаманні дітям від 5-6 до 12-18 місяців.

Сюжетно-відображальний етап гри дітей другого і третього років життя створює можливості для переходу до сюжетно-рольової гри. Вони починають передавати в грі не лише окремі дії, а й елементи поведінки тих людей, які здійснювали ці дії в житті: з’являється «роль у дії».

Ігрові дії в сюжетно-відображуваальній і сюжетно-рольовій грі набувають значних змін. Спочатку дії із сюжетно-образними іграшками подібні до реальних, практичних дій із предметами.

Поступово вони стають більш узагальненими, перетворюючись на умовні.

Вищий етап розвитку гри дошкільників - рольова гра. Діти, спілкуючись між собою, починають відображати, моделювати знайомі їм трудові й суспільні відносини. Вдосконалення сюжетної гри сприяє розвитку її колективних форм. Велике значення мають індивідуальні ігри режисерського типу. Зміст їх поступово ускладнюється: від відображення дій людей з предметами до відображення їхніх стосунків.

З появою рольової гри попередні етапи не зникають безслідно. Діти продовжують у самостійній діяльності пізнавати і фізичні властивості, і призначення нових для них предметів. Прискорення зміни етапів гри на складніші неприпустиме, як і тривала зупинка на одному етапі, оскільки це сповільнює загальний психічний розвиток дитини.

Як зазначалося, гра має свої закони розвитку, кожному вікові відповідає певний етап. Розвиваючись, вона піднімає дитину до нового рівня усвідомлення світу предметів і світу людських відносин.

Головне в ігровому завданні - уявна мета, зрозуміла й близька дитині з опертям на її особистий розвиток. Ігрове завдання визначається змістом життєвої ситуації, яку дитина відображає в грі. Ігрові завдання можуть бути різними: підлити, нагодувати, побудувати...

Способи розв’язання ігрових завдань також мають свою логіку. Спочатку діти оволодівають предметно-ігровими діями з сюжетно- образними іграшками. Умови для гри готує дорослий. Згодом діти переходять до ігрових дій з уявними предметами. Перші такі дії мають розгорнутий характер, конфігурації пальців рук здебільшого передають форму й розмір уявного предмета.

Вихователю слід враховувати, що гра за своєю природою потребує від дитини: по-перше, активності, ініціативності у діях з предметами та стосунках із соціальним довкіллям; по-друге, узагальнення досвіду діяльності; по-третє, самостійності в розв’язанні ігрових завдань.

Велике значення мають ігрові проблемні ситуації, які створюються завдяки зміні ігрового середовища й активному спілкуванню. Ігрові проблемні ситуації ставлять дітей перед необхідністю послуговуватися раніше набутими враженнями і спонукають їх до пошуку нових знань.

Вчасна зміна ігрового середовища, добір різного за тематикою ігрового матеріалу дають змогу дошкільнику відновити в пам’яті враження, що спонукають його до самостійної гри.

Різноманітне предметно-ігрове середовище має можливість підвести дітей до наступного, складнішого етапу гри.

Завдяки взаємозв’язку всіх компонентів гра з перших її етапів організовується як самостійна діяльність дітей. Поступово вона стає дедалі більше творчою та саморозвивальною.

Зміст керівництва усіма компонентами гри спрямований на поступове ускладнення способів розв’язання ігрових завдань, на розвиток сюжету, стосунків дітей (реальних та ігрових), їх самостійності в грі.