28. Схарактеризуйте структурні компоненти сюжетно-рольової гри та їх зміни впродовж дошкільного дитинства

У сучасній дошкільній дидактиці вироблено таку структуру сюжетно-рольової гри:

1) сюжет;

2) ролі;

3) зміст;

4) ігрові дії;

5) ігрові операції;

6) ігрова майстерність;

7) уявлювана ситуація (фантазії);

8) правила (часткові за певного сюжету).

Сюжет - галузь дійсності, що відображається дітьми в грі. Вона може бути виробничою, побутовою, суспільно-політичною тощо.

Зміст - усе, що відтворено дитиною в грі з життя дорослих і однолітків. Це зовнішній бік людської діяльності зі ставленням дітей до дійсності, одне до одного, а також соціальний зміст людської праці, відпочинку тощо.

Роль - центральний фрагмент гри, що об’єднує всі інші її аспекти й супроводжується ігровими діями. За Д.Ельконіним, роль та ігрові дії є основною одиницею розгорнутої форми гри.

Ігрові операції - спосіб виконання дії. Ігрові дії та операції завжди є реальними.

Уявлювана ситуація виникає внаслідок ігрових операцій та ігрових дій.

Правило здебільшого приховане в кожній ігровій ролі.

Упродовж дошкільного дитинства відбувається розвиток усіх компонентів сюжетно-рольової гри: від побутових ігор до виробничих і суспільно-політичних. Сталість інтересу до ігор на один сюжет підвищується з віком: молодші дошкільники нерідко змінюють сюжет упродовж кількох хвилин, старші - кількох днів. У змісті спочатку відтворюються дії з предметами, поступово він починає розширюватися - відтворюється діяльність людей. Молодші дошкільники граються поруч, а не разом; старші - граються разом, використовуючи результати своєї діяльності.

Змінюються й ігрові дії: чим старший дошкільник, тим коротші дії. Зазвичай модель зміни ролі така: молодший дошкільник змінює роль з навчально-предметної на нову; старший дошкільник упродовж кількох днів дотримується однієї ролі. Поступово збільшується кількість гравців: у три роки - граються 2-3 дітей упродовж 3-5 хв; в 4-5 років - колективні ігри тривалістю близько 40-50 хв; в 6-7 років - попереднє колективне планування гри на кілька днів чи тижнів.

Д.Ельконін формулює принципово важливий висновок: гра розвивається від відкритої ігрової ролі, уявлюваної ситуації і прихованого правила до відкритого правила, прихованої ролі і прихованої уявлюваної ситуації. Тобто сюжетно-рольова гра перетворюється на гру з правилами, в яку грають діти й шкільного віку.

Ігрова діяльність впливає на розвиток усіх психічних процесів дитини загалом: розвиток сенсорики і психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, увага й уява, мова мовлення, почуття і воля); у грі формуються морально-етичні поняття, складаються перші уявлення про світ. Гра впливає на зміст і форми засвоєння стосунків між дорослими.

29. Розкрийте місце гри в дошкільному дитинстві

Особлива роль у розвитку дітей належить грі. Організовуючи ігри в дошкільному закладі, педагог враховує їхню специфіку та загальні закономірності розвитку дітей. Такий розвиток відбувається тільки в тому разі, якщо дитина сама активно включається у різні види діяльності: предметну, ігрову, навчальну, трудову. Кожному віковому періоду відповідає найдоступніший і важливий для виховання та психічного розвитку вид діяльності.

Під час переходу від раннього дитинства до дошкільного віку змінюється провідний вид діяльності. За цей період життя діти оволодівають елементарними формами спілкування, починають орієнтуватись у світі речей, що оточують їх, засвоюють основні способи дій з предметами побуту, іграшками, тобто опановують предметною діяльністю. У цей період дитина набуває специфічних людських якостей: засвоює ходьбу, основи розмовного мовлення, предметні дії, у неї формується особисте ставлення до світу людей, предметів, до природних явищ.

Лише дитина, яка вміє спілкуватися з дорослими і активно виокремлює значущі особливості предметів, здатна перейти до гри. Гра не механічно змінює предметну діяльність. Вона поступово формується дорослими відповідно до збагачення життєвого досвіду дітей.

Дошкільний вік вирізняється великими можливостями для того, щоб гра стала їхньою провідною діяльністю. Однак чи буде вона визначати психічний розвиток і чи активно впливатиме на всебічний розвиток дитини - залежить від дорослих.

Гра використовується як засіб виховання й навчання. Народна педагогіка вміло застосовує її для виховання дітей різного віку. В одних іграх на перший план виступають завдання розумового виховання, в інших - фізичного, художнього. Так народ передавав свої традиційні форми розваг і відпочинку.

У сучасній педагогіці виокремлюють різні види ігор, що дають дітям певні знання та вміння: дидактичні, рухливі, музичні, ігри- забави. У них ігрові дії передбачені правилами гри, іграшками, ігровими атрибутами.

У багатьох іграх - іграх-драматизаціях, сюжетно-музичних, сюжетно-дидактичних, сюжетно-рольових - зміст навчання ніби вплітається в ігровий сюжет. Він відомий та близький дітям з їх життєвого досвіду. Запропонований ігровий сюжет (тема, етапи) передбачає таку поведінку дітей, яка забезпечує засвоєння нових знань, умінь, моральних правил. Діти, розв’язуючи ігрові завдання, непомітно для себе опановують закладеним у них навчальним матеріалом.

Особливий характер має гра, яку діти придумують самі, відтворюючи в ній близьке й цікаве (дії людей з предметами побуту, трудові процеси, стосунки між людьми, їхній відпочинок, розваги). У таких іграх тема, зміст, послідовність дій не задані дорослими, вони ґрунтуються на життєвому досвіді дітей. Такі ігри називають творчими, сюжетно-рольовими. Тут основний сюжет визначається гравцями, немає заданої програми поведінки та відкритих правил, дії дитини в уявній ситуації та її осмислення виступають на перший план. В основу творчих ігор покладено колективну діяльність, ігрове співробітництво, спілкування і спільне розв’язання завдань.

Сюжетна гра - гра самостійна. Вона не може не враховувати життєвого досвіду дітей чи функціонувати в готовому вигляді як гра навчальна.

Творча гра має свої закони розвитку, оскільки в певному віці в дитини своє розуміння світу, свої можливості його відображення в грі. Способи відтворення реальної дійсності у грі (ігрові вміння, використання іграшок, рольових форм поведінки) передаються старшими у спільних іграх з дітьми. Поступове ускладнення способів відображення дійсності переводить гру від зовнішніх предметно-ігрових дій у план внутрішній, мовний, уявний. Перші сюжетні ігри мають велике значення для всебічного виховання дітей з раннього віку.

У зв’язку із заміною окремих предметів і дій у грі з’являється потреба оперування образами, що сприяє розвиткові наочно-образного мислення та мовлення. Діти в грі навчаються переносити дії з одних умов у інші, моделювати свої знання, опановані в повсякденному житті, почерпнуті з книжок та інших джерел інформації. Вони починають оживляти неживу природу, вносять елементи нового (придумують імена, створюють будівельні конструкції). Так розвивається уява, мислення, творчі здібності, мовлення дітей, їхній розвиток у грі, перехід на вищий рівень - результат поетапного формування гри як виду діяльності.

Одним із головних завдань вихователя є вчасне формування у дітей вміння діяти па перших етапах гри. Без цього неможливий перехід на вищий рівень розвитку, до нового етапу ігрової діяльності - сюжетно-рольової гри.

Важливим у грі є розумовий розвиток дитини. Він невіддільний від естетичного, фізичного; він дає змогу дитині краще орієнтуватися в моральних нормах, бачити красиве в довкіллі. Гарна гра є запорукою доброго настрою, міцного здоров’я.

У сюжетній грі діти навчаються узагальнювати, звертатися з проханням, узгоджувати свої дії з іншими, обмінюватися іграшками, допомагати одне одному.

В іграх виховується інтерес не лише до дій, а й до особистості однолітка. В індивідуальних та в перших спільних іграх діти передають, закріплюють і поглиблюють свій соціальний досвід, який відображає спілкування відомих їм людей, казкових персонажів. В іграх діти виявляють своє ставлення до дійсності, дають перші морально-емоційні оцінки та характеристики (лисиця - хитра, вовк - злий, Дід Мороз - добрий).

Зміст сюжету має морально-виховне значення. Прикладом такого сюжету можуть бути народні казки та дитячі книжки. В них завжди перемагають добро, розум, сміливість. Вони цікаві дітям і є моральними еталонами.

В організації предметно-ігрового середовища слід проявляти естетичну культуру. Добираючи іграшки, розташовуючи їх у груповій кімнаті, на ділянці, слід враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей. Приклад вихователя, його емоційна оцінка красивого особливо необхідні дітям молодшого віку. Потрібно вміти спільно з дітьми порадіти і гарній іграшці, і прибраним речам, і поведінці товариша, який грається, швидкому подоланню недоліків, усуненню некрасивого. Доречна елементарна похвала.

Самостійна сюжетна гра дошкільників сприяє їх фізичному розвитку. У таких іграх дитина є вільною у виборі пози, дій і рухів, вона ніби сама регулює фізичне навантаження.

Безпосередня активність дитини в грі, задоволення потреб у рухах є передумовою запобігання перевтомі, основою для створення в неї бадьорого життєрадісного настрою. Вплив гри на фізичне виховання залежить від уміння вихователя організувати предметно-ігрове середовище.

Таким чином, гра за умови правильного використання розв’язує завдання розумового, морального, фізичного, естетичного розвитку дошкільника, починаючи з раннього віку. В грі з перших етапів її розвитку формується особистість дитини, розвиваються якості, що будуть потрібні їй у навчальній діяльності, праці, спілкуванні з іншими дітьми.

Для того, щоб гра послідовно переходила на вищі етапи розвитку, слід керувати нею. Вихователь повинен знати особливості організації гри у певному колективі, що потребує великого мистецького хисту, професійної майстерності та любові до дітей, яка ґрунтується па знанні педагогіки гри.